Рішення

від 30.09.2022 по справі 640/30035/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2022 року м. Київ № 640/30035/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу:

за позовомГоловного управління Державної податкової служби у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмонтажприлад" простягнення податкового боргу у сумі 245 883, 07 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Головне управління ДПС у м. Києві із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмонтажприлад" про стягнення податкового боргу у сумі 245 883, 07 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2020 залишено позовну заяву без руху та надано строк на усунення недоліків позову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2021 відкрито спрощене позовне провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на момент звернення із даним позовом до суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецмонтажприлад" має заборгованість перед бюджетом у сумі 245 833,07 грн., в тому числі: по податку на прибуток у розмірі 3 073,99 грн.; по податку на додану вартість 242 759,08 грн., сума податкового боргу виникла на підставі податкових повідомлень-рішень та самостійно задекларованих зобов`язань.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, у зв`язку з чим, суд розглядає справу за наявними в ній документами, згідно вимог ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецмонтажприлад" перебуває на податковому обліку в органах Головного управління ДПС у м. Києві та є платником податків за основним місцем обліку.

Відповідно до інтегрованої картки платника податків за ТОВ "Спецмонтажприлад" рахується заборгованість перед бюджетом у сумі 245 833,07 грн., в тому числі: по податку на прибуток у розмірі 3 073,99 грн.; по податку на додану вартість 242 759,08 грн.

03.10.2013 на адресу ТОВ «Спецмонтажприлад» направлена податкова вимога №185-15

форми «Ю» на суму 474 780, 90 грн. (в тому числі по податку на додану вартість в сумі 471 311, 91 грн. (в т.ч. з них основний платіж - 416 166, 07 грн. та 1 145, 84 грн. - сума пені) та з податку на прибуток приватних підприємств - 3 468, 99 грн. (в т.ч. з них основний платіж - 3 468, 99 грн.), яка виникла у зв`язку з несплатою підприємством сум грошових зобов`язань, визначених податковим органом в 2012 році.

Вважаючи, що відповідачем не сплачено суму узгодженої заборгованості, позивач звернувся із даним адміністративним позовом до суду.

Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Податковий кодекс України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено право контролюючих органів на звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 95.1 та 95.2 статті 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно з пунктом 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Отже, право контролюючого органу на звернення до суду з позовом про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, що його обслуговують, залежить від наявності в останнього податкового боргу. При цьому, за умови існування такого боргу, податковий орган набуває право на здійснення за платника податків заходів щодо його погашення, зокрема і шляхом його стягнення (в тому числі, і в судовому порядку) лише у разі, якщо платник податку не сплатив узгоджену суму грошового зобов`язання протягом 60 днів після направлення платнику податків податкової вимоги. Сукупність наведених обставин належить до предмета доказування у таких судових спорах.

За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу; податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

За правилами пункту 59.4 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Випадки та порядок відкликання податкового повідомлення-рішення і податкової вимоги врегульовано статтею 60 ПК України.

Згідно з підпунктом 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

За правилами пункту 60.4 статті 60 ПК України у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов`язання або податкового боргу.

З аналізу наведених норм слідує, що під податковим боргом слід розуміти узгоджені грошові зобов`язання, не сплачені у встановлений строк. Наявність податкового боргу є підставою для складення та надіслання на адресу платника податкової вимоги, зі спливом 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) якої законодавець надає право контролюючому органу розпочинати вчиняти передбачені законом примусові заходи щодо погашення податкового боргу за рахунок належного йому майна. В межах таких заходів в першу чергу вживаються заходи задля стягнення коштів, зокрема на підставі рішення суду про стягнення коштів з рахунках у банках, що обслуговують такого платника податків.

Податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення та до моменту його повного погашення за всіма видами податків і зборів. При цьому, грошові зобов`язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Проте у разі зміни суми податкового боргу, зокрема його збільшення, нормами Податкового кодексу України не передбачено обов`язку контролюючого органу повторно формувати та вручати платнику податків податкову вимогу. Аналогічна правова позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема в постановах від 12 червня 2018 року (справа № 810/2533/16), від 19 лютого 2019 року (справа № 818/1117/16), від 04 березня 2019 року (справа №2а-6053/11/1070), від 25 лютого 2020 року (справа №1340/5767/18).

Разом з тим, пунктом 60.1 статті 60 ПК України визначені випадки, коли податкова вимога вважається відкликаною. Серед таких випадків відсутнє повторне направлення контролюючим органом податковою вимоги платнику податків на ту ж суму податкового боргу або на його більшу суму.

Водночас, підпунктом 60.1.3 пункту 60.1 вказаної статті передбачено випадок, коли контролюючий орган зменшує нараховану суму податкового боргу, визначену у попередній податковій вимозі.

Підпункт 60.4 статті 60 ПК України встановлено, що у випадку, визначеному підпунктом 60.1.3 пункту 60.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною з дня надходження до платника податків нової податкової вимоги зі зменшеною сумою податкового боргу.

Правовий механізм формування та форма податкової вимоги врегульовані Порядком направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.07.2017 за №902/30770).

Зокрема, згідно положень розд. ІІІ зазначеного Порядку податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів. З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що право на формування податкової вимоги виникає у контролюючого органу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання.

При цьому, така податкова вимога формується автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів, зокрема, даних відповідних інтегрованих карток.

Згідно вимог підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України, податкова вимога вважається відкликаною, коли платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі № 818/1117/16.

Як встановлено судом, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.02.2014 по справі №826/247/14 позов Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві задоволено повністю, стягнуто з усіх рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтажприлад» (місцезнаходження: 03194, м. Київ, бульв. Кольцова, буд. 19, ідентифікаційний код 32664270) в банківських установах, що будуть виявлені під час виконання судового рішення, до Державного бюджету України суму податкового боргу в загальному розмірі 474 780 (чотириста сімдесят чотири тисячі сімсот вісімдесят) грн. 90 коп., в тому числі 471 311 (чотириста сімдесят одну тисячу триста одинадцять) грн. 91 коп. податкового боргу з податку на додану вартість та 3 468 (три тисячі чотириста шістдесят вісім) грн. 99 коп. податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств.

В матеріалах справи відсутні докази погашення вказаної заборгованості, в той же час, із наявних у справі довідок про розрахунок податкового боргу вбачається, що спірна заборгованість не охоплює період, регламентований податковою вимогою від 03.10.2013 №185-15.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, сума податкового боргу з податку на прибуток у розмірі 3 073,99 грн. виникла на підставі податкового повідомлення- рішення (форма "Ш" ) № 0218311212 від 27.12.2017 279,80 та податкової декларації з податку на прибуток підприємства (базовий звітний період рік) № 9299425735 від 28.02.2018 терм.спл. 11.03.2018.

Сума податкового боргу з податку на додану вартість 242 759,08 грн. рахувалось як сальдо боргу на початок поточного податкового 2019 року, що виник за період з 29.07.2013 по 09.04.2019 та на підставі донарахованих штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням (форма 'Н') № 0431940409 від 21.12.2019, № 0137050504 від 21.05.2020, N 9030743021 від 20.02.2020 терм.спл. 01.03.2020, N 3331313176 від 17.01.2020 терм.спл. 30.01.2020, податкове повідомлення- рішення (форма 'Н') № 0431940409 від 21.12.2019

Разом з тим, суд звертає увагу, що приписи пункту 102.4 статті 102 ПК України надають контролюючому органу право на стягнення податкового боргу, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні грошового зобов`язання, протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

При цьому стягнення коштів контролюючий орган має право ініціювати тільки в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Податковий борг платника податків, стосовно якого минув цей строк давності, не може бути ініційований контролюючим органом до стягнення, оскільки безумовно вважається безнадійним.

В той же час, позивачем, не дивлячись на вказані процесуальні строки було заявлено до стягнення з відповідача безперервну заборгованість, прочинаючи з 2013 року, а відтак, суд приходить до висновку, що вказані вимоги заявлені із пропуском строку, передбаченого п. 102.4 ст. 102 ПК України, а тому щодо вказаних позовних вимог відсутні умови, з якими закон пов`язує можливість стягнення заявленої податкової заборгованості в судовому порядку.

Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст.2, 3, 5, 19, 77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у м. Києві відмовити.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.С. Мазур