Рішення

від 03.10.2022 по справі 480/4050/22

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2022 р. Справа № 480/4050/22

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі відповідач-1, ГУ ПФУ в Одеській області), в якій просив:

1) визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 31.01.2022 №183450019630 про відмову у призначенні пенсії за віком;

2) зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 24.08.1995 по 11.04.1997 у ВКФ ТОВ Газбудмонтаж (код ЄДРПОУ - 23638001), з 14.04.1997 по 31.12.1997 у ТОВ Газстроймонтаж (код ЄДРПОУ - 22725643), з 01.01.2000 по 30.06.2000, з 01.01.2002 по 31.12.2003 у ТОВ Таір Енергія (код ЄДРПОУ - 30343866), а також період проходження військової служби з 28.07.1987 по 24.08.1991 у кратному обчисленні - один місяць служби за півтора, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком.

Свої вимоги мотивував тим, що після досягнення 60 років звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, однак, рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 31.01.2022 №183450019630 йому було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування через відсутність необхідного страхового стажу не менше 28 років (наявний стаж 22 роки 01 місяць). Разом з тим, позивач вказує, що не зараховані періоди роботи, зазначені у спірному рішенні від 31.01.2022, не відповідають відомостям, відображеним у трудовій книжці ОСОБА_1 . А відтак, за наявності трудової книжки та необхідних записів в ній про періоди роботи, а також з огляду на підтвердження таких відомостей даними форми ОК-5, є безпідставним не зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи останнього у ВКФТОВ Газбудмонтаж (код ЄДРПОУ - 23638001) з 24.08.1995 по 11.04.1997, у ТОВ Газстроймонтаж (код ЄДРПОУ - 22725643) з 14.04.1997 по 31.12.1997 та у ТОВ Таір Енергія (код ЄДРПОУ - 30343866) з 01.01.2000 по 30.06.2000, з 01.01.2002 по 31.12.2003. Крім того, позивач вказує, що під час розрахунку страховою стажу ОСОБА_1 відповідачем також безпідставно не було зараховано період проходження військової служби з 28.07.1987 по 24.08.1991 з урахуванням кратного обчислення - один місяць служби за півтора, оскільки як законодавство колишнього СРСР до 01 січня 1991 року, так і законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, передбачали і передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження особами військової служби в певних місцевостях колишнього СРСР.

Ухвалою суду від 22.06.2022 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. При цьому, вказаною ухвалою суду до участі у розгляді справи було залучено як другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі відповідач-2, ГУ ПФУ в Сумській області) та встановлено йому строк для подання відзиву на позовну заяву. йому строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представники відповідачів подали відзиви на позовну заяву.

Так, представник ГУ ПФУ в Одеській області у відзиві заперечував проти позовних вимог та вказав, що рішенням правомірно відмовлено у призначенні пенсії та зарахуванні спірних періодів до страхового стажу з огляду на те, що відповдіачем-1 правомірно не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи з 1995 року по 2003 рік у зв`язку з відсутністю належних повноважень в підтвердженні стажу роботи. Такі повноваження законодавством покладено на страхувальника, тобто позивач недобросовісно використав своє право на належне пенсійне страхування. Зокрема, всупереч Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників на титульному листі трудової книжки позивача не вказано дату видачі трудової книжки позивача.

Щодо кратного пільгового зарахування періоду проходження строкової служби вказав, що таке зарахування не є самостійним видом вислуги й не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а не лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.

Щодо стягнення судового збору вказав, що згідно ч.ч.1,2 ст.73 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду України на цілі, не передбачені цим Законом.

Крім того, заперечував проти стягнення витрат на правову допомогу, оскільки ця справа є справою незначної складності, а задоволення такої вимоги призведе до нецільового використання бюджетних коштів.

Представник ГУ ПФУ в Сумській області у поданому відзиві на позовну заяву також заперечував проти задоволення вимог з огляду на відсутність у позивача достатнього страхового стажу для призначення пенсії. Спірні періоди не враховано до страхового стажу, оскільки титульний лист трудової книжки заповнений з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників не заповнено дату видачі трудової книжки. Окрім того, до страхового стажу в кратному обчисленні один місяць до півтора не зараховано період проходження військової служби з 28.07.1987 по 24.08.1991, оскільки відповідно до пункту 2.1 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку пенсій) до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, за період роботи до 1 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори, або інші документи, що підтверджують право працівників на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Також вказав, що згідно ст.73 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду України на цілі, не передбачені цим Законом. Враховуючи заборону використовувати кошти на цілі, не передбачені пенсійним законодавством, та відсутність рахунків в органах Казначейства вказав, що правильним буде відшкодування понесених судових витрат позивача за рахунок Державного бюджету України.

