Ухвала

від 20.09.2022 по справі 760/12683/22

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження №1-кс/760/4111/22

Справа №760/12683/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2022 року слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в м. Києві клопотання Слідчого в ОВС 3 відділуСУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором групи прокурорів начальником Відділу захисту інтересів дітей та протидії насильству Київської обласної прокуратури ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Донецьк, громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 332-2 КК України, внесеного 09.09.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022101110000332,,

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді надійшло зазначене клопотання з якого вбачається, що досудовим розслідуванням встановлено, що 24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі ООН).

До складу ООН входять Україна, Російська Федерація та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.

Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени зазначеної організації утримуються у своїх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 9 грудня 1981 року про неприпустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями № 2131 (ХХ) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (ХХV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки та № 3314 (ХХІХ) від 14 грудня 1974 року, що містить визначення агресії, встановлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію або втручання будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплені обовapos;язки держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення або підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербування найманців або посилання таких найманців на територію іншої держави.

Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ) серед іншого визначено, що ознаками агресії є: -застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави; застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.

Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:

вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, хоч би який тимчасовий характер вона не мала, що є результатом такого вторгнення або нападу або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або її частини

бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;

блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;

напад збройними силами держави на сухопутні, морські чи повітряні сили чи морські та повітряні флоти іншої держави;

застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з державою, що приймає, порушуючи умови, передбачені в угоді або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;

дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала у розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;

засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, що мають настільки серйозний характер, що це рівносильно наведеним вище актам, або її значну участь у них

Жодні міркування будь-якого характеру, будь то політичного, економічного, військового чи іншого характеру не можуть бути виправданням агресії.

Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили або загрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання суперечок та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також у Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва. серпня 1975 року, який був підписаний СРСР, правонаступником якого є Російська Федерація.

Статтями 1 і 2 III Конвенції про відкриття військових дій від 18 жовтня 1907 року, що вступила в дію 26 січня 1910 року і 7 березня 1955 року визнана СРСР, правонаступником якого є Російська Федерація, передбачено, що військові дії між державами не повинні починатися без попереднього та недвозначного попередження у формі або мотивованого оголошення війни, або ультиматуму з умовним оголошенням війни. Про існування стану війни має бути негайно повідомлено нейтральним державам, і він матиме для них дійсну силу лише після отримання повідомлення.

У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі Декларація) зазначено, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту та неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки було схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави України. Відповідно до зазначеного документу, територія України є неподільною та недоторканною.

Незалежність України визнали держави світу, серед яких і Російська Федерація.

Відповідно до пунктів 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року Російська Федерація, Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні свої зобов`язання згідно з принципами Заключного акту співробітництву в Європі від 1 серпня 1975 року поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язалися утримуватися від загрози силою або її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що жодна їхня зброя ніколи не використовуватиметься проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.

Відповідно до пунктів 3, 8 Меморандуму про підтримання миру та стабільності у Співдружності Незалежних Держав від 10 лютого 1995 року, укладеного між державами СНД, серед яких є Україна та Російська Федерація, держави підтвердили непорушність існуючих кордонів одна одної та зобов`язалися виступати проти будь-яких дій, що підривають їх непорушність, а також вирішувати всі суперечки, що виникають з питань кордонів та територій, лише мирними засобами. Держави також зобов`язалися не підтримувати на території інших держав-учасниць сепаратистські рухи, а також сепаратистські режими, якщо вони виникнуть; не встановлювати із нею політичних, економічних та інших зв`язків; не допускати використання ними територій та комунікацій держав-учасниць Співдружності; не надавати їм економічну, фінансову, військову та іншу допомогу.

31 травня 1997 року, відповідно до положень Статуту ООН та зобов`язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки та співробітництва в Європі, Україна та Російська Федерація уклали Договір про дружбу, співпрацю та партнерство між Україною та Російською Федерацією (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року 13/98-ВР та Федеральним Законом Російської Федерації від 2 березня 1999 року № 42 - ФЗ). Відповідно до статей 2 3 зазначеного Договору, Російська Федерація зобов`язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів і зобов`язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, не застосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, дотримання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов`язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.

Відповідно до опису та карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований Російською Федерацією 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької та Луганський областей належить до території України.

Статтями 1 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною та незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною та недоторканною.

Згідно статті 5 Конституції України, носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Право визначати та змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народу і не може бути узурповане державою, її органами чи посадовими особами.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, не посягати на права та свободи, честь та гідність інших людей.

Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.

Відповідно до статей 132 134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі АР Крим) є невідapos;ємною складовою України та в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її ведення.

Незважаючи на викладене, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в порушення зазначених вище міжнародних нормативно-правових актів, 22 лютого 2022 року Президент Російської Федерації, реалізуючи злочинний план направлений на насильницьку зміну меж території та кордонів України, порушення порядку, встановленого Конституцією України, направив до Ради Федерації звернення про використання Збройних Сил Російської Федерації за межами Російської Федерації, яке було задоволене.

24 лютого 2022 року о 5 годині Президент Російської Федерації оголосив рішення про початок військової операції в Україні.

Того ж дня, близько 05 год. 10 хв. Збройними Силами Російської Федерації, що діяли за наказом керівництва Російської Федерації та Збройних Сил Російської Федерації, здійснено запуск крилатих та балістичних ракет по аеродромах, військових штабах, складах, підрозділах Збройних Сил України та інших військових формувань. Після чого, тоді ж, війська Російської Федерації вдерлися сухопутним шляхом на територію суверенної держави України.

У зв`язку з чим, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.22 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Надалі, Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022 в Україні продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 18.04.2022 № 259/2022 продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17.05.2022 №341/2022 в Україні продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX від, продовжено дію воєнного стану на 90 діб.

З огляду на викладене досудовим розслідування встановлено, що не пізніше 24.02.2022 у громадянки України ОСОБА_5 за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, виник та сформувався стійкий злочинний намір, направлений на перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України з метою заподіяння шкоди інтересам держави у супроводі військовослужбовців РФ (у приналежності до яких вона себе безпосередньо позиціонувала), що полягав у поширенні російської пропаганди про виправдовування, визнання правомірною та заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України; виправдовування, визнання правомірною та заперечення тимчасової окупації частини території України; глорифікацію осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, представників збройних формувань Російської Федерації, іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, а також представників окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України.

Зокрема, в період часу з 24.02.2022 по 15.03.2022 громадянка України ОСОБА_5 , діючи умисно незаконно перетнула державний кордон України поза встановлених пунктів пропуску, з метою заподіяння шкоди державним інтересам України, поширювала російську пропаганду серед жителів села Катюжанка Вишгородського району Київської області про виправдовування, визнання правомірною та заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України; виправдовування, визнання правомірною та заперечення тимчасової окупації частини території України; глорифікацію осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, перебуваючи при цьому на території Київської області, а саме в с Катюжанка, застосовуючи при цьому як інструмент поширення «ідей руського міра» ЗМІ РФ, яким надавала інтерв`ю.

Згідно інформації Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України, в період часу з 19.08.2017 по даний час громадянка України ОСОБА_5 не перетинала державний кордон України через встановлені пункти пропуску.

Таким чином, за викладених вище обставин, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні перетинання державного кордону України з метою заподіяння шкоди інтересам держави поза пунктами пропуску через державний кордон України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 332-2 КК України.

Досудовим розслідуванням також встановлено, що у період часу з 25.02.2022 року по 31.03.2022 року с. Катюжанка Вишгородського району Київської області перебувало під окупацією військових збройних сил РФ.

У період часу з 25.02.2022 по 15.03.2022 громадянка України ОСОБА_5 , діючи умисно, в умовах воєнного стану на території України, з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності та державній безпеці України, з метою зміни меж території України та поширення на неї впливу РФ, з мотивів перешкоджання Євроінтеграційному курсу розвитку України, встановленняконтролю Російської Федерації над політичними та економічними процесами в Україні, перейшовши на бік ворога в період збройного конфлікту, надала іноземній державі та її представникам допомогу в проведенні підривної діяльності проти України шляхом проведення російської пропаганди серед мешканців села Катюжанка Вишгородського району та схиляння їх до переходу на бік ворога.

Приблизно 07 березня 2022 року о 12:00 год., перебуваючи на території Храму св. Архістратига Божого Михаїла УПЦ ( АДРЕСА_2 ), під охороною військовослужбовців ЗС РФ громадянка України ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою зміни меж території України та поширення на неї впливу РФ, перейшла на бік ворога (Російської Федерації) у період збройного конфлікту пропагувала «ідею руского міра» серед місцевого населення с. Катюжанка, надавала інтерв`ю з вказаного приводу представникам ЗМІ країни-агресора (РФ).

У ході проведення російської пропаганди громадянка України ОСОБА_5 : закликала цивільних мешканців села виїжджати разом з дітьми на територію РФ та Білорусі для їх безпеки.; закликала людей визнавати окупаційну владу країни-агресора (РФ) та її збройні формування; закликала сприяти ЗС РФ під час збройного вторгнення РФ на територію України та надавати їм допомогу у побуті; закликала визнавати правомірними дії ЗС РФ, командування та особовий склад якої базувались в приміщенні Опорного загальноосвітнього навчального закладу Катюжанська Загальноосвітня Школа І-ІІІ ступенів Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області (код ЄДРПОУ 23567422), за адресою с. Катюжанка, вул. Біла, 60, на території якого розташовувались приміщення для катування громадян України, в тому числі полонених.

У подальшому, 08 та 09 березня 2022 року (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) громадянка України ОСОБА_5 перебувала на території Опорного загальноосвітнього навчального закладу Катюжанська Загальноосвітня Школа І-ІІІ ступенів Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області (код ЄДРПОУ 23567422), за адресою с. Катюжанка, вул. Біла, 60, в якій весь період окупації ЗС РФ села Катюжанка базувався штаб керівництва окупантів, де діючи умисно, з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності та державній безпеці України, з метою зміни меж території України та поширення на неї впливу РФ, з мотивів перешкоджання Євроінтеграційному курсу розвитку України, встановленняконтролю Російської Федерації над політичними та економічними процесами в Україні, закликала місцевих жителів підтримувати окупаційну владу країни-агресора (РФ), підтримувала політичні ідеї РФ щодо правомірності військового вторгнення РФ на територію України та визнавала легітимність окупаційної влади РФ на території України.

Крім того, на території школи військові ЗС РФ обладнали та окопали бойові позиції для військової техніки, зберігали зброю, боєприпаси, пальне, а на шкільному стадіоні був обладнаний посадковий майданчик для російських гелікоптерів, та бойові позиції РСЗВ «ГРАД», звідки вони кожну ніч вели обстріли позицій ЗСУ, а також розташовувались приміщення для допитів громадян України, в тому числі полонених.

Приблизно 13 та 15 березня 2022 року (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) громадянка України ОСОБА_5 , перебуваючи на території Храму св. Архістратига Божого Михаїла УПЦ ( АДРЕСА_2 ), давала інтерв`ю, а також надавала коментарі антиукраїнського змісту для російських засобів масової інформації стосовно подій, які відбувались у окупованому на той час АДРЕСА_2 та інших населених пунктах України, зокрема, щодо нібито противоправних дій української влади та військових. ОСОБА_5 зазначала, що українська влада це нацисти, а вони (РФ) прийшли визволяти мешканців України від нацизму, нав`язувала антиукраїнську позицію, та дискредитувала українське керівництво країни. У подальшому зазначені сюжети були розповсюджені в мережі «Інтернет» та стали загальнодоступними для перегляду широкими верствами населення з числа громадян України та інших держав, в тому числі з низьким рівнем соціальної та політичної освіти, що сприяло формуванню у суспільстві хибної думки стосовно протиправних дії окупантів та незаконно утворених на тимчасово окупованих територіях органів державної влади та місцевого самоврядування.

Таким чином ОСОБА_5 підозрюється у державній зраді, тобто у діянні умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, а саме переході на бік країни агресора (РФ) в умовах запровадження по всій території України воєнного стану та допомозі Російській Федерації в проведенні підривної діяльності проти України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України.

13 вересня 2022 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 111 та ч. 1 ст. 332-2 КК України.

Разом з тим, під час проведення подальшого досудового розслідування встановитифактичне місцезнаходження підозрюваної ОСОБА_5 не виявилося за можливе, оскільки вона на даний час перебуває на території Російської Федерації, у зв`язку з чим 19 вересня 2022 року ОСОБА_5 , було оголошено в розшук.

В судове засідання підозрювана ОСОБА_5 не з`явилась.

Прокурор також в судове засідання не з`явилась.

Згідно ч. 1 ст. 193 КПК України, розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.

Згідно ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя може розглянути клопотання, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, за відсутністю підозрюваного, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав передбачених ст. 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук.

Згідно листа ВССУ №511-550/0/4-13 від 04.04.2013 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до КПК України» слідчий суддя, суд наділений правом розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК, буде доведено, що такого підозрюваного, обвинуваченого оголошено у міжнародний розшук (ч. 6 ст. 193 КПК). Обов`язок доведення факту перебування підозрюваного, обвинуваченого у міжнародному розшуку покладається на слідчого, прокурора, який подав клопотання про застосування запобіжного заходу, та підтверджується відповідними відомостями (довідка, витяг із бази даних Інтерполу тощо).

Зазначених відомостей у клопотанні не міститься, так само як і не наданої їх при розгляді зазначеного клопотання.

За таких обставин, враховуючи строки розгляду клопотань про застосування запобіжного заходу, передбачені ст. 186 КПК України, відсутність підозрюваного, детектива та прокурора у судовому засіданні, прихожу до висновку про відмову в задоволенні клопотання.

На підставі викладеного та керуючись статтями 186, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 діб з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1