Ухвала

від 05.08.2010 по справі 22ц-2897-10

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-2897/10                        Головуючий у 1 інстанції – Адамчук Г.М.

Категорія - 58                                                    Доповідач – Стрільчук В.А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

і м е н е м    У к р а ї н и

5 серпня 2010 року.  Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Стрільчука В.А.,

суддів - Карпук А.К., Подолюка В.А.,

при секретарі – Понєдєльнику О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Горохівському районі про визнання відмови незаконною, поновлення пропущеного строку для звернення до суду та нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за апеляційною скаргою відповідача управління Пенсійного фонду України в Горохівському районі на постанову Горохівського районного суду від 6 травня 2009 року,

встановила:

Постановою Горохівського районного суду від 6 травня 2009 року позов задоволено частково.

Постановлено відмову управління Пенсійного фонду України в Горохівському районі провести нарахування ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком визнати незаконною.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Горохівському районі провести нарахування ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач управління Пенсійного фонду України в Горохівському районі просить скасувати цю постанову і визнати законними дії управління, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни.

Оскільки Конституційний Суд України своїми рішеннями від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 у справі № 1-29/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 у справі № 1-28/2008 визнав неконституційними окремі положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних виплат, то відмова відповідача у проведенні перерахунку пенсії позивача з врахуванням вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є неправомірною.

          Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких мотивів.

    З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 народилася у 1938 році і є пенсіонером за віком та дитиною війни, що підтверджується виданим їй відповідачем 7 вересня 1998 року пенсійним посвідченням (а. с. 5). Запереченнями відповідача на позовну заяву (а. с. 22) підтверджується факт невиконання ним у повному обсязі вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 3 цього Закону передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007  у справі № 1-29/2007 визнано таким, що не відповідає Конституції України положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким було зупинено на 2007 рік дію вищевказаної ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними, тому вимоги позивача в частині соціальних виплат за 2007 рік є обґрунтованими.

Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 № 10-рп/2008 у справі № 1-28/2008 нова редакція ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», встановлена Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», відповідно до якої дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, визнана неконституційною. Тому з 22 травня 2008 року почала діяти колишня редакція статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при розрахунку підвищення пенсії, яке передбачено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», застосуванню підлягає мінімальний розмір пенсії за віком, який вираховується виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, визначеного законами про Державний бюджет України на відповідний рік.

   Посилання апелянта на відсутність бюджетного фінансування для забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», не заслуговують на увагу, так як відповідно до  ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Що стосується строку звернення позивача до суду з даним позовом, то відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, проте цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду. Так, згідно з ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсій, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Відповідач не виплачував підвищення до пенсії позивачу, порушуючи вимоги законодавства, а отже має місце його вина в несвоєчасному одержанні позивачем належних їй коштів. Тому вона не пропустила строк звернення до суду.

   Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, які підтверджуються належними доказами, правильно визначив правовідносини між сторонами і застосував норми матеріального права, що регулюють ці правовідносини.

  Інші доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами справи та положеннями законодавства.

          Постанова прийнята з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

          Керуючись ст. ст. 303, 304-1, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

          Апеляційну скаргу відповідача управління Пенсійного фонду України в Горохівському районі відхилити, а постанову Горохівського районного суду від 6 травня 2009 року в даній справі залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: