Рішення

від 21.09.2022 по справі 915/1336/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2022 року Справа № 915/1336/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Виконувача обов`язків заступника керівника Вознесенської окружної прокуратури (пров. Костенка, 2а, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500)

в інтересах держави в особі:

1) Південного офісу Держаудитслужби (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012);

2) Бузької сільської ради (56541. Миколаївська область, Вознесенський район, с. Бузьке, площа Центральна, буд.1);

3) Відділу освіти Бузької сільської ради (56541. Миколаївська область, Вознесенський район, с. Бузьке, площа Центральна, буд.1)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНСГАЗПРОМ (вул. Катерини Білокур, 8/2, м. Київ, а/с 31, 01014, м. Київ; вул. Звіринецька, 63, м. Київ, 01014)

про: стягнення надміру сплачених бюджетних коштів,

за участі представників сторін:

від позивача 1: не з`явився

від позивача 2: не з`явився

від позивача 3: не з`явився

від відповідача: не з`явився

прокурор Яценко В.А.,

встановив:

Виконувач обов`язків заступника керівника Вознесенської окружної прокуратури звернувся до господарського суду з позовною заявою за вих. №53-2983вих-21 від 01.09.2021 в інтересах держави в особі: Південного офісу Держаудитслужби, Бузької сільської ради, Відділу освіти Бузької сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНСГАЗПРОМ про стягнення надміру сплачених бюджетних коштів в сумі 35393,28 грн застосувавши наслідки нікчемності наступних правочинів:

- Додаткової угоди №1 від 27.01.2021 до договору на постачання природного газу №12-GAS-2021 від 06.01.2021, укладеної між відділом освіти Бузької сільської ради та товариством з обмеженою відповідальністю ТРАНСГАЗПРОМ;

- Додаткової угоди №2 від 12.02.2021 до договору на постачання природного газу №12-GAS-2021 від 06.01.2021, укладеної між відділом освіти Бузької сільської ради та товариством з обмеженою відповідальністю ТРАНСГАЗПРОМ;

- Додаткової угоди №3 від 12.02.2021 до договору на постачання природного газу №12-GAS-2021 від 06.01.2021, укладеної між відділом освіти Бузької сільської ради та товариством з обмеженою відповідальністю ТРАНСГАЗПРОМ.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що після укладення договору сторони підписали додаткові угоди, якими суттєво зменшено обсяги предмету закупівлі та збільшено ціну за одиницю товару, що не відповідає вимогам тендерної документації; ці додаткові угоди укладені з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та є нікчемними; вказане призвело до безпідставної сплати бюджетних коштів в сумі 35393,28 грн відділом освіти Бузької сільської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНСГАЗПРОМ.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2021, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1336/21 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 08.09.2021 позовну заяву залишено без руху з підстав недотримання позивачем вимог п. 1 ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 172 ГПК України.

17.09.2021 супровідним листом за вих. №53-3134вих-21 від 14.09.2021 виконувачем обов`язків заступника керівника Вознесенської окружної прокуратури подано до господарського суду докази направлення копії позовної заяви з додатками іншим учасникам справи та докази сплати судового збору.

Ухвалою суду від 22.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 25 жовтня 2021 року о 10:50 год., встановлено сторонам процесуальні строк для подання суду заяв по суті справи.

25.10.2021 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі на 23.11.2021 о 10:30 год.

23.11.2021 судове засідання не відбулось у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді.

Ухвалою від 29.11.2021 судом продовжено підготовче провадження у справі на 30 днів та призначено підготовче засідання на 22.12.2021 о 10:50 год.

22.12.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 11.01.2022 о 10:40 год.

11.01.2022 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справ та призначення розгляду справи по суті на 07.02.2022 об 11:00 год.

07.02.2022 розгляд справи відкладено на 10.03.2022 об 11:00 год.

Судове засідання для розгляду справи по суті, призначене на 10.03.2022 об 11:00 год., не відбулося у зв`язку з обставинами, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах військової агресії Російської Федерації проти України.

25.07.2022 відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 25.07.2022 № 41 було відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 24.02.2022, який на даний час продовжено до 20 листопада 2022 року включно.

Ухвалою суду від 18.08.2022 судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 21 вересня 2022 року о 10:30 год.

Враховуючи воєнну ситуацію та стан небезпеки у Миколаївській області, з метою забезпечення балансу між нормами ст. 3 Конституції України, ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням положень Закону України Про правовий режим воєнного стану, приймаючи до уваги обставини даної справи, судом створено учасникам умови належного балансу безпеки та ефективної реалізації їх процесуальних прав, шляхом визнання явки у вказане засідання необов`язковою.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивачі та відповідач участь у судовому засіданні своїх представників не забезпечили.

Прокурор підтримав позовні вимоги, просить суд позов задовольнити.

21.09.2022 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Згідно протоколу засідання тендерного комітету відділу освіти Бузької сільської ради № 8 від 29.12.2020 визначено переможцем відкритих торгів (UA-2020-12-16-005308-а) із закупівлі за предметом ДК 021:2015 - 09120000-6 «Газове паливо (Природний газ)» 28500 метрів кубічних товариство з обмеженою відповідальністю «Трансгазпром» з ціновою пропозицією 184965,00 гри., з ПДВ.

При цьому, іншими учасниками відкритих торгів запропоновано поставити таку ж саму кількість товару за 198502,00 грн. з ПДВ (товариство з обмеженою відповідальність «ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ»), 199500,00 грн. з ПДВ (товариство з обмеженою відповідальність «МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ»).

Згідно пропозиції переможця торгів, що подана для участі у відкритих торгах вартість 1 тис. м. куб. природного газу становила 6490,00 грн. з ПДВ.

За результатами закупівлі 06.01.2021 між відділом освіти Бузької сільської ради (далі замовник, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Трансгазпром» (далі - постачальник, відповідач) укладено договір № 12-GAS-2021 на постачання природного газу (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник зобов`язався постачати природний газ ДК 021:2015 - 09120000-6 «Газове паливо» споживачеві в обсягах, передбачених Додатком № 1 до Договору для забезпечення потреб споживача, а споживач зобов`язався своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та в порядку, передбачених цим Договором.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що розрахунки за реалізований споживачеві природний газ здійснюються за ціною 6490,00 грн з ПДВ.

За умовами п. 4.3.2. Договору загальна сума договору складає 184 965,00 грн.

Відповідно до п. 10.1. Договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31 грудня 2020 року.

Відповідно до п.10.4. Договору, усі зміни та доповнення до Договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими особами.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

У подальшому сторонами договору укладено три додаткові угоди до договору, зокрема:

Додатковою угодою №1 від 27.01.2021 сторони домовились, що ціна на природний газ з 01.01.2021 становить 7139,00 грн. з ПДВ, а обсяг постачання природного газу зменшено до 25,91 тис. куб. м.

Додатковою угодою №2 від 12.02.2021 сторони домовились, що ціна на природний газ з 01.02.2021 становить 7852,90 грн. з ПДВ, а обсяг постачання природного газу зменшено до 24,40506 тис. куб. м.

Додатковою угодою №3 від 15.02.2021 сторони домовились, що ціна на природний газ з 01.02.2021 становить 8638,19 грн. з ПДВ, а обсяг постачання природного газу зменшено до 23,04506 тис. куб. м.

Звертаючись до суду з позовом у даній справі прокурор вказує на те, що необхідність звернення з даним позовом зумовлена потребою захистити інтереси держави саме у зв`язку з нездійсненням відповідних повноважень органом Державної аудиторської служби України - Північним офісом Держаудитслужби, який держава наділила повноваженнями щодо реалізації державної політики у сфері державного фінансового контролю, зокрема при здійсненні державних закупівель. Прокурор вважає, що укладання додаткових угод з порушенням вимог законодавства свідчить про нераціональне і неефективне використання бюджетних коштів, що у свою чергу створює загрозу порушення інтересів держави у бюджетній сфері.

Предметом спору у даній справі є майнова вимога прокурора в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, Бузької сільської ради та відділу освіти Бузької сільської ради про стягнення з відповідача надміру сплачених бюджетних коштів в сумі 35393,28 грн застосувавши наслідки нікчемності правочинів щодо укладення додаткових угод №1 від 27.01.2021, №2 від 12.02.2021, №3 від 15.02.2021 до договору постачання природного газу № 12-GAS-2021 від 06.01.2021.

Надаючи правову оцінку наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі компетентного органу на здійснення такого захисту в спірних правовідносинах, зазначених прокурором при зверненні з позовом, суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості з огляду на таке.

Статтею 1311 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено також ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Поняття «інтереси держави» на даний час в законі не закріплене, проте таке визначення міститься в рішенні Конституційного суду України №3-рп/99 від 08.04.1999, згідно якого воно є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор або його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Так, пунктом 3 вказаного рішення суд в загальному, не пов`язуючи поняття з конкретними нормами, які підлягають тлумаченню, вказує, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих за захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

Звертаючись до суду з позовом, прокурор як особа, яка користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу, самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах або відсутність такого.

Отже, визначення позивача (тобто зазначення органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або вказівка на відсутність такого органу), відповідача у спорі, зазначення, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права - це право, яке належить прокурору як особі, яка користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу, в цьому випадку - правами позивача (близький за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 924/996/21).

Саме на суд покладено обов`язок встановити належність позивача, належність відповідача, надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з оцінки доказів, здійсненої за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, ураховуючи принципи господарського судочинства, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, суд має перевірити доводи, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб та чи є він ефективним (аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19).

Звертаючись із позовом у цій справі, прокурор посилається на порушення законодавства про публічні закупівлі.

Відповідно до частин 1, 4 статті 7 Закону України "Про публічні закупівлі" уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом.

Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 6 статті 8 цього Закону України "Про публічні закупівлі" моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи. Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.

Положеннями частин 1, 2 статті 44 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що за порушення вимог, установлених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання цього Закону, уповноважені особи, службові (посадові) особи замовників, службові (посадові) особи та члени органу оскарження, службові (посадові) особи Уповноваженого органу, службові (посадові) особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, службові (посадові) особи органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (обслуговуючого банку), несуть відповідальність згідно із законами України.

За придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, відповідно до вимог цього Закону, та укладення договорів, що передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених цим Законом, та за порушення вимог цього Закону службові (посадові) особи, уповноважена особа замовника та керівники замовників несуть відповідальність згідно із законами України.

Відповідно до пунктів 8 та 10 частини 1 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право, зокрема порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, визначено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Згідно з підпунктами 3, 4, 9 пункту 4 цього Положення Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення державного фінансового аудиту, перевірки закупівель, інспектування (ревізії), моніторингу закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

З урахуванням наведеного, Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 826/9672/17.

При цьому Держаудитслужба може бути позивачем у справі. Питання належності/неналежності цього органу залежить від обставин кожної конкретної справи, які мають з`ясовуватися у суді з наведенням відповідного обґрунтування у судовому рішенні (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19).

Відповідно до Положення про Державну аудиторську службу України, вказаний орган здійснює контроль за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункти 4, 9 пункту 4 Положення).

Таким чином, Південний офіс Держаудитслужби в особі управління в Миколаївській області є органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах на території Миколаївської області.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 20.11.2019 у справі №912/2887/18, а також у постанов від 18.06.2021 у справії №927/491/19.

Офіс є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, власні бланки. Офіс здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через управління.

Листом від 22.06.2021 за вих. №53-1997 вих-21 прокуратурою повідомлено Управління про виявлені порушення та вказано на необхідність вирішення питання щодо проведення моніторингу відповідних закупівель.

На запит Миколаївської окружної прокуратури, Управлінням Південного офісу Держаудитслужби в області повідомлено, що перевірка закупівлі не призначалася, заходи державного контролю не проводились, за результатами розгляду інформації моніторинг процедури закупівлі (в порядку статті 8 Закону . України «Про публічні закупівлі») не проводився.

Тобто, до компетенції органу державного фінансового контролю не (віднесені повноваження щодо звернення до суду в інтересах держави з позовом про визнання недійсними договорів/застосування наслідків нікчемності правочину, через що в управління відсутні підстави для вжиття відповідних заходів.

Таким чином, орган контролю самоусунувся від вирішення питання про пред`явлення позову для усунення порушень законодавства обґрунтовуючи це відсутністю повноважень.

При цьому, Верховний Суд вважає Держаудитслужбу належним позивачем у справах зазначеної категорії, про що наголошено у постановах у справах №924/1237/17, №826/9672/17, №924/1256/17, №906/296/18, №912/895/18, №925/682/18, №909/545/18, №924/1256/17 тощо.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з частиною 3 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території.

У статті 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності (подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18, від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18).

Для реалізації наданих повноважень орган місцевого самоврядування, зокрема сільська рада, має право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно розробляють, і затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним ; кодексом України.