Представник позивача, у свою чергу, подав відповідь на відзив, в якій просив вимоги задовольнити з підстав, викладених у позові. Наголосив, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Щодо періоду проходження військової служби вказав, що період проходження військової служби, що зараховується до вислуги років, зокрема, на пільгових умовах (тобто час проходження військової служби, який зараховується на пільгових умовах), визначається постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі - Постанова №393), відповідно до абз.9 п.11 якого Відповідно до цього Порядку до вислуги років зараховується дійсна військова служба у Радянській Армії, яка відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалась до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, і її обчислення (у тому числі на пільгових умовах) має здійснюватися у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР. якщо постановою не передбачено більш пільгових умов.

Також, у відповіді на відзив представник позивача просив вирішити питання про розподіл судових витрат та надав докази на підтвердження їх понесення.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України. У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив (ч.3 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що після досягнення 60 років, позивач звернувся до ГУ ПФУ в Сумській області через територіальний підрозділ - Сумське об`єднане управління ПФУ, із заявою від 24.01.2022 про призначення пенсії за віком (а.с.64). При цьому, до такої заяви позивач додав, у т.ч. копії паспорту, РНОКПП, диплом про отримання освіти, військовий квиток, трудову книжку, довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01.047.2000 (а.с.61,65-68).

З урахуванням принципу екстериторіальності, заява позивача була опрацьована ГУ ПФУ в Одеській області, рішенням якого від 31.01.2022 №183450019630 (а.с.15, 62) позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком. Так, у рішенні вказано, що необхідний страховий стаж згідно ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 28 років, а страховий стаж позивача становить 22 роки 1 місяць.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи з 24.08.1995 по 11.04.1997 у ТОВ Газстроймонтаж та 14.04.1997 по 31.12.2003 у ТОВ Таір Енергія оскільки титульний лист трудової книжки заповнений з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників - не заповнено дату видачі трудової книжки.

Про прийняте рішення позивача було повідомлено листом ГУ ПФУ в Сумській області від 14.02.2022 (а.с.17), не погодившись з яким, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058).

Відповідно до частин 1, 2 статті 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Суд встановив, що позивач досягнув 60 річного віку 06.10.2021. Таким чином, для призначення позивачу пенсії за віком після набуття ним встановленогозаконом 60-річного віку, його загальний страхований стаж повинен був становити не менше 28 років.

За приписами статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. Обсяг страхового стажу (стажу роботи) є одним із основних чинників для визначення розміру пенсійних виплат.

За змістом частини першої ст. 1 Закону №1058 термін страховий стаж визначений як період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески, а страховий стаж у солідарній системі визначений частиною першою статті 24 Закону як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж обчислюється в місяцях. (ч.ч.2,3 ст. 24 Закону №1058-IV в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абз.1 ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).

Так, з копії трудової книжки позивача (а.с.18-20, 66-68) судом встановлено, що ОСОБА_1 у спірні періоди:

24.08.1995 - прийнятий на посаду представника ВКФТОВ «Газбудмонтаж» по Харківській області (наказ №16 від 24.08.1985);

11.04.1997 - звільнений за власним бажанням з посади представника по Харківській області (наказ № від 11.04.1997);

14.04.1997 - прийнятий на посаду генерального менеджера ТОВ «Газстроймонтаж» (протокол зборів засновників №3 від 14.04.1997);

19.07.1999 - звільнений за власним бажанням з посади генерального менеджера (наказ №36 від 19.07.1999);

20.07.1999 - призначений на посаду директора товариства з обмеженою відповідальністю «Таір Енергія» (протокол зборів засновників №2 від 20.07.1997);

24.03.2008 - звільнений від обов`язків директора ТОВ «Таір Енергія» в зв`язку з закінченням діяльності підприємства (протокол зборів засновників №19 від 24.03.2008).

Крім того, з 05.08.1978 по 19.07.1995 позивач проходив військову службу у Збройних Силах, в т.ч. з 28.07.1987 по 24.08.1991 - військову службу в місцевостях з правом на пільги, встановлені Постановою РМ СРСР від 21.05.1984 №482 (1 місяць служби за півтора).

Вказане також підтверджується довідками від 26.01.2022 №3/6 та від 11.02.2022 №3/12, виданими Сумським міським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, витягом з особової справи (а.с.25-26) та військовим квитком серії НОМЕР_1 (а.с.23-24).

Відповідач-1, відмовляючи у призначенні позивачу пенсії за віком з огляду на відсутність необхідного страхового стажу в 28 років, не зараховує до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 24.08.1995 по 11.04.1997 у ТОВ Газстроймонтаж та 14.04.1997 по 31.12.2003 у ТОВ Таір Енергія у зв`язку з тим, що всупереч Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників на титульному листі трудової книжки ОСОБА_1 не заповнено дату видачі трудової книжки.

Як вбачається з розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 (а.с.16, 60) йому не було зараховано до страхового стажу періоди роботи з 24.08.1995 по 11.04.1997 у ВКФ ТОВ Газбудмонтаж (код ЄДРПОУ - 23638001), з 14.04.1997 по 31.12.1997 у ТОВ Газстроймонтаж (код ЄДРПОУ - 22725643), з 01.01.2000 по 30.06.2000, з 01.01.2002 по 31.12.2003 у ТОВ Таір Енергія (код ЄДРПОУ - 30343866).

Однак, суд не може погодитися з такими доводами відповідача та щодо оформлення трудової книжки позивача зазначає наступне.

Статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За правилами п.п.1,20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок від 12.08.1993 №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1). У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (п.20).

Згідно із п.3 Порядку від 12.08.1993 №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Тобто, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у разі її відсутності, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці в і д с у т н і необхідні з а п и с и або містяться неправильні чи неточні записи п р о п е р і о д и роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці відповідач вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.

При цьому, на момент внесення записів за спірний період Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція №58).

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції № 58 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) заповнення трудової книжки вперше провадиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) (пункт 2.4 Інструкції № 58).

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.6 Інструкції № 58).

Пунктом 2.11 Інструкції №58 передбачено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Відповідно до п. 2.12 Інструкції №58 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.

Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.

Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.

Таким чином, позивач, як особа на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, а тому невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про не зарахування спеціального стажу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.

Крім того, згідно із п.2 Порядку від 12.08.1993 №637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

При цьому згідно ч.3 ст.44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Крім того, частиною 1 ст.101 Закону України Про пенсійне забезпечення також передбачено, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Таким чином, суд зазначає, що при виникненні у ГУ ПФУ в Сумській області сумнівів щодо права позивача на отримання пенсії, відповідач має право перевіряти достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Отже, витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу. Тобто, перекладання обов`язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.

Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, відповідно до яких на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Поряд з цим, у постанові від 02 грудня 2021 року у справі №263/9464/16-а Верховний Суд наголосив, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній орган Пенсійного Фонду має право обчислити трудовий стаж на підставі даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також інших первинних документів (довідок, виписок із наказів, особових рахунків і відомостей на видачу заробітної плати, посвідчень, характеристик, письмових трудових договорів та угод з відмітками про їх виконання, та ін.).

Натомість у цій справі матеріалами справи підтверджено, що трудова книжка позивача м і с т и т ь з а п и с и про п е р і о д його роботи з 24.08.1995 по 11.04.1997 у ТОВ Газстроймонтаж та 14.04.1997 по 31.12.2003 у ТОВ Таір Енергія, в книжці є посилання на підставу внесення таких записів з зазначенням номера та дати наказів, записи не містять виправлень, підчисток, записи про звільнення, як це передбачено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 завірено підписом повноважних осіб та печаткою (а..19).

Таким чином доводи відповідача про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача період його роботи з 24.08.1995 по 11.04.1997 у ТОВ Газстроймонтаж та 14.04.1997 по 31.12.2003 у ТОВ Таір Енергія оскільки трудова книжка не містить дату видачі трудової книжки, суд не приймає до уваги, так як вже зазначалось вище трудова книжка позивача м і с т и т ь з а п и с и про спірний п е р і о д її роботи, а працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем-1 не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

З урахуванням того, що в трудовій книжці є посилання на підставу внесення записів, вони завірені печатками, не містять виправлень, підчисток, відповідач не мав підстав без належного обґрунтування ставити їх під сумнів.

Таким чином, посилання відповідачів, зокрема, у відзиві, та в оскаржуваному рішенні в обґрунтування своєї позиції при відмові в призначенні пенсії позивачу на те, що на титульному аркуші трудової книжки позивача не вказано дату її заповнення, суд не приймає до уваги з огляду на їх необґрунтованість.

Також як вбачається з рішення та розрахунку стажу, відповідач все ж частково враховує спірний періоди до страхового стажу, беручи до уваги наявну інформацію про сплату страхових внесків, проте, такі періоди з 24.08.1995 по 11.04.1997 у ВКФ ТОВ Газбудмонтаж (код ЄДРПОУ - 23638001), з 14.04.1997 по 31.12.1997 у ТОВ Газстроймонтаж (код ЄДРПОУ - 22725643), з 01.01.2000 по 30.06.2000, з 01.01.2002 по 31.12.2003 у ТОВ Таір Енергія (код ЄДРПОУ - 30343866), як вбачається з розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 (а.с.16, 60), до страхового стажу зараховано не було.

Водночас Верховний Суд неодноразово (постанови Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 01 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а, від 27 лютого 2019 року у справі № 638/5795/17, від 31 жовтня 2019 року у справі № 683/1814/16-а, від 23 березня 2020 року у справі № 535/1031/16-а та від 26 березня 2020 року у справі № 299/3616/16-а, 02 серпня 2022 року у справі № 560/4616/20) робив висновок про те, що невиконання роботодавцем обов`язку по нарахуванню та сплаті внесків до Пенсійного фонду України позбавляє позивача соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві у спірні періоди, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Сплата страхувальником страхових внесків до Пенсійного фонду України є кінцевим етапом, якому передує нарахування страхового внеску. Зважаючи на те, що обов`язок щодо сплати страхового внеску так і обов`язок по його нарахуванню покладено саме страхувальника (роботодавця), а отже і відповідальність за ненарахування страхового внеску покладено також на страхувальника.

Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов`язку щодо належного нарахування та сплати страхових внесків, а отже, ненарахування та несплата страхувальником страхових внесків за позивача у спірні періоди, не може бути підставою для неврахування при призначенні застрахованій особі пенсії, заробітної плати з якої не нараховані страхові внески.

З огляду на викладене періоди роботи позивача з 24.08.1995 по 11.04.1997 у ВКФ ТОВ Газбудмонтаж (код ЄДРПОУ - 23638001), з 14.04.1997 по 31.12.1997 у ТОВ Газстроймонтаж (код ЄДРПОУ - 22725643), з 01.01.2000 по 30.06.2000, з 01.01.2002 по 31.12.2003 у ТОВ Таір Енергія (код ЄДРПОУ - 30343866) були протиправно не враховані до страхового стажу ОСОБА_1 .

Враховуючи обставини цієї справи та досліджені докази суд доходить висновку, що рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 31.01.2022 №183450019630 про відмову у призначенні пенсії не відповідає критеріям правомірності, передбаченим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України та є протиправним.

Також є необґрунтованими доводи відповідачів щодо відсутності у позивача права на врахування до його страхового стажу періоду проходження військової служби з 28.07.1987 по 24.08.1991 у кратному обчисленні.

Так, як вже зазначалось вище частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень Закону №1058-IV період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Положеннями частини першої статті 52 Закону СРСР від 14 липня 1956 року «Про державні пенсії» визначено, що пенсійне забезпечення генералів, адміралів, офіцерів, військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу надстрокової служби і прирівняних до них осіб, а також пенсійне забезпечення їх сімей здійснюється в порядку і розмірах, встановлених Радою Міністрів СРСР.

Питання обчислення стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до цих районів, було врегульовано, зокрема, Положенням про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 3 серпня 1972 року №590 (далі - постанова №590), за змістом пункту 6 якої передбачалося, що пенсійне забезпечення генералів, адміралів, офіцерів, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби, осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ СРСР, а також пенсійне забезпечення сімей цих осіб здійснюється в порядку і розмірах, що встановлюються Радою Міністрів СРСР.

У свою чергу постановою Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1982 року №986 з метою усунення множинності нормативних актів про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і їх сімей, спрощення порядку обчислення їм пенсій і відповідно до статті 52 Закону СРСР «Про державні пенсії» затверджено Положення про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та їх сімей (далі -Положення), відповідно до якого особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, звільненим з діючої військової служби, можуть призначатися пенсії за вислугу років чи по інвалідності, а в разі одночасного виникнення права на декілька видів пенсій пенсія по старості призначається відповідно до вимог Закону СРСР «Про державні пенсії».

В підпункті «д» пункту 55 цього Положення зазначалось, що окремі періоди служби при обчисленні вислуги років для призначення пенсій зараховуються на пільгових умовах: один місяць за півтора місяці служби в Джамбульському районі Алма-Атинської області, Красногірському районі Джамбульської області Казахської РСР, Ак-Суйському та Джеті-Огузському районах Іссик-Кульской області, високогірних місцевостях СРСР.

Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 21.05.1984 №482 "Про деякі пільги військовослужбовцям СРСР" встановлено зарахування особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби до вислуги років , що дає право на пенсію, час служби в місцевостях, зокрема, Казахстану з тяжкими кліматичними умовами один місяць служби за півтора.

Витягом з особової справи (а.с.27) позивача підтверджується, що він у період з 28.07.1987 по 21.12.1988, а також з 13.06.1989 по 24.08.1991 проходив службу, яка дає право на пільгове обчислення вислуги років на пенсію на пільгових умовах відповідно до вказаної постанови Ради Міністрів СРСР від 21.05.1984 №482 "Про деякі пільги військовослужбовцям СРСР" (а.с.27). Також згідно витягу з особової картки позивач має право на пільгове обчислення вислуги років (один місяць за півтора) згідно із постановою Ради Міністрів СРСР від 10.04.1973 №231 за службу у високогірній місцевості (а.с.27зворот).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

У зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.

Однією з соціальних пільг, визначених державою такій категорії громадян України, є обчислення вислуги років (часу проходження військової служби) на пільгових умовах для призначення пенсій.

Період проходження військової служби, що зараховується до вислуги років, зокрема, на пільгових умовах, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (далі Постанова №393).

Відповідно до цього Порядку до вислуги років зараховується дійсна військова служба у Радянській Армії, яка відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалась до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, і її обчислення (у тому числі на пільгових умовах) має здійснюватися у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо постановою не передбачено більш пільгових умов (абзац 9 пункту 1 Постанови №393).

Окрім того, вислуга років, яка була обчислена для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", перегляду не підлягає (пункт 5 Постанови №393).

Відтак, як законодавство колишнього СРСР до 1 січня 1991 року, так і законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, передбачали пільгове (кратне) обчислення періоду проходження особами військової служби в районах Крайньої Півночі колишнього СРСР.

Суд вважає помилковим посилання відповідача-2 на необхідність подання позивачем документів на підтвердження його роботи на Крайній Півночі (договори, або інші документи), оскільки позивач проходив військову службу, порядок проходження якої регулюється спеціальним законодавством, та передбачає прийняття присяги, а не укладення трудового чи цивільно-правового договору; цей факт підтверджується відповідними довідками та витягом з особової справи (а.с.25-27), які містять посилання на наявність у позивача пільг, зокрема, обчислення страхового стажу із розрахунку один місяць за півтора.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позивач має право на зарахування до страхового стажу період проходження військової служби з 28.07.1987 по 24.08.1991 у кратному обчисленні - один місяць служби за півтора місяці.

Висновки у цій справі узгоджуються із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постановах від 9 грудня 2014 року (провадження № 21-406а14), від 23 червня 2015 року (провадження № 21-1000а15), від 16 червня 2020 року у справі №727/1441/17.

Враховуючи встановлені судом обставини у справі та досліджені докази суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000грн. та судового збору у розмірі 992,40грн., суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України, під час ухвалення рішення, суд, окрім іншого, має вирішити як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вказаних вимог, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження) та суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 15 червня 2022 року у справі № 280/8547/20.

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року №5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Отже, консультації і роз`яснення з правових питань протягом усього судового провадження, підготовка до судових засідань, робота з клієнтом, опрацювання нормативно-правової бази, складання уточнення, опрацювання відзивів, нормативно - правової бази, складання процесуальних клопотань є правничою допомогою.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеної у постанові Верховного Суду від 13 квітня 2022р. у справі №480/388/20.

Як встановлено судом, професійна правнича допомога у цій справі надавалася позивачу адвокатським бюро Павла Кравченка в особі адвоката Кравченка Павла Андрійовича (далі - адвокат, Кравченко П.А.).

На підтвердження витрат на правову допомогу адвокатом було надано, в т.ч. копії, угоди про надання правової допомоги, укладеної 02.06.2020 між адвокатським бюро Павла Кравченка та позивачем (далі - Угода (а.с.50), детального опису робіт, виконаних адвокатом (а.с.52) квитанції про сплату позивачем суми у загальному розмірі 10000грн. (а.с.51) та довіреності, виданої ОСОБА_1 адвокату Кравченку П.А. (а.с.28).

Так, згідно п.п.1 Угоди позивач доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надати позивачу комплексні юридичні та консультаційні послуги правового характеру, які стосуються оскарження в судовому порядку рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 31.01.2022 №183450019630 про відмову у призначенні пенсії, що включає в себе:

- надання консультаційних послуг щодо формування правової позиції по справі, підготовка процесуальних документів ( позовної заяви, заяв по суті справи, заяв з процесуальних питань), розрахунок суми судового збору, подання позову до Сумського окружного адміністративного суду;

- вивчення існуючої судової практики в аналогічних справах;

- надання порад правового характеру щодо тактики поведінки під час судового розгляду;

- ведення справи в суді першої інстанції в якості представника позивача.

Свої обов`язки за цим, договором адвокат має право виконувати як особисто, так і з залученням інших осіб (консультантів, юристів, адвокатів, аудиторів і т.ін.), за дії яких він відповідає перед позивачем (п.п.1.2 Угоди).

Згідно п.п.2.2, 2.3 та 2.4 Угоди за здійснення дій, передбачених п.1.1 даної Угоди, позивач сплачує адвокату винагороду в розмірі 10000гривень. Оплата по даній угоді здійснюється протягом 3 днів з моменту укладання угоди. Форма розрахунків - оплата готівкою або перерахування коштів на поточний рахунок адвоката за реквізитами, наведеними в даній угоді (окремий рахунок на оплату не виставлятиметься).

Відповідно до квитанцій від 03.06.2022 на суму 4500грн., від 03.06.2022 на суму 4000грн. та від 22.06.2022 на суму 1500грн. позивачем загалом було сплачено адвокатському бюро Павла Кравченка суму у розмірі 10000грн. (а.с.51).

При цьому, згідно детального опису робіт, виконаних адвокатом (а.с.52) гонорар адвоката згідно Угоди від 02.06.2022 включає в себе підготовку справи до розгляду, збір доказів, проведення консультацій з клієнтом, складання та подання до суду заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань та складає 12 годин з визначення суми в 10000грн.

Проаналізувавши зроблений представником позивача зміст поданої заяви та наданих доказів на підтвердження витрат на правову допомогу, заперечення представника відповідача-1 щодо суми судових витрат, враховуючи критерії обґрунтованості та співмірності, суд частково погоджується із доводами представника відповідача-1, та зауважує, що вказані в Детальному акті виконаних робіт такі види наданих послуг як: підготовки справи до розгляду, консультація з клієнтом, збір доказів не дають змоги визначити об`єм та кількість опрацьованих матеріалів, їх відношення до предмету спору, які докази збирав саме адвокат, ступінь впливу на кінцевий результат, якого прагне досягти сторона при розгляді цієї справи.

Разом з тим, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що адвокатом було дійсно складено та подано до суду позовну заяву, що обумовлено сторонами в Угоді. При цьому, наданими доказами на підтвердження витрат на правову допомогу підтверджено оплату позивачем послуг, наданих йому адвокатом, саме за надання послуг у цій справі.

Відтак, з огляду на рівень складності справи, обсяг наданих послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності та зважаючи на заперечення представника відповідача-1 щодо суми судових витрат, вважає, що розмір витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню до 5000грн. Вказаний розмір витрат підтверджується належними та допустимими, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, доказами,крім того такий розмір є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт.

При цьому, враховуючи, що саме рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом, вбачається стягнути саме з зазначеного відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000грн., а також суму судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви згідно квитанції від 02.06.2022 у розмірі 992,40грн. (а.с.11).

При цьому, посилання відповідачів у відзивах в обґрунтування своєї позиції щодо вимоги про стягнення судового збору, на ст.73 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", не приймається судом до уваги, оскільки вказана обставина не звільняє суд від вирішення в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України питання про розподіл судових витрат та стягнення саме з відповідача - суб`єкта владних повноважень за рахунок його бюджетних асигнувань витрати, у разі, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул.Пушкіна, 1, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 31.01.2022 №183450019630 про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 24.08.1995 по 11.04.1997 у ВКФ ТОВ Газбудмонтаж (код ЄДРПОУ - 23638001), з 14.04.1997 по 31.12.1997 у ТОВ Газстроймонтаж (код ЄДРПОУ - 22725643), з 01.01.2000 по 30.06.2000, з 01.01.2002 по 31.12.2003 у ТОВ Таір Енергія (код ЄДРПОУ - 30343866), а також період проходження військової служби з 28.07.1987 по 24.08.1991 у кратному обчисленні - один місяць служби за півтора, та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства з урахуванням висновків суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 992грн. 40 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 03.10.2022.

Суддя І.Г. Шевченко