Рішення

від 14.07.2022 по справі 512/224/22

САВРАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.у.н.с.с. 512/224/22

Провадження 2/512/140/22

"14" липня 2022 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2022 року Савранський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Бростовської Н.О.,

секретаря Сивак Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Саврань, Подільського району, Одеської області, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визнати дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки 27 у масиві НОМЕР_1 площею 3,8900га, розташованої на території Полянецької сільської ради Савранського району Одеської області, що укладений між нею і відповідачкою, та визнати за нею право власності на вказану земельну ділянку.

В судове засідання позивачка не з`явилася, подала до суду заяву, в якій позов підтримала, просила його задовольнити, а справу розглянути за її відсутності (а.с.23).

Відповідачка в судове засідання також не з`явилася, подала до суду заяву, в якій зазначила, що вона дійсно продала позивачці вказану земельну ділянку, оскільки за законом вона, як громадянка Молдови, не має право нею користуватися, про що написала їй розписку та віддала документи на земельну ділянку, тому вона більше нічого не винна і не бажає нікуди ходити та витрачати свій час і кошти на нотаріуса (а.с.22).

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Відповідачка ОСОБА_2 є громадянкою Республіки Молдова, що підтверджується її паспортом тип РА, код країни MDA, номер паспорту НОМЕР_2 , виданим 09.02.2016р. (а.с.16, 17-18).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка після смерті своєї баби ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , успадкувала земельну ділянку 27, масив НОМЕР_1 , яка розташована на території Полянецької сільської ради Савранського району Одеської області, площею 3,8900га, кадастровий номер якої 5124383200:01:006:0119, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД №044835, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 14.12.2004р. за №21 (а.с.6).

Відповідно до ч.5 ст.22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Проте, за змістом ч.4 ст.81, ст.145 ЗК України допускається, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення ці особи також мають право набувати, проте лише у спадщину, і протягом року зобов`язані їх відчужити, оскільки успадковані земельні ділянки сільськогосподарського призначення не можуть перебувати у приватній власності осіб без громадянства або іноземних громадян. У разі невиконання цієї вимоги настають передбачені пунктом «д» статті 143 цього Кодексу наслідки, а саме: право власності на земельну ділянку може бути примусово припинене за рішенням суду.

На виконання вимог закону, 17.09.2020р. відповідачка уклала з позивачкою у простій письмовій формі договір купівлі-продажу земельної ділянки 27, масив НОМЕР_1 , розташованої на території Полянецької сільської ради Савранського району Одеської області, площею 3,8900га, кадастровий номер 5124383200:01:006:0119, цільове призначення для ведення сільськогосподарського виробництва. Зміст договору викладений у розписці, яка скріплена підписами сторін (а.с.15).

За вказаним договором купівлі-продажу сторони узгодили, що вартість земельної ділянки становить 120668грн., які позивачка передала відповідачці під час укладання договору, а остання прийняла цю суму як належу оплату.

Також, під час укладання договору відповідачка передала позивачці документи на земельну ділянку та саму земельну ділянку.

У своєму відзиві на позовну заяву відповідачка визнала та підтвердила, що вона дійсно уклала з позивачкою договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки, отримавши за неї узгоджену у договорі (розписці) вартість та передала право власності на неї позивачці, але відмовилася від завершення угоди, а саме від нотаріального посвідчення договору, та у подальшому не збирається йти до нотаріуса.

Як встановлено ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

За змістом ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно ч.2 ст.220 цього Кодексу якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

З приводу застосування ст.220 ЦК України в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зверталось увагу на те, що при розгляді таких справ суди повинні з`ясувати, чи підлягає правочин обов`язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

Судом встановлено, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу земельної ділянки, що підтверджується письмовими доказами, а саме розпискою від 17.09.2020р., та відбулося повне виконання цього договору продавець (відповідачка) отримала усю суму оплати за проданою нею земельну ділянку, а покупцю (позивачці) було передано земельну ділянку та усі документи на неї.

Факт ухилення від нотаріального посвідчення договору відповідачка повністю визнала у своїх письмових запереченнях проти позову. Також відповідачка зазначила, що відмовляється від виконання вимог ст.657 ЦК України щодо нотаріального посвідчення договору, що порушує права позивачки та робить неможливим захист її прав інакше, ніж шляхом звернення до суду.

Також, судом враховується, що на час укладання спірного договору діяв мораторій на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Вирішуючи це питання, суд застосовує правові висновки, що були викладені у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.01.2013р. №10-71/0/4-13 «Про деякі питання застосування норм Земельного кодексу України» та у листі від 16.05.2013р. №24-754/0/4-13 «Про практику розгляду судами цивільних справ з іноземним елементом», відповідно до яких пункт 15 розділу X «Перехідні положення» ЗК, яким було встановлено заборону купівлі-продажу або іншим способом відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, не поширюється на правовідносини щодо обов`язкового продажу іноземцем земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що передбачено ст.81 ЗК України, оскільки ці вимоги є імперативними і мають застосовуватись попри дію мораторію. Тобто, дія мораторію на обов`язкове відчуження іноземцем земельної ділянки сільськогосподарського призначення не розповсюджується.

Таким чином, відсутні будь-які інші підстави недійсності правочину, окрім недотримання сторонами вимог щодо його нотаріального посвідчення.

Оскільки судом встановлено юридичний склад, передбачений ч.2 ст.220 ЦПК України, то позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.204, ч.2 ст.220, ч.2 ст.328, ст.392 ЦК України, ч.1 ст.82, ч.3 ст.258, ст.ст.259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки 27, масив НОМЕР_1 , розташованої на території Полянецької сільської ради Савранського району Одеської області, площею 3,8900га, кадастровий номер якої 5124383200:01:006:0119, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений 17.09.2020р. між ОСОБА_1 (за договором покупець) та громадянкою Республіки Молдова ОСОБА_2 (за договором продавець).

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована і проживає за адресою АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , право власностіна земельнуділянку 27, масив НОМЕР_1 , розташовану на території Полянецької сільської ради Подільського (колишнього Савранського) району Одеської області, площею 3,8900га, кадастровий номер якої 5124383200:01:006:0119, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» це рішення суду є підставою для державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцятиднів з дня його проголошення (ч.1 ст.354, ч.1 ст.355 ЦПК України).

СУДДЯ (підпис)

Суддя Савранського районного

суду Одеської області Бростовська Н.О.