Рішення

від 19.09.2022 по справі 922/220/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2022м. ХарківСправа № 922/220/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

при секретарі судового засідання Погореловій О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01021, м. Київ, вул. Мечникова, 16-А) до Приватного підприємства "Агро" (64662, с. Катеринівка, Лозівський район, Харківська обл., вул. Степова, 3) про стягнення 694'530,41 грн за участю :

позивача - Деркач А.В.;

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Агро", в якій просить:

- стягнути з Приватного підприємства "Агро" заборгованість в розмірі 125'530,41 грн, з яких 67'050,00 грн - сума основного боргу, 11'522,98 грн - сума пені, 3'744,19 грн - індекс інфляції, 17'608,24 грн - 25% річних, 25'605,00 грн - штраф;

- вилучити у Приватного підприємства "Агро" (ідентифікаційний код 31148898) Автомобіль TOYOTA HILUX 2.4 D-4D, COMFORT, 6 A/T, зав. №MR0KB3CD800906014 (1 од.), залишковою вартістю 569'000,00 грн, та передати Державному публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (ідентифікаційний код 30401456);

- розірвати договір фінансового лізингу від 27.10.2020 №20-20-147 ств-фл/390, укладений між Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" та Приватним підприємством "Агро".

Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по оплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору фінансового лізингу №20-20-147 ств-фл/390 від 27.10.2020 в частині своєчасної сплати лізингових платежів у передбаченому договором розмірі.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.01.2022 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14.02.2022 о 10:40 год.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.02.2022 підготовче засідання було відкладене на 28.02.2022 о 11:20 год.

28.02.2022 розгляд справи не відбувся у зв`язку із введенням Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 воєнного стану в Україні.

Ухвалою від 19.05.2022 розгляд справи був відкладений без дати, а учасникам справи було запропоновано надати суду інформацію щодо засобів зв`язку (електронна пошта, телефон, мобільний телефон, мессенджер, факс тощо).

04.07.2022 представник позивача надав до суду пояснення по справі в яких зазначив, що відповідачем було сплачено частину основного боргу та просив врахувати факт здійснення оплати відповідачем.

Вказані пояснення прийняті судом та приєднані до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.07.2022 призначено підготовче засідання на 16.08.2022 об 12:00.

Ухвалою від 16.08.2022 закрито підготовче провадження у справі №922/220/22 та призначено справу до судового розгляду по суті на "19" вересня 2022 року об 11:00.

У призначене на 19.09.2022 засідання з`явився представник позивача, який позов підтримував у повному обсязі.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений строк не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, всі ухвали суду направлялись судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Відділі обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання м. Харкова та Харківській області, а саме: 64662, с. Катеринівка, Лозівський район, Харківська обл., вул. Степова, 3.

Але вся судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "інші причини".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №922/220/22 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, оскільки вони містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд установив такі обставини.

27.10.2020 між Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (позивач/Лізингодавець) та Приватним підприємством "Агро" (відповідач/Лізингоодержувач) укладений договір фінансового лізингу №20-20-147 ств-фл/390 (надалі - Договір).

За умовами пункту 1.1. Договору Лізингодавець зобов`язується набути у власність у постачальника предмет лізингу відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати його за плату у користування Лізингоодержувачу на визначений у цьому договорі строк не менше одного року.

Строк лізингу відраховується з дати підписання акту приймання-передачі між сторонами, що укладається у 5 автентичних примірниках (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 4.2. Договору з моменту підписання акту Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю лізингові платежі, що включають: відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу; комісію за організацію лізингової операції в розмірі 2 (двох) відсотків (без ПДВ) від вартості предмету лізингу відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість, яка сплачується одночасно зі сплатою першого та другого лізингового платежу в частині відшкодування вартості предмета лізингу та комісії за супроводження Договору згідно з графіком сплати лізингових платежів, що є додатком до цього Договору; комісію за супроводження Договору в розмірі 16 (шістнадцяти) відсотків річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими лізинговими платежами вартості предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткуванням податком на додану вартість.

Черговість сплати лізингових платежів у частині відшкодування вартості предмета лізингу кратна 3 місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акта. Перший лізинговий платіж у частині відшкодування вартості предмета лізингу сплачується через три місяці з дати підписання акта, подальші платежі - через кожних 3 місяці. Черговість сплати лізингових платежів у частині комісії за супроводження Договору кратна 1 місяцю. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акта. Перший лізинговий платіж сплачується через 1 місяць з дати підписання акта, подальші платежі - через кожен 1 місяць (п. 4.3. Договору).

Згідно з п. 4.4. Договору розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюється графіком сплати лізингових платежів, що є додатком до Договору.

Отже, враховуючи те, що акт приймання-передачі був підписаний 24.11.2020, відповідач повинен був сплатити чергові лізингові платежі: в сумі 79'660,00 грн не пізніше 24.12.2020, в сумі 7'586,67 грн не пізніше 24.01.2021 (через кожен місяць з дати підписання акта приймання-передачі).

Позивач зазначає, що станом на 24.01.2022, заборгованість відповідача в частині лізингових платежів складала 67'050,00 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Відповідно до п. 3.4.3. Договору Лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов Договору.

Відповідачу нарахований штраф у розмірі 3% від невідшкодованої вартості предмета лізингу, що становить 25'605,00 грн (1138000,00 - 284500,00) *3 % = 25'605,00.

Відповідачу також нараховано пеню у розмірі 11'522,98 грн, індекс інфляції у розмірі 3'744,19 грн, 25% річних у розмірі 17'608,24 грн, та штраф за п. 8.1. Договору у розмірі 3%, що становить 25'605,00 грн.

Позивачем були здійснені заходи досудового врегулювання спору. Вимогою від 29.10.2021 №14/826 та вимогою від 07.12.2021 №102 позивач повідомив відповідача про заборгованість, але дані вимоги залишені без задоволення.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором лізингу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, а також Закону України "Про фінансовий лізинг".

Відповідно до частини 1 статті 292 Господарського кодексу України (далі - ГК України) лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця майна, за умовами сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Подібне визначення визначено і у статті 806 ЦК України, яка визначає, що лізингодавець передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно зі ч.2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк неменше одного року за встановлену плату (лізингові платежі), яка здійснюється в порядку, встановленому договором (частина 1статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, однією із основних умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Суд установив, що станом на 24.01.2022, заборгованість в частині лізингових платежів складала 67'050,00 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Разом з тим 24.01.2022 та 09.02.2022 (тобто після відкриття провадження у справі) відповідач перерахував позивачу 20'000 грн в якості оплати за Договором, що підтверджується банківськими виписками.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги сплату відповідачем суму основного боргу у розмірі 20'000 грн після відкриття провадження у справі, суд доходить висновку, що провадження в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 20'000 грн підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Водночас залишок боргу в сумі 47'050,00 грн підлягає стягненню з відповідача.

Щодо річних та інфляційних.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Як вбачається із пункту 8.3. договору, сторони зокрема погодили, що на прострочену суму лізингових платежів (встановлюється графіком) нараховуються відсотки (проценти) у розмірі 25% річних.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 25% річних судом було встановлено, що розрахунки відповідають положенням законодавства, відповідно до кожного чергового платежу, та арифметично вірні, що зумовлює задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача 3'744,19 грн інфляційних та 17'608,24 грн 25% річних.

Щодо штрафу.

В силу ст.611 ЦК України та ст.230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до п.3.4.3. Договору Лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов Договору.

Згідно з п.8.1. Договору, за будь-яке порушення умов Основного договору (у тому числі строків розрахунків та сум платежів), що не передбачене п.8.4. Основного договору, Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь Лізингодавця штраф у розмірі 0,1% від невідшкодованої вартості предмета лізингу. У разі порушення умов основного договору вдруге Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь Лізингодавця штраф у розмірі 3% від невідшкодованої вартості предмета лізингу.

Для розрахунку штрафу, визначеного цим пунктом, сума невідшкодованої вартості предмета лізингу становить різницю між первинною вартістю предмета лізингу та сумою попереднього лізингового платежу в частині відшкодування вартості предмета лізингу.

Позивачем нарахований штраф у розмірі 10% від невідшкодованої вартості Предмета лізингу у сумі 25'605,00 грн (11'380'00,00 - 284'500,00) *3 % = 25'605,00.

Вказаний розрахунок перевірено судом, є арифметично вірним, тому вимога про стягнення штрафу підлягає задоволенню.

Щодо пені.

На прострочену суму лізингових платежів (встановлюється графіком) нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені (п. 8.3. Договору).

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 8.9. Договору встановлено, що нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов`язань здійснюється на всю несплачену суму і припиняється тільки в разі виконання зобов`язань в повному обсязі.

Позивачем нараховано пеню у розмірі 11'522,98 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд вважає його арифметично вірним, таким, що був здійснений з урахуванням умов Договору та положень чинного законодавства, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення пені у розмірі 11'522,98 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо розірвання Договору.

Відповідно до п. 9.1 Договору він набуває чинності з моменту підписання сторонами, і діє до закінчення строку лізингу, зазначеного в додатку до Договору "Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу", тобто 3 (три) роки.

Згідно з приписами ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Суд зазначає, що несплата лізингових платежів становить більше 45 календарних днів з вини відповідача, що підтверджується розрахунком заборгованості станом на 10.01.2022.

За умова п. 3.1.6. Договору Лізингодавець має право відмовитися від Договору (достроково припинити його дію) та вимагати повернення простроченої заборгованості і Предмета лізингу у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів. Аналогічні положення передбачені частиною 2 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" та п. 3.4.4. Договору.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" Лізингодавець має право вимагати розірвання договору у передбачених законом та договором випадках.

Згідно з п. 9.3. Договору Лізингодавець має право повністю або частково відмовитись від Договору, зокрема, за несплату (повністю або частково) Лізингоодержувачем протягом 30 календарних днів лізингового платежу.

Водночас при достроковому припиненні дії, відмови від цього Договору з вини Лізингоодержувача сплачені лізингові платежі, в тому числі і попередній, не повертаються та включаються до доходів Лізингодавця (п. 9.8. Договору).

Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе за Договором зобов`язань щодо сплати чергових лізингових платежів, що є істотною умовою Договору, суд доходить висновку про наявність у позивача підстав для розірвання Договору.

Щодо повернення Предмета лізингу.

Відповідно до п. 9.11. Договору Лізингодавець в разі порушення або неналежного виконання Лізингодержувачем умов Договору застосовує наступні оперативно - господарські санкції: Лізингодавець має право безперешкодного доступу до Предмета лізингу задля його повернення незалежно від місцезнаходження та самостійно або із залученням третіх осіб здійснює повернення (вилучення) Предмету лізингу за рахунок Лізингоодержувача. Протидія Лізингодержувача у здійсненні Лізингодавцем зазначеної оперативно-господарської санкції є посяганням на право власності Лізингодавця на Предмет лізингу та є підставою для притягнення Лізингоодержувача до відповідальності, визначеної чинним законодавством України та Договором.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право вимагати повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Частиною 7 пункту 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу лізингоотримувач зобов`язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Пунктом 4.7. Договору встановлено, що у разі вилучення Предмета лізингу у термін між двома черговими лізинговими платежами останній лізинговий платіж визначається у розмірі відповідно до Графіка сплати лізингових платежів пропорційно строку фактичного користування Предметом лізингу. Комісія за організацію лізингової операції за будь-яких умов підлягає сплаті у повному обсязі.

Залишкова вартість Предмета лізингу, згідно довідки від 12.01.2022 № 16/18 станом на 10.01.2022, становить 569'000,00 грн.

Враховуючи наведені вище норми Закону України "Про фінансовий лізинг" та умови Договору, беручи до уваги дострокове розірвання Договору, суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про вилучення у відповідача предмету лізингу та зобов`язати останнього повернути предмет лізингу позивачу.

Відповідно до статей 73, 74 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з положеннями ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, оцінивши надане суду обґрунтування позовних вимог, перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено наявність передбачених Законом умов для стягнення з відповідача заявленої заборгованості.

Отже, позовні вимоги Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, відповідачами не спростовані, та підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на відповідача, оскільки саме з його вини виник спір.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Агро" (64662, с. Катеринівка, Лозівський район, Харківська обл., вул. Степова, 3, ідентифікаційний код 31148898) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01021, м. Київ, вул. Мечникова, 16-А, ідентифікаційний код 30401456) 47'050,00 грн основного боргу, 11'522,98 грн пені, 3'744,19 грн втрат від інфляції, 25% річних у сумі 17'608,24 грн, 25'605,00 грн штрафу та 12'898,96 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення основної заборгованості у розмірі 20'000,00 грн провадження у справі закрити.

Розірвати договір фінансового лізингу від 27.10.2020 №20-20-147 ств-фл/390, укладений між Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (ідентифікаційний код 30401456) та Приватним підприємством "Агро" (ідентифікаційний код 31148898).

Зобов`язати Приватне підприємство "Агро" (64662, с. Катеринівка, Лозівський район, Харківська обл., вул. Степова, 3, ідентифікаційний код 31148898) передати Державному публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01021, м. Київ, вул. Мечникова, 16-А, ідентифікаційний код 30401456) Автомобіль TOYOTA HILUX 2.4 D-4D, COMFORT, 6 A/T, зав. №MR0KB3CD800906014 (1 од.), залишковою вартістю 569'000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу Українита з урахуванням підп. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01021, м. Київ, вул. Мечникова, 16-А, ідентифікаційний код 30401456).

Відповідач - Приватне підприємство "Агро" (64662, с. Катеринівка, Лозівський район, Харківська обл., вул. Степова, 3, ідентифікаційний код 31148898).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено "29" вересня 2022 р.

СуддяІ.В. Трофімов