Рішення

від 03.10.2022 по справі 910/213/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.10.2022Справа № 910/213/22

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресіліент Стара Синява»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вотер Продакшн»

про стягнення 38 343,90 грн. та розірвання договору,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ресіліент Стара Синява» (надалі - ТОВ «Ресіліент Стара Синява») звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вотер Продакшн» (надалі - ТОВ «Вотер Продакшн») про стягнення 38 343,90 грн. та розірвання договору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання з поставки товару та виконання робіт за договором на поставку, встановлення та обслуговування системи контролю віддалених об`єктів «Саттранс» №020/000024/ПВО від 01.04.2020, у зв`язку з чим позивачем заявлено вимогу про повернення передоплати у розмірі 34 797,00 грн. та розірвання вказаного договору, а також заявлено про стягнення з відповідача пені у розмірі 3 546,90 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2022 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.

Зазначена ухвала направлена на адресу місцезнаходження ТОВ «Вотер Продакшн» поштовим відправленням за №0105491903186, проте відправлення повернулось до суду із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Вказаний лист було направлено за офіційною адресою місцезнаходження відповідача, яка міститься у ЄДР, та надавалась у ЄДР самим відповідачем, а відтак, неотримання відповідачем поштового відправлення за вказаною ним самим адресою є свідомим діянням (бездіяльністю) самого відповідача, тому всі несприятливі наслідки такого неотримання покладаються на нього самого.

В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою відповідача, вважається днем вручення йому відповідної ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду від 12.01.2022 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Натомість, відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

01.04.2020 між ТОВ «Саттранс Моніторинг» (оператор), яке змінило назву на ТОВ «Вотер Продакшн», та ТОВ «Ресіліент Стара Синява» (абонент) був укладений договір на поставку, встановлення та обслуговування системи контролю віддалених об`єктів «Саттранс» №020/000024/ПВО (надалі - «Договір»), відповідно до пунктів 2.1 та 2.2 якого оператор на умовах, визначених цим договором та додатками до нього, зобов`язується продати, встановити та налагодити абоненту систему, номенклатура та кількість обладнання з ПЗ якої зазначені у специфікації (додаток №2 до договору), надавати абоненту послуги, які визначені обраним абонентом тарифним планом (додаток 3 до договору), здійснювати гарантійне та післягарантійне сервісне обслуговування обладнання системи, яка була придбана абонентом та яка визначена у додатку №2 до цього договору, в разі необхідності надавати абоненту додаткові послуги, визначені в п. 2.4 цього договору за окремими заявками абонента, а абонент зобов`язується прийняти у власність та оплатити вартість системи та її установку, своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість послуг за обраним тарифним планом, своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість сервісного післягарантійного обслуговування системи.

Згідно з п. 2.3 Договору найменування, номенклатура, комплектність, кількість та вартість системи, до складу якої входять обладнання та підключення до програмного забезпечення, вказуються у специфікації (додаток №2 до договору).

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що поставка обладнання системи здійснюється протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання оператором оплати за неї, у визначеній у специфікаціях кількості та згідно умов цього договору.

Всі оплати та розрахунки за цим договором здійснюються абонентом у національній валюті на підставі рахунків, виставлених оператором шляхом перерахування відповідних грошових коштів на розрахунковий рахунок оператора, який зазначений у п. 14 цього договору (п. 5.4 Договору).

В специфікації до Договору сторони погодили найменування, кількість та вартість обладнання, послуг та витрат на відрядження, а також узгодили умови оплати, а саме: 50% - передоплата, 50% протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання актів виконаних робіт чи (та) видаткових накладних.

На виконання умов Договору, відповідачем виставлено позивачу рахунок на оплату №1008 від 17.04.2020, а позивачем сплачено відповідачу передоплату у розмірі 34 797,00 грн., яка становить 50% суми вказаного рахунку, що підтверджується платіжним дорученням №958 від 23.04.2020.

07.12.2021 ТОВ «Ресіліент Стара Синява» звернулось до ТОВ «Вотер Продакшн» із пропозицією про розірвання договору №20211206 від 06.12.2021, в якій позивач пропонував відповідачу розірвати Договір та повернути сплачену передоплату у розмірі 34 797,00 грн.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов`язання з передачі товару за Договором, у зв`язку з чим позивач просить розірвати Договір та повернути суму передоплати у розмірі 34 797,00 грн.

Судом встановлено, що укладений Договір є змішаним договором, оскільки містить в собі елементи як договору поставки, так і договору надання послуг.

Згідно з ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно із ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи (платіжне доручення №958 від 23.04.2020) підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача передоплати на підставі Договору у розмірі 34 797,00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.1 Договору відповідач був зобов`язаний поставити обладнання протягом 14 календарних днів з 23.04.2020, тобто не пізніше 07.05.2020.

