Ухвала

від 15.02.2022 по справі 915/1918/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

15 лютого 2022 року Справа № 915/1918/15

м. Миколаїв

Кредитори:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Євротрубпласт», місцезнаходження: 93009, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Трудова, 1, поштова адреса: 02090, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 8, код ЄДРПОУ 33090871, e-mail etp@eurotrubplast.com.ua

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІДІ АВТОСІТІ КІЛЬЦЕВА», 08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, буд. 60, код ЄДРПОУ 32310130, e-mail yuliya.potapova@vidigroup.com

3. Публічне акціонерне товариство «Фірма «Нафтогазбуд», 79026, м. Львів, вул. Стрийська, 144, код ЄДРПОУ 01293961, e-mail secretary@fngb.com.ua

4. Приватне акціонерне товариство «ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція», 07335, Київська область, Вишгородський район, с. Демидів, вул. Фастова, 2, адреса для кореспонденції: 04136, м. Київ, вул. Маршала Гречко, 14, код ЄДРПОУ 23742193, e-mail ngsim@ukr.net

5. Акціонерне товариство «УКРТРАНСГАЗ», 01021, м. Київ, Кловський узвіз,9/1, код ЄДРПОУ 30019801, в особі філії «Управління магістральних газопроводів «КИЇВТРАНСГАЗ» Акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ», 03065, м. Київ, проспект Космонавта Комарова, 44, код ЄДРПОУ 23517243, e-mail k-office@utg.ua

6. Товариство з обмеженою відповідальністю «Газова Будівельна Компанія», код ЄДРПОУ 30082501, 04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 160, e-mail gbk2006k@ukr.net

7. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФАКТОРИНГ ПРО», 61106, Харківська обл., місто Харків, пр.Московський, будинок 273, код ЄДРПОУ 39030472,

e-mail firmainter@i.ua.

8.Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія», 79000, м. Львів, пл. Міцкевича, 8, код ЄДРПОУ 01432606, e-mail zyg@liteh.lviv.ua.

9. Приватне акціонерне товариство «Транс-Вісмос», 04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 160-А, ідентифікаційний код 32453637, e-mail office@tvm.com.ua

10. Товариство з обмеженою відповідальністю «АКВАМАРІН-ГЛОУ», 03028, м. Київ, вул. Малокитаївська, 29, приміщення 2, ідентифікаційний код 35393162

11. Приватне акціонерне товариство «Будівельне управління №9 «Полтаванафтогазбуд», вул. Шевченка, 1-А, с.Терешки, Полтавський район, Полтавська область, 38762, код ЄДРПОУ 01291471, e-mail prfd-z@sat.poltava.ua

12. Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області, 54029, м. Миколаїв, вул. Г.Петрової, 2-а. електронна пошта mk.official@sfs.gov.ua.

13. Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, 54020, м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1, електронна пошта: post@mk.pfu.gov.ua.

14. Публічне акціонерне товариство «УКРТРАНСГАЗ», 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801, електронна пошта: forletter@utg.ua.

15. Публічне акціонерне товариство «УКРТРАНСГАЗ», 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, в особі філії «Управління магістральних газопроводів ПРИКАРПАТТРАНСГАЗ», 76000, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 48, e-mail p-office-o@utg.ua

Банкрут: Приватне акціонерне товариство «ЗАНГАС-НГС», 54017, м. Миколаїв, вул. Мала Морська, 34/3, код ЄДРПОУ 20919780

Ліквідатор: арбітражний керуючий Карук Олексій Олександрович, АДРЕСА_2, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2

Південне міжрегіональне управління юстиції (м.Одеса) у Миколаївській області, 54029, м.Миколаїв, вул. 8 Березня, 107, електронна пошта: info@mk.minjust.gov.ua.

ОСОБА_1, АДРЕСА_1 ,

e-mail ІНФОРМАЦІЯ_1

Суддя Ткаченко О.В.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від кредиторів: 14) Кравченко С.В., за ордером,

від банкрута: Карук О.О. - ліквідатор.

в судовому засіданні приймає участь:

СУТЬ СПОРУ: про банкрутство ПАТ «Зангас-НГС».

01.07.2021р. від ліквідатора до суду надійшла заява про покладення на ОСОБА_1 субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ПАТ «Зангас-НГС».

Заява обґрунтована тим, що в ході здійснення ліквідаційної процедури ліквідатором Каруком О.О. виявлені підстави для покладення, в порядку, встановленому ст.61 Кодексу України з процедур банкрутства, субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ПАТ «Зангас-НГС» на ОСОБА_1 , який з 19.07.2012р. був керівником товариства, на внаслідок неправомірних дій якого виникла стійка фінансова неспроможність та завдано матеріальну шкоду кредиторам підприємства-банкрута. Така неправомірність, на думку ліквідатора, полягає у умисному перешкоджанню діяльності арбітражних керуючих (розпорядника майна та ліквідаторів Кізленко В.А. та Карука О.О.) шляхом не передавання фінансової та бухгалтерської документації, приховуванні та фактичному привласненні активів ПАТ «Зангас-НГС», наявність яких підтверджується звітністю банкрута.

