Рішення

від 03.10.2022 по справі 903/578/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 жовтня 2022 року Справа № 903/578/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібодар", м. Рівне

до відповідача: підприємця Трофимука Романа Васильовича, м. Луцьк

про стягнення 52 325 грн. 46 коп.

Суддя Кравчук А.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

встановив: 11.08.2022 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібодар" до підприємця Трофимука Романа Васильовича про стягнення 52 325 грн. 45 коп., з яких: 42 533 грн. 80 коп. основного боргу, 5 407 грн. 04 коп. пені, 3 898 грн. 69 коп. інфляційних втрат, 485 грн. 93 коп. 3% річних та судових витрат по справі. Розгляд справи просить здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем взятих на себе згідно договору поставки №16/027 від 23.02.2016 зобов`язань по оплаті отриманого товару.

Ухвалою суду від 11.08.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти календарних днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду. У разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідачу подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 календарних днів з дня вручення даної ухвали, позивачу, - протягом 5 календарних днів з дня отримання відзиву. Попереджено сторін, що у разі не подання у встановлений строк обґрунтованих заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, вони мають право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведуть, що пропустили строк з поважних причин. Запропоновано позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х календарних днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х календарних днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.

Ч.5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Частинами 2, 4, 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За приписами ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Юридична адреса відповідача - м. Луцьк, проспект Соборності, буд. 29, кв. 45.

Така ж адреса зазначена у позовній заяві.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 11.08.2022 направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на юридичну адресу відповідача.

Однак, судова повістка повернута об`єктом поштового зв`язку з позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 110-113).

Надіслання судом процесуальних документів на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у разі відсутності повідомлення особою іншої адреси для направлення поштової кореспонденції, є належним виконанням приписів процесуального закону щодо надсилання судових рішень учасникам справи (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.09.2018 по справі № 911/3309/17).

З огляду на викладене, суд вважає, що неотримання учасником справи поштової кореспонденції, якою судом з додержанням вимог процесуального закону за належною адресою надсилалася ухвала від 11.08.2022 для вчинення відповідних дій та яка повернулася до суду є дією у площині волевиявлення самого адресата, тобто мало суб`єктивний характер.

Згідно витягу щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" (а.с. 114) відповідач позовну заяву отримав 10.08.2022, отже був обізнаний про наявність спору та звернення позивача до суду. Про рух справи міг дізнатися з ЄДР судових рішень, який є відкритим.

Сам лише факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулась в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденції.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 916/3200/17, від 22.07.2021 № 920/938/20.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі, а саме - 18.08.2022.

Строк для подання відзиву - по 02.09.2022.

Відзив відповідача на адресу суду не надходив.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справ у за наявними матеріалами.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи відсутність відзиву відповідача, закінчення строку на його подання, ст. 248 ГПК України щодо розгляду справи у спрощеному провадженні у розумні строки, призначення справи без повідомлення сторін, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

23.02.2016 між ТОВ «Хлібодар» (постачальник) та підприємцем Трофимуком Р.В. (покупець) укладено договір поставки №16/027 (а.с. 12-14).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з договору.

Між сторонами зобов`язання виникли з договору поставки №16/027 від 23.022016.

Згідно умов договору постачальник зобов`язаний передати у власність покупця за його замовленням хліб та хлібобулочні вироби, в асортименті та за ціною продажу однієї одиниці товару, визначеною в специфікації №1 - додаток №1 до договору; печиво (вушка, круасанчики тощо), в асортименті та за ціною продажу однієї одиниці товару, визначеною в специфікації №2 - додаток №2 до договору; інше (сухарі здобні/ не здобні, сухарі панірувальні/вагові тощо) в асортименті та за ціною продажу однієї одиниці товару, визначеною в специфікації №3 - додаток №3 до договору; борошно пшеничне, в асортименті та за ціною продажу однієї одиниці товару, визначеною в специфікації №4 - додаток №4 до договору, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити товар за ціною, вказаною у накладних (п. 1.1). Специфікації, обумовлені в п.1.1 цього договору, є невід`ємними частинами даного договору (п. 1.2). Загальна вартість даного договору складається із сум всіх товарно-транспортних накладних, виписаних протягом терміну дії чинного договору, обумовленого п.п. 8.1, 8.2 цього договору (п. 1.3). Для поставки постачальником покупцю товару, асортимент якого обумовлено сторонами в специфікаціях, останній зобов`язується не пізніше 18 годин дня, що передує дню поставки товару, надати постачальнику замовлення (п. 1.6). Поставка товару постачальником покупцю здійснюється окремими партіями, на наступний день з моменту отримання постачальником від покупця замовлення на поставку відповідної партії товару, на умовах СРТ (правила Інкотермс 2010) за адресою: Рівненська обл., смт. Млинів, вул. Ватутіна, 26, «Наш Край Експрес» (п. 1.7). Доставка товару покупцю здійснюється постачальником транспортним засобом спеціалізованого призначення, який відповідає санітарно-гігієнічним вимогам законодавства та рухається по маршруту Млинів-Кременець. Доставка товару покупцю здійснюється до 11 години дня поставки (п. 1.8). Поставка товару покупцю здійснюється постачальником за власний рахунок, при цьому сторони дійшли згоди, що покупець відшкодовує постачальнику його витрати по доставці товару в розмірі 1% від вартості товару, зазначеної у кожній окремій товарно-транспортній накладній. Приймання-передача товару по кількості здійснюється сторонами за адресою, вказаною в п. 1.7 цього договору згідно товарно-транспортних накладних (п. 1.9). Сторони погодилися, що особи, які отримують від імені покупця товар, вважаються такими, що належним чином уповноважені покупцем вчиняти від його імені правочини по узгодженню істотних умов щодо асортименту, кількості та ціни товару згідно до даного договору, а також на отримання від нього товару та підписання всіх необхідних для цього документів. Обидві сторони визнають на всіх накладних, виписаних протягом терміну дії цього договору, підписи представників сторін як свідчення прийняття товару покупцем та досягнення взаємної згоди по усім істотним умовам щодо товару (п. 1.11). Підставою для розрахунків є чинний договір та кожна товарно-транспортна накладна (п. 1.15). Покупець має право повернути постачальнику товар, термін придатності якого минув. Умови повернення товару визначаються відповідною специфікацією (п. 1.16). Розрахунки за цим договором здійснюються покупцем в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника або сплатою грошових коштів у формі готівки в порядку, незабороненому чинним законодавством, в розмірі, обумовленому в товарно-транспортних накладних на протязі 21 календарного дня з моменту отримання кожної окремої партії товару за товарно-транспортною накладною (п. 2.1). За порушення строків здійснення розрахунків, передбачених п. 2.1 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє від виконання основного зобов`язання (п. 4.4). Чинний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016 (п. 8.1). Дія даного договору автоматично продовжується на кожен наступний календарний рік, якщо жодна із сторін письмово не попередить іншу сторону про припинення його дії на протязі одного місяця до закінчення відповідного календарного року (п. 8.2).

Договір не був предметом судового розгляду, докази про його розірвання чи зміну умов в матеріалах справи відсутні, отже є чинним на день розгляду справи.

Сторонами підписано специфікації №1, №2, №3, №4 від 23.02.2016,(а.с. 15-19).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, що передбачено статтею 629 ЦК України.

На виконання умов договору позивачем за період з 23.11.2021 по 24.02.2022 поставлено відповідачу товар на загальну суму 45 195 грн. 96 коп., що підтверджується видатковими накладними (а.с.25-98).

Згідно позовної заяви за вказаний період відповідачем повернуто позивачу товар, термін придатності якого минув, на загальну суму 2 644 грн. 14 коп. та проведено часткову оплату боргу в сумі 18 грн. 02 коп.

Заборгованість відповідача становить 42 533 грн. 80 коп., підтверджена матеріалами справи, відповідачем неоспорена, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Направлена позивачем 06.06.2022 на адресу відповідача претензія №155 на суму 42 533 грн. 80 коп. залишена останнім без відповіді та задоволення (а.с. 23-24).

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснивши власний розрахунок, дійшов висновку, що нараховані позивачем 3 898 грн. 69 коп. інфляційних втрат, 485 грн. 93 коп. 3% річних за період з 18.03.2022 по 03.08.2022 підставні та підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідні положення Господарського кодексу України також передбачають, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання він зобов`язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню). Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання (ст. 230).

За змістом частини 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно п. 4.4 договору за порушення строків здійснення розрахунків, передбачених п. 2.1 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє від виконання основного зобов`язання.

Перевіривши правильність нарахування пені з врахуванням шестимісячного строку нарахування, суд дійшов висновку, що нараховані позивачем 5 407 грн. 04 коп. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 18.03.2022 по 03.08.2022 підставні та підлягають до стягнення на підставі п. 4.4 договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 2 481 коп. відповідно до ст.ст. 129-130 ГПК України слід віднести на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 237, 238, 241, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з підприємця Трофимука Романа Васильовича ( АДРЕСА_1 , ідент. код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібодар» (вул. Біла, 35, м. Рівне, код ЄДРПОУ 32358874)

- 42 533 грн. 80 коп. основного боргу, 5 407 грн. 04 коп. пені, 3 898 грн. 69 коп. інфляційних втрат, 485 грн. 93 коп. 3% річних та 2 481 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору, а всього: 54 806 грн. 46 коп. (п`ятдесят чотири тисячі вісімсот шість грн. 46 коп.)

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя А. М. Кравчук