Ухвала

від 21.09.2022 по справі 601/3014/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

21вересня 2022 року

м. Київ

справа № 601/3014/21

провадження № 61-5500св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - навчально-виховний комплекс «Кременецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 5» - дошкільного навчального закладу Кременецької міської ради Тернопільської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 20 травня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до навчально-виховного комплексу «Кременецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 5» - дошкільного навчального закладу Кременецької міської ради Тернопільської області про визнання незаконним та скасування наказу від про відсторонення від роботи та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову вказав, що 01 березня 1989 року його призначено на посаду керівника гуртків художньої самодіяльності середньої школи № 5 м. Кременця, а 20 березня 1990 року переведено на посаду вчителя музики та співів даної школи.

Наказом директора школи №153-к від 08 листопада 2021 року його відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення від COVID-19 без збереження заробітної плати.

Вважав своє відсторонення від роботи незаконним, вчиненим з порушенням його конституційного права на працю. Вказав, що відмовився від вакцинації через відсутність законних підтверджень безпечності протиковідних вакцин, а також подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби. Відповідач відсторонив його від роботи без обов`язкового ознайомлення із наказом про наступне відсторонення із займаної посади у зв`язку з відсутністю щеплення та не переконався у тому чи підлягає він обов`язковій вакцинації.

За таких обставин позивач просив суд визнати незаконним та скасувати наказ від 08 листопада 2021 року № 153-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » та стягнути із відповідача на його користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 10 січня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ директора навчально-виховного комплексу «Кременецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 5 - дошкільний навчальний заклад» Кременецької міської ради Тернопільської області від 08 листопада 2021 року № 153-к «Про відсторонення ОСОБА_1 від роботи» та допустити до роботи ОСОБА_1 на посаді вчителя музичного мистецтва та музичного керівника навчально-виховного комплексу «Кременецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 5 - дошкільний навчальний заклад» Кременецької міської ради Тернопільської області.

Стягнуто із відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час відсторонення від роботи у розмірі 26 423,93 грн, який зазначено без відрахування податку та обов`язкових платежів і зборів, та з якого податок і збори підлягають відрахуванню при сплаті.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що тривале відсторонення від роботи у зв`язку із відсутністю вакцинації проти певної хвороби є суттєвим обмеженням права на працю, гарантоване статтею 43 Конституції України, а щеплення проти COVID-19 не набуло статусу обов`язкового профілактичного згідно із вимогами Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», оскільки відомості про нього та щодо оптимальних строків його проведення не були внесені МОЗ України до відповідного календаря, встановленого статтею першою цього Закону.

Також суд першої інстанції прийшов до висновку про недотримання процедури відсторонення, оскільки вважав, що статтю 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», а саме твердження, що «у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт» слід застосовувати у взаємозв`язку із статтею 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», яка передбачає, що у разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Крім цього суд першої інстанції вважав, що формулювання у наказі «на час відсутності щеплення від СОVID-19» значно порушує права позивача, оскільки вказані обмеження можуть бути застосовані і поза строками дії карантину, хоча таке щеплення відповідно до наказу МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153 є обов`язковим лише на період дії відповідного карантину та у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 20 травня 2022 року рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 10 січня 2022 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відсторонюючи позивача від роботи, відповідач діяв у спосіб та в межах повноважень, передбачених законом, зокрема частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та статті 46 КЗпП України.

Установивши, що позивач працює у навчальному закладі, працівники якого підлягають обов`язковій вакцинації, та не надав доказів відсутності у нього протипоказання до проведення вказаного профілактичного щеплення і відмовився від обов`язкової вакцинації, апеляційний суд дійшов висновку про те, що роботодавець правомірно відсторонив ОСОБА_1 від роботи.

При цьому суд виходив із того, що право позивача на працю було правомірно тимчасового обмежено роботодавцем з огляду на суспільні інтереси.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

16 червня 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, у якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає обгрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 10 березня 2021 року справа № 331/5291/19 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, не врахувавши, що щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2, не передбачено Календарем профілактичних щеплень, як єдиним нормативним актом, який встановлює види обов`язкових щеплень в Україні, в тому числі, і за епідемічними показниками, тобто не відноситься до обов`язкових.

Наявність постанови Кабінету Міністрів України, якою передбачено відсторонення від роботи працівників у разі відмови чи ухилення від проходження обов`язкового щеплення і у якій є посилання на статтю 46 КЗпП України та на статтю 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», не може бути підставою для недотримання керівником установи під час такого відсторонення працівника від роботи вимог Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».

Наказ Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 є підзаконними актом і має відповідати законам України та Конституції України. Обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України та може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення вказаного обмеження підзаконним актом суперечить положенням Конституції України.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зупинення провадження у справі.

Частиною другою статті 415 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2022 року справа № 130/3548/21 (провадження № 61-4479св22) за позовом ОСОБА_3 до акціонерного товариства «Укрзалізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця») про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати, передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Направляючи справу № 130/3548/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд касаційної інстанції вказував, щопередача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для формування єдиної правозастосовчої практики у справах про відсторонення працівників від роботи з підстав їх відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19 для забезпечення розумної передбачуваності судових рішень, а тому справа містить виключну правову проблему і її вирішення необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, а також задля запобігання судових помилок, які у подальшому не могли б бути виправлені відповідно до процесуального законодавства внаслідок неможливості касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах.

Зокрема колегія суддів зазначила, що національне законодавство з питань відсторонення від роботи у зв`язку з ухиленням від профілактичних щеплень та запроваджене підзаконними актами регулювання відсторонення від роботи працівників які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 нечітке та взаємосуперечливе:

- стаття 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» встановлює загальне правило, що у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт, але водночас допускає, що профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань;

- при цьому, відповідно до частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень працівники відсторонюються від виконання робіт у порядку, встановленому законом;

- абзац шостий частини першої статті 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та Інструкція про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затверджена наказом МОЗ від 14 квітня 1995 року № 66 вимагають наявності подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби для того, щоби «усунути» від роботи працівника, який ухиляється від обов`язкового щеплення;

- підпункт 2 пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2» встановлює, що відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я, тобто допускається відсторонення працівника без такого подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби і виключає застосування Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»;

- відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання Державної санітарно-епідеміологічної служби» від 29 березня 2017 року № 348 Державну санітарно-епідеміологічну службу ліквідовано, але не всі її повноваження перейшли до Державної установи «Центр громадського здоров`я Міністерства охорони здоров`я України», Державної служби України з питань праці чи Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Посилаючись на викладене, з урахуванням: абзацу другого пункту 3.2. мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 10-р/2020, недостатнього рівня якості національного законодавства щодо спірного питання, того, що з моменту запровадження карантину орган законодавчої влади чи Кабінет Міністрів України, як вищий орган у системі органів виконавчої влади, який наділений правом законодавчої ініціативи, не вжили заходів щодо прийняття відповідного якісного закону, що передбачав би, в тому числі, підстави та порядок відсторонення працівників у зв`язку з ухиленням від обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (що свідчить про відсутність інших механізмів вирішення правової проблеми та неефективність гарантій реалізації, охорони та захисту фундаментального права на працю, яке гарантоване в статті 43 Конституції України при відстороненні працівників від роботи), неприпустимості в Державі Україна, як правовій державі, протиправного обмеження конституційних прав людини, незалежно від запровадження карантину, воєнного стану чи інших обставин, колегія суддів вважала за можливе звернулася до Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 07 вересня 2022 року справу № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) прийнято та призначено до розгляду.

Судові рішення у справі, яка переглядається, та судове рішення у справі, яка передана на розгляд Великою Палатою Верховного Суду, ухвалені у подібних правовідносинах.

Пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України визначено, що суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі).

Колегія суддів вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 130/3548/21 (провадження № 61-4479св22).

Керуючись статтями 252, 253, 260, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Зупинити касаційне провадження у справі 601/3014/21 за позовом ОСОБА_1 до навчально-виховного комплексу «Кременецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 5» - дошкільного навчального закладу Кременецької міської ради Тернопільської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 130/3548/21 (провадження № 61-4479св22) за позовом ОСОБА_3 до акціонерного товариства «Укрзалізниця» про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович