Ухвала

від 23.09.2022 по справі 760/12616/22

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження №1-кс/760/4068/22

Справа №760/12616/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2022 року слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в м. Києві клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна,

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до слідчого судді з вказаним клопотанням та просив скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 10.03.2019 року у кримінальному провадженні №12018100090008325 на нежитлове приміщення №139 загальною площею 199,2 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , належне на праві власності ОСОБА_3 .

Клопотання обґрунтоване тим, що 10.03.2020 року ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва у справі №760/5867/20, провадження №1-кс/760/2465/20, був накладений арешт у кримінальному провадженні №12018100090008325 від 21.07.2018 р. на нерухоме майно - нежитлове приміщення №139 загальною площею 199,2 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1596261380000 та належить ОСОБА_3 на праві власності.

Вказаний захід забезпечення кримінального провадження був застосований за клопотанням органу, що здійснює досудове слідство з метою збереження майна, що є предметом протиправного посягання згідно відомостей кримінального провадження №12018100090008325 від 21.07.2018 р.

Зазначив, що на даний час фактори та обставини, що загрожували праву власності ОСОБА_3 на нежитлове приміщення №139 фактично нівельовані, адже документи, що можуть стати підставою протиправної перереєстрації визнано недійсними рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 17.06.2020 року, а також вказаним рішенням зобов`язано відповідних осіб утриматися від звернення до суб`єктів реєстраційних дій.

На підставі викладеного просив клопотання задовольнити.

Заявник в судове засідання не з`явився, просив клопотання про скасування арешту задовольнити та справу розглядати без його участі.

Слідчий в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду клопотання повідомлений належним чином про причини неявки не повідомив.

Слідчий суддя вважає за можливе розглянути клопотання без його участі, оскільки неявка слідчого не є перешкодою для розгляду клопотання про скасування арешту майна по суті.

Врахувавши заяву заявника, дослідивши матеріали справи, прихожу до наступного.

Встановлено, що 10.03.2020 року ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва у справі №760/5867/20, провадження №1-кс/760/2465/20, був накладений арешт у кримінальному провадженні №12018100090008325 від 21.07.2018 р. на нерухоме майно - нежитлове приміщення №139 загальною площею 199,2 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1596261380000 та належить ОСОБА_3 на праві власності.

Обґрунтовуючи внесене клопотання сторона кримінального провадження вказувала, що слідчим відділом Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018100090008325 від 21.07.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, за заявою ОСОБА_3 про те, що невстановлені особи підробили «Акт прийому-передачі №1» нежитлового приміщення №139, розташованого у буд. АДРЕСА_2 від 16.07.2018 та заволоділи вказаним приміщенням, тим самим спричинили останньому матеріальний збиток в особливо великих розмірах.

Аналізуючи положення кримінально-процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно особи, обов`язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження (ч. 2 ст. 173 КПК України).

При цьому, обов`язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладається на орган досудового розслідування.

Встановлено, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 17.06.2020 року визнано недійсним рішення Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «АСАД ДЕВЕЛОПМЕНТ» (ідентифікаційний код 42315161), адреса: 03035, м. Київ, вул. Кудряшова, буд. 7, офіс 117, оформлене протоколом №01від 18.07.2018р.,складеним відімені ТОВ «АСАД ДЕВЕЛОПМЕНТ» в частині:

формування статутного капіталу Товариства в розмірі 25000000,00 грн. за рахунок взяття на баланс Товариства нерухомого майна;

прийняття об`єкту нерухомості нежитлового приміщення №139 загальною площею 199,2 кв.м., що знаходиться за адресою місто Київ, проспект Лобановського Валерія, Будинок 4А;

затвердження Акту прийому-передачі №1 від 18.07.2018 р.

Визнано недійсним Акт прийому-передачі №1 від 18.07.2018 р., складений від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «АСАД ДЕВЕЛОПМЕНТ» (ідентифікаційний код 42315161), адреса: 03035, м. Київ, вул. Кудряшова, буд. 7, офіс 117 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Рідний Край» (ідентифікаційний код 32378885), адреса: 02152, м. Київ, вул. Івана Миколайчука, буд. 3/1, кв. 39.

Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Київської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» ОСОБА_4 індексний номер: 42122817 від 18.07.2018 р.

Визнано недійсним рішення позачергових загальнихзборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Рідний Край» (ідентифікаційний код 32378885) адреса: 02152, м.Київ, вул. Івана Миколайчука, буд. 3/1, кв. 39, оформлене протоколом №16/07від16.07.2018р.,складеним відімені ТОВ «Рідний Край» в частині:

збільшення розміру статутного капіталу товариства до 5018500 грн. 00 коп. за рахунок прийняття на баланс Товариства об`єктів нерухомого майна;

прийняття об`єкту нерухомості нежитлового приміщення №139 загальною площею 199,2 кв.м., що знаходиться за адресою місто Київ, проспект Лобановського Валерія, Будинок 4А;

затвердження Акту прийому-передачі №1 від 16.07.2018 року.

Визнано недійним Акт прийому-передачі №1 від 16.07.2018 року складений від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Рідний Край» (ідентифікаційний код 32378885) адреса: 02152, м.Київ, вул. Івана Миколайчука, буд. 3/1, кв. 39 та ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) адреса: АДРЕСА_3 .

Визнано протиправним таскасовано рішенняпро державнуреєстрацію правта їхобтяжень державного реєстратора Київської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості»: ОСОБА_4 індексний номер: 42102091 від 17.07.2018 р.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Рідний Край» (ідентифікаційний код 32378885) адреса: 02152, м. Київ, вул. Івана Миколайчука, буд. 3/1, кв. 39, утриматися від подання протоколу №16/07 від 16.07.2018 р. та Акту прийому-передачі №1 від 16.07.2018 р. суб`єктам державної реєстрації прав для проведення державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Рідний Край» на нежитлове приміщення №139 загальною площею 199,2 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ;

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «АСАД ДЕВЕЛОПМЕНТ» (ідентифікаційний код 42315161), адреса: 03035, м. Київ, вул. Кудряшова, буд. 7, офіс 117, утриматися від подання протоколу№01 від 18.07.2018 р. та Акту прийому-передачі №1 від 18.07.2018 р. суб`єктам державної реєстрації прав для проведення державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «АСАД ДЕВЕЛОПМЕНТ» на нежитлове приміщення №139 загальною площею 199,2 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ;

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рідний Край» (ідентифікаційний код 32378885) адреса: 02152, м. Київ, вул. Івана Миколайчука, буд. 3/1, кв. 39 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_4 судовий збір в сумі 3573,40 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АСАД ДЕВЕЛОПМЕНТ» (ідентифікаційний код 42315161), адреса: 03035, м. Київ, вул. Кудряшова, буд. 7, офіс 117 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_4 судовий збір в сумі 3573,40 грн.

Відповідачем ТОВ «Рідний край» під час судового розгляду позовні вимоги визнано в повному обсязі. Вказаний факт встановлений судовим рішенням.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 17.06.2020 року у справі №760/32054/19 набрало законної сили. У справі видано виконавчі документи та відкрито виконавчі провадження - №63071420, №63071990 відносно відповідача, який позовні вимоги не визнав - ТОВ «АСАД ДЕВЕЛОПМЕНТ». Вказані виконавчі провадження завершені.

При цьому, судове рішення в частині компенсації судового збору фактично виконано ТОВ «АСАД ДЕВЕЛОПМЕНТ» в межах виконавчого провадження, а рішення в частині утриматися від подання визнаних недійсними документів проігноровано, у зв`язку з чим виконавцем ініційовано кримінальне провадження №12020100090006063.

Таким чином, фактори та обставини, що загрожували праву власності ОСОБА_3 на нежитлове приміщення №139 фактично нівельовані, адже документи, що можуть стати підставою протиправної перереєстрації визнано недійсними, а видавників судовим рішенням зобов`язано утриматися від звернення до суб`єктів реєстраційних дій, керуючись наведеними документами.

Відтак, відсутні жодні правові підстави, передбачені ст. 170 КПК України, для арешту, а тому слідчий суддя вважає, що такий арешт накладений необґрунтовано.

Відповідно до ст.170КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ст.174КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ч. 2 ст.173КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ст.2КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Європейський суд з прав людини при здійсненні правосуддя неодноразово звертав увагу на: структуру статті 1 Першого протоколу, а саме «три норми»: Ця стаття містить три окремі норми. Перша норма, яка має загальний характер, проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма стосується випадків позбавлення майна і підпорядковує його певним умовам - вона міститься в другому реченні частини першої. Третя норма визнає, що держави мають право, зокрема, контролювати використання майна, відповідно до загальних інтересів, шляхом запровадження законів, які вони вважають необхідними для забезпечення такої мети; ця норма міститься в частині другій.

Перед тим як з`ясувати, чи було дотримано першу норму, Суд повинен встановити застосовність у цій справі решти двох норм. Рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) від 23 вересня 1982 р., заяви №№ 7151/75; 7152/75, серія А , № 52.

Крім того, Європейський суд з прав людини наголошує, що втручання у право власності допустиме лише тоді, коли воно переслідує легітимну мету в суспільних інтересах. Але, окрім того, втручання у право безперешкодного користування своїм майном передбачає «справедливу рівновагу» між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини.

Суд також наголошує на тому, що втручання, особливо коли воно має розглядатися в контексті частини другої статті 1 Протоколу № 1, має забезпечити «справедливу рівновагу» між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення цієї рівноваги відбивається в структурі статті 1 загалом, а отже, й у частині другій. Має бути розумне співвідношення між засобами, що використовуються, і поставленою метою.

З`ясовуючи, чи дотримано цієї вимоги, суд визнає, що держава має право користуватися широкими межами свободи розсуду як у виборі засобів примусового виконання наказів, так і у з`ясуванні виправданості наслідків такого виконання наказів у світлі загальних інтересів - виконання, що спрямоване на досягнення мети, поставленої даним законом. У таких сферах, як житлова, що відіграє центральну роль у забезпеченні добробуту й економічної політики в сучасному суспільстві, Суд поважатиме законодавчі рішення, якщо вони відповідають загальним інтересам і ґрунтуються на чітко сформульованому розумному вмотивуванні (див. рішення у справі «Мелахер та інші проти Австрії» (MellacherandOthers v. Austria), заяви №№ 10522/83; 11011/84; 11070/84, рішення від 19 грудня 1989 р., п. 48, та у справі «Шассанью та інші проти Франції» (ChassagnouandOthers v. France) [GC], від 29 квітня 1999 р., заяви №№ 25088/94, 28331/95 та 28443/95, п. 75). Рішення у справі «"ІммобільяреСаффі" проти Італії» (ImmobiliareSaffi v. Italy) [GC] від 28 липня 1999 р., заява № 22774/93, п. 49.

Так, у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» заявники скаржились на те, що постанова муніципалітету міста Стокгольм, яка дозволяла місцевій владі відчужувати за своїм бажанням практично без обмежень будь-яку власність, порушувала їхнє право власності за статтею 1 Протоколу № 1. Суд ухвалив, що хоч подібне відчуження теоретично залишало за власниками право користуватися та розпоряджатися своєю власністю, однак практично їхні можливості робити це були обмежені настільки, що застосування шведського закону справді порушувало їхнє право на вільне володіння своїм майном.

Розглянувши справу, Суд також підкреслив свою думку про те, що Конвенція у цілому вимагає збереження балансу між інтересами суспільства і основними правами людини, та зауважив, що у випадку позбавлення власності, встановлені обмежень на користування нею чи в інших подібних випадках справедливість вимагає, щоб особам, які постраждали, було надано право оскаржувати рішення уряду з питань позбавлення власності, встановлення контролю за її використанням і було надане відшкодування.

З врахуванням вище викладеного, беручи до уваги практику Європейського суду, слідчий суддя вважає, що на даний час відпала потреба у застосуванні заходів кримінального забезпечення щодо арешту нежитлового приміщення.

Відповідно до ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

У зв`язку з встановленими обставинами, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання.

Керуючись ст.ст. 174, 303, 305-307, 309 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

Клопотання задовольнити.

Скасувати арешт,накладений ухвалоюслідчого суддіСолом`янського районногосуду м.Києва від10.03.2020року укримінальному провадженні№12018100090008325від21.07.2018 року на нежитлове приміщення №139 загальною площею 199,2 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , належне на праві власності ОСОБА_3 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_1