В той же час, за твердженням позивача, відповідачем у визначений строк не було поставлено та встановлено передбачене умовами Договору обладнання, у зв`язку з чим ТОВ «Ресіліент Стара Синява» звернулося до ТОВ «Вотер Продакшн» із пропозицією про розірвання Договору та повернення сплаченої передоплати.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено порядок зміни та розірвання господарських договорів, відповідно до якого зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Право на подання позову про розірвання договору на підставі ст. 188 Господарського кодексу України виникає у сторони в разі, коли у відповідь на пропозицію змінити чи розірвати договір надійшла відповідь із відмовою або не надійшло відповіді у 20-денний строк.

Отже, за змістом наведеної норми, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження так як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору, - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. (ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України).

Розірванням договору є припинення договірного зобов`язання, тобто зникнення правового зв`язку між сторонами договірного зобов`язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 10.6 Договору передбачено, що абонент має право достроково розірвати цей договір за умови попередження оператора в письмовому вигляді за 30 днів до розірвання. В цьому випадку строк гарантійного сервісного обслуговування припиняється в день розірвання договору, сплачені авансом грошові кошти за рахунками в такому випадку не повертаються.

Отже, умовами Договору сторони погодили можливість абонента достроково розірвати договір шляхом письмового попередження оператора за 30 днів до його розірвання, при цьому умови про обов`язкове погодження такого розірвання з боку оператора Договором не передбачено.

Із змісту пропозиції про розірвання договору №20211206 від 06.12.2021, яка була направлена відповідачу 07.12.2021, вбачається, що у зв`язку з невиконанням ТОВ «Вотер Продакшн» свого зобов`язання із вчасної поставки та встановлення обладнання ТОВ «Ресіліент Стара Синява» втрачено інтерес до подальшого існування договірних відносин, передбачених умовами Договору, тобто фактично позивачем повідомлено відповідача про припинення дії Договору та необхідність повернення сплаченої передоплати, при цьому право ТОВ «Ресіліент Стара Синява» на дострокове розірвання Договору сторони погодили в п. 10.6 Договору.

Отже, в даному випадку Договір вважається розірваним через 30 днів з моменту отримання відповідачем вказаної пропозиції, а враховуючи положення п. 12.8 Договору, відповідно до яких всі паперові документи направлені сторонами на поштову адресу, зазначену в цьому договорі, вважаються належним чином отриманими іншою стороною через 5 календарних днів з моменту їх відправки, то з 13.01.2022.

Виходячи з того, що судом встановлено факт розірвання Договору з 13.01.2022, то предмет спору в частині вимоги позивача про розірвання договору відсутній.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, у зв`язку із встановленням факту розірвання Договору з 13.01.2022, провадження у даній справі в частині вимоги позивача про розірвання договору підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно частини 2 ст. 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Водночас, згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту передання відповідачем позивачу обладнання у встановлені строки, а Договір припинив свою дію.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, у відповідача виникло грошове зобов`язання по поверненню позивачу передоплати у розмірі 34 797,00 грн., і строк його виконання настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 34 797,00 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Ресіліент Стара Синява» про стягнення з ТОВ «Вотер Продакшн» передоплати у розмірі 34 797,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 3 546,90 грн. за невиконання зобов`язань з поставки обладнання, які розраховані за період з 07.05.2020 до 07.11.2020.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку з поставки товару не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Пунктом 7.5 Договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при поставці та встановленні системи, оператор сплачує абоненту пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно поставленого обладнання системи за кожен день прострочення.

Виходячи з того, що сторони умовами договору передбачили застосування у разі порушення строків поставки товару пені, спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські санкції, зокрема, пеня, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов`язань, не тільки за невиконання грошового зобов`язання, а відтак суд вважає, що вимога позивача є обґрунтованою.

Враховуючи встановлений судом строк виконання зобов`язання з поставки обладнання, позивачем неправомірно нараховано пеню за 07.05.2020, оскільки прострочення в цей період не відбулось, це було останнім днем строку з поставки обладнання.

Здійснивши власний розрахунок, суд вважає правомірним та обґрунтованим, в даному випадку, стягнення з відповідача пені у розмірі 3 522,90 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Вотер Продакшн» на користь ТОВ «Ресіліент Стара Синява» суми попередньої оплати у розмірі 34 797,00 грн. та пені у розмірі 3 522,90 грн. Позовні вимоги в частині розірвання Договору підлягають закриттю, у зв`язку з відсутністю предмету спору. В задоволенні інших вимог (стягнення пені у розмірі 24,00 грн.) необхідно відмовити з викладених обставин.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресіліент Стара Синява» про розірвання договору №020/000024/ПВО від 01.04.2020 закрити.

2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресіліент Стара Синява» задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вотер Продакшн» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, будинок 42; ідентифікаційний код 38914209) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресіліент Стара Синява» (31400, Хмельницька обл., Старосинявський р-н, смт Стара Синява, вул. Заводська, будинок 4/А; ідентифікаційний код 39961968) суму попередньої оплати у розмірі 34 797 (тридцять чотири тисячі сімсот дев`яносто сім) грн. 00 коп., пеню у розмірі 3 522 (три тисячі п`ятсот двадцять дві) грн. 90 коп. та судовий збір у розмірі 2 268 (дві тисячі двісті шістдесят вісім) грн. 58 коп. Видати наказ.

4. В іншій частині в задоволені позову відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий