Постанова

від 29.09.2022 по справі 145/2191/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

29 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 145/2191/18

провадження № 61-13947св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - Селянське фермерське господарство «Терра»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Хлібороб»,

треті особи: Тиврівська районна державна адміністрація Вінницької області, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуСелянського фермерського господарства «Терра» на постанову Вінницького апеляційного суду від 20 липня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Стадника І. М., Войтка Ю. Б., Матківської М. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року Селянське фермерське господарство «Терра» (далі - СФГ «Терра») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Хлібороб» (далі - ТОВ «Агрофірма «Хлібороб») про визнання недійсним договору оренди землі, визнання поновленим договору оренди землі.

Позовну заяву мотивувало тим, що 15 серпня 2017 року між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО ІНВЕСТ УКРАЇНА» (далі - ТОВ «АГРО ІНВЕСТ УКРАЇНА») укладений договір оренди землі, кадастровий номер 0524585300:002:001:0021, що знаходиться на території Рахно-Полівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, загальна площа 3,5087 га, строком на 7 років.

30 жовтня 2017 року право оренди, що виникло на підставі цього договору, було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позивач вважав, що укладенням цього договору оренди землі порушено його переважне право на поновлення договору оренди, оскільки 20 червня 2007 року між ОСОБА_3 та СФ «Терра» укладений договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований у Тиврівському секторі реєстрації Вінницької регіональної філії (центр ДЗК) 02 липня 2007 року, про що було вчинено запис у Державному реєстрі земель, а 20 липня 2007 року на виконання його умов, згідно з актом прийому-передачі орендодавцем надано земельну ділянку, а орендар прийняв земельну ділянку у строкове платне користування.

Крім того, 10 жовтня 2011 року між ОСОБА_3 та СФГ «Терра» укладено додаткову угоду до договору оренди, згідно з якою були внесені зміни щодо строку дії оренди та розміру орендної плати, а саме визначено, що договір укладено на 15 років, а оренда плата складає 3 % від нормативно-грошової оцінки. На думку позивача, укладення додаткової угоди шляхом її підписання свідчить про досягнення між сторонами згоди щодо її істотних умов, а відтак договір оренди між СФГ «Терра» та ОСОБА_3 є чинним, а договір оренди землі, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «АГРО ІНВЕСТ УКРАЇНА», є незаконним та таким, що порушує права СФГ «Терра».

СФГ «Терра» просило суд:

- визнати недійсним договір оренди, укладений 15 серпня 2017 року між ОСОБА_3 та ТОВ «АГРО ІНВЕСТ Україна», на земельну ділянку, кадастровий номер 0524585300:02:001:0021, що знаходиться на території Рахно-Полівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, загальною площею 3,5087 га, строком на 7 років, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 23111128;

- визнати поновленим договір оренди землі, зареєстрований 02 липня 2008 року за №040785300132 у Тиврівському секторі реєстрації Вінницької регіональної філії «Центру ДЗК», загальною площею 3,5087 га, кадастровий номер 0524585300:02:001:0021, що знаходиться на території Рахно-Полівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, укладений між ОСОБА_3 та СФГ «Терра» 20 червня 2007 року, на умовах додаткової угоди від 10 жовтня 2011 року, укладеної ОСОБА_3 та СФГ «Терра».

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 26 січня 2021 року відповідача ОСОБА_3 замінено на спадкоємців: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а неналежного відповідача ТОВ «АГРОІНВЕСТ Україна» - на ТОВ «Агрофірма «Хлібороб».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 29 березня 2021 року, ухваленим у складі судді Ратушняка І. О., позов СФГ «Терра» задоволено.

Визнано недійсним договір оренди, укладений 15 серпня 2017 року між ОСОБА_3 та ТОВ «АГРО ІНВЕСТ Україна», на земельну ділянку, кадастровий номер 0524585300:02:001:0021, що знаходиться на території Рахно-Полівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, загальною площею 3,5087 га, строком на 7 років, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 23111128.

