Постанова

від 03.10.2022 по справі 916/3329/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2022 рокум. ОдесаСправа № 916/3329/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал»

на рішення Господарського суду Одеської області від „13 червня 2022р., повний текст якого складено та підписано „22 червня 2022р.

у справі №916/3329/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал»

до відповідача Дочірнього житлово-експлуатаційного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Будпроект»

про стягнення заборгованості в розмірі 71 770,32 грн.,

головуючий суддя Шаратов ЮА.

місце ухвалення рішення: Господарський суд Одеської області

Справа розглянута без повідомлення учасників справи, в порядку письмового провадження.

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2021 року Товариствоз обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Дочірнього житлово-експлуатаційного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Будпроект» в якій просило стягнути з відповідача на свою користь борг за послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.06.2021 по 01.10.2021 в сумі 71 770,32 грн. та витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, всупереч умов укладеного між сторонами договору про послуги водопостачання та водовідведення від 22.05.2005 року №4032/1 та додаткової угоди до нього від 09.09.2010 року №327/1-2, належним чином не виконуються господарські зобов`язання в частині повної та своєчасної оплати за отримані послуги.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.06.2022 року у справі №916/3329/21 (суддя Шаратов Ю.А.) позов задоволено частково; стягнуто з Дочірнього житлово-експлуатаційного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Будпроект» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» 15 235,14 грн. та витрати на сплату судового збору в розмірі 481,87 грн. Відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» до Дочірнього житлово-експлуатаційного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Будпроект» в частині стягнення заборгованості у розмірі 56 535,18 грн.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що наявність заборгованості, нарахованої позивачем, відповідач у встановленому порядку не спростував належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» в частині стягнення з Дочірнього житлово-експлуатаційного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Будпроект» заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення за спірний період за об`єктами по вул. Поштовій, 5,7 у сумі 15 235,14 грн.

Разом з тим, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача боргу в розмірі 56 535,18 грн за об`єктом, який знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Космонавтів, 64А не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено належними та допустимим доказами обсяг споживання у спірний період.

Не погодившись із даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2022 року по справі №916/3329/21 та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Скаржник не погоджується з прийнятим рішенням суду першої інстанції та вважає його незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права та висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи.

Апелянт вважає, що для даної справи преюдиціальне значення має рішення Господарського суду Одеської області від 09.11.2021 по справі №916/1868/21. Вказаним рішенням відповідача зобов`язано сплатити заборгованість за надані позивачем послуги водопостачання та водовідведення за період 01.10.2020 по 01.06.2021 у розмірі 151 394,84 грн. Справа розглядалась між тими ж сторонами за тим самим предметом позову, тому задоволення судом першої інстанції позову є безумовною підставою визнання правомірності нарахування обсягів споживання за об`єктом, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул.. Космонавтів, 64А.

Тобто цим рішенням суду вже встановлена та доведена правомірність нарахування об`ємів.

Також скаржник зазначає, що судом першої інстанції загальну суму оплат 35 470,58 грн. враховано як оплату послуг за адресами: м. Одеса, вул.. Поштова, 5, вул.. Поштова, 7, але фактично в цих оплатах є оплати послуг наданих за адресою: м. Одеса, вул.. Космонавтів, 64А, що взагалі не було з`ясовано судом (копії платіжних доручень про сплату послуг за адресою: м. Одеса, вул.. Космонавтів, 64А додаються).

Крім того, апелянт зазначив, що судом не запитувалися та не пропонувалося надати сторонам платіжні доручення. Отже, судом першої інстанції неповно з`ясовані всі обставини, що мають значення для даної справи, внаслідок чого, висновки суду, викладені у рішенні суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.08.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» на рішення Господарського суду Одеської області від „13 червня 2022р. у справі №916/3329/21. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» ухвалено здійснювати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржуване у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, заперечення позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.05.2002 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Інфокс в особі філії ,,Інфоксводоканал, м. Одеса та Дочірнім житлово-експлуатаційним підприємством товариства з обмеженою відповідальністю ,,Будпроект, м. Одеса укладено договір на послуги водопостачання і водовідведення № 4032/1.

Відповідно до п. 1.1. договору водоканал надає послуги з подачі питної води по ГОСТ 2874-82 «Вода питна» і приймання стічних вод на об`єкти абонента згідно з додатками № № 1, 2, 3, які щороку до 15 листопада кожного року надсилаються водоканалу.

Згідно з п. 1.2. договору абонент своєчасно сплачує надані йому послуги водопостачання і водовідведення, експлуатує і утримує водопровідні і каналізаційні мережі, прилади та пристрої на них в належному стані згідно з встановленими Правилами, переліченими в п. 2.1 цього договору, і діючим законодавством.

За умовами п. 2.3.8. договору абонент зобов`язується щомісячно, за встановленою формою з 1-го по 5-те число в письмовому вигляді надати відомості про водоспоживання абонента і фактичну оплату населенням послуг водокористування за минулий місяць. У випадку їх непредставлення в строк водоканал здійснює розрахунок відповідно до «Правил водокористування».

Відповідно до п. п. 3.1. - 3.5. договору облік спожитої води здійснюється за показниками приладів обліку води, встановлених на об`єктах абонента, згідно з даними додатків № № 1, 2, 3. За відсутності приладу обліку води, тимчасово до його встановлення, кількість спожитої води визначається на підставі затверджених у встановленому законом порядку нормативів водоспоживання.

Оплата послуг водокористування і водовідведення здійснюється щомісячно до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок водоканалу.

Оплата здійснюється за тарифами, затвердженими в установленому діючим законодавством порядку. На момент укладання договору діють наступні тарифи: вода: 0,43 грн. за 1 куб.м; стоки: 0,37 грн. за 1 куб.м. У разі зміни тарифів, діючих на момент складання договору, оплата абонентом наданих йому послуг здійснюється за новими тарифами, без зміни інших умов договору. Відомості про зміни діючих тарифів абонент отримує через засоби масової інформації.

Рахунки на оплату платежів (дебетові повідомлення) надсилаються абоненту через банківську установу згідно банківських реквізитів, вказаних абонентом при підписанні цього договору.

За відсутності у абонента поточного рахунку в банку, рахунок на його адресу надсилається поштою.

Згідно з п. 5.2. договору за всіма питаннями, не врегульованими цим договором, сторони керуються «Правилами водокористування», «Правилами приймання стічних вод» і діючим законодавством України.

Відповідно до п. 5.3. договір укладено строком на п`ять років і діє з 22.05.2002 р. по 22.05.2007 р. Договір вважається продовженим на наступні п`ять років, якщо до закінчення місяця після закінчення строку його дії жодна із сторін не заявить про зміни чи припинення його дії.

У додатку № 1 до договору від 22.05.2002 р. № 4032/1 визначені об`єкти, щодо яких здійснюється водопостачання та водовідведення, розташовані за адресами м. Одеса:

- вул. Поштова, буд. 5;

- вул. Поштова, буд. 7;

- вул. Космонавтів, буд. 64А.

09.09.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Інфокс в особі філії «Інфоксводоканал», та Дочірнім житлово-експлуатаційним підприємством товариства з обмеженою відповідальністю ,»Будпроект» укладено додаткову угоду № 327/1-2 до договору від 22.05.2002 р. № 4032/1, якою, зокрема п. 5.3. договору викладено в наступній редакції: «Договір діє з моменту його укладення і до 31.12.2015 р. в частині надання послуг водопостачання і водовідведення.

Договір в частині надання послуг водопостачання і водовідведення вважається продовженим на наступні п`ять років, якщо за місяць до його закінчення сторони не дійдуть згоди внести зміни чи припинити його дію.

В частині розрахунків за отримані послуги водопостачання і водовідведення договір діє до повного погашення заборгованості за цим договором».

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Інфокс в особі філії «Інфоксводоканал» надало Дочірньому житлово-експлуатаційному підприємству товариства з обмеженою відповідальністю «Будпроект» в період з 01.06.2021 р. по 01.10.2021 р. послуги з водопостачання та водовідведення.

Однак, у зв`язку з тим, що відповідач не сплачував у повному обсязі отримані послуги у нього за період з 01.06.2021 по 01.10.2021 склалась заборгованість на суму 71 770,32 грн. , Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Інфокс в особі філії «Інфоксводоканал» звернулось до господарського суду з відповідним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами статей 6, 627, 628 та 638 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч. 1, ч. 7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Зазначені положення можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 5.27 Розділу V Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190, (в редакції наказу від 24.10.2012 № 541) встановлено, що в окремих випадках (сезонне водоспоживання, незначні витрати води, недоцільність встановлення засобів обліку, їх відсутність тощо) розрахунок витрат води споживачами, які не мають засобів обліку, за узгодженням з виробником виконується згідно з нормами водоспоживання, затвердженими місцевими органами виконавчої влади, - за кількістю календарних днів, протягом яких проводилося водопостачання цих споживачів.

Згідно із пунктом 4 Розділу V Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190 у виключних випадках (сезонне споживання, недоцільність встановлення) за погодженням з виконавцем послуги з централізованого водопостачання / централізованого водовідведення обсяги води за розрахунковий період визначаються за нормативами питного водопостачання, затвердженими органом місцевого самоврядування в установленому порядку, за кількістю календарних днів, протягом яких проводилося водопостачання цих споживачів.

Відповідно до пункту 6 Додатку до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради «Про внесення доповнень до рішення виконавчого комітету» від 25.02.2010 № 30, для об`єктів з водопроводом, каналізацією та ваннами, з газовими водонагрівачами на 1 мешканця норми витрати води складають 190 літрів, середньомісячні норми витрати води 5,783 куб.м.

Згідно із наданим Відповідачем звітом про водоспоживання та розрахункові дані по житловим будинкам не обладнаними домовими водолічильниками по вул.. Поштова,5 загальна кількість мешканців складає 43, а по вул.. Поштова, 7 загальна кількість мешканців складає 30.

Постановою НКРЕКП № 2499 від 16.12.2020 були встановлені наступні тарифи на централізоване водопостачання 16,44 грн. за 1 м.куб. з ПДВ (13,70 грн. за 1 м.куб. без ПДВ); на централізоване водовідведення - 13,584 грн. за 1 м. куб. з ПДВ (11,32 грн. за 1 м. куб. без ПДВ), а всього 30,024 грн. з ПДВ (16,44 + 13,584 = 30,024).

За період з 01.06.2021 по 01.10.2021 об`єм щомісячного водоспоживання об`єкта за адресою: м.Одеса, вул.. Поштова,5 складає 248,7 куб.м. (43 Х 5,783 = 248,7).

За період з 01.06.2021 по 01.10.2021 об`єм щомісячного водоспоживання об`єкта за адресою: м.Одеса, вул. Поштова,7 складає 173,51 куб.м. (30 Х 5,783 = 173,51).

Отже сума отриманих комунальних послуг за вищевказаними адресами за період з 01.06.2021 по 01.10.2021 складає 50 705,72 грн. (248,7 + 173,51) Х 30,024 Х 4 = 50 705,72).

Як вірно встановлено господарським судом, абонентом № 14087 ДЖЕП ТОВ "Будпроект" сплачено за надані комунальні послуги 35 470,58 грн., а саме у червні 2021р. 7 259,00 грн., у липні 2021р. 18 132,01 грн., у серпні 2021р. 6 508,27 грн. та у вересні 2021р. 3 571,30 грн., що підтверджується Довідкою про розрахунки з абонентом /а.с. 28-30/.

З огляду на те, що абонент № 14087 ДЖЕП ТОВ "Будпроект" не сплачував в повному обсязі за надані послуги, в нього за період з 01.06.2021 по 01.10.2021, за об`єктами по вул.. Поштовій,5,7 склалась заборгованість на суму 15 235,14 грн. (50 705,72 35 470,58 = 15 235,14).

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за об`єктом, який знаходиться за адресою: вул.Космонавтів,64А, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Обов`язок (тягар) доказування обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №922/1163/18, від 23.12.2020 у справі №910/2284/20).

У постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі №922/51/20 зазначено, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Як вбачається зі Звіту додатку до акту звірки за червень-жовтень 2021р. обсяг споживання на об`єкті за адресою м. Одеса, вул.. Космонавтів, 64А розрахований (з вирахуванням об`ємів субспоживачів) за середньодобовою витратою за 2 розрахункові місяці, а саме серпень 2020 року та вересень 2020 року (442 + 250) / 2 = 346 куб.м. - 2 субспоживачі = 344), а в червні в розмірі 850 куб.м. (852 куб.м. - 2 субспоживачі = 850), а всього 1 883 куб.м.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивачем у відповіді на відзив від 20.12.2021 № 1761-4 (вх. № 34543/21 від 21.12.2021) зазначено, що розрахунок за середньодобовою витратою за попередні 2 розрахункові місяці (серпень 2020 та вересень 2020) здійснювався згідно з умовами договору та Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190.

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, Договір від 22.05.2002 не містить умов, які б дозволяли Позивачу здійснювати розрахунок за середньодобовою витратою за попередні 2 розрахункові місяці. А відповідно до пункту 3.1 Договору від 22.05.2002 при відсутності приладу обліку води, тимчасово до його установлення, кількість спожитої води визначається на підставі затверджених в установленому законом порядку нормативів водоспоживання.

Пунктом 5.2.4 Розділу V Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190, (в редакції наказу від 24.10.2012 № 541), передбачено, якщо вести облік води за показами засобу обліку неможливо з причин, що не залежать від споживача та зафіксовані в установленому порядку (зняття засобу обліку виробником, пошкодження скла, корозія циферблата, припинення нормальної роботи засобу обліку через несправності, що виникли в його механізмі, тощо), кількість використаної води за термін відсутності засобу обліку (але не більше 2-х місяців) визначається за середньодобовою витратою за попередні два розрахункові місяці. У разі тривалості роботи засобу обліку менше 2-х місяців кількість води визначається за середньодобовою витратою за період роботи засобу обліку не менше 15 днів. Після закінчення зазначеного терміну, якщо вести облік води неможливо з вини виробника, подальше визначення обсягів водоспоживання здійснюється за нормами споживання.

Отже частину спірного періоду з 01.06.2021 по 12.07.2021 пунктом 5.24 вказаних Правил була передбачена можливість визначення кількості використаної води за термін відсутності засобу обліку за середньодобовою витратою за попередні два розрахункові місяці. Проте, для цього необхідною була наявність обставин зняття засобу обліку виробником, пошкодження скла, корозії циферблату, припинення нормальної роботи засобу обліку через несправності, що виникли в його механізмі. У даному випадку вказані обставини відсутні. А відтак, відсутні й підстави для застосування норм пункту 5.2.4 Правил до спірних відносин.

А Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, в редакції наказу від 19.04.2021 № 97, що також діяли у спірний період, не містять норм щодо можливості розрахунку заборгованості за середньодобовою витратою за попередні 2 розрахункові місяці.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи апелянта з приводу того, що для даної справи преюдиціальне значення має рішення Господарського суду Одеської області від 09.11.2021 по справі №916/1868/21, оскільки у даних справах спожиті послуги були здійснені у різні спірні періоди. Крім того, колегія суддів позбавлена можливості дослідити докази, якими позивач у справі №916/1868/21 обґрунтовував свої позовні вимоги.

Щодо наданих апелянтом до суду апеляційної інстанції документів, а саме: копії платіжних доручень про сплату послуг за адресою: м. Одеса, вул.. Космонавтів, 64А, які за твердженнями скаржника судом першої інстанції не витребовувались, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи та тексту рішення суду першої інстанції, документи, додані скаржником до апеляційної скарги, не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до частини 8 ст.80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у сказаний строк з причин, що не залежали від неї. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

За приписами ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Системний аналіз статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи (у цьому випадку відповідача). Вказаний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №916/317/18 та від 22.05.2019 у справі №5011-15-10488-2012.

За змістом ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подавати докази, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

В силу вимог ст. 169 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом (ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України).

Судова колегія звертає увагу, що під час розгляду справи по суті в Господарському суді Одеської області позивач не був позбавлений можливості дізнатися про стан розгляду справи, яке тривало з лютого 2022 року та повідомити про це суд першої інстанції та не заявляв клопотання про продовження строку проведення підготовчого засідання з метою надання йому можливості надати відповідні докази.

Відповідно до ч.3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин, у силу приписів ст.269 Господарського процесуального кодексу України підстав для прийняття та дослідження додаткових доказів у суду апеляційної інстанції немає.

Згідно п.2 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Враховуючи викладене, рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2022р. у справі №916/3329/21 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» - без задоволення.

Відповідно до п. в ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги) покладаються на скаржника, оскільки доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284

Господарського процесуального кодексу України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2022 у справі № 916/3329/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню, крім випадків передбачених ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови

складено та підписано

„03 жовтня 2022 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Я.Ф. Савицький