Рішення

від 03.10.2022 по справі 914/1484/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2022 Справа № 914/1484/22

місто Львів

За позовом: Управління поліції охорони у Львівській області, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Потато Ожидів», м. Буськ, Львівської області

про стягнення 164867,06 грн

Суддя Олена ЩИГЕЛЬСЬКА

Представники сторін не викликались

Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку vkz.court.gov.ua. не здійснювалося.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Управління поліції охорони у Львівській області звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Потато Ожидів» про стягнення 164867,06 грн заборгованості за Договором №169 про надання послуг з охорони публічної безпеки та порядку від 04.10.2021 року, з яких 123825,00 грн сума основного боргу, 21351,35 грн індексу інфляції, 2219,05 грн 3 % річних та 17471,66 грн пені.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2022 позовну заяву передано на розгляд судді Щигельській О.І.

Ухвалою суду від 12.07.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи №914/1484/22 вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) сторін.

Заперечень від відповідача проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження у встановлений чинним процесуальним законом строк не надходило.

22.08.2022 на адресу суду повернувся поштовий конверт (ухвала суду від 12.07.2022) який надсилався на адресу відповідача зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань а саме: 80500, Львівська обл., Буський р-н, місто Буськ(з), майдан Незалежності, будинок 5. Згідно відомостей офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо кореспонденції трек-номер №7901414572491 конверт повернуто за зворотною адресою, за закінченням встановленого терміну зберігання.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції або повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відсутній», «закінчення терміну зберігання» тощо з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Відсутність сторони за адресою чи незабезпечення одержання за такою адресою кореспонденції створює саме для учасника справи негативні наслідки, які він зобов`язаний передбачити та самостійно вжити заходи щодо їх ненастання.

Сам лише факт не отримання учасником провадження кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Крім того, суд враховує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17 отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності, покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю.

Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу та має право вирішити спір за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 ГПК України.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, у відповідності до ст.13 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи позивача

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідачем неналежним чином виконано зобов`язання за договором про надання послуг з охорони публічної безпеки та порядку, у зв`язку з чим позивач вказує на існування підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

Аргументи відповідача

Відповідач заперечень та/або відзиву на позовну заяву не подав.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

30.09.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Потато Ожидів» (відповідач по справі) звернулося до Управління поліції охорони у Львівській області (позивач по справі) з Листом №7, яким просило укласти Договір на охорону врожаю картоплі та сої за адресою 80530, Львівська область, Золочівський район, с. Ожидів, постом(-ами) фізичної охорони УПО у Львівській області.

04.10.2021 року між Управлінням поліції охорони у Львівській області (охорона за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Потато Ожидів» (замовник за договором) укладено договір №169 про надання послуг з охорони публічної безпеки та порядку, за яким охорона зобов`язалася надати замовнику послуги з охорони публічної безпеки та порядку на орендованій території замовника, а саме полях врожаю картоплі та сої з кадастровими номерами, згідно переліку, шляхом патрулювання працівниками поліції охорони на службовому автомобілі (п.1.1. Договору).

Відповідно до умов укладеного Договору вартість середньомісячної послуги за здійснення заходів з охорони публічної безпеки і порядку за цим договором визначається на підставі узгодженої протоколом Сторін договірної ціни (додаток 3 до договору). Оплата охоронних послуг здійснюється Замовником на умовах попередньої 100% оплати, шляхом перерахування плати встановленої пунктом 2.1. цього Договору на рахунок Охорони до початку виконання охоронних заходів. У подальшому до 25 числа поточного місяця за послуги, які будуть надані в наступному місяці (п.п. 2.2.-2.3. Договору).

Відповідно до п.п. 4.1.1. охорона зобов`язується здіснювати необхідні заходи з охорони публічної безпеки і порядку на Об`єкті, які передбачені ліцензійними умовами, затвердженими постановою КМУ від 18.11.2015 № 960, а замовник в свою чергу відповідно до п.п. 4.2.3. зобов`язаний своєчасно сплачувати за надані послуги в порядку та розмірі, що визначені Договором.

Відповідно до Протоколу погодження ціни послуг (Додаток №3 До Договору) сторонами досягнута домовленість про договірну ціну послуг Охорони по Договору від 04.10.2021 року №169 про надання послуг з охорони публічної безпеки і порядку на території (об`єкті) замовника, яка становить: 175 грн. 00 коп. за годину охорони одним працівником поліції охорони (у тому числі ПДВ); 130 грн. 00 коп. за годину охорони одним працівником воєнізованої охорони (у тому числі ПДВ); 12 грн. 00 коп. за один кілометр пробігу службового автомобіля поліції охорони (у тому числі ПДВ).

Відповідно до п. 2 цей Протокол є невід`ємною частиною Договору і є підставою для розрахунків Замовника з Охороною у вищевказаному розмірі починаючи з 05.10.2021 р.

05.10.2021 сторонами складено та підписано Акт про виставлення наряду поліції охорони на території об`єкту ТОВ «Потато Ожидів».

07.10.2021 року Наказом Управління поліції охорони у Львівській області №6049 Договір від 04.10.2021 № 169 про надання послуг з охороні публічної безпеки та порядку на полях з посівами сої та картоплі розташованих на території с. Ожидів Золочівського району, патрулем у складі 1 працівника поліції та 1 працівника воєнізованої охорони Золочівського РВ УПО Львівської області, введено в дію з 09:00 год. 05.10.2021 по 31.12.2021.

На підтвердження виконання взятих на себе за Договором зобов`язань позивачем, надано суду копії Актів прийому - здачі виконаних робіт/послуг, зокрема №БР-0008204 від 30.11.2021 року на суму 87120,00 грн та №Бр-0008982 від 31.12.2021 року на суму 66705,00 грн. Акти підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками. Крім того у вказаних Актах зазначено, що претензій по якості та об`єму виконаних робіт/послуг замовник до виконавця немає.

Матеріали справи також містять копію Акту звірки розрахунків між сторонами з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, згідно якого сальдо після звірки на користь Управління поліції охорони у Львівській області становить 153825,00 грн. Акт звірки розрахунків підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

10.11.2021 року Наказом Управління поліції охорони у Львівській області №6681 призупинено дію договору від 04.10.2021 № 169 про надання послуг з охорони публічної безпеки та порядку. 09.11.2021 року сторонами складено та підписано Акт про зняття охорони з Об`єкта.

Позивач вказує, що звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю «Потато Ожидів» з Претензіями №1690203 від 01.01.2022 та №1690203 від 01.02.2022 року, якими пропонував в десятиденний термін перерахувати суму боргу в розмірі 153825,00 грн.

07.06.2022 року відповідачем здійснено платіж на користь позивача в сумі 30000,00 грн, призначення платежу «за послуги з охорони згідно договору №БР-0005026 за листопад 2021, ТзОВ Потато Ожидів», що підтверджується долученою копією виписки по рахунку.

Також позивачем долучено копію Претензії №1690601 від 01.06.2022 року на суму 123825,00 грн, якою пропонувалося відповідачу в десятиденний термін перерахувати на користь позивача зазначену суму боргу. Претензія отримана відповідачем 17.06.2022 року, про що свідчить підпис представника відповідача та відтиск печатки ТОВ «Потато Ожидів».

Відповіді на зазначену претензію матеріали справи не містять. Факт надання послуг відповідачем не спростовано та не заперечено, зауважень щодо обсягу, якості та своєчасності їх надання не подано.

Відповідно до п. 5.2. Договору за несвоєчасну або неповну оплату послуг охорони замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Оскільки заборгованість за Договором відповідачем оплачена не була, зазначене, зумовило звернення Управління поліції охорони у Львівській області до суду із відповідною позовною заявою про стягнення 123825,00 грн заборгованості за договором, а також 17471,66 грн пені, 21351,35 грн індексу інфляції та 2219,05 грн 3% річних нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України.

ОЦІНКА СУДУ

Згідно ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема договори та інші правочини.

Судом встановлено, що сторонами укладено Договір №169 про надання послуг з охорони публічної безпеки та порядку.

Як передбачено ч.1 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем належним чином надано відповідачу передбачені Договором послуги. На підтвердження чого до матеріалів справи долучено копії Актів прийому-здачі виконаних робіт/послуг.

Згідно з ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Так, за ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому суд зазначає, що підписання відповідачем Актів прийому-здачі виконаних робіт/послуг від 30.11.2021 року та 31.12.2021 року, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і який відповідає вимогам, зокрема ст.9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отримані послуги.

Крім того суд зазначає, що відповідачем погоджено та підписано Акт звірки взаємних розрахунків згідно якого станом на 31.12.2021 року заборгованість на користь Управління поліції охорони у Львівській області становила 153825,00 грн, а також в подальшому відповідачем було здійснено часткову оплату за Договором в сумі 30000,00 грн.

Суд зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій.

Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суд від 19.04.2018 р. у справі № 905/1198/17, від 24.10.2018р. у справі №905/3062/17, від 05.03.2019 р. у справі № 910/1389/18, від 04.12.2019 у справі №916/1727/17.

Разом з цим, варто зазначити, що акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

При цьому суд звертає увагу і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.11.2018 у справі №911/3685/17 та від 10.09.2019 у справі №916/2403/18, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування стати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

У зв`язку з вищенаведеним суд приходить до висновку, що відповідачем визнано суму боргу перед Управління поліції охорони у Львівській області.

Враховуючи вищевикладене, суд, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження оплати послуг наданих на виконання умов Договору №169 про надання послуг з охорони публічної безпеки та порядку від 04.10.2021 року, вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за Договором, відтак, позовна вимога про стягнення 123825,00 грн основного боргу є обґрунтованою.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Водночас, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (ч.2 ст.218 ГК України).

Згідно із ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано, і такі підстави судом не встановлено.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань із оплати за надані йому послуги, позивачем, відповідно до ст. 625 ЦК України, нараховано відповідачу та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 2219,05 грн та 21351,35 грн індексу інфляції.

Перевіривши підстави, строки та правильність відповідних нарахувань, суд, провівши перерахунок з врахуванням настання моменту прострочення боржника із оплати наданих послуг, дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача 3% річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню на суму 2219,35 грн. Позовна вимога про стягнення 21351,35 грн індексу інфляції обґрунтована та підлягає до задоволення, оскільки фактичний розмір інфляційних втрат за відповідний період перевищує суму, заявлену позивачем до стягнення.

Щодо стягнення з відповідача 17471,66 грн пені, то суд зазначає, що укладеним між сторонами договором встановлено, що за несвоєчасну або неповну оплату послуг охорони замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу (п. 5.2. Договору).

Згідно положень ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання господарською організацією (ч.ч.6, 7 ст.231 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши правильність розрахунку пені за заявлений позивачем період суд встановив, що такий проведено невірно, позивачем не враховано час виникнення заборгованості, період її існування, розмір заборгованості. Відтак, сума належної до стягнення з відповідача пені становить 14635,11 грн.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України). Стандарт доказування «вірогідності доказів», який на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи те, що позивачем подано достатньо об`єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, які відповідачем не спростовані, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги Управління поліції охорони у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Потато Ожидів» обґрунтовані та підлягають до задоволення частково, в розмірі 123825,00 грн суми основного боргу, 21351,35 грн індексу інфляції, 2219,05 грн 3 % річних та 14635,11 грн пені. В задоволенні решти вимог слід відмовити.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, судовий збір в розмірі 2438,33 грн покладається на відповідача, в решті залишається за позивачем.

Керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 130, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Потато Ожидів» (80500, Львівська обл., Буський р-н, місто Буськ(з), майдан Незалежності, будинок 5; ідентифікаційний код 44249164) на користь Управління поліції охорони у Львівській області (79019, Львівська обл., місто Львів, вулиця Липинського, будинок 44; ідентифікаційний код 40108887) 123825,00 грн суми основного боргу, 21351,35 грн індексу інфляції, 2219,05 грн 3 % річних, 14635,11 грн пені та 2438,33 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.

4. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено та підписано суддею 03.10.2022.

Суддя Щигельська О.І.