Рішення

від 28.09.2022 по справі 910/4220/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.09.2022Справа № 910/4220/22Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши у судовому засіданні справу

За позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бонлайт»

третя особня, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2

про визнання припиненими трудових відносин

Представники учасників справи:

від позивача: Нефьодов С.М.;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: Мурашов П.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

06.06.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бонлайт» про визнання припиненими трудових відносин.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що відповідачем не було виконано вимоги трудового законодавства та не здійснено дій, спрямованих на вирішення питання про звільнення позивача 30.11.2021 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Бонлайт», чим було порушено охоронювані законом права позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2022 відкрито провадження у справі №910/4220/22, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 ; підготовче засідання призначено на 13.07.2022, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

У підготовчому засіданні 13.07.2022 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кіманти) про відкладення підготовчого засідання на 03.08.2022.

02.08.2022 до Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких вона повідомила про те, що не отримувала від позивача заяви про звільнення та повідомлень про скликання загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Бонлайт».

У підготовчому западанні 03.08.2022 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 07.09.2022.

07.09.2022 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 07.09.2022 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 28.09.2022.

Представник позивача у судовому засіданні 28.09.2022 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник третьої особи у судовому засіданні 28.09.2022 надав усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечив.

Представник відповідача у судове засідання 28.09.2022 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21 А, офіс 107/1), що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відповідно до якої ухвала суду з 15.09.2022 знаходиться у точці доставки/видачі (за ідентифікатором пошуку 0105492864630).

При цьому, відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні 28.09.2022 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Лоджик Лтд», які оформлені Протоколом №20/03-19 від 20.03.2019, призначено з 21.03.2019 на посаду директора товариства ОСОБА_1 .

Відповідно до наказу №04/03-к від 21.03.2019 ОСОБА_1 приступила до обов`язків директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Лоджик Лтд».

26.03.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості про зміну керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Лоджик Лтд».

Рішенням №28/11/19 учасника (власника) Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Лоджик Лтд» від 28.11.2019 змінено найменування товариства на Товариство з обмеженою відповідальністю «Бонлайт».

Відповідно до розділу 4 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Бонлайт» органами товариства є: 1) загальні збори учасників; 2) одноособовий виконавчий орган - директор; 3) наглядова рада.

Згідно з п. 6.1 Статуту виконавчим органом товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю, є директор (одноособовий орган).

Відповідно до п. 6.4 Статуту директор обирається загальним зборами товариства. Загальні збори мають право у будь-який час припинити повноваження директора.

25.10.2021 директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Бонлайт» ОСОБА_1 звернулась до єдиного учасника (засновника) Товариства з обмеженою відповідальністю «Бонлайт» ОСОБА_2 із заявою про звільнення, в якій просила звільнити її з посади директора за власним бажанням на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України з 30.11.2021 та здійснити дії, спрямовані на виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, вказана заява позивачем була направлена на адресу ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 та не була вручена адресату у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

Також, 25.10.2021 позивач направив на адресу єдиного учасника (засновника) Товариства з обмеженою відповідальністю «Бонлайт» ОСОБА_2 повідомлення про скликання 29.11.2021 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Бонлайт» для вирішення питання про звільнення з посади директора товариства ОСОБА_1 .

Повідомлення не було вручене під час доставки у зв`язку з закінченням терміну зберігання, що підтверджується довідкою відділення поштового зв`язку.

Вказане повідомлення також було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бонлайт»: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21 А, офіс 107/1, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, накладною Укрпошти та фіскальним чеком

Як вбачається з реєстру учасників присутніх на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Бонлайт» 29.11.2021, ОСОБА_2 (єдиний учасник) не з`явилась.

30.11.2021 ОСОБА_1 видано наказ №15/11-к від 30.11.2021 про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Бонлайт» за власним бажанням на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України 30.11.2021.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд визнати припиненими трудовs відносини між ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бонлайт» (ідентифікаційний код 30112771, вул. Дегтярівська, буд. 21 А, оф. 107/1, м. Київ, 04119) у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України з 30.11.2021 р. із внесенням відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку про наступне.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19.

Згідно зі статтею 38 Кодексу законів про працю України (КЗпП України) працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Частиною першою статті 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства (частина перша статті 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Отже, відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Разом з тим особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18.

Відповідно до частин 2, 3 статті 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18.

Передбачений частиною 1 статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи директора передбачає попередження ним про це власника або уповноваженого органу письмово за два тижні та ініціювання скликання загальних зборів учасників. У випадку вчинення директором відповідних дій, на учасників товариства покладено обов`язок розглянути заяву директора про звільнення та прийняти відповідне рішення про таке звільнення. При цьому на особу, яка ініціює питання проведення загальних зборів, покладено обов`язок належного повідомлення інших учасників товариства про скликання зборів у порядку, встановленому чинним законодавством та статутом підприємства.

Як встановлено судом, 25.10.2021 директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Бонлайт» ОСОБА_1 звернулась до єдиного учасника (засновника) Товариства з обмеженою відповідальністю «Бонлайт» ОСОБА_2 із заявою про звільнення, в якій просила звільнити її з посади директора за власним бажанням на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України з 30.11.2021 та здійснити дії, спрямовані на виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, вказана заява позивачем була направлена на адресу ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 та не була вручена адресату у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

Також, як встановлено судом, 25.10.2021 позивач направив на адресу єдиного учасника (засновника) Товариства з обмеженою відповідальністю «Бонлайт» ОСОБА_2 повідомлення про скликання 29.11.2021 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Бонлайт» для вирішення питання про звільнення з посади директора товариства ОСОБА_1 .

Повідомлення не було вручене під час доставки у зв`язку з закінченням терміну зберігання, що підтверджується довідкою відділення поштового зв`язку.

Вказане повідомлення також було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бонлайт»: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21 А, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, накладною Укрпошти та фіскальним чеком.

Вказані обставини свідчать про те, що позивачем були дотримані приписи законодавства та у повному обсязі вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин із Товариством з обмеженою відповідальністю «Бонлайт».

При цьому, доводи третьої особи про те, що вона не отримували від позивача ані заяви про звільнення, ані повідомлення про проведення загальних зборів щодо розгляду питання про звільнення позивача з посади директора не впливають на результат вирішення спору у даній справі, оскільки позивач належним чином та в порядку, передбаченому законодавством, повідомив про своє звільнення шляхом направлення заяви про звільнення на адресу єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Бонлайт».

Крім того, позивачем були вчинені всі необхідні дії, передбачені законодавством та Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бонлайт», з метою скликання та проведення загальних зборів учасників товариства щодо розгляду питання стосовно свого звільнення з посади директора.

За приписами частини 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», у тому числі щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (стаття 173 Господарського процесуального кодексу України).

Беручи до уваги викладені обставини, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бонлайт» про визнання припиненими трудових відносини між ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бонлайт» (ідентифікаційний код 30112771, вул. Дегтярівська, буд. 21 А, оф. 107/1, м. Київ, 04119) у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України з 30.11.2021 р. із внесенням відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судовий збір покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бонлайт» (ідентифікаційний код 30112771, вул. Дегтярівська, буд. 21 А, оф. 107/1, м. Київ, 04119) у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України з 30.11.2021 р. із внесенням відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бонлайт» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21 А, офіс 107/1; ідентифікаційний код: 30112771) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 03.10.2022.

Суддя О.М. Спичак