Рішення
від 26.10.2007 по справі 01/45-75
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01/45-75

 

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 РІШЕННЯ          

      

від "26" жовтня 2007 р.                                                       по справі  № 01/45-75

за позовом відкритого акціонерного товариства «Луцьке виробничо-торговельне швейне підприємство «Волинь»

до Державного комітету України з легкої і текстильної промисловості

третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації"

про визнання права власності

Суддя  Якушева І.О.   

Представники:   

від позивача: Кухлевська М.В. (дов. від 16.10.2007р.)

від відповідача: н/з

від третьої особи на стороні відповідача: н/з

Суть спору: позивач в позовній заяві на підставі ст.ст.328, 334 Цивільного кодексу України просить визнати за ВАТ «Луцьке виробничо-торговельне швейне підприємство «Волинь» право власності на переобладнані частини корпусу цеху № 2 під офісні приміщення №№ 20, 20а, 21, 30, які знаходяться за адресою: м.Луцьк, вул.Бойка, 1.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала.

Представник КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" в поясненні проти визнання за позивачем права власності  на реконструйований під офісне приміщення корпус цеху №2 не заперечує.

          Ухвалою господарського суду від 17.10.2007р. первісного відповідача - регіональне відділення Фонду державного майна по Волинській області було замінено на належного відповідача - Державний комітет України з легкої і текстильної промисловості, який проводив корпоратизацію швейного підприємства "Волинь". Разом з ухвалою господарського суду від 17.10.2007р. Державному комітету України з легкої і текстильної промисловості було надіслано копію позовної заяви.

          Державний комітет України з легкої і текстильної промисловості пояснень по справі не подав, представник в судове засідання не з'явився.

          Відповідно до ст.75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

          Після заміни відповідача судом продовжено розгляд справи на підставі ч.3 ст.17 ГПК України, згідно з якою справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

в с т а н о в и в:

          відповідно до наказу Державного комітету України з легкої і текстильної промисловості від 18.03.1994р. №52 Луцьке державне виробничо-торговельне швейне підприємство "Волинь" було перетворено у відкрите акціонерне товариство.

          Пунктом 3 наказу №52 від 18.03.1994р. встановлено, що з моменту державної реєстрації ВАТ Луцького виробничо-торговельного швейного підприємства "Волинь" до нього переходять активи та пасиви державного підприємства і воно стає правонаступником його прав та обов'язків.

          11.03.1994р. головою Держкомлегтексу було затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Луцького державного виробничо-торговельного швейного підприємства "Волинь".

          На підставі акту прийняття-передачі майна державного підприємства від 3.10.1997р.  регіональним відділенням Фонду державного майна по Волинській області було передано у власність ВАТ  "Луцьке виробничо-торговельне швейне підприємство "Волинь" нерухоме майно відповідно до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу від 11.03.1994р., затвердженого головою Держкомлегтексу Нікітенко Г.Г., та відомості розрахунку будівель, споруд і передавальних приладів Луцького державного виробничо-торговельного швейного підприємства "Волинь".

          Згідно з актом прийняття-передачі майна державного підприємства від 3.10.1997р. у власність ВАТ  "Луцьке виробничо-торговельне швейне підприємство "Волинь" було передано, зокрема, і корпус цеху №2 по вул.Бойка, 1 у м.Луцьку.  

          Відповідно до п.9 листа Вищого господарського суду України №01-8/98 від 31.01.2001р. "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом" одним із основних критеріїв визначення законності володіння майно і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства), передача підприємству у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання.

          Регіональне відділення Фонду державного майна по Волинській області 26.05.1997р. видало позивачу Свідоцтво про право власності на нерухоме майно ВАТ "Луцьке виробничо-торговельне швейне підприємство "Волинь", яким посвідчило склад приватизованого майна. Згідно з переліком приватизованого майна, наведеного у Свідоцтві, до складу приватизованого майна увійшов і корпус цеху №2.

          Згідно з поясненнями представника позивача у зв'язку з виробничою необхідністю корпус цеху №2 було переобладнано під офісні приміщення №№20, 20а, 21, 30.

          10.08.2007р. КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" було виготовлено технічний паспорт на офісні приміщення. Згідно з технічним паспортом площа забудови – 178,8 кв.м., площа нежитлових приміщень – 145,6 кв.м.

          11.09.2007р. позивач звернувся до КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" з проханням зареєструвати переобладнані частини корпусу цеху №2 під офісні приміщення №№20, 20а, 21, 30, проте у реєстрації права власності було відмовлено з посиланням на п.6.1. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України N 7/5 від 07.02.2002р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за N 157/6445, згідно з яким оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування фізичним та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта в експлуатацію.  

Про відповідність самочинно переобладнаної частини цеху №2 під офісні приміщення на вул.Бойка, 1 у м.Луцьку діючим державним будівельним, санітарним і пожежним нормам свідчить експертний висновок від 3.09.2007р., виданий МП "Локо".

Земельна ділянка, на якій знаходиться будівля корпусу цеху №2, перебуває у постійному користуванні позивача, що підтверджується Державним актам про право постійного користування землею, виданим 5.05.1997р. Луцькою міською радою.

 Відповідно до п.5 ст.376 Цивільного кодексу України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.ст.13, 16, 375 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоду довкіллю або культурній спадщині.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Судом не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про порушення прав інших осіб у зв'язку із самочинним переобладнанням позивачем частини цеху №2 під офісні приміщення на вул.Бойка, 1 у м.Луцьку.

          З огляду на викладене господарський суд вважає за можливе визнати за ВАТ «Луцьке виробничо-торговельне швейне підприємство «Волинь» право власності на переобладнані під офісні приміщення №№ 20, 20а, 21, 30 частини корпусу цеху №2,  які знаходяться у м.Луцьку  по вул.Бойка, 1.

На відшкодуванні судових витрат позивач не наполягає.

Керуючись ст.ст. 11,13, 16, 375, п.5 ст.376 Цивільного кодексу України, ст.ст. 82–85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

           2. Визнати за ВАТ «Луцьке виробничо-торговельне швейне підприємство «Волинь» (м.Луцьк, вул.Бойка, 1, код ЄДРПОУ 05502568) право власності на переобладнані під офісні приміщення №№ 20, 20а, 21, 30 частини корпусу цеху №2,  які знаходяться у м.Луцьку  по вул.Бойка, 1.

  

          Суддя                                                            Якушева І. О.

СудГосподарський суд Волинської області
Дата ухвалення рішення26.10.2007
Оприлюднено30.10.2007
Номер документу1065597
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —01/45-75

Ухвала від 22.09.2008

Господарське

Господарський суд Волинської області

Якушева І.О.

Ухвала від 15.09.2008

Господарське

Господарський суд Волинської області

Якушева І.О.

Рішення від 26.10.2007

Господарське

Господарський суд Волинської області

Якушева І.О.

Ухвала від 17.10.2007

Господарське

Господарський суд Волинської області

Якушева І.О.

Ухвала від 26.09.2007

Господарське

Господарський суд Волинської області

Якушева І.О.

Рішення від 11.10.2006

Господарське

Господарський суд Волинської області

Якушева І.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні