Рішення

від 14.06.2006 по справі 225/7-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

225/7-06

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

14.06.06                                                                                    Справа №  225/7-06

Господарський суд Київської області  у складі  головуючого судді  Бабенка К.А.  розглянув матеріали справи

за позовом                      товариства з обмеженою відповідальністю „Сігмафарм”, м. Київ

до                    малого колективного підприємства „Трубіж”, м. Бровари

про                       стягнення заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача: Кондратюк О.М. (дов. б/н від 14.04.2006р.);

від відповідача: не з'явився.

Суть спору:

до господарського суду Київської області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю „Сігмафарм”, м. Київ з позовною заявою до малого колективного підприємства „Трубіж”, м. Бровари про стягнення заборгованості.            

Ухвалою про порушення провадження у справі від 10.05.2006р. її розгляд призначено на 24.05.2006р. (а.с. 1).

В судове засідання, яке відбулось 24.05.2006р. відповідач свого представника не направив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, витребувані судом документи не подав, про причини неявки суд не повідомив, в зв'язку з чим господарський суд відкладав розгляд справи до 31.05.2006р.

В судовому засіданні, яке відбулось 31.05.2006р. представником відповідача подано відзив на позов, в якому він позовні вимоги не визнає та просить в позові відмовити.

Позивач в судове засідання свого представника не направив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, витребувані судом документи не подав, про причини неявки суд не повідомив, в зв'язку з чим господарський суд відкладав розгляд справи до 14.06.2006р.

В судове засідання, яке відбулось 14.06.2006р. відповідач свого представника не направив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, витребувані судом документи не подав, про причини неявки суд не повідомив.

Позивачем в судовому засіданні подано лист про уточнення позовних вимог в яких він просить стягнути з відповідача на його користь 0,95 грн. основного боргу, 61,37 грн. пені та штраф в сумі 643,39 грн.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, проте, необхідних документів наявних в матеріалах справи достатньо для розгляду господарського спору по суті.

Згідно з ст. 75 ГПК України в разі якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору документів наявних в матеріалах справи достатньо, господарський суд повідомляв відповідача про розгляд справи належним чином відповідно до п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. за №75, і це підтверджується журналом вихідної кореспонденції канцелярії господарського суду Київської області та відповідною відміткою на першому примірнику ухвали господарського суду Київської області від 31.05.2006р., наявному в її матеріалах, справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,  господарський суд

                                          встановив:

17.11.2005 року між сторонами укладено договір №569/05 (далі –договір, а.с. 7). Відповідно до п. 1 цього договору позивач зобов'язується передати, а відповідач прийняти медичні препарати в кількості, асортименті та оплатити в термін згідно з видатковими накладними, які є складовою частиною цього договору.

Відповідно до п. п. 2.1 та 2.2 договору ціна товару вказується у видатковій накладній, а розрахунок за товар здійснюється відповідачем на підставі видаткової накладної, в якій вказується термін оплати, узгоджений між сторонами.

Відповідно до видаткових накладних №601632 від 21.02.2006р. зі строком сплати 23.03.2006р., №601949 від 01.03.2006р. зі строком сплати 31.03.2006р. та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 8-13), позивачем поставлено, а відповідачем отримано продукцію на загальну суму 3920,54 грн.

Як пояснив представник позивача, відповідач за поставлену позивачем продукцію з ним частково,  а саме 17.04.2006р. ним було сплачено 703,59 грн., в зв'язку з чим його заборгованість на момент порушення провадження у справі становила 3216,95 грн.

Як зазначив представник позивача відповідачем після порушення провадження у справі частково погашено суму заборгованості, в підтвердження чого надані належним чином завірені копії банківських виписок про сплату відповідачем 3216 грн., які долучені до матеріалів справи (а.с. 47-50), в зв'язку з чим предмет спору в цій частині відсутній, а справа провадженням в цій частині на підставі п.1-1 частини першої ст. 80 ГПК України підлягає припиненню. Враховуючи викладене вище, заборгованість відповідача перед позивачем становить 0,95 грн. (3216,95 –3216).

Згідно частини першої ст. 193 Господарського кодексу України № 436-IV від 16.01.2003р. (надалі ГК України) суб'єкти господарювання та інші  учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

        Частиною сьомою цієї статті не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

        Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Одним із основних видів господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання. А згідно ст.174 ГК України господарські зобов'язання виникають із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

        Статтею 175 ГК України зазначається, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у статті 55 ГК України та інші, наділені господарською компетенцією.

        Відповідно до частини першої ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.             

Відповідно до п.1.частини другої ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Крім того, статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана  вчинити на користь другої сторони  (кредитора)  певну  дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися  від певної дії, а кредитор має право вимагати від  боржника  виконання його обов'язку. Зобов'язання  виникають  з  підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Отже, беручи до уваги наведене, господарський суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення основного боргу з урахуванням його уточнення та стягує з відповідача на користь позивача 0,95 грн. основного боргу.

Як зазначається в частині другій ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

        Відповідно до частини першої ст. 221 ГК України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він не виконав дій, що випливають із змісту зобов'язання.

Крім того, згідно частини другої ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а відповідно до частини першої ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 ГК України. А саме, як зазначається в ст. 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, наділені господарською компетенцією.

Згідно до частини другої ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Як зазначається в частині четвертої ст. 231 ГК України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 6.1 договору за порушення умов оплати, передбачених в п. 2.2 договору, відповідач сплачує відповідачу пеню у розмірі 0,5% від вартості неоплаченого товару за кожний календарний день прострочки платежу, але не менше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Проте, пеня позивачем нарахована відповідно до вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, а саме в межах подвійної облікової ставки Національного банку України, в зв'язку з чим господарський суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в сумі 61,37 грн.

Крім того, згідно п. 6.2 договору у випадку порушення відповідачем строку оплати більш ніж на тридцять календарних днів, він повинен сплатити позивачу штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого в строк товару.

Враховуючи те, що відповідач в тридцятиденний термін не сплатив 3216,95 грн. за поставлену позивачем продукцію, господарський суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення штрафу та стягує з відповідача на користь позивача 643,39 грн.

Відповідно до частини четвертої ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони, а відповідно до частини п'ятої цієї статті витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при задоволенні позову покладаються на відповідача. Тому, суд стягує з відповідача на користь позивача державне мито у сумі 102 грн. 00 коп. та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного та керуючись ст. 55, ст. ст. 173 - 175, частинами  першою, другою, сьомою ст. 193, частиною другою ст. 218, частиною першою ст. 221, частиною четвертою ст. 231, частиною четвертою ст. 232 Господарського кодексу України № 436-IV від 16.01.2003р.; п. 1 частини другої ст. 11, ст. ст. 509, 525, 610, 611, частиною першою ст. 612, частиною першою ст. 614, частиною другою ст. 615 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. № 435-IV; частинами четвертою та п'ятою ст. 49, ст. ст. 75, п.1-1 частини першої ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити частково.   

2.          Стягнути з малого колективного підприємства „Трубіж” (ЗКПО 24214485) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Сігмафарм” (ЗКПО 30110250) –0 грн. 95 коп. основного боргу, 61 грн. 37 коп. –пені, 643 грн. 39 коп. –штрафу, а також судові витрати: держмито у сумі 102 грн. 00 коп. та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                                   Видати наказ після набрання даним рішенням законної сили.

          3.          Провадження у справі №225/7-06 в частині стягнення заборгованості в сумі 3216 грн. –припинити.

          4.          Копію даного рішення надіслати сторонам.

Суддя                                                                                Бабенко К. А.