Рішення

від 28.09.2022 по справі 914/1586/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2022 Справа № 914/1586/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Муравець О.М.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Грейсагро, с.м.т. Нове Кропивницького району Кіровоградської області

до відповідача: Фермерського господарства Помірки, с. Воля-Задеревацька Стрийського району Львівської області

про стягнення заборгованості в розмірі 20 330,04 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Грейсагро до відповідача: Фермерського господарства Помірки про стягнення заборгованості в розмірі 11 510,34 грн., з яких: 2 247,78 грн. 36% річних, 1 146,26 грн. пені, 8 116,30 грн. втрати від інфляції.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.07.2022 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 14.09.2022 року.

01.08.2022 р. представником позивача подано на адресу суду супровідний лист з додатками за вх. № 16181/22.

13.09.2022 р. представником позивача подано на адресу суду заяву про збільшення розміру позовних вимог за вх. № 2926/22, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 20 330,04 грн. заборгованості, з них: 6 510,08 грн. 36% річних, 5 316,66 грн. пені, 8 503,30 грн. втрати від інфляції.

Крім того, 13.09.2022 р. представником позивача подано на адресу суду заяву з додатками за вх. № 19001/22, відповідно до якої представник позивача просить суд стягнути з відповідача 5 524,99 грн. витрат на професійну правничу допомогу. До вказаної заяви позивачем долучено додаткову угоду від 12.09.2022 р., акт про надання правничої (правової) допомоги від 12.09.2022 р., платіжне доручення № 4342 від 12.09.2022 р. на суму 866,66 грн.

13.09.2022 р. представником позивача подано на адресу суду заяву з додатками про приєднання до матеріалів справи додаткових документів за вх. № 19002/22, зокрема, позивачем долучено до матеріалів справи копію наказу Господарського суду Львівської області у справі № 914/3423/21 від 08.07.2022 р., постанову Стрийського ВДВС у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про відкриття виконавчого провадження ВП № 69572751 від 08.08.2022 р., постанову Стрийського ВДВС у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про розшук майна боржника від 05.09.2022 р., інформацію про виконавче провадження.

Протокольною ухвалою суду від 14.09.2022 р. прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог за вх. № 2926/22 від 13.09.2022 р. та постановлено подальший розгляд справи здійснювати з її врахуванням.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.09.2022 р. розгляд справи по суті призначено на 28.09.2022 р.

28.09.2022 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

28.09.2022 р. представником позивача подано на електронну адресу суду заяву за вх. № 20022/22, в якій позивач зазначає про неможливість забезпечення явки повноважного представника позивача для участі в судовому засіданні 28.09.2022 р. Повідомляє про те, що повністю підтримує позовні вимоги з урахування поданої заяви про збільшення розміру позовних вимог за вх. № 2926/22 від 13.09.2022 р., та просить суд стягнути з відповідача 6 510,08 грн. 36% річних, 5 316,66 грн. - пені, 8 503,30 грн. - втрат від інфляції, 2 481,00 грн. судового збору та 5 524,99 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

28.09.2022 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, вимог ухвали суду від 25.07.2022 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Враховуючи ч.3 ст.222 ГПК України, відповідно до якої, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Відтак, фіксування судового процесу під час судового засідання 28.09.2022 р. не здійснюється.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу судом за адресою: 82487, Львівська область, Стрийський район, село Воля-Задеревацька, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Так, відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ Укрпошта, щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 7901414598172, ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.07.2022 р. про відкриття провадження у справі № 914/1586/22, відповідачем отримано 11.08.2022 р.

Крім того, представником позивача долучено до матеріалів справи супровідний лист з додатками за вх. № 16181/22, з яких вбачається, що позивачем направлено на адресу відповідача - 82487, Львівська область, Стрийський район, село Воля-Задеревацька повідомлення про відкриття Господарським судом Львівської області 25 липня 2022 року провадження у справі № 914/1586/22, а також ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.07.2022 р. про відкриття провадження у справі № 914/1586/22.

Відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ Укрпошта, щодо результатів пошуку даного поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 0970101759210, щодо направлення позивачем на адресу відповідача повідомлення та ухвали суду від 25.07.2022 р., то відповідачем отримано таке 02.08.2022 р. (докази містяться в матеріалах справи).

Суд зазначає, що відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав. Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду даної справи.

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи і те, що явка повноважного представника відповідача не визнавалась судом обов`язковою ухвалами суду у даній справі, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/1586/22.

В судовому засіданні 28.09.2022 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що 12 лютого 2020 року, між ТзОВ Грейсагро та ФГ Помірки було укладено Договір поставки № ЗУП-10/20. Як зазначає позивач, у зв`язку із невиконанням у повному обсязі зобов`язань зі сторони ФГ Помірки щодо оплати вартості отриманого товару, ТзОВ Грейсагро було вимушене звернутися до Господарського суду Львівської області, із позовною заявою про стягнення: заборгованості, % річних, пені та штрафу за договором поставки (№ ЗУП-10/20 від 12 лютого 2020 року). В даному позові, ТОВ "ГРЕЙСАГРО" просило стягнути із відповідача, у тому числі: 21 500,00 грн. - суму основної заборгованості, 14 964,00 грн. - 36 % річних, 5 708,16 грн. - пені, 4 300,00 грн. - штрафу. При зверненні до суду із вказаним - первісним позовом: розрахунок 36 % річних та пені позивачем проводився з урахуванням: частково здійснених відповідачем оплат, кількості днів у 2020 та 2021 роках. Позивач вказує на те, що рішенням Господарського суду Львівської області від 24.01.2022 у справі № 914/3423/21 позов задоволено повністю, вирішено стягнути з ФГ Помірки на користь ТОВ Грейсагро 21500,00 грн. основного боргу, 4300,00 грн. штрафу, 5708,16 грн. пені, 14964,00 грн. 36% річних та 2 270,00 грн. судового збору. Постановою Західного апеляційного господарського суду 29.06.2022 р. у справі № 914/3423/21 апеляційну скаргу Фермерського господарства Помірки залишено без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду Львівської області від 24.01.2022 у справі №914/3423/21 без змін. Також позивач зазначає, що незважаючи на ухвалене Господарським судом Львівської області судове рішення, яке судом апеляційної інстанції залишено без змін, відповідачем станом на день подання позову так і не вжито заходів, щодо сплати існуючої суми основної заборгованості у розмірі 21 500,00 грн. На підставі наведеного, позивач просить суд, із врахуванням поданої заяви про збільшення розміру позовних вимог за вх. № 2926/22 від 13.09.2022 р., стягнути з відповідача 6 510,08 грн. 36% річних за період з 10.11.2021 р. 12.09.2022 р., 5 316,66 грн. пені за період з 10.11.2021 р. до 12.09.2022 р., 8 503,30 втрат від інфляції за період з листопада 2020 року до серпня 2022 року. Судові витрати із сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 524,99 грн. просить покласти на відповідача.

Позиція відповідача.

В судові засідання з розгляду даної справи відповідач не забезпечив явки повноважного представника, вимог ухвали суду від 25.07.2022 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу судом за адресою: 82487, Львівська область, Стрийський район, село Воля-Задеревацька, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Так, відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ Укрпошта, щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 7901414598172, ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.07.2022 р. про відкриття провадження у справі № 914/1586/22, відповідачем отримано 11.08.2022 р.

Крім того, представником позивача долучено до матеріалів справи супровідний лист з додатками за вх. № 16181/22, з яких вбачається, що позивачем направлено на адресу відповідача - 82487, Львівська область, Стрийський район, село Воля-Задеревацька повідомлення про відкриття Господарським судом Львівської області 25 липня 2022 року провадження у справі № 914/1586/22, а також ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.07.2022 р. про відкриття провадження у справі № 914/1586/22.

Відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ Укрпошта, щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 0970101759210, щодо направлення позивачем на адресу відповідача повідомлення та ухвали суду від 25.07.2022 р., то відповідачем таке отримано 02.08.2022 р. (докази містяться в матеріалах справи).

Таким чином, відповідач повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.

Однак, відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України, як відповідач у справі.

Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов`язковою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.

15.11.2021 р. ТОВ Грейсагро звернулось із позовом до Господарського суду Львівської області до ФГ Помірки про стягнення 46 472,16 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що на виконання умов укладеного між ТОВ Грейсагро та ФГ Помірки договору поставки № ЗУП-10/20 від 12.02.2020 р. (надалі Договір), позивач здійснив поставку товару на загальну суму 61 055,16 грн. Попередньо до договору сторони підписали специфікації, у яких погодили асортимент, ціну та строки проведення оплати відповідачем за отриманий товар. Відповідач, всупереч умовам договору, оплатив вартість поставленої продукції лише частково, внаслідок чого утворилася заборгованість перед ТОВ Грейсагро у розмірі 21 500,00 грн. З огляду на передбачені положеннями договору умови, позивач на суму простроченого боргу нарахував до стягнення 14 964,00 грн. 36% річних, 5 708,16 грн. пені та 4 300,00 грн. штрафу.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.01.2022 у справі № 914/3423/21 позов задоволено повністю, вирішено стягнути з ФГ Помірки на користь ТОВ Грейсагро 21500,00 грн. основного боргу, 4300,00 грн. штрафу, 5708,16 грн. пені, 14964,00 грн. 36% річних та 2 270,00 грн. судового збору.

Постановою Західного апеляційного господарського суду 29.06.2022 р. у справі № 914/3423/21 апеляційну скаргу Фермерського господарства Помірки залишено без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду Львівської області від 24.01.2022 у справі №914/3423/21 без змін.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено рішенням Господарського суду Львівської області від 24.01.2022 у справі № 914/3423/21, 12.02.2020 між ТОВ Грейсагро та ФГ Помірки укладений договір поставки № ЗУП-10/20, за умовами п. 2.1. якого, за даним договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу. Асортимент, кількість та ціна якої визначаються специфікаціями та/або накладними та/або рахунками-фактури, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 5.1.1. Договору, Покупець за несвоєчасну оплату Товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення, а також, додатково сплачує штраф у розмірі 20% (двадцять) процентів від суми несплаченого боргу.

В разі невиконання Покупцем зобов`язань щодо оплати триманого Товару та невиконання зобов`язань передбачених розділом 3 цього Договору, Покупець, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості, 36% річних, якщо інший розмір річних не встановлено відповідною Специфікацією та/або додатковою(ими) угодою(ами) до Договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати (п. 5.8. договору).

Відповідно до п. 5.9. Договору, сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним Договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України , продовжується до 3 (трьох) років.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки розмір заборгованості відповідача було підтверджено рішенням Господарського суду Львівської області від 24.01.2022 у справі № 914/3423/21, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду 29.06.2022 р., то за період прострочення її сплати, позивач у даній справі із врахуванням поданої заяви про збільшення розміру позовних вимог за вх. № 2926/22 від 13.09.2022 р., просить суд стягнути з відповідача 6 510,08 грн. 36% річних за період з 10.11.2021 р. 12.09.2022 р., 5 316,66 грн. пені за період з 10.11.2021 р. до 12.09.2022 р. та 8 503,30 втрат від інфляції за період з листопада 2020 року до серпня 2022 року. Судові витрати із сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 524,99 грн. позивач просить покласти на відповідача.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст.611 ЦК України).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу (вказана правова позиція щодо застосування ч.2 ст.625 ЦК України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 р. у справі № 916/190/18).

Наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором про надання послуг, яке боржник виконав з простроченням строку, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України.

З огляду на зазначене, судом встановлено, що судовим рішенням у справі № 914/3423/21 встановлено наявність заборгованості та з відповідача на користь позивача стягнуто 21500,00 грн. основного боргу, 4300,00 грн. штрафу, 5708,16 грн. пені, 14964,00 грн. 36% річних та 2 270,00 грн. судового збору і такі зобов`язання зводяться до сплати грошей, отже, є грошовим зобов`язанням.