Визнано поновленим договір оренди землі, зареєстрований 02 липня 2008 року за № 040785300132 у Тиврівському секторі реєстрації Вінницької регіональної філії «Центру ДЗК», загальною площею 3,5087 га, кадастровий номер 0524585300:02:001:0021, що знаходиться на території Рахно-Полівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, укладений між ОСОБА_3 та СФГ «Терра» 20 червня 2007 року, на умовах додаткової угоди від 10 жовтня 2011 року, укладеної ОСОБА_3 та СФГ «Терра».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав, що договором оренди, укладеним між ОСОБА_3 та ТОВ «АГРО ІНВЕСТ Україна», порушено переважне право СФГ «Терра» щодо договору оренди із ОСОБА_3 , а тому дійшов висновку про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «АГРО ІНВЕСТ Україна», а договір оренди землі, укладений між СФГ «Терра» та ОСОБА_3 , - поновленим.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 20 липня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Агрофірма «Хлібороб» задоволено, рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 29 березня 2021 року скасовано і ухвалено нове рішення.

У задоволенні позову СФГ «Терра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «Агрофірма «Хлібороб» про визнання недійсним договору оренди землі, визнання поновленим договору оренди землі відмовлено.

Стягнуто з СФГ «Терра» на користь ТОВ «Агрофірма «Хлібороб» судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 5 283 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції вказав, що суд першої інстанції дійшов взаємовиключних висновків про те, що з одного боку, додаткова угода укладена в установленому законом порядку, а з другого боку, договір оренди землі, зареєстрований 02 липня 2008 року, має бути поновленим у судовому порядку на умовах додаткової угоди від 10 жовтня 2011 року.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що додаткова угода від 10 жовтня 2011 року про зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки від 02 липня 2007 році не набрала чинності, оскільки не відбулася її державна реєстрація в установленому законом порядку.

Спростовуючи доводи позивача про те, що державна реєстрація додаткової угоди була здійснена шляхом внесення 22 червня 2012 року відповідних записів до Поземельної книги, суд апеляційної інстанції вказав, що починаючи з 01 січня 2012 року додаткова угода до договору оренди землі не могла бути зареєстрована шляхом внесення відповідних змін до Поземельної книги чи внесення запису у Книгу реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, а починаючи з 01 січня 2013 року і шляхом внесення відповідних записів до Державного земельного кадастру, а могло бути зареєстроване лише відповідне речове право в порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію речових право на нерухоме майно та їх обтяжень».

При цьому зазначений запис у Поземельній книзі також є недостовірним у силу неповноти, оскільки не містить строку дії речового права, відомостей про орган державної реєстрації прав.

При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що договір оренди землі, укладений між СФГ «Терра» та ОСОБА_3 , зареєстрований 02 липня 2007 року строком на 5 років, а відтак строк його дії закінчився 02 липня 2012 року.

На час закінчення дії цього договору стаття 33 Закону України «Про оренду землі» діяла в редакції, що передбачала реалізацію орендарем, який належно виконував обов`язки за умовами договору, переважного права перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі частини 2-5 статті 33 Закону України «Про оренду землі»). Крім того, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову у поновленні договору оренди.

Встановивши, що попередній орендар СФГ «Терра» вимоги статті 33 Закону України «Про оренду землі» не дотримало, строк дії договору оренди земельної ділянки закінчився у 2012 році, а товариство не зверталося за підписанням додаткової угоди у місячний строк після закінчення строку дії договору, суд апеляційної інстанції вказав, що не мають правового значення посилання позивача на те, що він користувався земельною ділянкою і після закінчення строку дії договору, а також сплачував орендну плату за користування нею.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2021 року СФГ «Терра» подало до Верховного Суду з касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції матеріального права та норм процесуального права, просило скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 20 липня 2021 року, залишити у силі рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 29 березня 2021 року.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

28 серпня 2021 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано справу із Тиврівського районного суду Вінницької області.

