Рішення

від 29.09.2022 по справі 522/25815/21-е

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/25815/21-Е

Провадження № 2/522/2809/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2022 рокуПриморський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Лукашкіні О.В.,

розглянувши у судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 про витребування доказів по справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ТОВ «Медея» Клініка сімейного лікаря «Медея» (65007, м.Одеса, вул. Мала Арнаутська, 89/91, кв. 7), третя особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженніПриморського районногосуду м.Одеси знаходитьсяцивільна справаза позовом ОСОБА_1 до клінікисімейного лікаряТОВ "МЕДЕЯ",третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмету спорана сторонівідповідача,лікар ОСОБА_2 ,про відшкодуванняморальної шкодишляхом грошовоїкомпенсації врозмірі 300000грн.і стягнення судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 28.04.2020 року позивач звернувся до клініки сімейного лікаря «Медея» щодо отримання медичних послуг в межах страхового полісу. Позивач пройшов прийом у лікаря-уролога ОСОБА_2 амбулаторно. Після прийому позивач відчув хворобливі відчуття в області статевого члена, після чого звернувся 12.05.2020 року до іншого лікаря-уролога в клініку ОСОБА_3 , де йому було діагностовано травма уретри.

Позивач стверджує, що травма була отримана в результаті необережних дій лікаря-уролога ОСОБА_2 , що призвело до гострого болю, а також те, що лікар-уролог ОСОБА_2 при огляді ігнорував вимоги нормативно-правової та медико- технологічної документації.

В якості доказів позивач долучив до позову:

- копію консультативного висновку спеціаліста клініки «Свята Катерина» від 12 травня 2020 року, копію довідки клініки «Свята Катерина» про те, що 12 травня 2020 року лікарем було щодо ОСОБА_1 встановлено діагноз: гіпертонічний криз, копію консультативного висновку спеціаліста клініки «Свята Катерина» від 13 травня 2020 року, з якого випливає, що лікар встановив діагноз: стан після неускладненого гіпертонічного кризу середнього ступеня тяжкості, копію консультативного висновку спеціаліста клініки «Свята Катерина» від 18 травня 2020 року, з якого випливає, що лікар встановив діагноз: стриктура зовнішнього отвору уретри.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав. 28.09.2022 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, оскільки твердження позивача є загального характеру і не можуть бути прийняті до уваги, так як не зрозуміло, які конкретно дії лікаря-уролога ОСОБА_2 і вимоги нормативно-правової та медико-технологічної документації, які нібито ігнорував лікар, мав на увазі позивач, тобто такі твердження є неконкретними. При відборі матеріалу з уретри за допомогою урогенітального зонда пацієнт може відчувати болючі відчуття - і такий стан є об`єктивним фактом. Крім того, пацієнт ОСОБА_1 ще до візиту до лікаря відчував болю в області статевих органів в силу захворювання - хронічний простатит в стадії загострення. Лікар - уролог ОСОБА_2 є фахівцем вищої категорії за фахом урологія, його трудовий стаж за вказаною спеціальністю становить 43 роки, він має науковий ступінь кандидата медичних наук, є автором численних наукових публікацій за фахом урологія. За весь час роботи в клініці сімейного лікаря ТОВ «Медея» не було жодної скарги, нарікань чи зауважень з боку пацієнтів. Крім того, лікар ОСОБА_2 завжди ретельно виконує всі вимоги нормативних документів, що регулюють діяльність медичних працівників в області охорони здоров`я, в тому числі і інформування пацієнтів про хід проведення лікування і можливих наслідків. Твердження позивача в тому, що нібито лікар ОСОБА_2 не повідомив йому всю інформацію щодо медичної процедури і можливі наслідки медичного втручання, не підтверджуються відповідними доказами, так як не відповідають дійсності, оскільки лікар ОСОБА_2 інформував пацієнта про проведення забору за допомогою урогенітального зонда.

Процедура відбору матеріали з уретри за допомогою урогенітального зонда для досвідченого лікаря є найпростішою і не вимагає особливих умов або спеціальної інформації. Урогенітальний зонд - це гнучка і тонка пластинка з м`якою головкою з поліаміда, використання якої повністю виключає заподіяння будь-якої травми або тілесних ушкоджень при відборі з уретри. Урогенітальний зонд, який був використаний лікарем урологом ОСОБА_2 при відборі матеріалу у пацієнта ОСОБА_1 , має сертифікат якості WMH19027-1938 представника виробника даного зонда.

У позовній заяві позивач жодними доказами не довів обставину заподіяння йому моральної шкоди та її розмір, не обґрунтував розмір компенсації в сумі 300 000 грн., а також не вказав в позовній заяві, з яких міркувань позивач виходив, формулюючи вищевказані позовні вимоги до відповідача.

В судове засідання третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, лікар уролог ОСОБА_2 надав суду письмові пояснення, у яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог і вважає, що вони надумані, голослівні і необґрунтовані. Стверджує, що при огляді пацієнта ОСОБА_1 була виявлено помірна хворобливість в ниркових областях, надлобковій області і в області сечового міхура. Передміхурова залоза звичайних розмірів, хворобливість. Пацієнту був поставлений попередній діагноз: хронічний простатит і дисметаболічна нефропатія, рекомендовано відповідне обстеження і лікування. При заборі соку передміхурової залози і бакпосева з уретри урогенітальний зонд був введений в уретру на глибину приблизно 3 мм. Через бурхливу і неадекватну реакцію пацієнта на введення зонда подальше введення зонда було припинено.

Відносно ОСОБА_1 при його огляді лікар - уролог провів ретельний огляд пацієнта, уважно вислухав його скарги і детально інформував пацієнта про свої дії, призначене лікування і дав відповідні рекомендації. Заподіяння будь-яких травм в області уретри в ході використання пластмасового одноразового урогенітального зонда повністю виключається.

Дослідивши та оцінивши всі докази в сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов не обґрунтований, недоведений з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28 квітня 2020 року позивач звернувся до ТОВ «Медея», клініка сімейного лікаря, де був оглянутий лікарем-урологом ОСОБА_2 зі скаргами на різі і печіння в області статевого члена, не пов`язані з сечовипусканням, болі в правій подвдошно - пахової області, болі в області попереку і спини, прискорене сечовипускання.

При огляді пацієнта ОСОБА_1 була виявлено помірна хворобливість в ниркових областях, надлобковій області і в області сечового міхура. Передміхурова залоза звичайних розмірів, хворобливість в лівій долі.

Пацієнту був поставлений попередній діагноз: хронічний простатит і дисметаболічна нефропатія, рекомендовано відповідне обстеження і лікування.

Через 14 днів, тобто 12 травня 2020 року, ОСОБА_1 звернувся до іншого лікаря клініки Святої Катерини ОСОБА_4 , згідно з консультативним висновком спеціаліста - передбачуваний діагноз - травма уретри і стриктура уретри під питанням.

Вирішуючи вимогу про стягнення моральної шкоди суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

У відповідності до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

За приписами пункту 5 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З наведеного суд вбачає, що, для притягнення особи до цивільно-правової відповідальності суд повинен встановити на підставі належних та допустимих доказів факт: вчинення особою протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкоди, завданої такою поведінкою; причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду, у вигляді умислу або необережності.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30 січня 2018 року в справі № 804/2252/14.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, при цьому, в силу вимог ч.3 ст. 12, ч.1 ст.81 ЦПК України, вона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Однак, позивачем не надано суду жодного доказу спричинення йому моральної шкоди внаслідок, не зазначено та не доведено наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та настанням будь-яких негативних наслідків внаслідок таких дій для позивача, в тому числі у вигляді моральної шкоди.

Також позивач не довів, які саме душевні страждання він зазнав і в чому вони проявились.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що, матеріали справи матеріали позову не містять жодних доказів щодо неправомірності дій чи непрофесійності лікаря ОСОБА_2 , внаслідок яких у зв`язку з проведеною процедурою позивачу нібито було спричинено моральну шкоду.

Позивачем не пред`явлено суду докази факту заподіяння шкоди його здоров`ю внаслідок проведеної лікарем ОСОБА_2 процедури забору матеріалів з уретри, вчинення неправомірних дій лікаря, наявності причинного зв`язку між погіршенням стану його здоров`я та проведеними процедурами.

Встановивши таким чином в ході розгляду справи те, що, позивач не довів суду наявності обставин, за яких в нього виникає право на відшкодування моральної шкоди, суд дійшов висновку про те, що, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 300 000,00 грн. є необґрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають.

Оскільки обов`язок довести суду обставини, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень - покладено на сторони по справі, суд, приймаючи до уваги те, що, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, дійшов висновку про те, що, даний позов є необґрунтованим, та таким, що задоволенню не підлягає у повному обсязі.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст.ст. 2,4,13, 81-82, 89, 142, 206, 263-268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ

У задоволенні позову ОСОБА_1 про витребування доказів по справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ТОВ «Медея» Клініка сімейного лікаря «Медея» (65007, м.Одеса, вул. Мала Арнаутська, 89/91, кв. 7), третя особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), про відшкодування моральної шкоди відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 03.10.2022 року.

Суддя:

29.09.2022