Відповідно до пункту 3 частини 2, частини 5 статті 22 Бюджетного кодексу України за бюджетними призначеннями, визначеними рішеннями про місцеві бюджети, головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно відповідні місцеві ради, які здійснюють управління бюджетними коштами, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове їх використання, а також внутрішній контроль за взяттям бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів, витрачанням ними бюджетних коштів.

Згідно з Положенням про відділ освіти Бузької сільської ради, затвердженим рішенням селищної ради №07 від 11.09.2020 відділ є підзвітним і підконтрольним Бузькій сільській раді, підпорядкованим виконавчому комітетувказаної ради та сільському голові, утримується за рахунок коштів селищного бюджету. У своїй діяльності відділ керується Конституцією України, законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів виконавчої влади, рішеннями селищної ради та її виконавчого комітету, розпорядженнями селищного голови, Положенням про відділ, іншими нормативними актами.

Згідно зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має : право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або * оспорювання, у тому числі шляхом звернення до суду.

Статтею 17 Цивільного кодексу України передбачено, що орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.

За таких обставин право пред`явлення позову про визнання результатів процедури закупівлі та укладеного за її наслідками договору також належить сільській раді.

Вознесенською окружною прокуратурою листом від 02.06.2021 повідомлено Бузьку сільську раду про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів реагування, з метою їх усунення.

Проте орган місцевого самоврядування самоусунувся від вжиття заходів до усунення порушень й не ініціював питання визнання недійсними додаткових угод, укладених з порушенням вимог законодавства, та повернення надлишково сплачених грошових коштів.

Відповідно до Положення про відділ освіти Бузької сільської ради, він є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в органах Казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки та є головним розпорядником бюджетних коштів відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Згідно з частиною 5 статті 22 указаного кодексу, головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет).

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, в тому числі і місцевих бюджетів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) угод, на підставі яких ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Відділ листом окружної прокуратури від 02.06.2021 проінформовано про наявні порушення законодавства при укладенні додаткових угод до договору закупівлі газу, проте останнім упродовж розумного строку - майже двох місяців заходів до їх усунення не вжито.

Така пасивна позиція зазначених вище уповноважених органів не відповідає вимогам законодавства та свідчать про невиконання ними своїх повноважень із захисту інтересів держави.

Зазначене є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах - Південного офісу Держаудитслужби, Бузької сільської ради та відділу освіти.

Відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №912/898/18 «проведення процедури державних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора».

Тобто, підставою реалізації прокурором у даній справі представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка органу державного фінансового контролю, сільської ради та відділу освіти щодо захисту порушених інтересів держави.

Як визначено статтею другою Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов?язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов?язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов?язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов?язаний збирати докази. (ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України)

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об?єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов?язку учасників справи.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов?язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.

При вирішенні даної справи судом враховано наступне.

Сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Згідно з пунктами 5, 9, 18, 32 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари; замовники - органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі. При цьому предмет закупівлі - це товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).

Положеннями статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

За приписами ч. 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі"(в редакці, чинній станом на момент укладенння спірних додаткових угод), умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до ст. 43 Закону "Про публічні закупівлі" (в редакці, чинній станом на момент укладенння спірних додаткових угод), договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог ч. 4 ст. 41 цього Закону.

Відповідно до листа Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 "Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю" роз`яснено, що згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. При цьому, норма пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону поширюється на договори про закупівлю, у разі якщо предметом закупівлі є товар. Разом з тим, виходячи зі змісту частини першої статті 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов. Таким чином, у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов`язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін. Ураховуючи викладене, при кожному внесенні змін до договору про закупівлю у вищезазначеному випадку шляхом укладання додаткової угоди до договору, сторони договору зобов`язані належним чином виконувати умови такого договору з урахуванням змінених його умов кожного разу. Водночас внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Судом встановлено, що станом на момент підписання договору сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до статті 12 Закону України «Про ринок природного газу», постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем (фізичною чи юридичною особою).

Відповідно до вимог статей 632, 638 Цивільного кодексу України, «ціна» є істотною умовою договору та установлюється за домовленістю сторін.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тому рішення переможця про підписання договору є його добровільним волевиявленням, а також згодою на умови договору, в тому числі й ціну за одиницю товару на день підписання договору.

Укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, тим самим спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом України «Про публічні закупівлі».

Аналогічної думки дійшов Вищий господарський суд України у справі №904/6290/17 від 13.12.2017, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №913/166/19 від 12.01.2020, а також у справах №915/346/18 від 16.04.2019, №907/788/18 від 23.01.2020, №912/898/19 від 21.03.2019, №915/1868/18 від 12.09.2019, №913/308/18 від 25.06.2019.

Пропонуючи збільшення ціни газу відповідач обґрунтовував це суттєвим підвищенням закупівельних цін на газ, на підтвердження чого посилався на листи (експертні висновки) ТБ «Українська енергетична біржа», видані 29.12.2020, 11.01.2021 та 08.02.2021.

Водночас, у вказаних листах (експертних висновках) ТБ «Українська енергетична біржа» не зазначено вартість природного газу на попередні дати, з яких почалася зміна ціни на ринку, а лише зазначено вартість на конкретну дату. Крім того, у листах не зазначено, чи є вказана ціна середньою по Україні. Відповідно до вказаних листів інформація про вартість надана за результатами визначення середньозваженої ціни, яку отримано шляхом ділення вартості укладених біржових угод на суму обсягів купівлі - продажу відповідного ресурсу.

Таким чином, вказані документи не відображають інформацію, яка надає можливість відстежити динаміку цін у бік збільшення чи зменшення та встановити факт наявності коливання ціни.

Додаткові угоди №2 та №3 сторонами укладено упродовж 4 днів, при цьому ціну збільшено майже на 10 %, що грубо порушує наведені вище норми Закону України «Про публічні закупівлі».

Таким чином, судом встановлено, що при укладенні додаткових угод до договору порушено частину 4 статті 41 Закону, а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого перевищено гранично допустимі межі такого збільшення та безпідставно зменшено обсяги закупівлі.

Ціна газу, зазначена у договорі № 12-GAS-2021 від 06.01.2021, є відображенням ціни, запропонованої під час відкритих торгів товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНСГАЗПРОМ», та сформована вільно за домовленістю сторін на час підписання договору.

Ціна газу, відображена у наданих товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНСГАЗПРОМ» листах (експертних висновках ТБ «Українська енергетична біржа») від 29.12.2020, 11.01.2021 та 08.02.2021 є відображенням ціни газу на вказані конкретні дати, у тому числі ті, які настали до підписання сторонами договору.

З зазначеного витікає, що сторонами, всупереч інтересам держави, без будь-яких належних на те підстав, в порушення норм та положень укладеного договору, укладено додаткові угоди до договору, якими суттєво зменшено обсяги предмету закупівлі та збільшено ціну за одиницю товару шляхом зменшення кількості закуповуваного товару, що в свою чергу не відповідає вимогам тендерної документації.

Відповідна правова позиція щодо незаконності укладення додаткових угод за відсутності коливання цін на ринку викладена в постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 913/166/19, від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 23.01.2020 у справі №907/788/18, від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 та від 25.06.2019 у справі № 913/308/18.

Таким чином, при укладенні відповідачами додаткових угод №1, 2, 3 від 28.01.2021, від 12.02.2021 та від 15.02.2021 до договору №12-GAS-2021 від 06.01.2021, порушено вимоги Закону, а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення (з 6490,00 грн. до 8638,19 грн.) за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого перевищено гранично допустимі межі такого збільшення та безпідставно зменшено обсяги закупівлі (з 28,5 тис. куб. м. до 23,04506 тис. куб. м.), причиною якого не було урахування фактичного обсягу видатків.

Верховним судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 з приводу аналогічного предмету спору наголошено на наступному.

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (стаття 13 Цивільного кодексу України).

Будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.

Відділ освіти Бузької сільської ради, який мав право на отримання газу по ціні, визначеній в укладеному сторонами договорі, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо пропозиції товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСГАЗПРОМ» про збільшення ціни підписав додаткові угоди №1-3, внаслідок чого ціна 1000 куб. м газу значно збільшилася, а обсяг поставки газу за договором істотно зменшився.

Зазначене призвело до повного нівелювання результатів відкритих торгів, адже цінові пропозиції переможця і інших учасників торгів відрізнялися між собою несуттєво.

Таким чином, держава втратила можливість скористатися пропозиціями інших учасників відкритих торгів, але газ по ціні, запропонованій переможцем тендеру, закупити так і не змогла; натомість була змушена оплачувати газ за суттєво вищою ціною ніж встановлена договором, укладеним на відкритих торгах.

