Рішення

від 27.09.2022 по справі 640/26536/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2022 року м. Київ № 640/26536/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостицький 2» до Головного управління ДПС у м.Києві, як відокремлений підрозділ ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Мостицький 2» (далі також - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м.Києві, як відокремлений підрозділ ДПС (далі також - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги мотивовані у протиправності винесення податкових повідомлень-рішень, оскільки встановленні порушення є надуманими, так як у позивача наявні всі документи на підтвердження своїх взаємовідносин з контрагентами. Крім того, твердження відповідача про те, що господарські операції позивача з ТОВ «Колейн», ТОВ «Довіра Гарант» та ТОВ «Ліфтпроектгруп» є нереальними (недійсними) без доказів такої нереальності (недійсності) у вигляді рішень суду, які набрали законної сили, є безпідставними.

Представником відповідача на адресу суду подано відзив, в якому зазначає, що на виконання договорів, які були укладені між позивачем та контрагентами товариством під час проведення на надано належних та допустимих доказів виконання укладених договорів.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. ст. 20, 77, 82 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), плану-графіка проведення документальних перевірок суб`єктів господарювання за 2021 рік, на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві № 4448-п від 31.05.2021 року проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Мостицький 2» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 31.03.2021, валютного - за період з 01.01.2017 року по 31.03.2021 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 року по 31.03.2021 року та іншого законодавства за відповідний період, за результатами якої було складено акт перевірки № 56645/Ж5/26-15-07-01- 06/35331394 від 20.07.2021 року (копія додається; надалі - Акт перевірки), яким було встановлено нібито наступні порушення Позивачем податкового законодавства:

п.44.1, п. 44.2 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010, №2755-VI (зі змінами та доповненнями), п. 5 та п. 7 П(С)БО 15 «Доходи», п.6, п.9.4, п.10 та п.11 П(С)БО 16 «Витрати», п.1, п.2. ст.9, п.2 ст.3, ст.4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (із змінами та доповненнями), п.2.1, п.2.4. ст.2 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995 року №88, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 684 141 грн. в т.ч. по періодам: за 2018 рік на суму 4 590 грн., за 2019 рік на суму 643 029 грн. та за 2020 рік на суму 36 522 грн.

п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010, №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 1 278 553 грн., у тому числі по періодах: за травень 2019 року на суму 5 100 грн., за грудень 2019 року на суму 188 702 грн., за січень 2020 року на суму 440512 грн., за травень 2020 року на суму 644 239 грн.

п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами і доповненнями), п. 8.1, п. 8.4, п.8.5 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 ТОВ «Мостицький 2» не подано повідомлення про об`єкт оподаткування або об`єкт, пов`язаний з оподаткування або через який провадиться діяльність.

п.50.1 ст.50, п.57.1, п.57.3 ст.57, п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України від 02.12.2010, №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого Товариством: несвоєчасно сплачено нараховану суму ПДВ по податковій декларації з податку на додану вартість № 9244071688 від 18.10.2019 у розмірі 34156 грн. з простроченням до 30 календарних днів; несвоєчасно сплачено нараховану по уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ № 9303665316 від 17.11.2020 суму податку на додану вартість у розмірі 125 грн. з простроченням до 30 календарних днів; несвоєчасно сплачено нараховану по уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ № 9303665316 від 17.11.2020 суму податку на додану вартість у розмірі 4042 грн. з простроченням до 30 календарних днів.

25.08.2021 року за результатами висновків Акту перевірки, відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 002769/26-15-07-01-06/35331394, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на суму 684 141 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 161 905 грн на підставі того, що «перевіркою не підтверджено реальність проведених ТОВ «Мостицький 2» господарський операцій з ТОВ «Колейн» (код 42617562), ТОВ «Довіра Гарант» (код 38740566) та встановлена недостовірність даних, відображених в первинних документах на паперових носіях ТОВ «Колейн» (код 42617562), ТОВ «Довіра Гарант» (код 38740566) для ТОВ «Мостицький 2»;

№ 002770/26-15-07-01-06/35331394, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1 278 553 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 319 638 грн на підставі того, що «перевіркою не підтверджено реальність проведених ТОВ «Мостицький 2» господарський операцій з ТОВ «Колейн» (код 42617562), ТОВ «Довіра Гарант» (код 38740566), ТОВ «Ліфтпроектгруп» (код 42180525) та встановлена недостовірність даних, відображених в первинних документах на паперових носіях ТОВ «Колейн» (код 42617562), ТОВ «Довіра Гарант» (код 38740566), ТОВ «Ліфтпроектгруп» (код 42180525) для ТОВ «Мостицький 2»;

№ 002771/26-15-07-01-06/35331394, яким застосовано штраф у розмірі 3 060 грн за не подання до ДПІ у Солом`янському районі Головного управління ДТІС у м. Києві повідомлення ф. № 20-ОПП щодо укладання договорів оренди не житлових приміщень»;

№ 002768/26-15-07-01-06/35331394, яким застосовано штраф у розмірі 3 832,30 грн на підставі несвоєчасно сплачено нараховану по деклараціям з податку на додану вартість сум податку за вересень 2019року та вересень 2020року».

В Акті перевірки зазначено, що перевіркою не підтверджено реальність проведення господарських операцій з придбання товару ТОВ «Мостицький 2» у ТОВ «Колейн» та встановлено перерахування ТОВ «Мостицький 2» грошових коштів на адресу ТОВ «Колейн» за нереальною господарською операцією з придбання товару». Аналогічні висновки були зроблені Відповідачем в Акті перевірки і щодо нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Довіра Гарант», що по-факту зводяться до недійсності таких господарських операцій (відсутності у сторін прав і обов`язків з моменту їх укладення).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції. оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.

З аналізу вказаної статті вбачається, що у результаті проведення господарської операції у сторін виникають права і обов`язки.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вказаною нормою передбачено презумпцію правомірності правочину.

Оскільки і правочин, і господарська операція спрямовані на набуття, зміну або припинення прав та обов`язків, за допомогою формально-логічного методу можна зробити висновок, що господарська операція може розглядатися як різновид правочину в розумінні чинного українського законодавства.

Верховний Суд в постанові по справі № 804/16510/14 від 02.10.2018 року зазначив, що визнання актом перевірки правочинів вчинених позивачем нікчемними, фіктивними. недійсними знаходиться за межами компетенції податкового органу, оскільки за приписами статті 234 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом.

Первинними документами, є господарсько-правові договори, які є двосторонніми правочинами відповідно до ст. 202 ЦК України, що висвітлено у постанові Верховного Суду у справі № 808/2524/17 від 02.10.2018 року, в якій встановлено, що господарські операції, покладені в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, виникли за наслідком виконання договору підряду.

Викладене дає змогу дійти висновку, що господарська операція у разі, якщо вона не є самостійним правочином, може розглядатися також як наслідок виконання такого правочину (наприклад, операція з фактичного транспортування вантажу по договору перевезення, який є первинним документом і правочином водночас).

Визнання в Акті перевірки первинних документів та/або господарських операцій Позивача нереальними (недійсними, нечинними, фіктивними, удаваними, юридично дефектними) виходить за межі повноважень податкового органу, докази недійсності (зокрема, рішення судів, які набрали законної сили) не наведено.

Проведення позивачем господарських операцій з ТОВ «Колейн», ТОВ «Довіра Гарант» та ТОВ «Ліфтпроектгруп», здійснення по них розрахунків, а також відображення їх в бухгалтерському та податковому обліку, цілком підтверджується всіма необхідними первинними документами, які відповідають законодавству (в т. ч. ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), зокрема: господарсько-правовими договорами, актами прийому-передачі, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, калькуляціями до договорів, пакувальними листами, рахунками-фактури, платіжними дорученнями, оборотно-сальдовими відомостями тощо, що свідчить про дійсність таких господарських операцій.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ «Колейн», суд зазначає наступне.

Між ТОВ «Мостицький 2», як покупцем та ТОВ «Колейн», як постачальником укладено договір поставки № 1012/19 від 10.12.2019 року, відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити Товар в асортименті та кількості відповідно до Видаткових накладних до цього Договору та на умовах, що викладені в цьому Договорі.

Відповідно до пп. 2.1.1. п. 2.1. договору поставки № 1012/19 від 10.12.2019 року, Постачальник зобов`язується поставити Товар, зазначений у Специфікації (ях) до цього Договору, які є його невід 'ємною частиною у строк та на умовах, зазначених Договором.

Як зазначено в п.п.5.1-5.5 договору поставки № 1012/19 від 10.12.2019 року, постачання здійснюється за цінами, передбаченими у калькуляціях та/або видаткових накладних до даного Договору. Ціна товару, узгоджена у калькуляції (ях) та/або видаткових накладних до даного Договору, включає: вартість товару, тару, всі податки і збори, передбачені чинним законодавством. Орієнтована вартість товару за даним Договором складає 2 980 151,75 гривень з урахуванням ПДВ. Вартість товару, визначена на підставі калькуляцій, які є Додатком № 2 до Договору. Покупець сплачує аванс Постачальнику в сумі 1 650 000,00 гривень на придбання матеріалів. Загальна сума даного Договору визначається сумою усіх підписаних сторонами калькуляцій та/або видаткових накладних в рамках даного Договору, які є його невід 'ємною частиною.

На виконання вищевказаних положень договору поставки № 1012/19 від 10.12.2019 року, між Позивачем та ТОВ «Колейн» було підписано специфікацію (додаток № 1), вартість комплекту огорожі стадіону на загальну суму 2 980 151,75 грн. (додаток № 2) та калькуляції № № 1-5 до даного договору.

Про поставку товару «комплект огорожі стадіону» від ТОВ «Колейн» на користь позивача, його остаточну ціну та здійснення транспортування по договору поставки № 1012/19 від 10.12.2019 року та специфікації до нього свідчить видаткова накладна № РН-0000026 від 26.12.2019 року та товаро-транспортна накладна № 0000000024 від 26.12.2019 року, якими підтверджується що ТОВ «Колейн» здійснив поставку, а позивач прийняв товар «комплект огорожі стадіону» вартістю 3 775 285,85 грн, в т.ч. ПДВ 629 214,31 грн.

Зазначена сума грошових коштів була сплачена позивачем на користь ТОВ «Колейн» двома платежами у розмірі 1 626 669,9 грн (платіжне доручення № 1 від 12.12.2019 року) та у розмірі 2 148 615,95 грн (банківська виписка за 08.01.2020 року).

Внаслідок цього до Єдиного реєстру податкових накладних було подано та успішно в ньому зареєстровано податкову накладну № 8 від 16.12.2019 року по товару «комплект огорожі стадіону» на загальну суму 1 626 669,9 грн, в т.ч. ПДВ 271 111,65 грн, податкову накладну № 13 від 26.12.2019 року по товару «комплект огорожі стадіону» на загальну суму 1 074 388,98 грн, в т.ч. ПДВ 179 064,83 грн, податкову накладну № 16 від 26.12.2019 року по товару «комплект огорожі стадіону» на загальну суму 1074 226,97 грн, в т.ч. ПДВ 179 037,83 грн., що разом становить 3 775 285,85 грн, в т.ч. ПДВ 629 214,31 грн.

Факт здійснення вказаних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Колейн» підтверджується також оборотно-сальдовою відомістю позивача по рахунку 631 (контрагенти - ТОВ «Довіра Гарант», ТОВ «Ліфтпроектгруп», ТОВ «Колейн») за січень 2018 - березень 2021 та карткою рахунку 631 (контрагент - ТОВ «Колейн») за січень 2018 - березень 2021, які складені посадовими особами Позивача згідно із законодавчими вимогами для ведення бухгалтерського обліку.

Отже, між позивачем та ТОВ «Колейн» у грудні 2019 року були здійснені реальні господарські операції на основі всіх необхідних первинних документів, які повністю відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та які не були визнані судом недійсними у встановленому законом порядку. При цьому, позивачем та ТОВ «Колейн» реально виконано всі обов`язкові як договірні, так і податкові зобов`язання, що підтверджується всіма належними, достовірними, допустимими та достатніми доказами у справі.

Так, між позивачем, як замовником та ТОВ «Довіра Гарант» як підрядником було укладено договір підряду № 20/03/18 від 20.03.2018 року, відповідно до п. 1.1. якого, на умовах, викладених в Договорі, Підрядник зобов`язується виконати роботи пов`язані зі зносом (демонтажем, знищенням) будівель, які входять в комплекс, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе (Бойчука) № 43.

Як зазначено в п. п. 2.16.1. договору підряду № 20/03/18 від 20.03.2018 року, ціна Робіт (договірна ціна) визначена Сторонами на підставі Кошторису та складає: 25 499,00 грн, крім того ПДВ (20%) в сумі 5 099,80 грн., всього разом з ПДВ 30 598,80 грн.

Передача та приймання виконаних робіт оформляється Актом виконаних робіт (далі за текстом - «Акт»), що надаються підрядником Замовнику після завершення Робіт.

На виконання вищевказаних положень договору підряду № 20/03/18 від 20.03.2018 року, між Позивачем та ТОВ «Довіра Гарант» підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2018 року від 31.05.2018 року, яка є кошторисом згідно договору та в якій встановлено договірну ціну на вищевказані роботи у розмірі 30 598,80 грн, в т.ч. ПДВ 5 099,80 грн.

Про виконання робіт з «розбирання будівель і споруд» ТОВ «Довіра Гарант» на замовлення та на користь Позивача свідчить акт № 17 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2018 року від 31.05.2018 року, яким підтверджується що ТОВ «Довіра Гарант» виконало, а Позивач прийняв роботи з «розбирання будівель і споруд» вартістю 30 598,80 грн, в т.ч. ПДВ 5 099,80 грн.

Зазначена сума грошових коштів була сплачена позивачем на користь ТОВ «Довіра Гарант» одним платежем у розмірі 30 598,80 грн, що підтверджується звітом про дебетові і кредитні операції по рахунку Позивача за 05.07.2018 року.

Внаслідок чого до Єдиного реєстру податкових накладних було подано та успішно в ньому зареєстровано податкову накладну № 24 від 31.05.2018 року на загальну суму 30 598,80 грн, в т.ч. ПДВ 5 099,80 грн по товару (роботі / послугах) з назвою «розбирання титульних тимчасових будівель і споруд на об`єкті «Будівництво офісно-торгівельного комплексу з підземним паркінгом та майданчиком для тимчасового збереження автотранспорту по вул. Кіквідзе, 43 у Печерському районі м. Києва».

Факт реального здійснення вказаних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Колейн» підтверджується також оборотно-сальдовою відомістю Позивача по рахунку 63 1 (контрагенти - ТОВ «Довіра Гарант», ТОВ «Ліфтпроектгруп», ТОВ «Колейн») за січень 2018 - березень 2021 та карткою рахунку 631 (контрагент - ТОВ «Довіра Гарант») за січень 2018 - березень 2021 (копії додаються), які складені посадовими особами Позивача згідно із законодавчими вимогами для ведення бухгалтерського обліку.

Тобто, між позивачем та ТОВ «Довіра Гарант» у березні-травні 2018 року здійснено господарські операції на основі всіх необхідних первинних документів, які повністю відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та які не були визнані судом недійсними у встановленому законом порядку. При цьому. Позивачем та ТОВ «Довіра Гарант» реально виконано всі обов`язкові як договірні, так і податкові зобов`язання, що підтверджується всіма належними, достовірними, допустимими та достатніми доказами у справі.

Наявні в матеріалах справи документи підтверджують реальність господарських операцій між Позивачем з одного боку та ТОВ «Колейн» і ГОВ «Довіра Гарант» з іншого боку. Адже сторони повністю виконали умови вищевказаних правочинів, здійснили на їх виконання всі узгоджені господарські операції, які підтверджуються всіма необхідними та належним чином складеними первинним, бухгалтерськими та податковими документами.

Таким чином, відповідач необгрунтовано зробив висновок про те, що первинні документи не відповідають вимогам законодавства та що господарські операції (правочини), вчинені з ТОВ «Колейн» і ТОВ «Довіра Гарант», є нереальними (недійсними, нечинними, фіктивними, удаваними).

Так, в Акті перевірки зазначено, що відповідачем «отримана інформація (лист управління протидії економічним правопорушенням ГУ ДФС у м. Києві від 19.02.2021 року № 110/9/26-97- 04-2208), що в межах проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32020100000000199 було опитано засновника та директора ТОВ «Довіра Гарант» ОСОБА_1 , який повідомив що зареєстрував підприємство за грошову винагороду без мети здійснення підприємницької діяльності».

З даного приводу, Верховний Суд у справі № 816/809/17 від 27.03.2018 року зазначив, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів. в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Такої ж правової позиції притримувався Вищий адміністративний суд України у постанові від 26.01.2016 по справі № 2а-3530/11/1070, що дефектність та навіть фіктивність контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність самих господарських операцій. а відтак не є вичерпним доказом при встановленні або нереальності господарської операції. або відсутності в ній ділової мети.

Станом на момент вчинення правочинів та проведення господарських операцій з ТОВ «Довіра Гарант» позивач не знав та не міг знати, що ОСОБА_1 , як посадова особа та підписант ТОВ «Довіра Гарант» міг вчинити якийсь злочин, передбачений Кримінальним кодексом України, або що він не мав належної правосуб`єктності та/або не був уповноважений на підписання первинних документів від імені останнього. При цьому. Позивач і ТОВ «Довіра Гарант» обидва належно і сумлінно виконували свої договірні та податкові зобов`язання, які виникли в березні-травні 2018 року, а тому якщо зазначені обставини і мали місце, то це ніяк не впливає на реальність господарських операцій між ними.

Крім того, обвинувальні вироки стосовно посадових осіб ТОВ «Довіра Гарант», станом на момент вчинення правочинів (проведення господарських операцій) з позивачем (березень-травень 2018 року), не прийняті та не набрали законної сили.

Верховний Суд у постановах від 27.02.2018 року у справі № 802/1853/16-а, від 29.03.2018 року у справі № 826/3498/15, від 19.09.2018 року у справі № 809/2438/15 дійшов висновку, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій. внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій.

Щодо зазначення відповідачем про нереальність (фіктивність, удаваність), як відсутність у ТОВ «Колейн» та ТОВ «Довіра Гарант» достатньої кількості працівників, які б могли забезпечити виконання робіт (постачання товарів), зазначених у первинних документах.

Зокрема, ТОВ «Колейн» в Акті перевірки зазначено наступне: Згідно з Податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку (Форма № 1 ДФ) за 4 квартал 2020, чисельність працівників ТОВ "Колейн" складає 1 особа.

Відповідно до наданих до перевірки калькуляцій ( №1 на виготовлення «Секція огорожі П-1», №2 на виготовлення «Стійка СТ-1», №3 на виготовлення «Хвіртка Х-2 та Х-3», №4 на виготовлення «Ворота розсувні В-1», №5 на виготовлення «Ворота розпашні В-2») витрати труда на виготовлення комплекту огорожі стадіону склали 5216,22 людино-години. Тобто, кількість персоналу ТОВ "КОЛЕЙН" не дозволяє фактично виконати виготовлення комплекту огорожі стадіону.

Разом з тим, відповідач не взяв до уваги, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Колейн» з виготовлення та поставки останнім комплекту огорожі стадіону мали місце в грудні 2019 року, а не в 4 кварталі 2020 року. Тому, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність у ТОВ «Колейн» працівників для виготовлення та поставки такої огорожі станом на кінець 2020 року, адже такі дані потрібно встановлювати станом на кінець 2019 року. Однак в Акті перевірки не зазначено жодних відомостей про те, скільки працівників працювало в ТОВ «Колейн» згідно з Податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку (Форма № 1 ДФ) за 4 квартал 2019 року.

Що стосується ТОВ «Довіра Гарант», то в Акті перевірки з приводу цих же підстав нереальності господарських операцій з Позивачем зазначено, що середня чисельність робітників ТОВ «Довіра Гарант» складала 40 співробітників.

Таким чином, кількість персоналу ТОВ «Довіра Гарант» не дозволяє здійснювати господарську діяльність та фактично виконувати види, обсяги послуг (робіт), які підприємство декларує у податковій звітності».

Відповідач не взято до уваги, що ТОВ «Довіра Гарант» для виконання робіт з розбирання будівель і споруд, які входять в комплекс, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе (Бойчука) № 43 в загальному витрачено 422,88 людино-годин, що підтверджується актом № 17 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2018 року від 31.05.2018 року.

ТОВ «Довіра Гарант» мало можливість виконати вищевказані роботи на користь позивача щонайшвидше за 11 годин, або принаймні за кілька днів (не кажучи вже нічого про цілий календарних місяць - травень 2018 року, протягом якого вони були виконані), враховуючи, що на період виконання зазначених робіт в ТОВ «Довіра Гарант» працевлаштовано близько 40 працівників.

Отже, висновки відповідача про те, що така кількість персоналу ТОВ «Довіра Гарант» не дозволяє здійснювати господарську діяльність та фактично виконувати види, обсяги послуг (робіт), які підприємство декларує у податковій звітності, не відповідають дійсності.

Крім того, твердження відповідача про відсутність у ТОВ «Колейн» та ТОВ «Довіра Гарант» як контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників не свідчить про безтоварність (нереальність) господарських операцій з позивачем.

Аналогічна правова позиція підтверджується численною судовою практикою, зокрема, постановою Верховного Суду від 16.01.2018 року у справі № 820/4648/13-а.

Відповідач також наголосив, що господарські операції позивача з ТОВ «Довіра Гарант» є нереальними (фіктивними, удаваними), оскільки у ТОВ «Довіра Гарант» відсутні задекларовані об`єкти оподаткування та можливості виконання робіт по вул. Кіквідзе, 43 у Печерському районі м. Києва., оскільки останній повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або черз які провадиться діяльність за формою № 20 - ОПП до органів ДПС ТОВ "Довіра гарант" не подавав.

ТОВ "Довіра гарант" зареєстровано та розташовано в м.Сколе, Львівська область, та відсутня можливість виконання за адресою вул. Кіквідзе, 43 у Печерському районі м.Києва зазначених в первинних документах робіт будівельними машинами та механізмами (бульдозерами, екскаваторами одноковшовими дизельними на пневмоколісному ходу, компресором, кранами на автомобільному ходу, пересувними компресорними станціями).

Відсутність у ТОВ "Довіра гарант" джерел походження ідентифікованих робіт (Розбирання титульних тимчасових будівель і споруд на об`єкті "Будівництво офісно-торгівельного комплексу з підземним паркінгом та майданчиком для тимчасового збереження автотраснорту по вул. Кіквідзе, 43 у Печерському районі м. Києва") та неможливість (нереальність) здійснення господарських операцій із їх подальшого постачання.

Суд зазначає, що ТОВ «Довіра Гарант» не обов`язково потрібні основні засоби у вигляді будівельних машин та механізмів (бульдозерів, екскаваторів одноковшових дизельних на пневмоколісному ходу, компресорів, кранів на автомобільному ходу, пересувних компресорних станцій). Адже, розбирання титульних тимчасових будівель і споруд на об`єкті», яке мало місце у правовідносинах з позивачем, могло бути здійснено виключно трудовими ресурсами як самого підрядника, так і залученими ним в третіх осіб на підставі договорів аутстафінгу, без використання вищевказаних будівельних машин та механізмів.

Крім того, у випадку необхідності у використанні вищевказаних будівельних машин та механізмів за вказаним договором підряду з позивачем, TОB «Довіра Гарант» мала можливість перевезти такі засоби з м. Сколе, Львівської області до м. Києва, Київської області, або розміщувати їх на постійній основі в м. Києві, або орендувати такі засоби в третіх осіб в м. Києві, дана позиція не перевірено відповідачем.

Щодо посилань відповідача на не нереальність (фіктивність, удаваність, дефектність), не підтвердженість господарських операцій за ланцюгом їх постачання, суд зазначає, що в постанові Верховного Суду у справі № 820/7193/13-а від 19.09.2019 року з приводу цього зазначено наступне: Верховний Суд зазначає, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Отже, саме по собі не підтвердження операцій контрагентів позивача з ТОВ «Колейн» і ТОВ «Довіра Гарант» за ланцюгом постачання не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03). які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, суд зазначає, що позивач не може нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками ТОВ «Колейн» і ТОВ «Довіра Гарант», якщо такі мали місце, що стосується не підтвердження господарських операцій за ланцюгом постачання згідно даних з ЄРПН, адже позивач не знав і не міг знати, що такі зловживання мали чи могли мати місце до того, як поставка товарів/робіт/послуг була здійснена безпосередньо позивачеві.

Щодо господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ліфтпроектгруп» (правонаступник ТОВ «Ліфтпроектгрупп»), судом встановлено та суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що ТОВ "Мостицький 2" укладено Договір з ТОВ «Ліфтпроектгруп» на поставку обладнання від 27.04.2020 №29042020. Згідно п.2.1. Договору загальна вартість обладнання складає 12844784,00 грн., в т.ч. ПДВ 2147464,00 грн. На виконання умов Договору ТОВ "Мостицький 2" здійснило на адресу ТОВ "Ліфтпроектгруп" попередню оплату за обладнання на загальну суму 3865435,20 грн.

В жовтні 2020 року ТОВ "Мостицький 2", ТОВ "Ліфтпроектгруп" та ТОВ "Ліфтпроектгрупп" укладено Договір від 01.10.2020 б/н про внесення змін до Договору на поставку обладнання №29042020 від 27.04.2020, а саме сторони домовились замінити сторону Договору, ТОВ "Ліфтпроектгруп" - Постачальника за Договором замінити на нову Сторону, а саме на ТОВ "Ліфтпроектгрупп". ТОВ "Ліфтпроектгруп" повністю втрачає свої права та звільняється від зобов`язань за Договором з моменту підписання цього Договору про внесення змін. ТОВ "Ліфтпроектгрупп" приймає на себе права і обов`язки, що належать ТОВ "Ліфтпроектгрупп" за Договором і стає Стороною Договору- Постачальником.

Після укладання Договору від 01.10.2020 року «Про внесення змін до Договору на поставку обладнання №29042020 від 27.04.2020», позивачем в бухгалтерському обліку здійснено проведення: Дт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (по ТОВ "Ліфтпроектгруп") - Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (по ТОВ "Ліфтпроектгрупп") на суму 3865435,20 гривень.

Позивачем фактично придбано (отримано) Обладнання від ТОВ "Ліфтпроектгрупп" на загальну суму 13196693,21грн., в т.ч. ПДВ 2199448,87 грн. згідно видаткових накладних від 27.10.2020 №1, від 27.11.2020 №2, від 17.12.2020 №4.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VI (із змінами і доповненнями) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статгі 193 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями), протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Оскільки відсутній факт придбання товарів у ТОВ "Ліфтпроектгруп" та оплати за товар (переведення дебіторської заборгованості на іншого Постачальника ТОВ "Ліфтпроектгрупп"), як це передбачено у пункті 198.3 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями), а тому право на податковий кредит по податковим накладним, виданим ТОВ "Ліфтпроектгруп" у ТОВ "Мостицький 2" відсутнє.

Відповідач зазначає, що внаслідок того, що позивач на підставі отриманих від ТОВ "Ліфтпроектгруп" податкових накладних сформував податковий кредит, але такі товари не були отримані, то в жовтні 2020 року (податковий період, в якому відбулася зміна Постачальника та переведення на нього суми дебіторської заборгованості за Договором від 01.10.2020 б/н «Про внесення змін до Договору на поставку обладнання №29042020 від 27.04.2020») ТОВ "Мостицький 2" на підставі відповідної бухгалтерської довідки повинно було відкоригувати суму сформованого податкового кредиту на 644239,20 гривень.

Таким чином, останній в порушення п. 192.1 ст.192, п. 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) в жовтні 2020 року завищив податковий кредит у сумі 644239,20 гривень.

Однак, позивачем надана суду копії первинних, бухгалтерських та податкових звітних документів, які підтверджують факт проведення вищевказаних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ліфтпроектгруп» і правонаступником останнього ТОВ «Ліфтпроектгрупп», а саме копії договору на поставку обладнання № 29042020 від 27.04.2020 року з усіма додатками до нього, договору від 01.10.2020 року про внесення змін до договору на поставку обладнання № 29042020 від 27.04.2020року (щодо заміни постачальника його правонаступником за цим договором), видаткових накладних № 1 від 27.10.2020 року, № 2 від 27.10.2020року, № 4 від 17.12.2020року, платіжних доручень № 139 від 19.05.2020року, № 140 від 19.05.2020 року, № 472 від 09.10.2020 року, № 509 від 11.11.2020 року, № 524 від 04.12.2020року, податкових накладних № 1 від 19.05.2020року, № 2 від 19.05.2020 року, № 1 від 09.10.2020 року, № 6 від 11.11.2020 року, № 15 від 04.12.2020 року, оборотно-сальдової відомості Позивача по рахунку 631 (контрагенти - ТОВ «Довіра Гарант», ТОВ «Ліфтпроектгруп», ТОВ «Колейн») за січень 2018 - березень 2021 та картки рахунку 631 (контрагент - ТОВ «Ліфтпроектгруп») за січень 2018 - березень 2021.

Відповідач наголошує про завищення позивачем податкового кредиту саме по правовідносинах позивача з оплати авансу за договором поставки з первісним постачальником товарів «ліфти» ТОВ «Ліфтпроектгруп», які виникли до заміни на правонаступника ТОВ «Ліфпроектгрупп».

Факт поставки товарів від ТОВ «Ліфтпроектгруп» на користь позивача, як зазначає відповідач, відсутній, а коригування податкових зобов`язань після заміни постачальника на правонаступника в порядку ст. 192 ПК України не здійснено, що має наслідком відсутність у позивача права включати суми ПДВ, зазначені у податкових накладних № 1 від 19.05.2020 року та № 2 від 19.05.2020 року, до податкового кредиту за травень 2020 року.

Договір на поставку обладнання № 29042020 від 27.04.2020 року укладено між позивачем, як замовником, і ТОВ «Ліфтпроектгруп» як постачальником на поставку товарів «ліфти» загальною вартістю 12 884 784 грн (п. п. 1.1., 2.1. договору).

В силу обов`язковості положень зазначеного договору позивач зобов`язаний здійснити оплату авансу у розмірі 30 % від вартості обладнання за цим договором поставки на користь ТОВ «Ліфтпроектгруп» (первісного постачальника) протягом 5 банківських днів з 27.04.2020 року.

19.05.2020 року позивач здійснив оплату зазначеного авансу у розмірі 30 % від вартості обладнання, що дорівнює 3 865 435,20 грн., двома рівними платежами, що підтверджується платіжними дорученнями № 139 від 19.05.2020 року і № 140 від 19.05.2020 року.

Як зазначено в п. 187.1. ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період. протягом якого відбувається будь-яка з подій, то сталася раніше: а)дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податкові зобов`язання ТОВ «Ліфтпроектгруп» (первісного постачальника ліфтів позивачеві), і право Позивача на віднесення таких сум до податкового кредиту з ПДВ виникли по першій події - в дату списання коштів з банківського рахунку Позивача і їх зарахування на банківський рахунок ТОВ «Ліфтпроектгруп», якою є 19.05.2020 року.

Як зазначено в п. п. 201.1., 201.10. ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням. граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, скчадених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

На виконання зазначених правових норм ТОВ «Ліфтпроектгруп» складено та зареєстровало в ЄРПН податкові накладні № 1 від 19.05.2020 року та № 2 від 19.05.2020 року на загальну суму передоплати за товар в розмірі 3 865 435ДО гри, в т.ч. ПДВ у розмірі 644 239,20 грн.

ТОВ «Ліфтпроектгруп» складено та зареєстровало в ЄРПН податкові накладні № 1 від 19.05.2020 року та № 2 від 19.05.2020 року на загальну суму передоплати за товар в розмірі 3 865 435.20 грн. в т.ч. 11ДВ у розмірі 644 239,20 грн.

Позивачем правомірно включено суму ПДВ до свого податкового кредиту за вказаний звітний період.

01.10.2020 року між позивачем, ТОВ «Ліфтпроектгруп» та ТОВ «Ліфтпроектгрупп» укладено тристоронній договір про внесення змін до договору на поставку обладнання № 29042020 від 27.04.2020 року, яким замінено постачальника з ТОВ «Ліфтпроектгруп» на ТОВ «Ліфтпроектгрупп», яке є правонаступником первісного постачальника за цим договором, яке підтвердило внесення позивачем авансу за товар, який буде поставлено, у розмірі 3 865 435,20 грн, та яке безпосередньо і здійснило поставку такого товару.

Відповідач зазначає, що позивачем було зараховано суми ПДВ, вказані в податкових накладних № 1 від 19.05.2020 року та № 2 від 19.05.2020 року, виписаних ТОВ «Ліфтпроектгруп», тоді як поставка цього товару була здійснена вже ТОВ «Ліфтпроектгрупп» і для зарахування таких сум до податкового кредиту позивачеві потрібно було зареєструвати рахунок коригування до зазначених податкових накладних в ЄРПН у відповідності до ст. 192 ПК України.

В Акті перевірки зазначено про необхідність реєстрації позивачем розрахунку коригування до вказаних податкових накладних у зв`язку із заміною сторони (постачальника, боржника) у зобов`язанні з позивачем і протиправності включення сум ПДВ, зазначених в них, до складу податкового кредиту позивача до здійснення ним такої реєстрації.

З огляду на положення п. 192.1. ст. 192 ПК України, в якому чітко регламентовано наступне: Якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:

постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Складені платником податку розрахунки коригування до податкових накладних, складених до 1 лютого 2015 року, розрахунки коригування до податкових накладних, які не підлягали наданню отримувачу (покупцю) - платнику податку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальником (продавцем). Зазначене не поширюється на розрахунки коригування, що передбачають зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику (зменшення податкового зобов`язання постачальника та податкового кредиту отримувача), складені після 1 липня 2015 року до податкових накладних, складених до 1 липня 2015 року на отримувача (покупця) - платника податку, які підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних отримувачем (покупцем) товарів/послуг.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також j' випадку

виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

З вищевказаних правових нормах прямо вбачається, що розрахунок коригування до податкової накладної складається і реєструється з трьох підстав, перелік яких є вичерпним: у випадку зміни вартості товарів/робіт/послуг після їх поставки; у випадку повернення постачальником сум попередньої оплати (авансу) за товари/роботи/послуги; у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Суд звертає увагу на те, що у правовідносинах позивача з ТОВ «Ліфтпроектгруп» і ТОВ «Ліфгпроектгрупп» відсутні підстави для реєстрації розрахунку коригування до податкових накладних № 1 від 19.05.2020 року та № 2 від 19.05.2020 року, оскільки: вартість товару «ліфти» та сума авансу за товар за договором поставки не змінювалася; ні первісний, ні наступний постачальник не повертав Позивачеві сум попередньої оплати (авансу) за товар «ліфти», що підтверджується в т.ч. п. З договору від 01.10.2020 року про внесення змін до договору на поставку обладнання № 29042020 від 27.04.2020 року; у зазначених податкових накладних не було допущено жодних інших помилок, не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів «ліфти», які б підлягали виправленню.

Отже, по зазначеним вище правовідносинам, у сторін були відсутні підставі для складання та реєстрації в ЄРПН розрахунків коригування до податкових накладних № 1 від 19.05.2020 року та № 2 від 19.05.2020 року, а тому нездійснення такої реєстрації не свідчить про протиправність віднесення зазначених в них сум ПДВ.

Розрахунок коригування до податкових накладних складається постачальником товарів/робіт/послуг, а не покупцем.

Нездійснення постачальниками податкових обов`язків зі складання розрахунків коригування до податкових накладних № 1 від 19.05.2020 року та № 2 від 19.05.2020 року, не свідчить про протиправність віднесення зазначених в них сум ПДВ позивачем до складу його податкового кредиту за вказаний звітний період.

Позивач як платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Позивач не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, в т. ч. ТОВ «Колейн», ТОВ «Довіра Гарант», ТОВ «Ліфтпроектгруп» і ТОВ «Ліфтпроектгрупп».

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі ВАС України від 03.07.2013 р. по справі №К/800/27746/13, постанові ВАС України від 10.09.2014 р. по справі № 2а- 13207/12/2670 та постанові ВС від 16.10.2018р. по справі № 808/1593/17.

Позиція судових інстанцій, в тому числі, Верховного Суду, з питання відповідальності суб`єктів господарювання вже давно є постійною і полягає в тому, що платник податків не повинен нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами. Це може бути відповідальністю самого контрагента, якщо він допускає такі порушення. Аналогічні висновки надавав і Європейський суд з прав людини, зокрема у справах "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерело права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що порушення зазначені в Акт перевірки, на підставі якого прийнято оскаржувані ППР, є необґрунтованим.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд в своїх постановах по справах № 820/4428/17 від 08.08.2018 року, № 809/2438/15 від 19.09.2018 року, № 826/13419/17 від 18.10.2018, № 826/7946/14 від 20.09.2019 року.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно положень ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин і не довів правомірності своїх дій.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.08.2021 року № 002768/26-15- 07-01-06/35331394, №002769/26-15-07-01-06/35331394, № 002770/26-15- 07-01-06/35331394, № 002771/26-15- 07-01-06/35331394.

Стягнути на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Мостицький 2» (код ЄДРПОУ 35331394) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 22700,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м.Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011).

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мостицький 2» (02140, м.Київ, пр.М.Бажана, 14, н/п471, код ЄДРПОУ 35331394).

Відповідач: Головне управління ДПС у м.Києві, як відокремлений підрозділ ДПС (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011).

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Смолій