Рішення

від 04.10.2022 по справі 910/5906/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.10.2022Справа № 910/5906/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Карелової Катерини Сергіївни

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Додотап»

про стягнення 59 397,04 грн.,

Без повідомлення (виклику) представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Карелова Катерина Сергіївна (далі - позивач) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Додотап» (далі - відповідач) про стягнення 59 397,04 грн., з яких: 29 898,70 грн. - основний борг, 26 011,87 грн. - пеня, 302,26 грн. - 3 % річних, 3 184,21 грн. - інфляційні втрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилалась на невиконання відповідачем оплачених позивачем робіт за договором про надання послуг з технічної підтримки програмної продукції в вигляді мобільного додатку від 08.02.2022 року. З урахуванням наведених підстав, Фізична особа-підприємець Карелова Катерина Сергіївна звернулась до суду про стягнення попередньої оплати, штрафних санкцій та компенсаційних виплат у вищевказаному розмірі. Крім того, відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, долученого до позовної заяви, розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу в даній справі склав 6 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.07.2022 року відкрито провадження у справі № 910/5906/22, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 18.07.2022 року про відкриття провадження у справі № 910/5906/22 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення з відповідним трек-номером 0105492594080 на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01021, місто Київ, Кловський узвіз, будинок 7, офіс 5.

Проте, зазначене відправлення з трек-номером 0105492594080 вручене відповідачу не було.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 18.07.2022 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.02.2022 року між Фізичною особою-підприємцем Кареловою Катериною Сергіївною (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Додотап» (виконавець) шляхом накладення електронного підпису було укладено договір про надання послуг з технічної підтримки програмної продукції в вигляді мобільного додатку від 08.02.2022 (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов`язується надати послуги з підтримки та додавання додаткового функціоналу до програмної продукції у вигляді мобільного додатку під керуванням операційних систем ІOS і Android, а замовник - такі послуги прийняти і оплатити.

Пунктом 1.3 Договору унормовано, що перелік усіх додаткових виконуваних послуг, що не входять в обслуговування програмної продукції у вигляді мобільного додатку під керуванням операційних систем ІOS і Android, вимоги до них, а також строки виконання та умови оплати визначаються на основі Технічного завдання, що оформлюється окремо Додатками до даного Договору. Технічні завдання підписуються уповноваженими представниками сторін у тому ж порядку, що й даний Договір, і є його невід`ємною частиною.

У пункті 2.1 Договору сторонами погоджено, що обмін інформацією в процесі виконання цього Договору відбувається шляхом направлення листів електронною поштою (e-mail) уповноваженим особам сторін, призначеним з метою координації виконання умов цього Договору, за наступними адресами: ІНФОРМАЦІЯ_1 (з боку замовника) та ІНФОРМАЦІЯ_2 (з боку виконавця).

Допускається також використання інших доступних сторонам засобів зв`язку, що дозволяють достовірно визначити, що інформація виходить від уповноваженої особи сторони Договору, та підтвердити, що вона дійшла до адресата (пункт 2.2 Договору).

У пункті 10.1 Договору визначено, що останній набирає чинності з дати підписання сторонами та діє до 31.12.2022 року.

Пунктами 11.1, 11.2 Договору передбачено, що усі зміни і доповнення до цього Договору є дійсними у разі, якщо вони оформлені додатковими угодами до цього Договору, та підписані уповноваженими представниками сторін. Сторони домовились, що в рамках відносин за цим Договором допускається використання електронного цифрового підпису (ЕЦП/КЕП), системи електронного документообігу (Вчасно) і порталу державних послуг Дія (diia.gov.ua). Документи, передані сторонами одна одній за допомогою Системи електронного документообігу та підписані ЕЦП/КЕП, прирівнюються сторонами до оригіналів на паперових носіях з рукописним підписом представників сторін.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 4.2 Договору вартість послуг розраховується виконавцем в національній валюті - гривні, еквівалентно актуальному курсу долару США, який встановлений Національним банком України на день виставлення відповідного рахунку на оплату.

В силу пункту 4.3 Договору оплата за послуги, що описані в Технічних завданнях, проводиться замовником згідно з умовами, узгодженими у відповідному Додатку з Технічним завданням.

З матеріалів справи вбачається, що 22.02.2022 року шляхом накладення електронного підпису позивач та відповідач уклали Завдання 1 (Додаток № 6 до Договору) (далі - Завдання).

За змістом Завдання замовник та виконавець погодили постачання програмної продукції та компонентів програмної продукції у вигляді мобільних додатків під керуванням операційних систем ІOS та Android для проекту замовника.

Крім того, у Завданні сторони визначили наступні умови постачання програмної продукції у вигляді мобільних додатків під керуванням операційних систем ІOS та Android для проекту замовника:

- строки надання послуг - 12 робочих днів;

- початок надання послуг: з наступного дня після здійснення замовником погодженої попередньої оплати за Договором;

- формат передачі результату: передати замовнику результати послуги і виключні майнові авторські права на комп`ютерну програму після повної оплати наданих послуг та отримання примірнику акту приймання-передачі наданих послуг на паперовому носії або засобами електронного підписання документів (ЕЦП/КЕП).

- вартість послуг становить 2 110,00 доларів США, що на момент укладення Договору складає 59 797,40 грн.

Також у Завданні сторони визначили, що 29 898,70 грн. позивач сплачує протягом 5 робочих днів з дня підписання Завдання на підставі рахунку про оплату, тоді як інша частина вартості послуг у розмірі 29 898,70 грн. сплачується протягом 5 робочих днів з дня надання послуг на підставі рахунку про оплату.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Додотап» виставило замовнику рахунок від 21.02.2022 року № 1 на оплату послуг з розробки програмної продукції за Договором на суму 29 898,70 грн.

Відповідно до наданої позивачем копії дублікату квитанції від 22.02.2022 № 0.0.2470718162.1 замовник перерахував виконавцю грошові кошти у розмірі 29 899,00 грн. з призначенням платежу «Оплата за розробку програмної продукції зг.рах № 1 від 21.02.2022 р від ФОП Карелова Катерина Сергіївна».

У пункті 3.3.3 Договору передбачено, що виконавець зобов`язаний своєчасно попередити замовника про наявність незалежних від виконавця обставин, що загрожують своєчасному та якісному наданню послуг, інформувати замовника про всі обставини, що впливають на суть та обсяг надання послуг.

Проте в порушення умов укладеного між сторонами правочину відповідач у передбачений Договором та Завданням строк не передав замовнику результатів виконаних ним робіт, а також не попередив позивача про наявність будь-яких обставин, що загрожують своєчасному та якісному наданню оплачених замовником послуг.

За змістом пункту 10.3 Договору він може бути достроково розірваний у випадках, встановлених даним Договором або за взаємною письмовою згодою сторін.

Згідно з пунктом 3.2.5 Договору замовник має право достроково відмовитись від надання послуг, письмово повідомивши виконавця за 5 (п`ять) робочих днів до дати припинення надання послуг та сплативши вартість фактично виконаних та прийнятих робіт виконавця згідно з цим Договором.

З огляду на те, що відповідач фактично не приступив до виконання передбачених Договором робіт та не передав їх результати замовнику в установлений Договором та Завданням строк, 07.06.2022 року Фізична особа-підприємець Карелова Катерина Сергіївна направила на зазначену в Договорі електронну адресу відповідача повідомлення про дострокове розірвання Договору та повернення замовнику, зокрема, фактично сплачених ним на виконання цього правочину грошових коштів у розмірі 29 898,70 грн.

Оскільки відповідач погоджені сторонами за Договором роботи не виконав та у добровільному порядку не повернув позивачу кошти в сумі 29 898,70 грн., Фізична особа-підприємець Карелова Катерина Сергіївна звернулась до господарського суду міста Києва з означеним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частинами 1 та 2 статті 11, статтями 205, 207 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Дослідивши умови укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою означений правочин є договором підряду.

Частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до частини 1 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Частиною 1 статті 846 Цивільного кодексу України унормовано, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Водночас згідно з частинами 2, 4 статті 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

З матеріалів справи вбачається, що в порушення умов Договору відповідач погоджені сторонами роботи у встановлений Договором строк не виконав, результатів робіт у передбачений Завданням строк позивачу не передав, одержані від Фізичної особи-підприємця Карелової Катерини Сергіївни грошові кошти останній не повернув.

Як було зазначено вище, умовами пункту 3.2.5 Договору передбачено право замовника (позивача), зокрема, достроково відмовитись від надання послуг, письмово повідомивши виконавця за 5 (п`ять) робочих днів до дати припинення надання послуг.

07.06.2022 року Фізична особа-підприємець Карелова Катерина Сергіївна направила на вказану в Договорі електронну адресу відповідача повідомлення про дострокове розірвання Договору та повернення замовнику, зокрема, фактично сплачених ним на виконання цього правочину грошових коштів у розмірі 29 898,70 грн.

Однак після направлення вищевказаного повідомлення про дострокове розірвання Договору відповідач у добровільному порядку не повернув позивачу сплачені останнім кошти в сумі 29 898,70 грн. Докази, які свідчать про повернення позивачу спірної суми грошових коштів станом на час розгляду судом даного спору, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Крім того, відповідно до положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Враховуючи те, що загальна сума боргу відповідача, яка складає 29 898,70 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, а також не надав доказів належного виконання ним обумовлених між сторонами робіт в установлені Договором та Завданням строки, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Фізичної особи-підприємця Карелової Катерини Сергіївни до відповідача про стягнення вказаної суми грошових коштів, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Зважаючи на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором та простроченням виконання відповідних робіт, позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Додотап» 26 011,87 грн. пені, нарахованої на суму вартості прострочених робіт у розмірі 29 898,70 грн. у період з 12.03.2022 року по 12.07.2022 року.

Положеннями статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частини 1 статті 1 Цивільного кодексу України).

Водночас, в силу приписів частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Цю норму Цивільного кодексу України слід розуміти так, що спеціальними законами можуть передбачатися особливості регулювання певних майнових відносин в сфері господарювання.

Згідно з частиною 2 статті 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

При цьому, слід враховувати, що відповідно до частини другої статті 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Тому в разі, якщо норми Господарського кодексу України не містять особливостей регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання, а встановлюють загальні правила, які не узгоджуються із відповідними правилами Цивільного кодексу України, слід застосовувати правила, встановлені Цивільним кодексом України.

За таких обставин, до спірних правовідносин підлягають застосуванню спеціальні норми Господарського кодексу України, які регулюють майнову відповідальність суб`єктів господарювання за порушення господарських зобов`язань.

В силу приписів статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі статтею 230, пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов`язання у відсотках до суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання.

Аналізуючи в сукупності вищевказані норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що на основі норм господарського законодавства пеня може бути застосована для забезпечення будь-якого зобов`язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій.

Про це, зокрема, свідчить використання законодавцем таких термінів, як "зобов`язання", "грошова сума".

Як наслідок, враховуючи приписи частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України та частину 2 статті 4 Господарського кодексу України, що передбачають наявність спеціальних норм, регулюючих господарські відносини, сторони господарського договору мають право забезпечувати пенею виконання будь-якого зобов`язання, а не лише грошового.

Аналізуючи частину 3 статті 549 Цивільного кодексу України у контексті меж свободи договору, визначених абзацом 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що сторони в договорі можуть змінити її положення та забезпечити за допомогою пені не лише грошове зобов`язання.

Згідно з пунктом 6.5 Договору у випадку, якщо виконавцем порушені строки виконання робіт, виконавець сплачує пеню в розмірі 1 % від загальної вартості робіт, визначених Технічним завданням, за кожен робочий день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок вищенаведеної штрафної санкції, суд вважає його таким, що не повністю відповідає приписам чинного законодавства в силу допущених методологічних помилок при визначенні кінцевої дати періоду прострочення та кількості днів за такий період прострочення виконання робіт, що призвело до заявлення вказаної суми пені у завищеному розмірі.

При цьому, судом враховано зазначену позивачем базу нарахування пені та взято до уваги положення частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, за якими при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Як було зазначено вище, 07.06.2022 року Фізична особа-підприємець Карелова Катерина Сергіївна направила на зазначену в Договорі електронну адресу відповідача повідомлення про дострокове розірвання Договору та повернення замовнику, зокрема, фактично сплачених ним на виконання цього правочину грошових коштів у розмірі 29 898,70 грн. Враховуючи наведене, укладений між сторонами Договір в силу пункту 3.2.5 цієї угоди та частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України було фактично розірвано позивачем з 15.06.2022 року, тобто зі спливом п`яти робочих днів з моменту направлення Фізичною особою-підприємцем Кареловою Катериною Сергіївною на адресу відповідача вищевказаного повідомлення.

За умовами частини 2 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Додотап» щодо виконання робіт за Договором з 15.06.2022 року припинилися, тоді як після такого припинення у відповідача виникло грошове зобов`язання з повернення позивачу сплачених останнім грошових коштів.

Враховуючи вищенаведене, а також зважаючи на дійсний період прострочення відповідачем виконання чинного негрошового зобов`язання, за прострочення якого пунктом 6.5 Договору передбачена відповідальність у вигляді сплати пені, обґрунтованою сумою цієї штрафної санкції, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, є пеня в розмірі 20 032,13 грн., нарахована на вартість прострочених робіт в сумі 29 898,70 грн. у період з 12.03.2022 року по 14.06.2022 року (за 67 робочих днів прострочення).

Отже, стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Додотап» на користь позивача підлягає пеня в розмірі 20 032,13 грн., у той час як у задоволенні вимог замовника про стягнення з виконавця 5 979,74 грн. пені слід відмовити.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 302,26 грн. 3 % річних та 3 184,21 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму основного боргу в розмірі 29 898,70 грн. у період з 12.03.2022 року по 12.07.2022 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок вищевказаних компенсаційних виплат, а також зважаючи на дійсний період прострочення відповідачем виконання саме грошового зобов`язання з повернення позивачу суми сплачених останнім грошових коштів у розмірі 29 898,70 грн., суд дійшов висновку про те, що стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Додотап» на користь Фізичної особи-підприємця Карелової Катерини Сергіївни підлягає 68,81 грн. 3 % річних та 926,86 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму основного боргу в розмірі 29 898,70 грн. у період з 15.06.2022 року по 12.07.2022 року.

Водночас у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 233,45 грн. 3 % річних та 2 257,35 грн. інфляційних втрат, нарахованих з 12.03.2022 року по 14.06.2022 року, слід відмовити з огляду на фактичну відсутність протягом означеного періоду прострочення відповідачем виконання грошових зобов`язань перед позивачем з повернення сплачених останнім коштів.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження вчасного виконання робіт, передбачених Договором.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням вищенаведеного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо вимог позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Додотап» 6 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Згідно з частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Так, за умовами частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Судом встановлено, що згідно із попереднім розрахунком судових витрат, наведеним у позовній заяві, очікуваний розмір витрат позивача на правову допомогу в даній справі склав 6 000,00 грн.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що 19.05.2022 року між Фізичною особою-підприємцем Кареловою Катериною Сергіївною (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Консенсус» (виконавець) було укладено договір про надання правової допомоги № 69 (далі - Договір про надання правової допомоги), за умовами якого виконавець надає клієнту правову допомогу, а останній - приймає та оплачує її вартість у повному обсязі.

Пунктами 6.1, 6.2 Договору про надання правової допомоги передбачено, що вартість правової допомоги виконавця визначається у Додатку 1 до Договору. Оплата проводиться протягом 3-х днів на підставі виставленого рахунку.

З долученого до матеріалів справи Додатку 1 до Договору про надання правової допомоги вбачається, що сторонами цього правочину встановлено наступну вартість послуг, у тому числі: складання запитів, заяв, претензій, клопотань, заперечень, відповідей, скарг тощо (в т.ч. під час ведення справ у суді) - 1 000,00 грн. за сторінку; складання позову, відзиву, скарги - 5 000,00 грн.

17.06.2022 року Адвокатське об`єднання «Консенсус» виставило позивачу рахунок на оплату послуг від 17.06.2022 № 71 на суму 6 000,00 грн., який Фізичною особою-підприємцем Кареловою Катериною Сергіївною був оплачений у повному обсязі відповідно до платіжного доручення від 07.07.2022 № 3.

Зі змісту наявної у матеріалах справи копії акту надання послуг № 68, складеного 17.06.2022 року Адвокатським об`єднанням «Консенсус» та позивачем, вбачається, що виконавцем було надано замовнику послуги зі складення проекту повідомлення про розірвання договору та вимоги про повернення попередньої оплати до ТОВ «Додотап» (вартість послуги - 1 000,00 грн.) та складання позовної заяви до господарського суду міста Києва до ТОВ «Додотап» про відшкодування збитків (вартість послуги - 5 000,00 грн.).

Вказана вартість послуг відповідає умовам Договору про надання правової допомоги.

У матеріалах справи наявна копія звіту про надану позивачу Адвокатським об`єднанням «Консенсус» правову допомогу (що включає складення проекту повідомлення про розірвання договору та вимоги про повернення попередньої оплати до ТОВ «Додотап»; складання позовної заяви до господарського суду міста Києва до ТОВ «Додотап» про відшкодування збитків), а також виданого Адвокатським об`єднанням «Консенсус» ордеру серії ВН № 1159948 на надання правової допомоги на представництво інтересів позивача адвокатом Ноздріним Олексієм Миколайовичем.

З відомостей, що містяться у Єдиному реєстрі адвокатів України, вбачається, що Ноздрін Олексій Миколайович є адвокатом.

За приписами статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У додатковій постанові від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд має право за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але лише у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті, яка, зокрема встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справ. При цьому, для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (пункт 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23.06.1993 року).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

Водночас, беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами.

Разом із тим, від Товариства з обмеженою відповідальністю «Додотап» клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та заперечень стосовно розміру заявлених витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у зв`язку із розглядом справи № 910/5906/22, не надходило.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката, відповідач не надав.

У той же час із доданих до матеріалів справи документів вбачається, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн. є підтвердженими.

У пункті 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких віднесено витрати на оплату професійної правничої допомоги), покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що відповідачем не подано будь-яких клопотань про зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення судових витрат та не доведено суду належними та допустимим доказами обставин, які свідчать про наявність підстав для зменшення розміру адвокатських витрат, та які безпосередньо вказані у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (складність справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони, в тому числі вплив вирішення справи на репутацію сторони або публічний інтерес до справи), зважаючи на те, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є підтвердженими, враховуючи часткове задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Карелової Катерини Сергіївни, суд дійшов висновку про те, що обов`язок з відшкодування заявлених позивачем витрат пропорційно до розміру його задоволених позовних вимог, що становить 5 144,35 грн., покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Додотап» (01021, місто Київ, Кловський узвіз, будинок 7, офіс 5; код ЄДРПОУ 43985969) на користь Фізичної особи-підприємця Карелової Катерини Сергіївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 29 898 (двадцять дев`ять тисяч вісімсот дев`яносто вісім) грн. 70 коп. основного боргу, 20 032 (двадцять тисяч тридцять дві) грн. 13 коп. пені, 68 (шістдесят вісім) грн. 81 коп. 3 % річних, 926 (дев`ятсот двадцять шість) грн. 86 коп. інфляційних втрат, 2 127 (дві тисячі сто двадцять сім) грн. 19 коп. витрат по сплаті судового збору та 5 144 (п`ять тисяч сто сорок чотири) грн. 35 коп. витрат на професійну правову допомогу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 04.10.2022 року.

Суддя В.С. Ломака