Рішення

від 30.09.2022 по справі 320/6171/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2022 року справа №320/6171/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С. О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товарства з обмеженою відповідальнстю "Ліісоіфф" про стягнення штрафних (фінансових) санкцій.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Київське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісофф" про стягнення з відповідача грошової суми в рахунок адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 68592,49 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Лісофф" у 2021 році не було виконано нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у зв`язку з чим сума адміністративно-господарських санкцій, які підлягають сплаті відповідачем, становить 65706,84 грн.

Крім того, у зв`язку з несплатою відповідачем адміністративно-господарських санкцій у повному обсязі у строк, встановлений Законом України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, Київським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів нараховано відповідачу пеню у сумі 2885,65 грн.

Несплата Товариством з обмеженою відповідальністю "Лісофф" адміністративно-господарських санкцій та пені стала підставою для звернення позивача до суду з вимогою про їх стягнення з відповідача у примусовому порядку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.07.2022 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Лісофф" станом на 29.07.2022 сплатило адміністративно-господарські санкції.

Відповідач зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Лісофф" не мало можливості сплатити адміністративно-господарські санкції у повному розмірі до 15.04.2022 з огляду на складне фінансове становище, спричинене неможливістю провадження господарської діяльності через військову агресію Російської Федерації проти України та введенням воєнного стану з 24.02.2022 на території України.

На думку відповідача, дані обставини звільняють його від сплати пені.

18.08.2022 до суду за допомогою сервісу Електронний суд від представника позивача надійшла заява про зміну (зменшення) позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 2885,65 грн., враховуючи добровільну сплату відповідачем суми самої санкції.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.09.2022 прийнято до розгляду заяву Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зміну (зменшення) позовних вимог.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лісофф" (ідентифікаційний код 37082780, місцезнаходження: 09100, Київська обл., м.Біла Церква, вул.Таращанська, буд.196, кв.1) зареєстровано як юридична особа.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Лісофф" було подано до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік, у якому відповідач зазначив такі показники:

- середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу - 73 особи;

- кількість осіб з інвалідністю-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні - 3 особи;

- фонд оплати праці штатних працівників - 5500,80 тис. грн.;

- середньорічна заробітна плата штатного працівника - 75353,30 грн.;

- сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 150706,60 грн.

У позовній заяві позивач зазначив, що невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю зумовлює застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій у розмірі 65706,84 грн. та нарахування пені у розмірі 2885,65 грн.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що ТОВ "Лісофф" добровільно сплатило адміністративно-господарські санкції у розмірі 65706,84 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку та обліковими даними товариства.

Отже, предметом позовну у даній справі є вимога щодо стягнення у примусовому порядку з відповідача пені, з приводу чого суд зазначає таке.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21.03.1991 № 875-XII (далі за текстом - Закон № 875).

Відповідно до частини першої-другої статті 17 Закону №875 з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону №875 підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин першої-третьої статті 19 Закону №875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Частиною п`ятою статті 19 Закону №875 закріплено, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Згідно з частинами першою-п`ятою статті 20 Закону №875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Частинами першою та другою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України прийнято наказ від 15.05.2007 №223 затверджено Порядок нарахування пені та її сплати (далі- Порядок №223), яким встановлено механізм нарахування пені підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, які використовують найману працю, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, передбачених Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Пунктом 2.2 глави 2 Порядку №223 визначено, що пеня - це штрафна санкція, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно сплаченої адміністративно-господарської санкції, передбаченої Законом за кожний календарний день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з пунктом 3.1 глави 3 Порядку №223 порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочення (наведених у постановах Правління Національного банку України), що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Одноденний розмір пені при розрахунку округлюється до другого знака після коми в загальному порядку арифметичного округлення.

Згідно з пунктом 3.4 глави 3 Порядку №223 нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день сплати включно (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу).

Відповідно до пункту 3.6 глави 3 Порядку №223 нарахування пені здійснюється на дату фактичного погашення суми боргу (частини боргу) за кожний календарний день прострочення платежу. При частковому погашенні боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з несвоєчасною сплатою ТОВ "Лісофф" адміністративно-господарського штрафу, відповідачу було нараховано пеню у розмірі 2885,65 грн.

Відповідач, заперечуючи щодо правомірності нарахування йому пені, зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Лісофф" не мало можливості сплатити адміністративно-господарські санкції у повному розмірі до 15.04.2022 з огляду складне фінансове становище, спричинене неможливістю провадження господарської діяльності через військову агресію Російської Федерації проти України та введенням воєнного стану з 24.02.2022 на території України.

На думку відповідача, вказані обставини є форс-мажорними та такими, що виключають можливість нарахування пені.

Проте, суд ставиться критично до такої позиції відповідача, оскільки норми чинного законодавства не визначають жодних випадків, наявність яких передбачала б можливість звільнення суб`єкта господарювання від сплати пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, за наявності доведення факту несвоєчасної сплати санкцій. Крім того, відповідачем не наведено вплив запровадженого воєнного стану на можливість сплати санкцій та пені.

Перевіряючи правильність визначеного контролюючим органом розміру пені, суд зазначає таке.

Як вбачається із звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік, відповідач зазначив суму коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 150706,60 грн.

Відповідно банківської виписки ТОВ "Лісофф" за період з 01.03.2022 по 31.07.2022, відповідачем було сплачено адміністративно-господарські санкції на вказану суму, а саме:

- 20000,00 грн. (квитанція №1024 від 10.05.2022);

- 20000,00 грн. (квитанція №1090 від 16.05.2022);

- 10000,00 грн. (квитанція №1095 від 23.05.2022);

- 20000,00 грн. (квитанція №1099 від 27.05.2022);

- 15000,00 грн. (квитанція №1101 від 10.06.2022);

- 10000,00 грн. (квитанція №1121 від 04.07.2022);

- 10700,00 грн. (квитанція №1133 від 15.07.2022);

- 17000,00 грн. (квитанція №1140 від 19.07.2022);

- 16000,00 грн. (квитанція №1142 від 27.07.2022);

- 12006,60 грн. (квитанція №1154 від 29.07.2022).

Як вбачається з вимог чинного законодавства, зокрема, Порядку №233, пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до інформації з офіційного веб-сайту Національного банку України (посилання: https://bank.gov.ua/ua/monetary/stages/archive-rish) облікова ставка НБУ з 04.03.2022 по 02.06.2022 становила 10% річних , а з 03.06.2022- 25% річних.

Отже, одноденний розмір пені становить: у період дії облікової ставки у розмірі 10% річних 0,03% (10х120:100:365); у період дії облікової ставки у розмірі 25% річних 0,08% (25х120:100:365).

Отже, за розрахунком суду сума пені станом на 15.06.2022, яка підлягає нарахуванню відповідачу за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій становить 2885,65 грн., а саме:

- за період з 16.04.2022 по 10.05.2022 (дата оплати за квитанцією №1024 від 10.05.2022): 25 днів х 45,21 грн. (150706,60 грн. х 0,03 %) = 1130,25 грн.;

- за період з 11.05.2022 по 16.05.2022 (дата оплати за квитанцією №1090 від 16.05.2022): 6 днів х 39,21 грн. (130706,60 грн. х 0,03 %) = 235,26 грн.;

- за період з 17.05.2022 по 23.05.2022 (дата оплати за квитанцією №1095 від 23.05.2022): 7 днів х 33,21 грн. (110706,60 грн. х 0,03%) = 232,47 грн.;

- за період з 24.05.2022 по 27.05.2022 (дата оплати за квитанцією №1099 від 27.05.2022): 4 дні х 30,21 грн. (100706,60 грн. х 0,03%) = 120,84 грн.;

- за період з 28.05.2022 по 10.06.2022 (дата оплати за квитанцією №1101 від 10.06.2022): 14 днів х 64,57 грн. (80706,60 грн. х 0,08%) = 903,98 грн.;

- за період з 11.06.2022 по 15.06.2022: 5 днів х 52,57 грн. (65706,60 грн. х 0,08%) = 262,85 грн.

Отже, позивачем було правильно визначено розмір пені, яка підлягає сплаті ТОВ "Лісофф" за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату санкцій у розмірі 2885,65 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також враховуючи відсутність витрат позивача - суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд стягнути з Київського обласного відділення фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8160,00 грн.

Відповідно до частини другої статті 134 КА України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною п`ятою статті 139 КАС України передбачено, що у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у разі відмови у задоволенні позовних вимог.

Оскільки у даній справі суд задовольнив вимоги позивача, підстави для стягнення з нього судових витрат, понесених відповідачем відсутні.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісофф" (ідентифікаційний код 37082780, місцезнаходження: 09100, Київська обл., м.Біла Церква, вул.Таращанська, буд.196, кв.1) на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (ідентифікаційний код 19023989, місцезнаходження: 04050, м.Київ, вул. Глибочицька, буд. 72) пеню у розмірі 2885,65 грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят п`ять грн. 65 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.