Суд вважає, що метою регулювання, передбаченого Законом України «Про публічні закупівлі» механізму, а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Стаття 652 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувана при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України «Про державні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів.

Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.

Відповідно до статті 6 Закону «Про публічні закупівлі», закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях; метою зазначеного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Верховний Суд в постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 зазначає, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення майже удвічі шляхом так званого «каскадного» укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.

Отже, відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України спірні додаткові угоди до договору є нікчемними, а отже недійсними, оскільки укладені в порушення вимог частини 4 статті 41 Закону України «Про публічна закупівлі», а тому є всі підстави вважати, що кошти, які отримані на підставі нікчемних угод, отримані безпідставно.

За приписами частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до вимог статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Отже, нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 наголосив на тому, що якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто, якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача.

За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує і обставину нікчемності правочину.

Правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц та від 04.06.2019 у справі №916/3156/17.

Згідно із частиною 1 статті 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пункт 8 частини 2 тієї ж статті передбачає, що способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно інформації відділу освіти Бузької сільської ради за спожитий упродовж 2021 року газ в кількості 23,04649 тис. куб. м (згідно актів прийому-передачі природного газу №23 від 31.01.2021, №139 від 28.02.2021№207 від 23.03.2021) товариству з обмеженою відповідальністю «ТРАНСГАЗПРОМ» перераховано 184965,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 11.02.2021, № 696, 697 від 16.03.2021 та № 903 від 25.03.2021.

У той же час, відповідно до договору №12-GAS-2021 на постачання природного газу від 06.01.2021 за постачання аналогічної кількості товару підлягало сплаті 149571,72 грн. (23,04649 тис. м куб. х 6490,00 І грн. (з ПДВ) = 149571,72 грн.).

Отже, сума надміру сплачених постачальнику грошових коштів, з рахуванням додаткових угод №1 від 27.01.2021, №2 від 12.02.2021, №3 від 15.02.2021 до договору, складає 35393,28 грн. (184 965,00 грн. - 149 571,72 грн. = 35 393,28 грн.).

Фінансування сплати коштів за постачання природного газу здійснювалось з розрахункових рахунків відділу освіти Бузької сільської ради, а тому надміру сплачені кошти підлягають поверненню на рахунки останнього.

Таким чином, з зазначеного витікає, що позовні вимоги законні, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання даного спору до господарського суду Миколаївською обласною прокуратурою сплачено судовий збір в сумі 2270,00 грн, про що свідчить платіжне доручення №1243 від 26.08.2021.

З зазначеного витікає, що судовий збір в розмірі 2270,00 грн згідно ст. 129 ГПК України, слід відшкодувати Миколаївській обласній прокуратурі з відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНСГАЗПРОМ (вул. Катерини Білокур, 8/2, м. Київ, а/с 31, 01014, м. Київ; вул. Звіринецька, 63, м. Київ, 01014, код ЄДРПОУ 41334204) на користь відділу освіти Бузької сільської ради (56541, Миколаївська область, Вознесенський район, с. Бузьке, площа Центральна, буд.1, код 43946158) надміру сплачені бюджетні кошти в сумі 35393,28 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНСГАЗПРОМ (вул. Катерини Білокур, 8/2, м. Київ, а/с 31, 01014, м. Київ; вул. Звіринецька, 63, м. Київ, 01014, код ЄДРПОУ 41334204) на користь Миколаївської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172, р/р UA748201720343150001000000340) 2270,00 грн витрат по сплаті судового збору за подачу позову.

4.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5.Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

6.Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

особа, яка звернулась до суду в інтересах держави: Виконувач обов`язків заступника керівника Вознесенської окружної прокуратури (пров. Костенка, 2а, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500)

позивачі:

1) Південний офіс Держаудитслужби (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012);

2) Бузька сільська рада (56541. Миколаївська область, Вознесенський район, с. Бузьке, площа Центральна, буд.1);

3) Відділ освіти Бузької сільської ради (56541. Миколаївська область, Вознесенський район, с. Бузьке, площа Центральна, буд.1)

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю ТРАНСГАЗПРОМ (вул. Катерини Білокур, 8/2, м. Київ, а/с 31, 01014, м. Київ; вул. Звіринецька, 63, м. Київ, 01014).

Повний текст судового рішення складено та підписано судом 03.10.2022.

Суддя В.О.Ржепецький