Рішення

від 23.08.2022 по справі 678/1513/21

ЛЕТИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОПІЯ

Єдиний унікальний номер судової справи №678/1513/21

Номер провадження №2-678-146/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2022 року смт Летичів

Летичівський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді - Лазаренка А.В.,

за участю секретаря судового засідання - Непийводи Л.Д.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду смт Летичів справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представник позивачів ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , Летичівської селищної ради, третя особа: Летичівська державна нотаріальна контора, про визнання незаконною приватизації, скасування розпорядження, визнання недійсним свідоцтва, визнання недійсним договору дарування та скасування державної реєстрації речового права,

встановив:

23 грудня 2021 року до суду на розгляд надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представник позивачів ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , Летичівської селищної ради, третя особа: Летичівська державна нотаріальна контора, про визнання незаконною приватизації, скасування розпорядження, визнання недійсним свідоцтва, визнання недійсним договору дарування та скасування державної реєстрації речового права.

В обґрунтування поданої позовної зави зазначає, що нещодавно позивачам стало відомо, що в реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься запис про право власності на 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 , зробленого на підставі договору дарування, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 від 06.11.2018 року. Крім того, за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровано також по 1/3 частки на вищевказану квартиру у реєстрі прав власності.

Позивачі зазначають, що приватизація спірної квартири відбувалася із порушенням вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 року, у зв`язку із чим розпорядження органів приватизації і видані на підставі них свідоцтва про право власності на квартиру підлягають скасуванню, а подальший договір яким подаровано 1/3 частки квартири ОСОБА_5 - визнанню недійсним.

24 грудня 2021 року ухвалою Летичівського районного суду було відкрито спрощене провадження у справі та призначеного до судового розгляду.

24 грудня 2021 року ухвалою Летичівського районного суду задоволено заяву представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 адвоката Ксьондзика Юрія Юрійовича про забезпечення позову, та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 та заборонено будь-яким особам вчиняти дії щодо реєстрації місця проживання будь-яких осіб у квартирі АДРЕСА_1 .

18 квітня 2022 року відповідачка ОСОБА_5 подала заяву про розгляд справи без її особистої участі у зв`язку із введеним воєнного стану на території України та її виїздом закордон. 10 червня 2022 року представник відповідачки адвокат Ткаченко С. А., подав відзив на позов, відповідно до якого відповідачка жодну заявлену позовну вимогу не визнає, та зазначає, що вона є добросовісною обдарованою за нотаріальним договором дарування від 06.11.2018 року.

23 серпня 2022 року представник позивачів адвокат Ксьондзик Ю. Ю. подав заяву про розгляд справи без участі позивачів, позовні вимоги підтримують у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечують.

23 серпня 2022 року представник відповідача - Летичівської селищної ради подала заяву про розгляд справи без їхньої участі.

Представник третьої особи Летичівської державної нотаріальної контори подала заяву про розгляд справи у їх відсутність.

Справу розглянуто в порядку ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , запис зроблений на підставі договору дарування, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 від 06.11.2018 року.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстровано право власності по 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , записи зроблені на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 18.05.2012 року, яке було видано на підставі розпорядження Летичівської селищної ради №900 від 15.05.2012 року.

Відповідно до повідомлення виконавчого комітету Хмельницького бюро технічної інвентаризації № 726285 від 22 грудня 2020 року, станом на 31 грудня 2012 року зареєстровано право власності на нерухомість за адресою: АДРЕСА_2 , за ОСОБА_3 - 1/3 частка, ОСОБА_2 - 1/3 частка, ОСОБА_6 - 1/3 частка. Право власності зареєстровано 18.05.2012 року на підставі свідоцтва про право власності виданого згідно з розпорядженням Летичівської селищної ради №900 від 15.05.2012 року.

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Летичівської селищної ради народних депутатів Хмельницької області №93 «Про розподіл квартир» від 21.08.1985 року було надано однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 гр. ОСОБА_1 , службовцю райвійськкомату, склад сім`ї - 4 чол.

Відповідно до рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 01 серпня 1999 року у справі 2-278, 29 серпня 1985 року виконкомом Летичівської селищної ради народних депутатів ОСОБА_1 видано ордер № 267 на право зайняття однокімнатної квартири АДРЕСА_4 . Даним рішенням позивача ОСОБА_2 було вселено в квартиру АДРЕСА_4 .

Відповідно до Довідки про склад сім`ї та розмір платежів за житлово-комунальні послуги №683 від 14 березня 2000 року, довідка видана ОСОБА_6 , що прописана за адресою АДРЕСА_5 , загальна площа квартири 35.6 м2.

Відповідно до довідки з місця проживання про склад сім`ї № 195 від 11 вересня 2000 року, ОСОБА_6 прописана в АДРЕСА_5 , загальною площею 35.6 кв. м.

Відповідно до заяви, яка подана ОСОБА_6 , начальнику управління комунального майна Летичіської селишної ради, остання просить оформити передачу в приватну спільну часткову власність квартиру, що займає вона разом з членами сім`ї на умовах найму.

Відповідно до Розпорядження № 900, виданого Летичівською селищною радою 15.05.2012 року, прохання наймача ОСОБА_6 задоволено і передано квартиру ( АДРЕСА_6 , в якій вона мешкає, знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 ) у спільну часткову власність ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ..

Відповідно до відповіді з архівного відділу Хмельницької районної державної адміністрації №10-22/18/2022 від 11 травня 2022 року, надати належним чином завірену копію розпорядження голови Летичівської селищної ради від 15.05.2012 року № 900 про приватизацію квартири АДРЕСА_1 , немає можливості, оскільки у книзі «Розпорядження селищного голови з основної діяльності» Летичівської селищної ради Летичівського району Хмельницької області за 2012 рік відомостей не виявлено.

Відповідно до копії справи №02-02 «Розпорядження селищного голови з основної діяльності» Летичівської селищної ради Хмельницької області за 02 квітня 2012 року по 26 червня 2012 року на 75 аркушах Том 2, у Переліку оспорюване Розпорядження № 900, видане Летичівською селищною радою 15.05.2012 року, відсутнє.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно та Витягу про державну реєстрацію прав № 36685060, власниками квартири загальною площею 44,2 кв.м., житловою площею 18.6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , є: ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , форма власності: приватна спільна часткова, частка кожного 1/3; підстава: розпорядження № 900 від 15 травня 2012 року.

Відповідно до технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 , власники: ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , форма власності - приватна спільна часткова, частка кожного - 1/3.

Відповідно до п. 1 договору дарування частки квартири, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 06.11.2018 року, «дарувальник» ОСОБА_6 передає безоплатно у приватну власність, а «Обдаровувана» дочка ОСОБА_5 приймає у приватну власність 1/3 (одну третю) частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 44,2 кв. м.

Відповідно до п. 2 договору згадана нерухомість належить Дарувальнику згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Летичівською селищною радою від 18 травня 2012 року згідно розпорядження № 900 від 15 травня 2012 року, зареєстрованого в Хмельницькому БТІ.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на житло.

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть (EAST WEST ALLIANCE LIMITED v. UKRAINE, № 19336/04, § 166-168, ЄСПЛ, від 23 січня 2014 року).

Статтею 345 ЦК України закріплюється право фізичної або юридичної особи набувати право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.

Згідно з вимогами частин 1,2 ст.8 Закону України від 19 червня 1992 року №- 2482-ХІІ «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінню яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири.

Постановою Верховної ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 року встановлений механізм приватизації житла. Положенням «Про порядок передачі квартир, житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян» передбачено, що наймачі зобов`язані надати до органу приватизації заяви, документи про мешкаючих та зареєстрованих осіб у приміщенні, яке приватизується; у довідці вказуються неповнолітні діти, які мешкають в квартирі та всі відомості про приміщення. Розпорядження органу приватизації про передачу у власність квартир, де мешкають два наймача і більше, виготовляється з обов`язком включення до нього одразу всіх наймачів. При відсутності згоди всіх наймачів на приватизацію, квартира приватизації не підлягає.

Відповідно до п.п. 16-18 Порядку передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затверджено наступну процедуру приватизації:

Передача квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках кімнат у комунальних квартирах у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" оформляється свідоцтвом про право власності, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

За малолітніх та неповнолітніх членів сім`ї наймача рішення щодо приватизації житла приймають батьки (усиновлювачі) або опікуни. Згоду на участь у приватизації дітей батьки (усиновлювачі) або опікуни засвідчують своїми підписами у заяві біля прізвища дитини.

Згідно частини першої статті 58 ЖК УРСР на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Відповідно до частин першої, другої статті 61 ЖК УРСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 826/4766/17 вказано, що: «стаття 31 ЖК передбачає, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті, як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю. На підставі рішення про надання жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане жиле приміщення (частина перша статті 58 ЖК, пункт 69 Правил № 470). Тобто, у випадку невидачі особі, якій на підставі рішення уповноваженого органу було надане жиле приміщення для поліпшення житлових умов, ордера ця особа не може використовували вказане жиле приміщення».

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" визначено такі основні умови, виключно з дотриманням яких може відбутись приватизація: здійснення приватизації уповноваженими на це органами; згода всіх повнолітніх членів сім`ї; постійне проживання у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку; згода тимчасово відсутніх членів сім`ї, за якими зберігається право на житло.

За змістом Положення про порядок передачі квартир (будинків) житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 396 від 16.12.2009, передача займаних квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється у приватну власність (спільну сумісну, спільну часткову) за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цих квартирах, кімнатах у комунальній квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається житло. За неповнолітніх членів сім`ї наймача рішення щодо приватизації житла приймають батьки (усиновителі). Згоду на участь у приватизації дітей вони засвідчують своїми підписами у заяві біля прізвища дитини (рішення апеляційного суду м. Києва від 05.07.2016 у справі №752/12075/15-ц). ВССУ погодився з висновками апеляційного суду та залишив його рішення без змін (ухвала від 22.03.2017).

Судом було встановлено, що ордер було видано не на ім`я ОСОБА_6 , а на ім`я ОСОБА_1 , який мав право подати заяву про приватизацію. При подачі заяви в Летичівську селищну раду про приватизацію квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_6 вказала себе як наймач даного житла, що не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Також в судовому засіданні встановлено що на час вчинення дій, направлених на приватизацію квартири, в ній проживали позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , проте ОСОБА_6 вказала лише трьох: ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Крім того, відсутність підтвердження видачі Летичівсьою селищною радою оспорюваного розпорядження дає суду підстави вважати, що воно не видавалося у встановленому законом порядку, а було підроблене.

Із вищенаведеного вбачається, що приватизація житла відбувалася без додержання вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Посилання представника відповідача на те, що позивачі могли дізнатися про порушення своїх прав ґрунтуються виключно на припущеннях і не спростовують доводів позивачів.

Суд не може прийняти доводи про застосування строків позовної давності для спірних правовідносин оскільки позивачі не повідомлялись про здійснення приватизації ОСОБА_6 , та подальше дарування частки квартири. Так, позивачу ОСОБА_1 стало відомо про приватизацію, коли він звернувся для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_6 як спадкоємець першої черги, що підтверджується, зокрема, свідоцтвом про смерть ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_2 , заявою, поданою ОСОБА_1 до Летичівської селищної ради від 21 січня 2021 року, листами Летичівсьої селищної ради №175 від 27 січня 2021 року та №314 від 08 лютого 2021 року, відповіддю з архівного відділу Хмельницької районної державної адміністрації №04-06/2021-67 від 15 лютого 2021 року.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, оскільки під час судового розгляду факт порушення прав позивачів доведений належними і допустимими доказами, а відповідачі всупереч вимогам ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України не подали суду належним у допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень, не спростували покладених в основу позову доводів та обставин.

Таким чином, оскільки розпорядження Летичівської селищної ради №900 від 15.05.2012 року про приватизацію квартири АДРЕСА_1 є незаконним та підлягає скасуванню, то видане на підставі нього свідоцтво про право власності на квартиру слід визнати недійсним.

Статтею 204 ЦК України визначено презумпцію правомірності правочину. Зокрема, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, частинами першою-третьою та п`ятою вказаної статті передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи те, що свідоцтво про право власності, яке було видане на підставі розпорядження Летичівської селищної ради №900 від 15.05.2012 року про приватизацію квартири АДРЕСА_1 є незаконним, а відтак, ОСОБА_6 набула право власності на спірну квартиру незаконно, Договір дарування частки квартири, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 06.11.2018 року, суперечить актам цивільного законодавства, а відтак його слід визнати недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що позовні вимоги підлягають задоволенню, тому понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню з відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 21, 41, 55, 58, 124, 129 140, 144 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 15, 16, 182, 257, 267, 316, 317, 319, 321, 344, 345, 365, 377, 391, 405 ЦК України, ст. 64, 65, 71, 72, 150 ЖК УРСР, ст. 9, 19, 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень , ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представник позивачів ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , Летичівської селищної ради, третя особа: Летичівська державна нотаріальна контора про визнання незаконною приватизації, скасування розпорядження, визнання недійсним свідоцтва, визнання недійсним договору дарування та скасування державної реєстрації речового права задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Летичівської селищної ради №900 від 15.05.2012 року про приватизацію квартири АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1 від 18.05.2012 року, видане Летичівською селищною радою.

Визнати недійсним договір дарування частки квартири, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 від 06.11.2018 року, посвідчений державним нотаріусом Летичівської районної державної нотаріальної контори Босмановою Світланою Цезарівною (р-н 1-720).

Стягнути з відповідачів ОСОБА_5 та Летичівської селищної ради солідарно судові витрати за подання позовної заяви у сумі 2724 грн. та за подання заяви про забезпечення позову у сумі 454 гривні - по 1589 (одна тисяча п`ятсот вісімдесят дев`ять) гривень з кожного.

Заходи забезпечення позову у вигляді арешту на квартиру АДРЕСА_1 із забороною будь-яким особам вчиняти дії щодо реєстрації місця проживання будь-яких осіб у вказаній квартирі, застосовані ухвалою Летичівського районного суду від 24 грудня 2021 року, - скасувати.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

Позивачі: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , зареєстрований: АДРЕСА_8 .

ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , зареєстрований: АДРЕСА_8 .

ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , зареєстрована: АДРЕСА_8 .

Представник позивачів: адвокат Ксьондзик Юрій Юрійович, вул. Свободи 97/1 «Адвокатське бюро», м. Хмельницький, 29000, тел. НОМЕР_8 Email: ІНФОРМАЦІЯ_2

Відповідач-1: ОСОБА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 , зареєстрований: АДРЕСА_9 .

Відповідач-2: Летичівська селищна рада Хмельницького району Хмельницької області, код ЄДРПОУ: 04404548, вул. Героїв Крут, будинок 2/1 смт Летичів, Хмельницька область,31500, тел НОМЕР_7 , Email: letychivrada@ukr.net

Представник відповідача-1: адвокат Ткаченко Сергій Анатолійович, АДРЕСА_10

Третя особа: Летичівська державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ: 02901084, вул. Ю. Савіцького, 14, смт Летичів, Хмельницька область, 31500

Суддя: підпис А.В.Лазаренко

Суддя: А.В.Лазаренко