Відтак, між сторонами існували грошові зобов`язання, які відповідач належним чином не виконував, що підтверджується доказами, долученими позивачем до справи і це дає підстави суду для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних витрат за весь час прострочення, 36 % річних від простроченої суми згідно п. 5.1.1. Договору, оскільки боржник зобов`язаний відшкодувати інфляційні витрати та річних від знецінення неповернутих коштів в тому числі і за час виконання рішення суду про стягнення цих сум.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, 36 % річних, суд вважає його вірним, відтак позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Щодо нарахованої позивачем пені в розмірі 5 316,66 грн. за період з 10.11.2021 р. до 12.09.2022 р. згідно долученого розрахунку, суд зазначає наступне.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного Договору поставки № ЗУП-10/20 від 12.02.2020 р.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується, що у відповідача перед позивачем існувала основна заборгованість, яка, разом із пенею, 36% річними та штрафом у подальшому була стягнута рішенням Господарського суду Львівської області від 24.01.2022 р. у справі № 914/3423/21.

Відповідно до п. 30.1 ст. 30 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні, переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Отже, за змістом ст.ст.598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов`язання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором (ст. 216 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2. ст. 551 ЦК України).

Відповідно до п. 5.1.1. Договору Покупець за несвоєчасну оплату Товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення, а також, додатково сплачує штраф у розмірі 20% (двадцять) процентів від суми несплаченого боргу.

В разі невиконання Покупцем зобов`язань щодо оплати триманого Товару та невиконання зобов`язань передбачених розділом 3 цього Договору Покупець, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості, 36% річних, якщо інший розмір річних не встановлено відповідною Специфікацією та/або додатковою(ими) угодою(ами) до Договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати (п. 5.8. договору).

У даній справі позивач, на підставі пунктів 5.1.1, 5.9 Договору, просить стягнути з відповідача 5 316,66 грн. пені за період з 10.11.2021 р. до 12.09.2022 р.

Перевіривши розрахунок розміру пені, який позивачем долучено до матеріалів справи, суд встановив, що такий проведений вірно, а позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення і стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 5 316,66 грн. пені.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На думку суду, надані позивачем докази, про які суд вказував вище, є вірогідними. Відповідач не подав доказів на спростування вірогідності доказів, наданих позивачем та не подав доказів які б суд міг визнати більш вірогідними, ніж ті, що наявні у матеріалах справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено вірогідними, достатніми та допустимими доказами наявність правових підстав для задоволення його позовних вимог.

Станом на день прийняття рішення у даній справі, доказів оплати відповідачем позивачу зазначених вище сум 36% річних, втрат від інфляції та пені та доказів в спростування наведених обставин відповідачем суду не надано.

Відповідач проти наявності зазначеної заборгованості не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду.

Враховуючи те, що позивачем подано суду достатньо доказів на обгрунтування позовних вимог, а відповідачем не подано жодних доказів, які б спростовували позовні вимоги або свідчили про добровільне їх погашення, позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення і стягнення з відповідача на користь позивача в заявленій сумі, а саме: 6 510,08 грн. 36% річних, 5 316,66 грн. - пені, 8 503,30 втрат від інфляції.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими, достовірними, вірогідними доказами, не спростовані відповідачем і таким чином позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом, сплачено судовий збір в розмірі 2 481,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4200 від 12.07.2022 р. на суму 2 481,00 грн.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 481,00 грн., відповідно до ст. 129 ГПК України, необхідно покласти на відповідача.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Слід зазначити, що відповідачем у справі - ФГ Помірки не заявлено клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 1 статті 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з статтею 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Позивачем долучено до матеріалів справи попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи та їх обґрунтування як додаток до позовної заяви.

До вказаного попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат позивачем долучено наступні документи, а саме: договір про надання правничої (правової) допомоги № 11/07/2022 від 11.07.2022 р., акт про надання правничої (правової) допомоги від 12.07.2022 р., платіжне доручення № 4199 від 12.07.2022 р. на суму 4 658,33 грн., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 5275 від 28.09.2012 р., виданого адвокату Дорогань О.М., довідка про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру від 12.02.2018 р. № 1810030700002, видана адвокату Дорогань О.М.

Як встановлено з матеріалів справи, 11 липня 2022 року, між ТзОВ Грейсагро та адвокатом Дорогань Олександром Михайловичем, було укладено договір про надання правничої (правової) допомоги №11/07/2022.

Пунктом 1.1. договору передбачено, що предметом даного договору є надання АДВОКАТОМ, відповідно до норм чинного законодавства України та умов даного договору, правничої (правової) допомоги КЛІЄНТУ, щодо правовідносин, які виникли між КЛІЄНТОМ та Фермерським господарством Помірки(надалі - Боржник), у зв`язку, із невиконанням у повному обсязі та у встановлені строки, останнім, зобов`язань за договором поставки № ЗУП-10/20 від 12 лютого 2020 року, а КЛІЄНТ зобов`язується сплатити АДВОКАТУ гонорар (винагороду) за надану правничу (правову) допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених даним Договором.

Пунктом 1.2. договору сторонами також погоджено, яким чином (у який спосіб) адвокатом надається правнича (правова) допомога.

Як вбачається із п. п. 1.3, 1.4. договору, обсяг фактично-наданої правничої (правової) допомоги КЛІЄНТУ та її загальна вартість (загальний розмір гонорару (винагороди)) визначається (погоджується) сторонами, шляхом укладення акту про надання правничої (правової) допомоги, що також підтверджує відсутність будь-яких претензій, щодо об`єму та якості виконаних робіт, часу виконання робіт та їх вартості.

З моменту укладення сторонами акту про надання правничої (правової) допомоги, обсяг правничої (правової) допомоги, визначений підпунктами: 1.2.1., 1.2.2., пункту 1,2. даного договору, вважається фактично наданим КЛІЄНТУ, а відповідно зобов`язання АДВОКАТА у цій частині є виконаними у повному обсязі.

Відповідно до п. п. 5.1., 5.2. договору, розмір гонорару (винагороди) АДВОКАТА за надання правничої (правової) допомоги КЛІЄНТУ, передбаченої умовами даного договору та укладених до нього додатків, становить 1 300,00 грн., за одну годину роботи АДВОКАТА, із розрахунку, що одна година становить 60 хв. Розмір гонорару (винагороди) АДВОКАТА за фактично надану правничу (правову) допомогу ЮІЄНТУ, визначається (погоджується) сторонами у акті про надання правничої (правової) допомоги та підлягає до сплати КЛІЄНТОМ АДВОКАТУ, на протязі 30-ти (тридцяти) календарних днів, з моменту підписання акту про надання правничої (правової) допомоги.

Сторонами погоджено, що розмір гонорару адвоката, за участь у одному судовому засіданні, складає не менше ніж 1 000,00 грн., у випадку, якщо АДВОКАТ брав участь у судовому засіданні, яке тривало менше ніж 60 хвилин,

На виконання умов укладеного договору, АДВОКАТОМ фактично надано КЛІЄНТУ, а КЛІЄНТОМ фактично прийнято, наступний обсяг правничої (правової) допомоги (виконаної роботи), що підтверджується Актом про надання правничої (правової) допомоги від 12 липня 2022 року (до договору про надання правничої (правової) допомоги №11/07/2022 від 11.07.2022 р. - надання КЛІЄНТУ, в усній формі правової інформації, консультацій та роз`яснень, що стосуються правовідносин, які виникли між КЛІЄНТОМ та ФГ "ПОМІРКИ", у зв`язку, із невиконанням у повному обсязі, станом на 12.07.2022 р., останнім зобов`язань за договором поставки № ЗУП-10/20 від 12 лютого 2020 року - час, витрачений АДВОКАТОМ на надання послуг (виконання робіт) становить - 50 хвилин. Підготовка та написання позовної заяви, про стягнення: 36 % річних, пені та індексу інфляціїі за договором поставки, за якою позивачем являється клієнтом, а відповідачем являється ФГ "ПОМІРКИ" та, яка адресована до Господарського суду Львівської області - час, витрачений АДВОКАТОМ на надання послуг (виконання робіт) становить - 2 год. 45 хв. (165 хвилин).

Розмір гонорару (винагороди) за фактично надану правничу (правову) допомогу становить 4 658, 33 грн. (виходячи із наступного розрахунку: 1300/60x215=4 658,33).

У свою чергу ТОВ "ГРЕЙСАГРО", 12.07.2022 року, сплачено на користь адвоката 4 658,33 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4199 від 12.07.2022 р., яке позивачем долучено до матеріалів справи.

Таким чином, ТОВ "ГРЕЙСАГРО", станом на момент подання позову, понесено судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 4 658,33 грн.

Крім того, 13.09.2022 р. представником позивача подано на адресу суду заяву з додатками за вх. № 19001/22, відповідно до якої представник позивача просить суд стягнути з відповідача 5 524,99 грн. витрат на професійну правничу допомогу. До вказаної заяви позивачем долучено додаткову угоду від 12.09.2022 р., акт про надання правничої (правової) допомоги від 12.09.2022 р., платіжне доручення № 4342 від 12.09.2022 р. на суму 866,66 грн.

ТОВ "ГРЕЙСАГРО", 12.09.2022 року, сплачено на користь адвоката Дорогань О.М. - 866,66 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 12.09.2022 р. (міститься в матеріалах справи).

Таким чином, ТОВ "ГРЕЙСАГРО", станом на 12.09.2022 р., понесено судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у загальному розмірі 5 524,99 грн., з яких: 4 658,33 грн. - оплачено 12.07.2022 р., за надану правничу (правову) допомогу згідно договору, що передбачена актом про надання правничої (правової) допомоги від 12.07.2022 р. про надання правничої (правової) допомоги (до договору про надання правничої (правової) допомоги №11/07/2022 від 11.07.2022 р; 866,66 грн. - оплачено 12.09.2022 р., за надану правничу (правову) допомогу згідно договору, що передбачена актом про надання правничої (правової) допомоги від 12 вересня 2022 року (до договору про надання правничої (правової) допомоги №11/07/2022 від 11.07.2022 р.).

Як вбачається з матеріалів справи, інтереси позивача у даній справі представляв адвокат Дорогань О.М.

Повноваження адвоката Дорогань О.М. підтверджуються свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 5275 від 28.09.2012 р., виданого адвокату Дорогань О.М., яке долучено до матеріалів справи.

Слід зазначити, що саме з вини відповідача спір доведено до суду, його поведінка не сприяла вирішенню спору у позасудовому порядку, у зв`язку з чим позивач змушений був скористатись послугами адвоката. Виконана адвокатами робота повинна бути оплачена, порядок нарахування суми витрат на професійну правничу допомогу прозорий та зрозумілий.

Суд при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката для цілей їх розподілу повинен брати до уваги саме умови договору та не має підстав самовільно встановлювати інший розмір та порядок обчислення витрат, ніж той, який у відповідному порядку був закріплений у договорі.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.08.2019 у справі №908/1654/18, від 12.09.2019 у справі №910/9784/18 та від 19.11.2019 у справі №5023/5587/12).

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлена представником позивача сума на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є співмірною із складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання послуг, розмір витрат підтверджено поданими у справі доказами.

Таким чином, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 5 524,99 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, ч. 4 ст. 75, ст.ст. 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178, ч. 1, ч. 3 ст. 202, ч.3 ст.222, ст.ст. 236-241, 242, 252, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з відповідача: з Фермерського господарства Помірки (82487, Львівська область, Стрийський район, село Воля-Задеревацька; ідентифікаційний код 35424153) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю Грейсагро (25031, Кіровоградська область, Кропивницький район, с.м.т. Нове, вул. Виставкова Перша, буд. 41-Б; ідентифікаційний код 40897058) 6 510,08 грн. 36% річних, 5 316,66 грн. - пені, 8 503,30 втрат від інфляції, 2 481,00 грн. судового збору та 5 524,99 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 04.10.2022 р.

Суддя Долінська О.З.