Рішення

від 03.10.2022 по справі 260/3340/22

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 жовтня 2022 рокум. Ужгород№ 260/3340/22

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинець Д.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Вилоцької селищної ради Берегівського району Закарпатської області (вул. Гагаріна, буд. 8, смт. Вилок, Виноградівський район, Закарпатська область,90351, код ЄДРПОУ - 04349277) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

09 вересня 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач), звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Вилоцької селищної ради Берегівського району Закарпатської області (далі відповідач), в якому просила:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Вилоцької селищної ради Берегівського району Закарпатської області від 24 листопада 2021 року № 198;

2) зобов`язати Вилоцьку селищну раду Берегівського району Закарпатської області розглянути на пленарному засіданні найближчої сесії Вилоцької селищної ради Берегівського району Закарпатської області в порядку та строки, передбачені Земельним кодексом України, клопотання ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) від 26 серпня 2021 року про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення їй у власність земельної ділянки за кадастровим номером: 2121282500:03:002:001: площею 1,082 га, розташованої у селі Матійово Берегівського району Закарпатської області, із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, та прийняти у відповідності до вимог статті 1 18 Земельного кодексу України рішення про надання ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення їй у власність земельної ділянки за кадастровим номером: 2121282500:03:002:0015 площею 1,082 га. розташованої у селі Матійово Берегівського району Закарпатської області. із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства;

3) стягнути з Вилоцької селищної ради Берегівського району Закарпатської області (ідентифікаційний код юридичної особи: 04349277) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати (а.с.1-13).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулася до Вилоцької селищної ради з клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність орієнтовною площею 1,082 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, що розташована у с. Матійово Берегівського району Закарпатської області. Рішенням Вилоцької селищної ради від 24 листопада 2021 року за № 198 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Таке рішення позивач вважає протиправним, оскільки відповідачем в ньому не зазначено жодну з причин відмови, що передбачена законодавством.

12 вересня 2022 року ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.24-26).

23 вересня 2022 року на адресу суду від представника Вилоцької селищної ради надійшов відзив на позовну заяву вих. № 02-10/1577 від 19.09.2022 р., згідно змісту якого вбачається, що відповідач не погоджується з позовними вимогами у повному обсязі. Підтвердив, що позивач звернулася до селищної ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. 24 листопада 2021 року селищною радою було прийнято оскаржуване позивачем рішення, яким було відмовлено позивачеві в наданні такого дозволу з підстав визначених статтею 122 Земельного кодексу України. Відтак, просив суд відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.

Судом встановлено, що 26 серпня 2021 року позивач звернулася до Вилоцької селищної ради із клопотанням, в якому просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність, орієнтовною площею 1,082 га із земель сільськогосподарського призначення, що розташовані в с. Матійко Берегівського району Закарпатської області (а.с.16).

Рішенням Вилоцької селищної ради від 24 листопада 2021 року № 198 «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність» позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,082 га, яка знаходить у с. Матійко Берегівського району Закарпатської області (а.с.19).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п. 34 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 12 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: 1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно п. "б" ч.1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

У відповідності до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно до ч. 2 ст. 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з п. "в" ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Дана норма кореспондується зі змістом абз. 1 ч. 3 ст. 123 ЗК України, якою визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З огляду на вказані норми права, суд дійшов висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17 та від 24 квітня 2018 року № 814/1961/17, від 13 листопада 2019 року у справі № 803/1244/16.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В той же час, як вбачається із оскарженого рішення Вилоцької селищної ради, в ньому не зазначено підставу для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що підстав відмови, які передбачені ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідачем не доведено.

Відтак, суд приходить висновку про протиправність рішення Вилоцької селищної ради від 24 листопада 2021 року № 198 про відмову позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, у зв`язку з чим воно підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача та надати останньому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,082 га для ведення особистого селянського господарства, суд зазначає наступне.

Як випливає зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за встановленими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини в справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії", в яких останній зазначив, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції не полягає у підміні органів влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовна вимога щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання позивачеві дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки у власність задоволенню не підлягає.

Згідно з нормами ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у відповідності до положень ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З урахуванням викладеного, та з огляду на скасування рішення Вилоцької селищної ради від 24 листопада 2021 року № 198, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов`язання відповідача повторно з урахуванням висновків суду, розглянути заяву позивача 26 серпня 2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність орієнтовною площею 1,082 га, що розташована у с. Матійово Берегівського району Закарпатської області, та прийняти, відповідно до вимог Земельного кодексу України рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою або про відмову у наданні такого дозволу.

Таким чином, позовні вимоги необхідно задовольнити частково.

За правилами встановленими ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірності рішення про відмову позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, вимоги позивача про визнання протиправним та скасування такого рішення відповідають вимогам законодавства та встановленим судом обставинам справи, що підтверджені належними та допустимими доказами, в зв`язку з чим позов підлягає задоволенню частково та необхідно визнати протиправним та скасувати рішення Вилоцької селищної ради від 24 листопада 2021 року № 198 «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність», яким позивача відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, та необхідно зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

У зв`язку із частковим задоволенням позову, необхідно стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі 1488,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Вилоцької селищної ради Берегівського району Закарпатської області (вул. Гагаріна, буд. 8, смт. Вилок, Виноградівський район, Закарпатська область,90351, код ЄДРПОУ - 04349277) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Вилоцької селищної ради Берегівського району Закарпатської області від 24 листопада 2021 року № 198 «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність».

3. Зобов`язати Вилоцьку селищну раду Берегівського району Закарпатської області, повторно розглянути на пленарному засіданні найближчої сесії, заяву ОСОБА_1 від 26 серпня 2021 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства за кадастровим номером: 2121282500:03:002:001, орієнтовною площею 1,082 га, яка знаходиться в контурі № НОМЕР_2 : площею 1,082 га, у селі Матійово Берегівського району Закарпатської області, із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, з урахуванням висновків суду.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) з Вилоцької селищної ради Берегівського району Закарпатської області (вул. Гагаріна, буд. 8, смт. Вилок, Виноградівський район, Закарпатська область,90351, код ЄДРПОУ - 04349277) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1488,00 грн. (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім гривень 0 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяД.В. Іванчулинець