У жовтні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального права, внаслідок чого помилкового скасував рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 915/1283/17, від 27 лютого 2018 року у справі № 925/1121/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 916/675/15 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18).

Заявник вважає, що ним виконано вимоги, викладені у статті 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки товариство не лише звернулося до орендодавця у місячний строк, але й 10 жовтня 2011 року підписало таку додаткову угоду більше ніж за півроку до закінчення строку дії договору оренди (20 червня 2012 року).

Крім того, реєстрація права користування відбулася у період від 28 березня 2012 року по 01 січня 2013 року, а це період, коли діюче законодавство передбачало реєстрацію такого права у Поземельній книзі і новий порядок реєстрації речових прав у органах юстиції ще не діяв.

Заявник стверджує, що навіть якщо визнати спірну додаткову угоду від 10 жовтня 2011 року нечинною, як вказано у оскаржуваній постанові, то за описаних обставин справи, з урахуванням заходів, вжитих позивачем для поновлення договору оренди і реєстрації права користування землею, це не виключає підтвердженого доказами переважного права позивача на поновлення договору оренди, що в свою чергу підлягає судовому захисту і є підставою для визнання недійним договору оренди землі, укладеного орендодавцем із ТОВ «АГРО ІНВЕСТ Україна».

Доводи особи, яка подала відзиви на касаційну скаргу

У вересні 2021 року ТОВ «Агрофірма «Хлібороб» подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного суду від 20 липня 2021 року - без змін, як таку, що постановлена із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

20 червня 2007 року між ОСОБА_3 (орендодавець) та СФГ «Терра» (орендар) укладений договір оренди земельної ділянки площею 3,5087 га строком на п`ять років. Орендну плату встановлено у розмірі 1,5 % нормативної вартості земельної ділянки.

20 червня 2007 року сторони склали акт прийому-передачі земельної ділянки.

02 липня 2007 року договір зареєстровано у Тиврівському секторі реєстрації Вінницької регіональної філії (центр ДЗК), про що вчинено запис за № 040785300132.

10 жовтня 2011 року ОСОБА_3 та СФГ «Терра» підписали додаткову угоду про зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки від 02 липня 2007 року, відповідно до умов якої строк оренди встановлено - п`ятнадцять років, а розмір орендної плати визначено 3 % нормативно-грошової оцінки у грошовій або натуральній формі.

У пункті 3 додаткової угоди сторони дійшли згоди, що вона набирає чинності після підписання сторонами та її державної реєстрації.

15 серпня 2017 року між ОСОБА_3 (орендодавець) та ТОВ «АГРО ІНВЕСТ Україна» (орендар) укладений договір оренди землі № 187, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Рахно-Полівської сільської ради, загальною площею 3,5087 га, кадастровий номер земельної ділянки 0524585300:02:001:0021, відповідно до умов якого строк оренди встановлено - сім років, а розмір орендної плати визначено не нижче 12 % нормативно-грошової оцінки.

Цей договір укладено строком на сім років, перебіг якого за взаємною згодою та домовленістю сторін, починається із дня проведення державної реєстрації права оренди за цим договором (пункт 3.1).

30 жовтня 2017 року речове право - право оренди земельної ділянки, що виникло на підставі зазначеного договору, зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, сформованого 27 жовтня 2017 року, за СФГ «Терра» 02 липня 2007 року зареєстровано право оренди на земельну ділянку, власником якої є ОСОБА_3 зі строком дії речового права п`ять років. Відомості про інші зареєстровані речові права, а також обмеження у використанні земельної ділянки, відсутні.

22 вересня 2020 року на запит слідчих органів заступник начальника відділу у Тиврівському районі головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надала відповідь про те, що відповідно до даних Державного земельного кадастру, книг реєстрації договорів оренди землі відомості про реєстрацію додаткової угоди між СФГ «Терра» та ОСОБА_3 відсутні.

Із копії Поземельної книги на земельну ділянку, кадастровий номер 0524585300020010021, сформованої відділом Держгеокадастру у Тиврівському районі Вінницької області 26 листопада 2020 року, встановлено, що у розділі 4 Поземельної книги «Земельна ділянка. Оренда, суборенда» 09 серпня 2017 року створено запис про виникнення права № 005, згідно з яким за СФГ «Терра» (орендарем) зареєстровано речове право на нерухоме майно 22 червня 2012 року. Графи: строк дії речового права та відомості про орган державної реєстрації права - не заповнені.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено, й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні позову СФГ «Терра», суд апеляційної інстанції встановив, що додаткова угода від 10 жовтня 2011 року про зміни та доповнення до договору оренди від 02 липня 2007 року не набрала чинності, оскільки не відбулася її державна реєстрація в установленому законом порядку, а позивач втратив переважне право на продовження договору оренди.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Дія такого договору припиняється, у тому числі, у разі закінчення строку, на який його було укладено (частина перша статті 31 Закону України «Про оренду землі»).

Укладання договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (стаття 16 Закону України «Про оренду землі»).

У частині четвертій статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до статей 210, 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий договір є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Статтями 18, 20 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час укладення та реєстрації договору оренди земельної ділянки між СФГ «Терра» та ОСОБА_3 ) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Правове регулювання поновлення договору оренди землі та обставини його поновлення передбачено у статті 33 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній станом на 2011-2012 роки).

Оформлення відповідних правовідносин сторін здійснюється шляхом укладення сторонами додаткової угоди до договору оренди землі.

Зокрема, поновлення договору оренди землі у передбачений статтею 33 Закону України «Про оренду землі» спосіб вимагає укладення додаткової угоди між сторонами, як підстави для продовження орендних прав і обов`язків на новий строк.

Правочин, на підставі якого здійснюється продовження орендних прав та обов`язків, у силу загальних приписів ЦК України щодо порядку укладення, зміни та розірвання договорів, має бути вчинений у тій самій формі, що й первісний договір оренди.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про оренду землі», у редакції, чинній станом на 2011-2012 роки, укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Пунктом 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021 «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі» встановлено, що державна реєстрація права власності на підставі цивільно-правового договору або свідоцтва про право на спадщину, земельного сервітуту, емфітевзису, суперфіцію в Поземельній книзі, державна реєстрація права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок в Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі здійснюються до 01 січня 2012 року.

Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється територіальним органом Держземагентства за її місцезнаходженням.

01 січня 2013 року набрав чинності пункт 5 розділу I Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» від 11 лютого 2010 року № 1878-VI, яким внесено зміни в Закон України «Про оренду землі», зокрема, статтю 6 Закону доповнено частиною п`ятою такого змісту: «Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону».

Крім того, з 01 січня 2013 року набрали чинність Закон України «Про Державний земельний кадастр», постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» згідно з якими установлено правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру, який є єдиною державною геоінформаційною системою відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані, зокрема, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у редакції, чинній на час вирішення спору, державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема право оренди земельної ділянки.

Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону; згідно із частиною другою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Отже, орендар набуває речове право оренди земельної ділянки з моменту державної реєстрації такого права.

У справі, яка є предметом касаційного перегляду, апеляційний суд установив, що 20 червня 2007 року між ОСОБА_3 та СФГ «Терра» укладений договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 0524585300:002:001:0021, який 02 липня 2007 року зареєстрований у встановленому законом порядку. Строк його дії сплив 02 липня 2012 року.

15 серпня 2017 року право оренди земельної ділянки кадастровий номер 0524585300:02:001:0021 зареєстроване за ТОВ «АГРО ІНВЕСТ Україна» на підставі укладеного зі ОСОБА_3 договору оренди землі.

