Рішення

від 03.10.2022 по справі 480/3995/22

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2022 р. Справа № 480/3995/22

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до дочірнього підприємства "Тростянецьпастранс" Комунального підприємства Тростянецької міської ради "Тростянецькомунсервіс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

В С Т А Н О В И В:

Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач, Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до дочірнього підприємства "Тростянецьпастранс" Комунального підприємства Тростянецької міської ради "Тростянецькомунсервіс" (далі - відповідач, ДП "Тростянецьпастранс"), в якій просило:

1) стягнути з відповідача на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції у розмірі 47097,15 грн.;

2) стягнути з відповідача на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю пеню за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій у розмірі 98,91 грн..

Свої вимоги мотивувало тим, що відповідно до ст.20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні відповідач повинен у разі невиконання встановленого статтею 19 цього Закону нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів сплачувати відділенню Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, розраховані виходячи з розміру середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Оскільки у відповідача не було створено одне робоче місце для працевлаштування інвалідів, як вбачається зі звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік, у відповідача утворилася заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій з невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 47097,15грн. та пені за порушення строків сплати зазначеної суми санкцій розмірі 98,91грн.

Ухвалою суду від 15.06.2022 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник відповідача, не погодившись з позовними вимогами, подав до суду відзив на позовну заяву (а.с.13-38), в якому, з урахуванням поданих доказів, просив відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог, виходячи з того, що відповідно до ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та на виконання вимог п.4 ч.3 ст.50 Закону України "Про зайнятість населення" на підприємство покладається обов`язок створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування, в тому числі і центри зайнятості.

Тобто, на підприємства, установи, організації та інших осіб, що використовують найману працю, покладено обов`язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а не обов`язок по їх виявленню і підбору для працевлаштування. Такий обов`язок покладено на державну службу зайнятості.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є звіт форми № 3-ПН.

Так, відповідачем форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) про наявність вільного робочого місця, призначеного для працевлаштування особи з інвалідністю, надавались до Тростянецької районної філії Сумського обласного центру зайнятості 06.01.2021, 03.02.2021, 10.03.2021, 01.04.2021, 18.05.2021, 04.06.2021,04.07.2021, 05.08.2021, 06.09.2021, 05.10.2021, 03.11.2021, 01.12.2021.

Вважає, що відповідачем було вжито всіх заходів по створенню робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до встановленого нормативу.

Крім того, відмітив, що відсутніми є факти відмови з боку ДП "Тростянецьпастранс" у працевлаштуванні осіб з інвалідністю впродовж звітного періоду.

Позивач подав відповідь на відзив (а.с.42-44), в якому просив позовні вимоги задовольнити з огляду на те, що відповідачем 25.01.2022 подано звіт до Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів за формою 10-ПОІ, в якому зазначені показники у рядках 02 та 06, тобто, відповідач визнає, що ним порушено норми Закону на підприємстві у 2021 році щодо працевлаштування осіб з інвалідністю.

При цьому, посилання відповідача у відзиві на позовну заяву, що ним створене робоче місця, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю, є недоведеним, оскільки, крім копій звітів Інформація про попит на робочу силу (вакансії) (форма №3-ПН), з якими відповідач звертався до Тростянецької районної філії Сумського обласного центру зайнятості у 2021 році, надано не було, що не доводить саму наявність вказаної посади саме у штаті підприємства.

Крім того, у звітах відповідача за формою №3-ПН просліджується формальне ставлення до працевлаштування особи з інвалідністю, зокрема, відсутні дані про стан здоров`я кандидата, а згідно ч.8 ч.б ст.46 Закону №5067-VІ підходящою для безробітного не може вважатися робота, якщо умови праці на запропонованому місці роботи не відповідають стану здоров`я громадянина, підтвердженому медичною довідкою.

Враховуючи викладене, обов`язок надавати державній службі зайнятості інформацію в повному обсязі, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідачем не виконано.

Тобто, доказів створення робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю на підприємстві відповідача не надано, а також не надано доказів, що заявлена вакансія Механік затверджена штатним розписом.

Ухвалою суду від 13.07.2022 у відповідача було витребувано додаткові докази у справі (а.с.45), на виконання вимог якої такі докази відповідачем було надано (а.с.49-51).

Крім того, відповідачем також було подано до суду заперечення на відповідь на відзив (а.с.52-54), в якому представник ДП "Тростянецьпастранс" вказав, що подання до Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звітності за формою 10-ПОІ є обов`язком, покладеним на ДП Тростянецьпастранс, який, у свою чергу, було виконано в повному обсязі.

Доводи позивача про те, що таким чином ДП Тростянецьпастранс визнає факт порушення норм законодавства на підприємстві у 2021 році щодо працевлаштування осіб з інвалідністю є такими, що не відповідають дійсності, оскільки згідно п. п. 7, 12 вказаного Наказу Міністерства соціальної політики України Про затвердження форми звітності №10-ПОІ (річна) Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та Інструкції щодо її заповнення № 591 від 27.08.2020, якою затверджено типову форму звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю, а також вимоги до її заповнення, у рядку 02 (звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю) відображається середньооблікова кількість штатних працівників за звітний рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, з розподілом за статтю, місцем фактичного проживання та віком. У рядку 06 відображається сума коштів адміністративно-господарських санкцій, яку повинен сплатити роботодавець у разі невиконання нормативу.

Щодо посилань позивача на формальне ставлення до працевлаштування особи з інвалідністю у зву язку з відсутністю даних про стан здоров 'я кандидата на посаду, а також на відсутність доказів створення робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю, відповідач у запереченні вказав, що подані 06.01.2021, 03.02.2021, 10.03.2021, 01.04.2021, 18.05.2021, 04.06.2021, 04.07.2021, 05.08.2021, 06.09.2021, 05.10.2021, 03.11.2021, 01.12.2021 звіти ДП Тростянецьпастранс було складено відповідно до форми, затвердженої наказом Міністерства економіки України Про затвердження форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядку її подання, а факт створення робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю підтверджується безпосередньо такими звітами, а також копією штатного розпису підприємства ДП Тростянецьпастранс на 2021 рік.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи та додаткові пояснення сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що відповідач зареєстрований як юридична особа та забезпечує робочими місцями фізичних осіб, відтак, відповідно до вимог Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні перебуває на обліку за місцем реєстрації у Сумському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

25.01.2022 відповідачем до Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів був поданий звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік (форма №10-ПІ), згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу фактично за рік (рядок 1) становить 14 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до вимог чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 3) - 0; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, встановлених відповідно до вимог ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні (рядок 3) - 1 (а.с.5).

Таким чином, у відповідача в 2021 році було в наявності одне вакантне робоче місце для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Надаючи правову оцінку відносинам, що в даному випадку склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

Закон України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21.03.1991 №875-XII (далі Закон) визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Так, ч.1 ст.18 Закону визначено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з ч.3 ст.18 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Отже, Законом передбачені гарантії соціального захисту осіб з інвалідністю шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця осіб з інвалідністю та покладення на підприємства обов`язку забезпечувати для осіб з інвалідністю належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань.

Згідно ч.ч.1,2 ст.20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Аналіз вищевказаних норм закону дає підстави дійти висновку, що на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю покладено обов`язок, по-перше, виділити та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, по-друге, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, по-третє, якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, сплатити відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

При цьому, обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати осіб з інвалідністю на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині 1 ст. 18 Закону.

Відповідно до частини першоїстатті 218 Господарського кодексу Українипідставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Тобто зі змісту частини другоїстатті 218 Господарського кодексу Українивбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

При цьому, згідно п.4 ч.3 ст.50 Закону України Про зайнятість населення від 05.07.2012 №5067-VІ (далі Закон №5067-VI) роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію, серед іншого, про попит на робочу силу (вакансії).

На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону №5067-VI наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 затверджено Порядок подання форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 05.12.2016 №1476, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за №988/23520; далі Порядок №316).

Форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця (пункт 3 Порядку №316).

Згідно з пунктом 5 Порядку №316 форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Отже, роботодавець, створивши робоче місце для особи з інвалідністю та за відсутності на цьому робочому місці працевлаштованої особи, повинен подати до центру зайнятості (незалежно від його місцезнаходження як роботодавця) відповідну інформацію. Своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії, підприємство фактично вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам.

В контексті положень Закону України Про зайнятість населення та Порядку №316 на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН. Разом з тим, періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше трьох робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.

При цьому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) у строк не пізніше трьох робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Наведеними вище нормами законодавства чітко визначено, що на підприємство (підприємця) покладається обов`язок самостійного працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом створення робочих місць для їх працевлаштування та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування осіб з інвалідністю, в тому числі і центри зайнятості. У свою чергу, закон не покладає обов`язок на підприємство (підприємця) здійснювати самостійний пошук працівників - осіб з інвалідністю.

Такі ж висновки викладено у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №812/1127/18, від 19.12.2018 у справі №812/1140/18, від 23.07.2019 у справі №820/2204/16, від 31.07.2019 у справі №812/1164/18, від 19.02.2020 у справі № 520/3907/19, від 26.06.2018 у справі №806/1368/17, від 25 липня 2022 року у справі №160/4187/19.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У цій справі судом встановлено, що відповідач, з метою сприяння реалізації прав осіб з інвалідністю на працевлаштування створило 1 робоче місце для осіб з інвалідністю механіка та відповідно до пункту 4 частини третьої статті 50 Закону №5067-VI щомісяця подавав до Тростянецької філії Сумського обласного центру зайнятості звіти за формою №3-ПН (Інформація про попит на робочу силу (вакансії), які містили інформацію про вільні робочі місця, зокрема для осіб з інвалідністю (у коментарях до даних про вакансії вказано бажану категорію громадян - інваліди, які не досягли пенсійного віку), а саме:

- звіт від 06.01.2021 - посада "механік" кількість вакансій 1 (а.с.15-16);

- звіт від 03.02.2021 - посада "механік" кількість вакансій 1 (а.с.17-18);

- звіт від 10.03.2021 - посада "механік" кількість вакансій 1 (а.с.19-20);

- звіт від 01.04.2021 - посада "механік" кількість вакансій 1 (а.с.21-22);

- звіт від 18.05.2021 - посада "механік" кількість вакансій 1 (а.с.23-24);

- звіт від 04.06.2021 - посада "механік" кількість вакансій 1 (а.с.25-26);

- звіт від 07.07.2021 - посада "механік" кількість вакансій 1 (а.с.27-28);

- звіт від 05.08.2021 - посада "механік" кількість вакансій 1 (а.с.29-30);

- звіт від 06.09.2021 - посада "механік" кількість вакансій 1 (а.с.31-32);

- звіт від 05.10.2021 - посада "механік" кількість вакансій 1 (а.с.33-34);

- звіт від 03.11.2021 - посада "механік" кількість вакансій 1 (а.с.35-36);

- звіт від 01.12.2021 - посада "механік" кількість вакансій 1 (а.с.37-38).

Позивачем не заперечувалося у відповіді на відзив подання відповідачем вказаних звітів. Разом з тим, позивач наполягає на тому, що доказів створення робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю на підприємстві відповідача не надано, а також не надано доказів, що заявлена вакансія Механік затверджена штатним розписом.

Однак зазначені вище доводи представника позивача судом не приймаються до уваги, оскільки, як вказувалось вище, згідно із п.5 Порядку №316, форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

З огляду на вищезазначене, звіт за формою № 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю і, водночас, запитом про направлення таких осіб на підприємство для працевлаштування.

Крім того, на спростування доводів представника позивача, відповідачем надано штатний розпис на 2021 рік ДП "Тростянецьпастранс", який було затверджено та введено в дію наказом директора ДП "Тростянецьпастранс" від 31.12.2020 №102 (а.с.50-51), з 01.01.2021 у кількості 13 штатних одиниць, та яким передбачалася в т.ч. і посада "Механік", що зазначалася у поданих відповідачем звітах за формою №3-ПН.

Верховний Суд у постанові від 25 липня 2022 року у справі №160/4187/19, розглядаючи спір, що виник в аналогічних правовідносинах, зробив висновок про те, що доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є звіт форми №3-ПН. Законом не передбачено обов`язку щомісячно подавати звітність за формою №3-ПН. Проте, існує обов`язок підприємств одноразово подавати форму 3-ПН, а саме - не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення. Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відтак, суд не приймає до уваги доводи позивача про відсутність доказів на підтвердження створення робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю, та визнає, що протягом 2021 року регіональна філія Сумського обласного центру зайнятості була проінформована про наявність вакансії для осіб з інвалідністю на підприємстві відповідача та мала можливість у 2021 році направляти відповідних осіб до відповідача для подальшого працевлаштування.

Викладене свідчить про виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів, встановлених ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, та належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на його підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості осіб з інвалідністю для працевлаштування, та вини відповідача з невиконання підприємцем нормативу з працевлаштування 1 особи з інвалідністю немає.

Доказів, які б свідчили про те, що підприємством неправомірно або безпідставно відмовило у прийнятті на роботу, які були направлені центром зайнятості або безпосередньо звернулись до відповідача позивачем суду не надано.

При цьому, посилання позивача в обґрунтування вимог на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.08.2020 у справі №№920/385/19 суд оцінює критично з огляду на таке. Так, дійсно у вказаній постанові Суд дійшов висновку, що в силу частини 5 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", виконанням нормативу робочих місць у кількості визначеній згідно частини 1 цієї статті вважається працевлаштування підприємством осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним. При цьому, Суд встановив, що відповідачем створено робочі місця для інвалідів з неповною зайнятістю (0,5 штатної одиниці), що не може вважатися належним виконанням передбаченого статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю на підприємстві, що використовує найману працю, оскільки законодавцем встановлено вимогу щодо працевлаштування інвалідів за таким нормативом на робоче місце, яке є для них основним.

Втім, у цій справі матеріалами справи підтверджується, що відповідачем було створено одне робоче місця для особи з інвалідністю з повною зайнятістю, зокрема, за посадою "механік" (а.с.50-51) та яка вказувалась у поданих відповідачем звітах за формою №3-ПН (а.с.15-38).

Відтак, висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.08.2020 у справі №920/385/19 суд не бере до уваги.

Окрім того згідно з частиною першою статті 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Відповідно до частини першоїстатті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб`єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Як встановлено приписамистатті 19 Конституції України позивач - суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи норми права, які врегульовують спірні правовідносини, суд відзначає, що проголошене частиною першою статті 17 Закону забезпечення права осіб з інвалідністю працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом, реалізовано законодавцем у спосіб покладення обов`язків з працевлаштування осіб з інвалідністю як на роботодавців, так і на органи державної служби зайнятості населення.

При цьому, до обов`язків роботодавців щодо забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю в силу приписів частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої, п`ятої статті 19 Закону фактично віднесено укладання трудового договору з особою з інвалідністю, який самостійно звернувся до роботодавця або був направлений до нього державною службою зайнятості (бо в силу статті 21 Кодексу законів про працю Українисаме наявність трудового договору вказує на виникнення у працівника обов`язку виконувати певну роботу, а у роботодавця обов`язку виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці), а в силу приписів частини третьої статті 18 Закону - підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, як випливає з приписів частини третьої статті 18 Закону до обов`язків органів державної служби зайнятості законодавцем віднесена організація працевлаштування інвалідів, оскільки саме з цією метою роботодавці зобов`язані надавати державній службі зайнятості відповідну інформацію.

Таким чином, передбачена частиною першою статті 20 Закону міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування осіб з інвалідністю, або 2) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої статті 19 Закону, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні особи з інвалідністю, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Враховуючи те, що відповідачем були виконані вимоги Закону щодо прийняття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, доказів того, що підприємство не створило робоче місце для осіб з інвалідністю, відмовляло особам з інвалідністю у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавало державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, або несвоєчасно звітувало Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України позивачем не надано, доводи представника позивача про не виконання відповідачем вимог закону щодо створення робочого місця для особи з інвалідністю, спростовані дослідженими судом доказами, що знаходяться у справі, суд дійшов висновку, що у позивача не було підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини у справі та досліджені докази, суд не вбачає підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій у розмірі 47097,15грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 98,91грн., у зв`язку з чим вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Горького, 2,м. Суми,Сумська область,40011, код ЄДРПОУ 14004771) до дочірнього підприємства "Тростянецьпастранс" Комунального підприємства Тростянецької міської ради "Тростянецькомунсервіс" (вул. Набережна, 33,м. Тростянець, Сумська область,42600, код ЄДРПОУ 42392906) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 03.10.2022.

Суддя І.Г. Шевченко