Рішення

від 28.09.2022 по справі 910/19121/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.09.2022Справа № 910/19121/20

Господарський суд міста Києва, в складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Свіденко С.К., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Колективного підприємства "Тантор" (02000, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 32-В, офіс 313; ідентифікаційний код 30454398)

до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, буд. 6; ідентифікаційний код 00034022)

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Генеральний штаб Збройних Сил України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6; ідентифікаційний код 22991050)

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова (79007, Львівська область, м. Львів, вул. Батуринська, буд. 2; ідентифікаційний код 07638027)

за участю прокурора Офісу Генерального прокурора

про зобов`язання виконати умови договору

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Плаксін М.М.

від третьої особи-1: Шигун Д.Ю.

від третьої особи-2: Безушко О.І.

від Офісу Генерального прокурора: Толстореброва О.О.

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції позивача

До Господарського суду міста Києва звернулося Колективне підприємство "Тантор" з позовом до Міністерства оборони України, в якому позивач просить суд зобов`язати Міністерство оборони України виконати умови пункту 6.1. договору про спільну діяльність у будівництві житла від 13 грудня 2007 року № 270/3/117-07Р, включаючи такі умови:

- одержати у відповідних закладах необхідні вихідні дані і правовстановлюючі документи, отримати необхідні погодження та забезпечити здійснення державної експертизи у відповідних державних органах, завізуватипротягом 10 днів з дати надання підготовлене колективним підприємством "Тантор" завдання на проектування;

- оформити необхідні дозвільні документи (дозволи, технічні умови і т.п.), необхідні для виконання зобов`язань колективним підприємством "Тантор". Забезпечити в установленому законодавством України порядку оформлення за рахунок та за участю колективного підприємства "Тантор" землевпорядної документації, оформлення користування земельною ділянкою, цільовим призначенням якої є будівництво та обслуговування "Об`єкту", а також оформлення (отримання) необхідних дозволів, технічних умов (ТУ) та іншої необхідної у зв`язку з винесенням інженерних мереж з території забудови, приведенням земельної ділянки у стан, придатний до початку будівництва;

- передати Генпідряднику в установленому законодавством України порядку під будівництво земельну ділянку згідно з планом землекористування для будівництва "Об`єкту";

- передати Генпідряднику дозвіл на будівництво та іншу документацію, необхідну для здійснення будівництва;

- вирішити та узгодити з місцевими органами державної влади та місцевого самоврядування, іншими установами, організаціями та підприємствами питання, що пов`язані з будівництвом та своєчасним наданням всіх необхідних дозволів, необхідних погоджень та технічних умов (ТУ) згідно з встановленим законодавством України порядком та існуючими домовленостями, у разі необхідності може залучати представників колективного підприємства "Тантор" для виконання таких робіт;

- надати колективному підприємству "Тантор" планувально-технологічне завдання на обладнання квартир в межах діючих нормативів.

В обґрунтування обставин з якими обумовлюється можливість задоволення позову позивач вказує слідуюче:

- відповідачем не виконуються обумовленні договірні зобов`язання, зокрема, не отримано експертних висновків щодо оцінки земельної ділянки, яка підлягає забудові, для забезпечення своєї частки (здійснення Міноборони оцінки права забудови земельної ділянки орієнтовною загальною площею 143, 56 га, яка розташована у смт. Брюховичі, м. Львів (військове містечко № 160);

- невиконання умов договору відповідачем, зокрема, його п. 6.1., перешкоджає спільній діяльності та виконання зобов`язань позивача;

- позивачем витрачено зусилля та час на отримання кадастрової справи на земельну ділянку військового містечка № 160. Після визначення меж згаданої земельної ділянки та її точної площі листом підприємства від 04.06.2020 № 13 запропоновано Міністру оборони України внести відповідні зміни у деякі пункти договору, зокрема, запропоновано зменшити розмір земельної ділянки під забудову до 125 га, а також, у зв`язку з потребою у забезпеченні житлом військовослужбовців Львівського гарнізону, внести зміни у порядок розрахунків сторін за договором, передбачивши заміну частки Міноборони з грошових коштів на квартири, що становитиме 10% від загальної площі об`єкту будівництва;

- Міноборони визнаючи дію (чинність) договору, втім, утримуючись від дій, спрямованих на виконання своїх договірних зобов`язань, позбавляє підприємство можливості отримати очікувані результати від спільної діяльності, чим у свою чергу порушуються права та інтереси позивача на результати такої діяльності.

2. Стислий виклад позиції відповідача

У поданому відповідачем відзиві останній заперечує щодо задоволення позовних виходячи з наступного:

- спірним договором не визначено площу земельної ділянки, яка підлягає забудові, натомість зазначено орієнтовну загальну площу земельної ділянки - 143, 56 га. В той час, земельну ділянку площею 125,2 га кадастровий номер 4610166300:11:001:0249, яка є частиною військового містечка № 160, м. Львів, смт. Брюховичі, вул. Незалежності, 49 включено до Переліку земельних які можуть бути відчужені разом з розташованими на них об`єктами нерухомого військового майна, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 № 926-р (оприлюдненого на офіційному вебсайті Верховної Ради України), Таким чином земельна ділянка орієнтовна площа якої наведена у спірному договорі належить до земель оборони, перебуває на обліку Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львів;

- будівництво житла для військовослужбовців ЗС України здійснюється відповідно до Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 № 715 (зі змінами) передбачено будівництво житла на земельних ділянках, що відносяться до земель оборони виключно на конкурсних засадах, з урахуванням експертної грошової оцінки земельної ділянки та майна, що на ній розташовано;

- три земельні ділянки: площею 125,2 га, на якій розміщено 84 будівлі (схема в/м 160 додається); площею 15,0 га (вільна від будівель); площею 0,9 га (під двома житловими будинками) не включено до переліку земельних ділянок, що належать до земель оборони, на яких планується будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей із залученням небюджетних коштів, погодженого/затвердженого розпорядженням КМУ від 22.05.2013 № 666-р;

- оскільки позивачем не надано жодних підтверджуючих документів на перерахування грошових коштів, зокрема, виконання п. 7.7. договору № 270/3/117-07Р, то вказаний договір є скасованим з усіма наслідками передбаченими чинним законодавством України.

3. Стислий виклад позиції інших учасників справи

У поданих третьою особою-1 - Генеральним штабом Збройних Сил України поясненнях останній погоджується з позицією Міністерства оборони України та вважає, що позовні вимоги позивача не вмотивовані, без посилання на докази на яких вони ґрунтуються. Також третьою особою вказано, що Департаментом фінансів Міністерства оборони України була надана письмова відповідь за вих. № 248/249 від 13.01.2021 (Головному управлінню майна та ресурсів), що на рахунок Міністерства оборони України від Колективного підприємства "Тантор" (на виконання договору від 13.12.2007 № 270/3/117-07Р) у період з 2007 по 2020 роки кошти не надходили та бюджетні кошти не перераховувались.

У поясненнях третьою особою-2 відзначається, що станом на 22.04.2021 на бухгалтерському обліку перебувають три земельні ділянки військового містечка № 160: 125,2 га (кадастровий номер 4610166300:11:001:0249), площею 0,9 га (кадастровий номер 4610166300:11:001:0248), площею 15,0 га (кадастровий номер 4610166300:11:001:0247) цільове призначення: для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України. Жодних рішень про передачу вказаних земельних ділянок під будівництво чи проведення спільної діяльності до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова від органів військового управління не надходило. Технічна документація по даних земельних ділянках вилучена правоохоронними органами в рамках розслідування кримінального провадження.

У поданих Офісом Генерального прокурора поясненнях вказується, що оскільки суб`єктом права власності на земельну ділянку є Міністерство оборони України, то саме йому надане право будівництва на цій земельній ділянці, то лише він як її власник набуває право власності на збудовані на такій земельній ділянці об`єкти.

Також у даний поясненнях відзначається, що відповідно до викладеного висновку експерта від 25.06.2022 № 25918/21-33/16575-16577/22-33 наданий позивачем договір від 13.12.2007 № 270/3/117-07Р про спільну діяльність у будівництві житла (без об`єднання вкладів учасників), ставить під сумнів його достовірність, у зв`язку із чим не може бути оцінений судом як належний та допустимий доказ.

4. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 27.01.2021.

04.01.2021 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

04.01.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача про залучення до участі у розгляді справи Генерального штабу Збройних Сил України та КЕВ м. Львів у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

26.01.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача про застосування строків позовної давності.

У підготовчому засіданні 27.01.2021 судом оголошено перерву до 24.02.2021.

16.02.2021 до Господарського суду міста Києва надійшло повідомлення про вступ у справу Офісу Генерального прокурора.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 17.03.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 задоволено заяву Міністерства оборони України про залучення до участі у розгляді справи третіх осіб та відповідно залучено до участі у справу у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Генеральний штаб Збройних Сил України та Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова, у зв`язку з чим підготовче засідання відкладено на 02.04.2021.

29.036.2021 до Господарського суду міста Києва надійшло повідомлення про вступ у справу Офісу Генерального прокурора.

02.04.2021 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора про витребування оригіналу письмового доказу.

У підготовчому засіданні 02.04.2021 суд, розглянувши заяви прокурора про вступ у справу та заслухавши пояснення останнього, дійшов висновку залучити до участі у розгляді справи прокурора Офісу Генерального прокурора. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання від 02.04.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2021 у підготовчому засіданні оголошено перерву.

19.04.2021 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення третьої особи-1 по суті позову, в яких остання просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

28.04.2021 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення відповідача та письмові пояснення третьої особи-2.

У зв`язку із перебуванням судді Баранова Д.О. на лікарняному підготовче засідання 28.04.2021 не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 підготовче засідання призначено на 28.05.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2021 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 09.06.2021.

07.06.2021 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення відповідача.

У підготовчому засіданні 09.06.2021 представник позивача надав суду клопотання про витребування доказів та відповідь на пояснення третьої особи-1.

У підготовчому засіданні 09.06.2021 суд, розглянувши клопотання позивача про витребування доказів та заслухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку відмовити у його задоволенні. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання від 09.06.2021.

Крім того, у даному засіданні представником позивача заявлялося усне клопотання про витребування у відповідача оригіналу спірного договору, яке суд розглянувши, дійшов висновку відмовити у його задоволенні. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання від 09.06.2021.

У підготовчому засіданні 09.06.2021 судом оголошено перерву до 16.06.2021.

10.06.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю правових відносин сторін за договором № 270/3/117-07 від 13.12.2007.

У підготовчому засіданні 16.06.2021 представником позивача надано клопотання про витребування доказів.

Також у підготовчому засіданні 16.06.2021 суд, розглянувши клопотання відповідача про закриття провадження у справі, дійшов висновку відмовити у його задоволенні. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання від 16.06.2021.

Крім того, суд розглянувши подане представником позивача 16.06.2021 клопотання про витребування доказів, дійшов висновку відмовити у його задоволенні, оскільки останнє є передчасним, а позивачем не доведено факту неможливості самостійно надати вказані у клопотанні додаткові докази. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання від 16.06.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 02.07.2021.

16.06.2021 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2021 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 09.07.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2021 задоволено клопотання Міністерства оборони України про призначення судової експертизи, призначено у справі № 910/19121/20 судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Провадження у справі зупинено на час проведення судової експертизи.

03.08.2021 матеріали справи супровідним листом Господарського суду міста Києва направлено до експертної установи.

25.11.2021 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про продовження строків проведення експертизи та клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 було поновлено провадження у справі № 910/19121/20. Задоволено клопотання директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України та погоджено проведення експертизи, призначеною ухвалою Господарського суду міста Києві від 09.07.2021 у строк більше 90 днів, уточнено питання, поставлене на вирішення судового експерта ухвалою суду від 09.07.2021, також, задоволено клопотання судового експерта про витребування додаткових матеріалів та витребувано докази з метою проведення експертизи. Провадження у справі № 910/19121/20 на час проведення судової експертизи, яка була призначена ухвалою Господарського суду міста Києві від 09.07.2021 зупинено.

14.07.2022 до Господарського суду міста Києва Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України були повернуті матеріали справи № 910/19121/20 з висновком експерта на 19 аркушах.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2022 поновлено провадження у справі № 910/19121/20. Підготовче засідання призначено на 31.08.2022.

01.08.2022 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Офісу Генерального прокурора про ознайомлення з матеріалами справи.

02.08.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Міністерства оборони України з процесуальних питань в якій зокрема міністерство просило закрити провадження у даній справі у зв`язку з відсутністю предмету спору, а також залишити в матеріалах справи наданий КТ "Тантор" варіант договору від 13.12.2007 № 270/3/117-07 Р із відповідними відмітками штемпелю КНІСЕ на звороті кожного його аркуша.

04.08.2022 до Господарського суду міста Києва від Міністерства оборони України надійшли доповнення до заяви від 21.01.2021 б/н про застосування строків позовної давності.

26.08.2022 до Господарського суду міста Києва від Офісу Генерального прокурора надійшли письмові пояснення щодо висновку експерта від 25.06.2022 № 25918/21-33/16575-16577/22-33 за результатами проведення судово-технічної експертизи документів та письмові пояснення у справі.

26.08.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Генерального штабу Збройних Сил України про ознайомлення з матеріалами справи.

31.08.2022 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Колективного підприємства "Тантор" про визнання причин неявки представника позивача поважними та відкладення розгляду справи.

У підготовчому засіданні 31.08.2022 суд, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, не видаляючись до нарадчої кімнати ухвалив відмовити в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та відповідно у визнанні причин неявки представника позивача поважними, оскільки, в Колективного підприємства "Тантор" з дня винесення ухвали про поновлення провадження у даній справі та призначення підготовчого засідання (19.07.2022) було достатньо часу задля забезпечення прибуття представника позивача у дане підготовче засідання. Крім того, позивач не обмежений колом осіб, що можуть представляти його інтереси в суді (дана інформація занесена до протоколу судового засідання 31.08.2022).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.09.2022.

У судовому засіданні 28.09.2022 представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог та просив суд відмовити в задоволенні позову. Також, просив суд стягнути з позивача судові витрати, які були понесені відповідачем за оплату експертизи. Відповідачем було надано клопотання про долучення до матеріалів справи платіжного доручення № 503/487 від 13.12.2021 на суму 34 322, 00 грн.

Присутні в судовому засіданні представники третіх осіб та Офісу Генерального прокурора також заперечили, щодо задоволення позовних вимог та просили суд відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, причини неявки суд не повідомив, про місце дату та час судового засідання повідомлявся належним чином.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 28.09.2022 дослідивши її матеріали та заслухавши пояснення представників відповідачів, третіх осіб та Офісу Генерального прокурора, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

13.12.2007 між Міністерством оборони України (сторона-1) та Колективним підприємством "Тантор" (сторона-2) був укладений договір про спільну діяльність у будівництві житла (без об`єднання вкладників учасників) № 270/3/117-07Р предметом якого є проведення спільної діяльності сторін щодо будівництва комплексу житлових будинків з об`єктами соціальної інфраструктури та вбудовано-прибудинковим приміщеннями соціально-побутового, торговельного та адміністративного призначення згідно з проектно-кошторисною документацією, що підлягають будівництву на земельній ділянці орієнтовною загальною площею 143, 56 га, яка розташована у смт. Брюховичі, м. Львів (військове містечко № 160).

За умовами пп. 3.2.1. договору сторона-1 забезпечує свою частку шляхом здійснення оцінки права забудови зазначеної земельної ділянки.

До складу частки сторони-1 на цілі спільної діяльності також включається здійснення технічного нагляду та прийняття будівель в експлуатацію, участі в узгоджених по переоформленню права користування земельною ділянкою на сторону-2.

Сторони домовились, що частка сторони-1 у спільній діяльності в грошовому еквіваленті орієнтовно становить 100 000 000 (сто мільйонів), у процентному співвідношенні становить 10% від загальної площі об`єкту.

В пп. 3.2.2 договору, сторони погодили, що сторона-2 забезпечує свою частку виконання покладених на неї цим договором функцій шляхом фінансування будівництва, передачі нерухомого та рухомого майна та інших товарно-матеріальних цінностей та за допомогою ведення загальних справ сторін договору, в порядку і на умовах передбачених договором.

Сторона-2 здійснює зазначений свій вклад в будівництво квартир, будинків з об`єктами соціальної інфраструктури та вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торговельного та адміністративного призначення.

Сторони домовились, що частка сторони-2 у спільній діяльності в грошовому еквіваленті орієнтовно становить 900 000 000 (дев`ятсот мільйонів) грн., у процентному співвідношення становить 90% від загальної площі об`єкту.

Відповідно до п. 6.1. договору сторона-1 приймає на себе наступні зобов`язання:

а) одержує у відповідних закладах необхідні вихідні дані і правовстановлюючі документи, отримує необхідні погодження та забезпечує здійснення державної експертизи у відповідних державних органах, візує протягом 10 днів з дати надання підготовлене Підприємством завдання на проектування;

б) у разі необхідності направляє свого представника для участі в роботі з опрацювання та узгодження проектно-кошторисної документації;

в) оформляє необхідні дозвільні документи (дозволи, технічні умови і т.п.), необхідні для виконання зобов`язань підприємством. Забезпечує в установленому законодавством України порядку оформлення за рахунок та за участю підприємства землевпорядної документації, оформлення користування земельною ділянкою, цільовим призначенням якої є будівництво та обслуговування "об`єкту", а також оформлення (отримання) необхідних дозволів, технічних умов (ТУ) та іншої необхідної у зв`язку з винесенням інженерних мереж з території забудови, приведенням земельної ділянки у стан, придатний до початку будівництва;

г) передає генпідряднику в установленому законодавством України порядку під будівництво земельну ділянку згідно з планом землекористування для будівництва "об`єкту";

д) передає генпідряднику дозвіл на будівництво та іншу документацію, необхідну для здійснення будівництва;

е) вирішує та узгоджує з місцевими органами державної влади та місцевого самоврядування, іншими установами, організаціями та підприємствами питання, що пов`язані з будівництвом та своєчасним наданням всіх необхідних дозволів, необхідних погоджень та технічних умов (ТУ) згідно з встановленим законодавством України порядком та існуючими домовленостями, у разі необхідності може залучати представників підприємства для виконання таких робіт;

є) негайно повідомляє підприємству про всі обставини, які перешкоджають і:о ставлять під сумнів досягнення мети цього договору;

ж) в одномісячний строк після підписання цього договору надає підприємству планувально-технологічне завдання на обладнання квартир в межах діючих нормативів;

з) разом з підприємством здійснює прийом в експлуатацію завершеного будівництвом "об`єкту" в цілому, або відповідної його складової частини та передачу його на баланс експлуатаційним організаціям;

і) після затвердження акту державної комісії про прийом "об`єкту" в цілому, або відповідної його складової частини надає підприємству в 10-денний термін передбачені чинним законодавством України документи, які необхідні для оформлення останнім та/або залученими ним особами права власності на його (їх) частку житла та вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення, які визначені згідно з п. 5.1.2. договору.

В п. 7.7. договору сторони дійшли згоди, що сторона-2 у 5-денний термін з моменту підписання договору перераховує стороні-1 грошові кошти у розмірі 10% від частки сторони-1 для виконання частини функцій замовника будівництва, які у випадку невиконання стороною-2 своїх зобов`язань по договору не повертаються.

У разі виконання стороною-2 своїх зобов`язань згідно п. 7.7. договору, перерахована сума грошових коштів зараховується до вартості частки сторони-2.

Згідно п. 10.3. зазначений договір укладається зі скасувальною обставиною згідно зі ст. 212 Цивільного кодексу України.

Скасувальною обставиною сторони визначили невиконання стороною-2 своїх зобов`язань по перерахуванню грошових коштів, у термін, визначений пунктом 7.7. договору, цей договір вважається скасованим з усіма наслідками, передбаченими чинним законодавством України.

Пунктом 7.1. договору зазначено - строк дії договору встановлюється до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Орієнтовний загальний строк виконання робіт по "об`єкту" встановлюється 36 місяців з дня підписання цього договору, як це визначено п. 7.5. Фактичний строк виконання робіт по "об`єкту" буде визначено Календарним графіком, який буде складено і підписано сторонами на протязі 30 днів після розробки і затвердження проектно-кошторисної документації на будівництво "об`єкту" чи його частини, та буде невід`ємною частиною цього договору.

Згідно пункту 13.3 договору, договір вважається скасованим у випадку невиконання стороною-2 своїх зобов`язань по перерахуванню грошових коштів, у термін, визначений пунктом 7.7. Договору.

Так, за твердженнями позивача, невиконання відповідачем договірних зобов`язань перешкоджає спільній діяльності та виконанню зобов`язань Колективним підприємством "Тантор", зокрема, за наявною інформацією, відповідачем навіть не отримано експертних висновків щодо оцінки земельної ділянки, яка підлягає забудові, для забезпечення своєї частки (здійснення Міноборони оцінки права забудови зазначеної земельної ділянки визначено пунктом 3.2.1. договору).

Тоді, як на виконання делегованих підприємству функцій замовника будівництва та визначених йому зобов`язань потребує отримання вихідних даних, правовстановлюючих документів, необхідних погоджень, дозвільних документів, відповідних висновків, оформлення землевпорядної документації, а також до передачі йому земельної ділянки.

У свою чергу, позивачем вживаються заходи для виконання умов договору, зокрема, після спільного відвідування сторонами території військового містечка № 160 з`ясовано, що на ній знаходяться склади з боєприпасами, перенесення яких потребувало значного часу; підприємством спільно з Міноборони витрачено багато зусиль і часу на отримання кадастрової справи на земельну ділянку військового містечка № 160. Після визначення меж згаданої земельної ділянки та її точної площі листом підприємства від 04.06.2020 № 13 запропоновано Міністру оборони України внести відповідні зміни у деякі пункти договору, зокрема, запропоновано зменшити розмір земельної ділянки під забудову до 125 га, а також, у зв`язку з потребою у забезпеченні житлом військовослужбовців Львівського гарнізону, внести зміни у порядок розрахунків сторін за договором, передбачивши заміну частки Міноборони з грошових коштів на квартири, що становитиме 10% від загальної площі об`єкту будівництва.

За участі представників Підприємства в Міноборони проведено нараду з врегулювання питання укладання додаткової угоди до Договору.

Під час зазначеної наради представником Офісу Генерального прокурора поінформовано про те, що на момент укладання договору прокуратура була проти його укладання, оскільки, на території військового містечка № 160 було розміщено військову частину. На даний час наявні кримінальні провадження відносно осіб щодо незаконного вчинення дій відносно земельних ділянок (площею 0,9 га та 15,0 га) згаданого військового містечка досудове розслідування по яким триває, що може зашкодити у прийняття рішення стосовно укладання будь-яких податкових угод до договору.

За результатами тієї ж наради зокрема прийнято рішення щодо: направлення до Офісу Генерального прокурора листа щодо отримання інформації про стан досудових розслідувань в порушених кримінальних провадженнях та позиції прокуратури щодо укладання додаткової угоди до договору; опрацювання запропонованого підприємством проекту додаткової угоди до договору та після отримання позиції Офісу Генерального прокурора з порушеного питання здійснити її укладання.

Листом заступника Генерального прокурора від 08.07.2020 № 11/2/1-15277-20 поінформовано заступника Міністра оборони України про те, що питання надання оцінки можливості укладання додаткової угоди до договору не відноситься до компетенції органів прокуратури.

Крім того, листом Головного управління майна та ресурсів від 05.10.2020 № 503/34/8005 поінформовано підприємство стосовно проведення погодження розробленого ним проекту додаткової угоди до договору.

Водночас, на переконання позивача, внаслідок не вчинення Міноборони вказаних дій підприємство позбавлене можливості отримати очікувані результати від спільної діяльності, чим, порушуються права та інтереси Колективного підприємства "Тантор" на результати такої діяльності, що у свою чергу й послугувало підставою для звернення до суду з даним позовом про зобов`язання відповідача виконати умови п. 6.1. договору № 270/3/117-07Р.

В той час, відповідач вказує, що оскільки позивачем у підтвердження своїх вимог не надано жодних підтверджуючих документів стосовно перерахування грошових коштів, а саме, виконання п. 7.7. договору № 270/3/117-07Р, то за таких обставин, у відповідності з пунктами 10.3. та 13.3 вказаний договір є скасованим з усіма наслідками передбаченими чинним законодавством України.

В ході розгляду даної справи, судом було встановлено, що Департаментом фінансів Міністерства оборони України була надана письмова відповідь за вих. № 248/249 від 13.01.2021 (Головному управлінню майна та ресурсів), в якій вказано, що на рахунок Міністерства оборони України від Колективного підприємства "Тантор" на виконання договору від 13.12.2007 № 270/3/117-07Р за період з 2007 по 2020 рік кошти не надходили, також повідомлено, що за даним договором бюджетні кошти не перераховувались.

Також, судом було задоволено клопотання Міністерства оборони України та ухвалою суду від 09.07.2021 призначено судову експертизу у справі № 910/19121/20 зокрема щодо встановлення дійсного часу та способу виготовлення договору № 270/3/117-07Р від 13.12.2007.

У висновку експерта № 25918/21-33/16575-16577/22-33 від 25.06.2022 за результатами проведення судово-технічної експертизи документів у справі № 910/19121/20 а саме, договору від 13.12.2007 № 270/3/117-07Р про спільну діяльність у будівництві житла (без об`єднання вкладів учасників) на 8 аркушах, вказано слідуюче.

Відповідно до цього висновку експерта (а.с. 7) результати проведених досліджень дають підстави для висновку про те, що друковані тексти першого-сьомого аркушів договору про спільну діяльність від 13.12.2007 № 270/3/117-07Р виконані за допомогою одного і того ж знакосинтезуючого пристрою зі струминною технологією друку, восьмий аркуш цього договору виконаний на знакосинтезуючому пристрої з лазерною технологією друку.

Аналізуючи результати проведених досліджень експертом констатовано, що перший-сьомий аркуш договору виготовлені не одночасно з восьмим аркушем цього договору.

Окрім цього, при дослідженні експертом місць скріплення аркушів паперу договору встановлено, що у верхньому лівому куті, крім проколів від скоби степлера, якою скріплені аркуші на момент їх дослідження, аркуші документу містять інші проколи від степлера, а восьмий аркуш договору містить проколи від скоби степлера, які відсутні на першому-сьомому аркушах досліджуваного документу. Встановлене свідчить по те, що восьмий аркуш договору раніше був скріплений з іншими аркушами.

Тобто, перший-сьомий аркуш договору від 13.12.2007 № 270/3/117-07Р не складали раніше єдиного цілого з восьмим аркушем досліджуваного документу і, відповідно, виконані не одночасно, на різних знакосинтезуючих пристроях і не в один друкуючий цикл.

З огляду на викладене, експертом за результатами проведення експертного дослідження у висновку зазначено:

- Друковані текст першого-сьомого аркушів договору про спільну діяльність від 13.12.2007 № 270/3/117-07Р виготовлені на одному і тому ж знакосинтезуючому пристрої зі струминною технологією друку, на відміну від друкованого восьмого аркушу цього документу, який виготовлений на іншому за типом знакосинтезуючому пристрої - з лазерною технологією друку.

- Перший-сьомий та восьмий аркуші договору про спільну діяльність від 13.12.2007 № 270/3/117-07Р виготовлені за допомогою різних за типом знакосинтезуючих пристроїв і не в один час - не в один друкуючий цикл. Восьмий аркуш не складав раніше одного цілого документу з першим-сьомим аркушами, а був аркушем іншого документу.

В той час, суд відзначає, що саме на 2 аркуші договору у пп. 3.2.1. та. 3.2.2. п. 3.2. Розділі 3 "Розподіл часток у спільній діяльності" зазначено, що сторони домовилися, що частка сторони-1 (Міністерства оборони України) у спільній діяльності в грошовому еквіваленті орієнтовно становить 100 000 000 грн 00 коп., у процентному співвідношенні становить 10 % від загальної площі об`єкту та частка сторони-2 (КП "Тантор") у спільній діяльності в грошовому еквіваленті орієнтовно становить 900 000 000 грн 00 коп., у процентному співвідношенні становить 90 % від загальної площі об`єкту.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 270/3/117-07Р від 13.12.2007, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою є договором про спільну діяльність.

Статтею 1130 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності (частина 2 статті 1131 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1134 Цивільного кодексу України внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, з огляду на наведені положення законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

У рішенні Конституційного суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Суд зазначає, що до господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб`єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб`єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи.

Разом з тим, на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту, або ж звернення позивача до суду спрямоване на запобігання правопорушення.

Так, суд відзначає, що звертаючись до суду, позивач у позовній заяві викладає зміст (предмет) і підставу позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача (відповідачів), стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, що тягнуть за собою певні правові наслідки. Поряд із цим, підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача (відповідачів). Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача (відповідачів) на захист проти позову.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Зазначене свідчить про те, що саме учасник судового процесу має займати активну позицію у висловленні та доведенні відповідними доказами своїх доводів та заперечень щодо суті спору.

Предмет доказування у кожній конкретній справі складає певну сукупність фактів, які мають матеріально-правове значення, встановлення яких необхідне для ухвалення судом законного та обґрунтованого рішення у справі.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад по справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права.

Підстави вимог і заперечень осіб, які беруть участь у справі конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду.

Таким чином, суд вказує, що з огляду на визначені позивачем позовні вимоги, до предмету доказування у даній справі в перше чергу входять обставини, які свідчать про виконання саме позивачем зобов`язань за договором № 270/3/117-07Р від 13.12.2007 в частині його п. 7.7., та відповідно у разі їх виконання, виникнення у відповідача обов`язку щодо виконання п. 6.1. договору.

Означені обставини підлягають встановленню на підставі належних та допустимих у розумінні знову ж таки умов вищевказаного договору та норм процесуального законодавства доказів.

Отже, вище судом було встановлено, що в п. 7.7. договору сторони дійшли згоди, що сторона-2 (Колективне підприємство "Тандор") у 5-денний термін з моменту підписання договору перераховує стороні-1 (Міністерству оборони України) грошові кошти у розмірі 10% від частки сторони-1 для виконання частини функцій замовника будівництва, які у випадку невиконання стороною-2 своїх зобов`язань по договору не повертаються.

В той час, в ході розгляду наданої справи, судом було встановлено, що Департаментом фінансів Міністерства оборони України була надана письмова відповідь за вих. № 248/249 від 13.01.2021 (Головному управлінню майна та ресурсів), в якій вказано, що на рахунок Міністерства оборони України від Колективного підприємства "Тандор" на виконання договору від 13.12.2007 № 270/3/117-07Р за період з 2007 по 2020 рік кошти не надходили, також повідомлено, що за даним договором бюджетні кошти не перераховувались. Означений лист міститься в матеріалах справи.

У свою чергу, позивачем неодноразово зазначалось про те, що докази у підтвердження перерахування грошових коштів за спірним договором будуть представлені суду.

Втім, такі докази надані так і не були.

Тобто, суд вказує, що в матеріалах даної справи не міститься будь яких вірогідних, зокрема, первинних документів, щоб свідчили про перерахування позивачем та відповідно отримання відповідачем грошових коштів у відповідності до п. 7.7. договору, оскільки таких позивачем суду не представлено. Доводів відповідача відповідно не спростовано.

За таких обставин, оскільки, договір № 270/3/117-07Р, як це передбачено його п. 10.3. укладений зі скасувальною обставиною згідно зі ст. 212 Цивільного кодексу України, якою зокрема є невиконання стороною-2 (Колективним підприємством "Тандор") своїх зобов`язань по перерахуванню грошових коштів, у термін, визначений пунктом 7.7. договору, то вказаний договір вважається скасованим, тобто, припиненим.

Оскільки, договір про спільну діяльність у будівництві житла (без об`єднання вкладників учасників) № 270/3/117-07Р від 13.12.2007 є скасованим (припиненим), у зв`язку із не виконанням позивачем його п. 7.7., то відповідно даний договір не створює ніяких правових наслідків та відповідно виникнення обов`язку у відповідача виконання п. 6.1. договору.

Що стосується заяви відповідача про застосування до вимог позивача наслідків сплину строку позовної давності з урахуванням доповнень, то суд вказує слідуюче.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 року)

Отже, оскільки, за наслідками розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, то за таких обставин, суд не вбачає необхідності для застосування до спірних правовідносин наслідків спливу позовної давності заявлених відповідачем.

Згідно ч. 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Отже, суд приходить до висновку, що позов Колективного підприємства "Тантор" про зобов`язання Міністерства оборони України виконати умови пункту 6.1. договору про спільну діяльність у будівництві житла від 13 грудня 2007 року № 270/3/117-07Р є безпідставним та необґрунтованим, оскільки, даний договір є скасованим (припиненим), а відтак, не створює ніяких правових наслідків та відповідно виникнення у відповідача будь яких обов`язків, зокрема, й в частині виконання п. 6.1.

Разом з тим, суд вважає за необхідне вказати, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

При цьому, суд відзначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Крім того, у відповідності до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати понесенні відповідачем на оплату експертизи у даній справі в сумі 34 322, 00 грн підлягають стягненню з позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Колективного підприємства "Тантор" (02000, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 32-В, офіс 313; ідентифікаційний код 30454398) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, буд. 6; ідентифікаційний код 00034022), третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Генерального штабу Збройних Сил України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6; ідентифікаційний код 22991050) та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (79007, Львівська область, м. Львів, вул. Батуринська, буд. 2; ідентифікаційний код 07638027), за участю прокурора Офісу Генерального прокурора про зобов`язання Міністерства оборони України виконати умови пункту 6.1. договору про спільну діяльність у будівництві житла від 13 грудня 2007 року № 270/3/117-07Р - відмовити.

2. Судові витрати позивачу не відшкодовуються.

3. Стягнути з Колективного підприємства "Тантор" (02000, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 32-В, офіс 313; ідентифікаційний код 30454398) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, буд. 6; ідентифікаційний код 00034022) судові витрати понесені відповідачем за оплату експертизи призначеної у справі № 910/19121/20 в сумі 34 322 (тридцять чотири тисячі триста двадцять два) грн 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 03.10.2022

Суддя Дмитро БАРАНОВ