Рішення

від 03.10.2022 по справі 908/1029/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/42/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2022 Справа № 908/1029/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін матеріали справи № 908/1029/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжспецбуд (69096, м.Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 32, ідентифікаційний код 32498683)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю БВК Строитель (69057, м.Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 86, кв. 9, ідентифікаційний код 40573204)

про стягнення 464504,57 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Запоріжспецбуд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю БВК Строитель про стягнення 464504,57 грн., з яких 385500,95 грн. основний борг, 2600,56 грн. пеня, 9450,50 грн. 3% річних, 66952,56 грн. інфляційні втрати.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем зобов`язань з оплати виконаних позивачем робіт за договором підряду №20/2021/3701/2 від 03.09.2021 на капітальний ремонт доменної печі №3 інв. №10505792 доменного цеху ПАТ Запоріжсталь на суму 385500,95 грн. За прострочення оплати робіт позивач нарахував пеню за період з 15.11.2021 по 14.05.2022 в сумі 2600,56 грн., 3% річних за період з 15.11.2021 по 10.07.2022 в сумі 9450,50 грн. та інфляційні втрати за період з листопада 2021 року по травень 2022 року в сумі 66952,56 грн., які просить стягнути з відповідача разом із сумою основного боргу.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 525, 526, 549, 610, 611, 625, 627, 837, 854, 903 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2022 позовну заяву передано на розгляд судді Мірошниченку М.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.07.2022 у справі №908/1029/22 залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

25.07.2022 від позивача на виконання вимог суду надійшла уточнена позовна, в якій уточнено місцезнаходження відповідача, з доказами надсилання копії уточненої позовної заяви з додатками на уточнену адресу місцезнаходження відповідача.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.08.2022 прийнято до розгляду уточнену позовну заяву та відкрито провадження у справі №908/1029/22, присвоєно справі номер провадження 33/42/22, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання. Встановлено відповідачу строк для надання суду відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; для надання заперечень на відповідь на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Встановлено позивачу строк для надання суду відповіді на відзив на позов - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Повідомлено сторін, що додаткові письмові докази, клопотання, заяви, пояснення, необхідно подати у строк до 31.08.2022.

Позивач отримав копію даної ухвали суду 09.08.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження відповідача змінено 18.03.2021 з адреси: 9106, м.Запоріжжя, вул. Скворцова, буд. 238-А на адресу: 69057, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 86, кв. 9. Нова адреса також зазначена відповідачем у договорі підряду №20/2021/3701/2 від 03.09.2021 на капітальний ремонт доменної печі №3 інв. №10505792 доменного цеху ПАТ Запоріжсталь.

Копія ухвали суду, яка була надіслана відповідачу на вказану адресу повернулася до суду з відміткою про закінчення терміну зберігання. Іншої адреси відповідача матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, копію ухвали суду розміщено до відома відповідача на сайті «Судова влада України».

За таких обставин суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідач не надав відзиву на позов.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України в разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті.

Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

03.09.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю БВК Строитель (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю БВК Строитель (підрядник, позивач) укладено договір підряду №20/2021/3701/2 від 03.09.2021 (далі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору замовник доручає, а підрядник зобов`язується на власний ризик виконати в порядку та на умовах даного договору роботи з капітального ремонту доменної печі №3 інв. 310505792 Доменного цеху ПАТ «Запоріжсталь» в обсязі, передбаченому затвердженими замовником кошторисами або проектами (далі роботи). Роботи виконуються на території ПАТ «Запоріжсталь».

Згідно з п. 1.2 договору замовник зобов`язується надати підряднику об`єкт для виконання робіт, прийняти та оплатити виконані роботи в порядку та строки, передбачені даним договором.

У п. 2.1 договору погоджено, що строки виконання робіт за даним договором, а також їх окремих обсягів (об`єктів, етапів, видів), визначаються Графіком виконання робіт (далі «Графік»), який оформлюється у вигляді додатка та є невід`ємною частиною даного договору, або датою, визначеною в п. 2.2 даного договору.

Згідно з п. 4.1 договору оплата замовником виконаних робіт здійснюється поетапно, протягом 45 календарних днів з дати підписання замовником актів КБ-2в з додатками до актів КБ-2в, підтверджених додатками КБ-3, на підставі наданих підрядником рахунків та податкових накладних.

У випадку порушення підрядником строків надання замовнику актів КБ-2в, передбачених пунктом 7.1.12 даного договору, строк оплати таких робіт складає 60 календарних днів від дати підписання замовником актів КБ-2в з додатками до акту КБ-2в, підтверджених довідками КБ-3, на підставі наданих підрядником рахунків та податкових накладних.

За умовами п. 7.1.12 договору підрядник зобов`язується надавати замовнику рахунки-фактури, акти КБ-2в, довідки КБ-3 протягом трьох робочих днів з моменту закінчення робіт.

У додатку №8 до договору сторони погодили договірну ціну в розмірі 964,82796 тис. грн.

30.09.2021 сторони підписали акт №10-09-07/п приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2021 року та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2021 року на суму 956999,95 грн.

На оплату робіт позивач виписав відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0000088 від 30.09.2021 на суму 956999,95 грн.

Відповідач оплатив виконані за договором роботи частково на суму 571499,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №378 від 29.12.2021 на суму 400000,00 грн. та платіжним дорученням №379 від 30.12.2021 на суму 171499,00 грн.

У зв`язку з несплатою відповідачем решти вартості робіт на суму 385500,95 грн. позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 385500,95 грн., пені в сумі 2600,56 грн., 3% річних у сумі 9450,50 грн. та інфляційних втрат у сумі 66952,56 грн.

Спірні правовідносини є господарськими та врегульовані договором підряду №20/2021/3701/2 від 03.09.2021, який за змістом закріплених у ньому прав та обов`язків сторін є договором будівельного підряду.

Статтею 875 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

За умовами п. 4.1 договору оплата замовником виконаних робіт здійснюється поетапно, протягом 45 календарних днів з дати підписання замовником актів КБ-2в з додатками до актів КБ-2в, підтверджених додатками КБ-3, на підставі наданих підрядником рахунків та податкових накладних.

Отже, строк оплати визначений у 45 календарних днів з дати підписання замовником актів КБ-2в з додатками до актів КБ-2в, підтверджених додатками КБ-3.

Як вбачається з матеріалів справи, акт КБ-2в та довідку КБ-3 за вересень 2021 року на суму 956999,95 грн. сторони підписали 30.09.2021.

За приписами ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З урахуванням вихідних днів останнім строком оплати робіт є 15.11.2021.

Відповідач оплатив виконані за договором роботи частково на суму 571499,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №378 від 29.12.2021 на суму 400000,00 грн. та платіжним дорученням №379 від 30.12.2021 на суму 171499,00 грн.

Решта сума вартості робіт не оплачена. Сума заборгованості складає 385500,95 грн.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідач не надав доказів оплати робіт на суму 385500,95 грн. або обґрунтованих заперечень проти позову.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за виконані роботи в розмірі 385500,95 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У ч. ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 10.2 договору передбачено, що у випадку порушення строку оплати виконаних робіт замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Строку нарахування пені договором не встановлено, тому підлягають застосуванню приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо припинення нарахування пені через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За прострочення оплати робіт позивач на підставі п. 10.2 договору нарахував на суму боргу пеню із розрахунку 0,01% від суми боргу за період з 15.11.2021 по 14.05.2022 в розмірі 2600,56 грн., яку просить стягнути з відповідача.

Пеня розрахована в межах шестимісячного строку нарахування пені.

Позивач невірно визначив початок виникнення прострочення з 15.11.2021, оскільки 15.11.2021, як встановив суд, є останнім днем строку виконання зобов`язання, тому прострочення оплати виникло 16.11.2021. Разом із цим, позивач застосував ставку пені 0,01% від суми боргу як річну ставку (за 365 днів), хоча договором дана ставка не визначена як річна. Тобто позивач нарахував пеню в меншому розмірі, ніж передбачено договором, що є його правом.

Оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог та розраховувати пеню за більшою ставкою (яку визначено в договорі), суд задовольнив позовні вимоги про стягнення пені в заявленому позивачем розмірі 2600,56 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення оплати робіт позивач на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував 3% річних за період з 15.11.2021 по 10.07.2022 в сумі 9450,50 грн.

Суд визнав обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 9450,50 грн.

Позивачем нараховані інфляційні втрати за прострочення сплати заборгованості за період з листопада 2021 року по травень 2022 року в розмірі 66952,56 грн.

В пунктах 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» роз`яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

У листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р роз`яснено, що при застосуванні індексу інфляції слід враховувати, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок здійснюється з наступного місяця червня.

Виходячи з наведених роз`яснень, індекс інфляції застосовується тільки за повні місці прострочення. За весь період прострочення, протягом якого існувала сума боргу, визначається середній індекс інфляції шляхом перемноження індексів інфляції за місяці, що входять до періоду розрахунку.

Враховуючи те, що заборгованість у розмірі 956999,95 грн. виникла 16.11.2021, а не 15.11.2021, як визначив позивач, суд здійснив перерахунок інфляційних втрат, починаючи з грудня 2021 року, а не з листопада 2021 року, як розрахував позивач.

За розрахунком суду, інфляційні втрати складають:

за грудень 2021 року (індекс 100,6%) від суми боргу 956999,95 грн. 5742,00 грн.

за січень травень 2022 року (середній індекс 113,88%) від суми боргу 385500,95 грн. 53508,64 грн.,

всього 59250,64 грн.

Враховуючи викладене, суд задовольнив вимоги про стягнення інфляційних втрат частково в сумі 59250,64 грн. У стягненні інфляційних втрат у сумі 7701,92 грн. суд відмовив.

Таким чином, позовні вимоги задоволені судом частково.

За розгляд позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 6967,57 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог: на відповідача в сумі 6951,04 грн., на позивача в сумі 16,53 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 252, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БВК Строитель (69057, м.Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 86, кв. 9, ідентифікаційний код 40573204) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжспецбуд (69096, м.Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 32, ідентифікаційний код 32498683) основний борг у сумі 385500,95 грн. (триста вісімдесят п`ять тисяч п`ятсот грн. 95 коп.), 3% річних в сумі 9450,50 грн., пеню в сумі 2600,56 грн. (дві тисячі шістсот грн. 56 коп.), інфляційні втрати в сумі 59250,64 грн. (п`ятдесят дев`ять тисяч двісті п`ятдесят грн. 64 коп.) та витрати на оплату судового збору в сумі 6951,04 грн. (шість тисяч дев`ятсот п`ятдесят одна грн. 04 коп.).

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Відмовити у стягненні інфляційних втрат у сумі 7701,92 грн.

Витрати зі сплати судового збору в сумі 16,53 грн. покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 03.10.2022.

Суддя М.В. Мірошниченко