Рішення

від 03.10.2022 по справі 910/232/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.10.2022Справа № 910/232/22

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Громадської організації «Комітет сприяння захисту прав співвласників багатоквартирних будинків у м. Києві»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Одеон»

про стягнення 180 865,31 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Громадська організація «Комітет сприяння захисту прав співвласників багатоквартирних будинків у м. Києві» (надалі - ГО «Комітет сприяння захисту прав співвласників багатоквартирних будинків у м. Києві») звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Одеон» (надалі - ТОВ «Будівельна компанія «Одеон») про стягнення 180 865,31 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю підстав для володіння відповідачем грошовими коштами позивача у розмірі 170 000,00 грн., у зв`язку з чим позивачем на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України заявлено вимогу про стягнення з відповідача таких грошових коштів, а також 3% річних у розмірі 3 437,00 грн. та інфляційних у розмірі 7 428,31 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.

Зазначена ухвала направлена на адресу місцезнаходження ТОВ «Будівельна компанія «Одеон» поштовим відправленням за №0105491902848, проте відправлення повернулось до суду із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Вказаний лист було направлено за офіційною адресою місцезнаходження відповідача, яка міститься у ЄДР, та надавалась у ЄДР самим відповідачем, а відтак, неотримання відповідачем поштового відправлення за вказаною ним самим адресою є свідомим діянням (бездіяльністю) самого відповідача, тому всі несприятливі наслідки такого неотримання покладаються на нього самого.

В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою відповідача, вважається днем вручення йому відповідної ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду від 13.01.2022 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Натомість, відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

Позивачем було перераховано відповідачу 170 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученням №8 від 07.02.2020 та №21 від 20.03.2020, а також банківською випискою з рахунку позивача.

22.04.2021 ГО «Комітет сприяння захисту прав співвласників багатоквартирних будинків у м. Києві» направлено на адресу ТОВ «Будівельна компанія «Одеон» претензію про повернення грошових сум, отриманих без достатніх правових підстав від 14.04.2021, в якій позивач просив відповідача повернути грошові кошти у розмірі 170 000,00 грн., отримані останнім без достатніх правових підстав.

Спір у справі виник у зв`язку із перерахуванням позивачем відповідачу грошових коштів без правової підстави, у зв`язку з чим позивач вказує на обов`язок відповідача повернути кошти у розмірі 170 000,00 грн.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Так само, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно із статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

За приписами частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, застосування статті 1212 Цивільного кодексу України має відбуватись за наявності певних умов та відповідних підстав, що мають бути встановлені судом під час розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів у справі.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13, від 02.09.2014 у справі № 910/1620/13, від 14.10.2014 у справі №922/1136/13 та від 25.02.2015 у справі № 910/1913/14, від 02.02.2016 у справі №6-3090цс15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.03.2018 у справі №904/5844/17.

Положення глави 83 застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз вказаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України (правова позиція Верховного Суду України, викладена в постанові від 24.09.2016 у справі № 6-122цс14).

Судом встановлено, що позивачем перераховано відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 170 000,00 грн. згідно платіжних доручень №8 від 07.02.2020, із призначенням платежу: «оплата виконання ремонтно-будівельних робіт із здійснення невід`ємних поліпшень приміщення по вул. Хрещатик/Заньковецька 15/4, відповідно до договору №7/02/20» та №21 від 20.03.2020, із призначенням платежу: «оплата закупки материалов и работ по ремонту помещения ул. Хрещатик/Заньковецька 15/4, відповідно до договору №7/02/20, без ПДВ».

Таким чином, обидва платіжних доручення містять посилання на договір №7/02/20, проте, за твердженням позивача, такого договору між сторонами не укладалось.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд відзначає, що в матеріалах справи не міститься доказів існування договору №7/02/20, укладеного між позивачем і відповідачем, на виконання якого у позивача наявне зобов`язання з перерахування відповідачу 170 000,00 грн.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази існування між сторонами будь-яких господарських правовідносин, на підставі яких у позивача існує обов`язок по перерахуванню відповідачу грошових коштів у загальному розмірі 170 000,00 грн., суд дійшов висновку, що відповідач набув грошові кошти без достатньої правової підстави, у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України, а відтак відповідач зобов`язаний повернути позивачу безпідставно отримані кошти у сумі 170 000,00 грн.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідач 3% річних у розмірі 3 437,00 грн. та інфляційних у розмірі 7 428,31 грн. за загальний період з 22.04.2021 по 24.12.2021.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відзначає, що дія статті 625 Цивільного кодексу України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №908/2552/17 та постановах Великої палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17, від 16.05.2018 у справі №14-16цс18.

Разом з цим, здійсненню нарахувань відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України має передувати встановлення факту прострочення виконання боржником грошового зобов`язання та виникнення у кредитора права на нарахування інфляційних втрат та 3 % річних.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.08.2021 у справі №913/371/20.

На переконання суду, до спірних правовідносин має бути застосовано положення статті 530 Цивільного кодексу України, якою встановлені загальні підстави обчислення строків (термінів) виконання зобов`язання. В частині другій названої статті передбачено, що у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, з урахуванням наведеної норми статті 530 Цивільного кодексу України, обов`язок з повернення безпідставно одержаних грошових коштів у сумі 170 000,00 грн. виникає у відповідача на наступний день з дня закінчення встановленого законом семиденного строку, який слід відраховувати з моменту відповідної вимоги позивача.

Як встановлено судом, претензію про повернення грошових сум отриманих без достатніх правових підстав від 14.04.2021 було направлено на адресу ТОВ «Будівельна компанія «Одеон» 22.04.2021, а відтак, керуючись Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, відповідно до яких нормативні строки пересилання місцевої кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) складають - Д+2, пріоритетної - Д+1, вказану претензію відповідач мав отримати 26.04.2021.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав повернути позивачу 170 000,00 грн. не пізніше 05.05.2021, тобто, за період з 22.04.2021 по 05.05.2021 інфляційні та 3% річних нараховані безпідставно.

Здійснивши власний розрахунок, суд вважає за можливе стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 3 255,62 грн. та інфляційних у розмірі 7 428,31 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно одержаних грошових коштів у розмірі 170 000,00 грн., 3% річних у розмірі 3 255,62 грн. та інфляційні у розмірі 7 428,31 грн. В задоволенні інших позовних вимог (3% річних у розмірі 181,38 грн.) необхідно відмовити з викладених обставин.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Громадської організації «Комітет сприяння захисту прав співвласників багатоквартирних будинків у м. Києві» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Одеон» (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, будинок 37-Б; ідентифікаційний код 41251280) на користь Громадської організації «Комітет сприяння захисту прав співвласників багатоквартирних будинків у м. Києві» (04210, м. Київ, вул. Тимошенка, будинок 18, квартира 476; ідентифікаційний код 37858972) безпідставно отримані кошти у розмірі 170 000 (сто сімдесят тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 3 255 (три тисячі двісті п`ятдесят п`ять) грн. 62 коп., інфляційні у розмірі 7 428 (сім тисяч чотириста двадцять вісім) грн. 31 коп. та судовий збір у розмірі 2 710 (дві тисячі сімсот десять) грн. 26 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий