Рішення

від 03.10.2022 по справі 902/697/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" жовтня 2022 р. Cправа № 902/697/22

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліком-Дистриб`юшн" (провулок Радищева, буд. 3, м. Київ, 03124)

до: Фізичної особи-підприємця Мосійчука Віталія Валентиновича ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 32 759,4 грн,

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліком-Дистриб`юшн" подано позов до Фізичної особи-підприємця Мосійчука Віталія Валентиновича про стягнення 32 759,4 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки № 925 від 13.01.2022 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліком-Дистриб`юшн" заявлено до стягнення з Фізичної особи-підприємця Мосійчука Віталія Валентиновича 32 759,4 грн, з яких: 22 920,24 грн - основного боргу; 2 869,73 грн - пені; 3 742,59 грн - процентів за користування чужими коштами та 3 226,84 грн - інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 09.08.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/697/22 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Зазначеною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, на подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Ухвалу про відкриття провадження у справі, яка направлялася на адресу місцезнаходження відповідача згідно відомостей, що містяться в ЄДРЮОФОП, повернуто на адресу суду із відміткою поштового відділення причин повернення: "адресат відсутній за вказаною адресою". Водночас таку ухвалу направлено на адресу електронної пошти позивача, зазначену у позовній заяві.

Згідно із п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (абзац третій підпункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", яка стосується попередньої редакції ГПК України та на даний час є чинною).

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про судове провадження у справі.

Окрім того, суд зазначає, що ухвалу суду про відкриття провадження у справі №902/697/22 офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, доступ до якого є безоплатним та цілодобовим.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про судове провадження у даній справі.

Відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

13.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліком-Дистриб`юшн" (Постачальник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Мосійчуком Віталієм Валентиновичем (Покупець, відповідач) укладено Договір поставки № 925 (Договір), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставляти Покупцю товари народного споживання (надалі по тексту - "Товари") на умовах DDP, або EXW, або FCA (в редакції міжнародних правил "Інкотермс" 2010 року) в залежності від узгодженого Сторонами Замовлення (письмового або усного), а Покупець зобов`язується приймати їх та оплачувати на умовах цього Договору.

Асортимент та кількість Товарів визначаються Сторонами та узгоджуються в замовленні з урахуванням потреб Покупця в Товарах та можливостей Постачальника у порядку, передбаченому п. 1.1. та п. 1.2 цього Договору, і дублюються у видаткових накладних (рахунках) на поставку. Замовлення та накладні (рахунки) є невід`ємними частинами цього Договору. У разі відсутності письмового Замовлення відомості, передбачені п. 1.1. та п. 1.2. цього Договору зазначаються у видаткових накладних (рахунках) на поставку (п. 1.3. Договору).

Згідно із п.п. 3.1., 3.2. Договору ціни на Товари та загальна сума кожної поставки вказуються в видаткових накладних (рахунках), по яким вони поставляються. За поставлені Товари Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику грошові кошти протягом 14 днів з дня поставки (п. 2.3. Договору) у розмірі, що зазначений у видатковій накладній (рахунку), на підставі якої (якого) поставляється Товар.

Загальна вартість цього Договору не обмежена і визначається шляхом додавання загальної вартості Товару за всіма Замовленнями до цього Договору (п. 3.4. Договору).

Відповідно до п. 4.3. Договору за прострочення оплати поставлених Товарів (п. 3.2. Договору) Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від несплаченої в строк суми - за кожен день прострочення платежу. Сторони відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановили, то за порушення грошового зобов`язання Покупець на вимогу Постачальника зобов`язаний сплатити 40% (сорок відсотків) річних.

Згідно із п. 4.5. Договору сторони цього Договору прийшли згоди не обмежуватись шестимісячним строком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання за цим Договором, що передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. За згодою Сторін нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання цього Договору припиняється через 3 (три) роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до "31" грудня 2024 року. В разі відсутності письмової заяви будь-якої із Сторін на протязі 1 (одного) місяця до закінчення строку дії Договору про припинення або зміну Договору, строк дії Договору продовжується на умовах, передбачених ним Договором (п. 8.1. Договору).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу Товари на загальну суму 28 261,26 грн, що підтверджується обопільно підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими та товарно-транспортними накладними:

- видаткова накладна №ВН-1314 від 18.01.2022 на суму 1 712,1 грн з ПДВ (ТТН №ЛД00-000185 від 18.01.2022);

- видаткова накладна №ВН-1315 від 18.01.2022 на суму 3 628,92 грн з ПДВ (ТТН №ЛД00-000184 від 18.01.2022);

- видаткова накладна №ВН-9042 від 10.02.2022 на суму 6 852,76 грн з ПДВ (ТТН №ЛД00-002330 від 10.02.2022);

- видаткова накладна №ВН-9043 від 10.02.2022 на суму 4 939,38 грн з ПДВ (ТТН №ЛД00-002331 від 10.02.2022);

- видаткова накладна №ВН-11512 від 17.02.2022 на суму 7 214,59 грн з ПДВ (ТТН №ЛД00-003684 від 17.02.2022);

- видаткова накладна №ВН-11513 від 17.02.2022 на суму 3 913,51 грн з ПДВ (ТТН №ЛД00-003685 від 17.02.2022).

Як підтверджується банківською випискою з особового рахунку позивача (а.с. 41, т.1), 07.02.2022 Фізичною особою-підприємцем Мосійчуком Віталієм Валентиновичем сплачено за отриманий за Договором Товар на підставі видаткових накладних №ВН-1314 та 1315 від 18.01.2022 в сумі 5 341,02 грн з ПДВ.

Несплата відповідачем вартості решти поставленого Товару на суму 22 920,24 грн слугувала підставою для звернення позивача із даним позовом до суду. Водночас у зв`язку із простроченням виконання зобов`язання щодо оплати за поставлений Товар позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 2 869,73 грн - пені; 3 742,59 грн - процентів за користування чужими коштами та 3 226,84 грн - інфляційних втрат.

Окремо слід зазначити, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліком-Дистриб`юшн" зверталося до Фізичної особи-підприємця Мосійчука Віталія Валентиновича із претензією №б/н від 14.07.2022 про сплату 22 920,24 грн заборгованості. Доказів реагування відповідача на таку претензію, як і доказів сплати останнім заборгованості, матеріали справи не містять.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України, враховуючи укладений між сторонами Договір поставки № 925 від 13.01.2022.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Як підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, останнім в порушення прийнятих на себе зобов`язань за Договором не було здійснено остаточної оплати вартості поставленого позивачем товару на суму 22 920,24 грн.

Оскільки позивачем заявлено до стягнення основний борг в сумі 22 920,24 грн, суд дійшов висновку про задоволення позову щодо суми основного боргу у вказаному розмірі.

Окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2 869,73 грн - пені; 3 742,59 грн - 40 % річних та 3 226,84 грн - інфляційних втрат.

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Порушенням зобов`язання, згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено фактичними обставинами справи, відповідач є боржником, що прострочив, позаяк не здійснив остаточний розрахунок за отриманий за Договором товар протягом 14 днів з дня поставки, як передбачено умовами 3.2. Договору, позаяк доказів протилежного матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 4.3. Договору сторони відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановили, то за порушення грошового зобов`язання Покупець на вимогу Постачальника зобов`язаний сплатити 40% (сорок відсотків) річних.

Згідно із п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.3. Договору сторони погодили, що за прострочення оплати поставлених Товарів (п. 3.2. Договору) Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від несплаченої в строк суми - за кожен день прострочення платежу.

За змістом п. 4.5. Договору сторони цього Договору прийшли згоди не обмежуватись шестимісячним строком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання за цим Договором, що передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. За згодою Сторін нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання цього Договору припиняється через 3 (три) роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши правильність нарахування позивачем інфляційних втрат, 40% річних та пені, судом помилок в періодах нарахування та сумах не виявлено (нарахування здійснено з 02.02.2022 по 07.02.2022 за поставками від 18.01.2022 на загальну суму 5 341,02 грн; з 25.02.2022 по 25.07.2022 за поставками від 10.02.2022 на загальну суму 11 792,14 грн та з 04.03.2022 по 25.07.2022 на загальну суму 11 128,1 грн). Водночас за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" встановлено, що розрахунок позивача перебуває в межах розрахунку суду, що свідчить про обґрунтованість заявлених до стягнення вказаних складових заборгованості.

Отож, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліком-Дистриб`юшн" щодо стягнення з відповідача 2 869,73 грн - пені; 3 742,59 грн - 40 % річних та 3 226,84 грн - інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує з умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду відзиву, доказів в спростування позовних вимог, власного контррозрахунку заборгованості чи доказів погашення заборгованості.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи, що позов задоволено повністю, витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача в сумі 2 481 грн.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мосійчука Віталія Валентиновича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліком-Дистриб`юшн" (провулок Радищева, буд. 3, м. Київ, 03124; код ЄДРПОУ 37424375) 22 920,24 грн - основного боргу; 2 869,73 грн - пені; 3 742,59 грн - 40% річних; 3 226,84 грн - інфляційних втрат та 2 481 грн - витрат на сплату судового збору.

3. Згідно із приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Відповідно до положень ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на відому суду адресу електронної пошти позивача - Wojcech@ukr.net.

Повне рішення складено 03 жовтня 2022 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - провулок Радищева, буд. 3, м. Київ, 03124;

3 - відповідачу - АДРЕСА_1