Отже, правильними є висновки суду апеляційної інстанції, що державна реєстрація додаткової угоди до договору оренди землі від 10 жовтня 2011 року, укладеної між ОСОБА_3 та СФГ «Терра», та на яку посилається заявник у позові, у встановленому законом порядку не була проведена, тому права на вказаний об`єкт нерухомого майна у позивача на дату укладення між ОСОБА_3 та ТОВ «АГРО ІНВЕСТ Україна» оспорюваного договору оренди землі від 15 серпня 2017 року вже були відсутні.

Суд апеляційної інстанції визнав такими, що не відповідають вимогам статей 78-79 ЦПК України докази, подані позивачем на підтвердження реєстрації додаткової угоди, оскільки вони не містять відомостей про речове право заявника у повній мірі (строк дії такого речового права, відомості про орган державної реєстрації).

Для порівняння слід звернути увагу, що цей розділ Поземельної книги містить, наприклад, запис від 23 січня 2016 року № 004 про орендаря земельної ділянки, кадастровий номер 0524585300:02:001:0021 - ПСП «Україна», дата державної реєстрації речового права - 22 червня 2012 року, де, на відміну від спірного запису щодо СФГ «Терра» (том 2, а. с. 197), вказаний строк дії речового права - 10 років (том 2, а. с. 196), що підтверджує висновки суду апеляційної інстанції щодо належності та допустимості поданих доказів.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав, передбачених статтею 215 ЦК України, для визнання недійсним договору, укладеного 15 серпня 2017 року між ОСОБА_3 та ТОВ «АГРО ІНВЕСТ Україна», оскільки передбачене статтею 33 Закону України «Про оренду землі» переважне право позивача на укладення договору оренди землі на новий строк припинилося. При цьому, спірний договір оренди із ТОВ «АГРО ІНВЕСТ Україна» ОСОБА_3 уклала на значно кращих умовах - орендна плата не менше 12 % від нормативної грошової оцінки землі, строк оренди - 7 років.

Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 235/3051/18 (провадження № 61-6599св19), від 18 березня 2021 року у справі № 379/1294/18 (провадження № 61-4205св20), від 05 квітня 2022 року у справі № 605/644/20 (провадження № 61-18377св21).

Оскаржуване судове рішення не суперечить правовим висновкам Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах, на які посилається заявник.

Аргументи заявника про те, що реєстрація права користування відбулася у період від 28 березня 2012 року по 01 січня 2013 року, а це період, коли діюче законодавство передбачало реєстрацію такого права у Поземельній книзі, а новий порядок реєстрації речових прав у органах юстиції ще не діяв, колегія суддів до уваги не бере з таких підстав.

Згідно з положенням статті 125 ЗК України, у редакції Закону № 1066-VI від 05 березня 2009 року, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Однак, відповідно до положення статті 20 Закону України «Про оренду землі», у редакції, чинній станом на 2011-2012 роки, договір оренди землі набирав чинності після його державної реєстрації, що також визначено пунктом 3 додаткової угоди.

Тобто, у період 2011-2012 років законодавець передбачав як державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, так і реєстрацію самого договору оренди земельної ділянку. Однак до 01 січня 2013 року договір оренди набував чинності за умови його державної реєстрації.

Позивач у порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України не надав доказів виконання положень статті 20 Закону України «Про оренду землі», яка була чинною станом на 2011-2012 роки.

Доводи касаційної скарги про переважне право на укладення договору оренди, надане заявнику положенням статті 33 Закону України «Про оренду», колегія суддів спростовує, оскільки додаткова угода до договору оренди землі від 10 жовтня 2011 року не була укладена (погоджена). За таких обставин переважне право позивача на укладення договору оренди землі на новий строк припинилося.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження апеляційним судом та додаткового правового аналізу не потребують.

Інші наведені в касаційній скарзі аргументи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, зводяться до неправильного тлумачення заявником норм матеріального права та до необхідності переоцінки доказів і встановлення обставин, які не були встановлені судом. У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Отже, суд апеляційної інстанції виконав вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову апеляційного суду - без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Селянського фермерського господарства «Терра» залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 20 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник