Постанова

від 29.09.2022 по справі 805/3880/18-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 805/3880/18-а

касаційне провадження № К/9901/25779/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2019 (головуючий суддя - Гайдар А.В., судді: Казначеєв Е.Г., Компанієць І.Д.)

у справі №805/3880/18-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техремпоставка»

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техремпоставка» звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № 923 від 15.05.2018 про проведення документальної позапланової перевірки.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18.07.2018 адміністративний позов задоволено частково, скасовано наказ про проведення перевірки. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, 15.08.2018 Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби звернувся до суду із апеляційною скаргою.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.08.2018 апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.07.2018 залишено без руху у зв`язку з несплатою відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги з наданням десятиденного строку для усунення вказаного недоліку шляхом надіслання на адресу Донецького апеляційного адміністративного суду документу про сплату судового збору.

У зв`язку із невиконанням вимог ухвали від 27.08.2018 Донецький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19.09.2018 апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби повернув.

08.07.2019 відповідач повторно звернувся до Першого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції та долучив документ про сплату судового збору.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2019 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху, оскільки апелянтом пропущено строк на апеляційне оскарження. Встановлено строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом направлення на адресу Першого апеляційного адміністративного суду заяви про поновлення строку з обґрунтуванням причин поважності його пропуску.

Відповідачем подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтоване тим, що Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби попередньо подавав апеляційну скаргу у визначений процесуальним законом строк, проте апеляційну скаргу було повернуто з огляду на несплату скаржником судового збору, який податковий орган не міг сплатити у зв`язку з неповним фінансуванням у 2018 році.

Розглянувши заявлене клопотання, Перший апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06.08.2019 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.07.2018, оскільки дійшов висновків, що відповідачем подано апеляційну скаргу з пропуском строку на апеляційне оскарження, а при поданні первинної та повторної апеляційних скарг не надано доказів вжиття заходів, спрямованих на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, а саме: доказів своєчасного звернення до відповідних органів щодо вирішення питання про виділення додаткових асигнувань управлінню для оплати судового збору у справі №805/3880/18-а, доказів відмови в виділенні грошових коштів на відповідні видатки.

Відповідач оскаржив ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2019 до Верховного Суду, який ухвалою від 16.10.2019 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача. Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби просить задовольнити касаційну скаргу, направити справу для розгляду до суду апеляційної інстанції з відкриттям апеляційного провадження та розглядом по суті апеляційної скарги.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач вказує, що первинна апеляційна скарга була подана ним в строк. Вдруге відповідачем пропущено строк звернення до суду, оскільки можливості подання апеляційної скарги були обмежені з об`єктивних причин, а саме - відсутністю коштів на рахунках, призначених на сплату судового збору, частими арештами рахунків відповідача. Зазначив, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду та позбавляти права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити в задоволенні касаційної скарги, залишити ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2019 без змін у зв`язку з її законністю та обґрунтованістю. Зазначив, що наведені відповідачем обставини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.07.2018 у зв`язку з відсутністю фінансування не можуть вважатися поважними.

Колегія суддів перевірила наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, заперечення позивача у відзиві на скаргу, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з відсутності поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки відповідач фактично не обґрунтував факт відсутності можливості та наявності непереборних обставин, що унеможливили звернення до суду з апеляційною скаргою у строк, встановлений законом. Крім того, суд зазначив, що відповідачем не надано доказів вжиття заходів, спрямованих на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, а саме: доказів своєчасного звернення до відповідних органів щодо вирішення питання про виділення додаткових асигнувань управлінню для оплати судового збору у справі №805/3880/18-а, доказів відмови в виділенні грошових коштів на відповідні видатки.

Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції відмовляючи у поновленні строку на апеляційне оскарження, правомірно визнав неповажними зазначені відповідачем причини пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою, які обумовлені відсутністю коштів на рахунках скаржника та його неналежним фінансуванням.

Усуваючи недоліки апеляційної скарги, скаржник обґрунтовує їх відсутністю коштів для сплати судового збору, які наводились в апеляційній скарзі при зверненні вперше, які, в свою чергу, вже визначалися судом неповажними.

Також суд звертає увагу, що після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, не обмежена у праві в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.

Частина друга статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на осіб, які беруть участь у справі, обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право у будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Враховуючи викладене, та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Належними доказами поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору за звернення до суду з апеляційною скаргою, є докази, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій податкового органу з моменту виникнення права на апеляційне оскарження, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України, які б свідчили, що податковий орган дійсно бажає реалізувати своє право на апеляційне оскарження у справі у найкоротші строки.

Утім, податковим органом не було надано суду належних доказів вчинення дій, спрямованих на отримання достатнього фінансування з Державного бюджету України для сплати судового збору безпосередньо у даній справі.

Відповідно до частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Крім того, у пункті 40 та у пункті 41 справи «Пономарьов проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що «… якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та з підстав, які видаються непереконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду… Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків».

Таким чином, у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення, розподілу та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів тощо. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги та свідчить про правомірність ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2019.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2019 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. А. Васильєва

І. Я. Олендер