08.09.2021р. від ліквідатора до суду надійшла заява про уточнення предмету заяви про покладення на ОСОБА_1 субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ПАТ «Зангас-НГС», яке полягає у зазначенні відомостей про дату народження гр. ОСОБА_1

08.11.2021р. до суду надійшли пояснення гр. ОСОБА_2 на заперечення ліквідатора на його заяву про застосування строків позовної давності, в яких він наполягає на необґрунтованості заяви та пропуску ліквідатором строку позовної давності на звернення до суду з відповідною заявою.

15.11.2021р. від ліквідатора до суду надійшли письмові пояснення, в яких він наполягає на тому, що строки позовної давності ним не пропущені з огляду на те, що ліквідатор отримав можливість подати відповідну заяву лише з 24.06.2021р. - з дати прийняття комітетом кредиторів рішення про списання транспортних засобів, які значились на балансі банкрута, однак були відсутні фактично (в т.ч. непередані колишнім керівником банкрута), оскільки з моменту прийняття рішення про таке списання ліквідатором було визначено, що вартість ліквідаційної маси дорівнює 0,0 грн., внаслідок чого виникли підстави для визначення розміру вимог для заяви про покладення субсидіарної відповідальності на керівника банкрута.

17.01.2022р. від ліквідатора до суду надійшли додаткові письмові пояснення.

Розгляд заяви неодноразово відкладався.

Ухвалою суду від 18.01.2022р. розгляд заяви був відкладений на 15.02.2022р.

15.02.2022р. від представника гр. ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про проведення судового засідання за його відсутності, в якому він повідомив суду про тимчасову непрацездатність та неможливість участі в судовому засіданні, зазначив, що раніше висловлену позицію підтримує повністю та просить суд у задоволенні заяви ліквідатора відмовити.

В судовому засіданні присутній представник кредитора заяву ліквідатора підтримує, просить суд її задовольнити.

Ліквідатор в судовому засіданні подану заяву підтримав, просить суд її задовольнити.

Заслухавши присутніх представників сторін, розглянувши заяву ліквідатора. Дослідивши докази у їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

В провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа про банкрутство ПАТ «ЗАНГАС -НГС».

Ухвалою суду від 23.11.2015р. прийнято до розгляду заяву кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Євротрубпласт» про порушення провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства «ЗАНГАС-НГС».

Ухвалою суду від 21.12.2015р. порушено провадження у справі №915/1918/15 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «ЗАНГАС-НГС», введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Демчука О.М.

На офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднено оголошення про порушення справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "ЗАНГАС-НГС" (номер публікації: 26496, дата публікації: 21.12.2015р.). Граничний строк на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника визначено протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі.

За результатом розгляду заявлених до боржника грошових вимог, ухвалою суду від 28.03.2016р. був затверджений реєстр вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства "ЗАНГАС-НГС" на загальну суму 296458129,95 грн.

Постановою суду від 15.08.2016р. приватне акціонерне товариство «ЗАНГАС-НГС», відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Кізленко В.А.

17.08.2017р. за №34535 на сайті Вищого господарського суду України було опубліковано відповідне повідомлення.

Ухвалою суду від 07.11.2017р. був затверджений реєстр вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства «ЗАНГАС-НГС» на загальну суму 311973399,47 грн.

Ухвалою суду від 27.03.2018р. повноваження ліквідатора Кізленка В.А. були припинені, призначено ліквідатором ПАТ «ЗАГАС-НГС» арбітражного керуючого Карука О.О.

01.07.2021р. від ліквідатора до суду надійшла заява про покладення на гр. ОСОБА_1 субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ПАТ «ЗАНГАС-НГС».

З 21.10.2019р. втратив чинність Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства.

У відповідності до вимог п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства подальший розгляд справи про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу.

Частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законами України.

Згідно з частиною першою статті 619 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Таким законом, який передбачає поряд із відповідальністю боржника додаткову (субсидіарну) відповідальність іншої особи, є Кодекс України з процедур банкрутства.

Зокрема частиною 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Аналогічні положення містились у частині п`ятій статті 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, яка діяла з 19.01.2013р. та була чинною на дату звернення ліквідатора із заявою до суду).

Відповідно до абзацу 1 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійний цивільно-правовий вид відповідальності, який покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

Про те, що субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійний цивільно-правовий вид відповідальності свідчить і те, що законодавство не пов`язує можливість покладення субсидіарної відповідальності в порядку ч. 5 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на третіх осіб з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення, оскільки в даному випадку особи в силу спеціального припису Закону про банкрутство притягуються до цивільної відповідальності у формі солідарного стягнення (аналогічний висновок про застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 по справі № 910/21232/16).

Загальні умови та підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Кодексом України з процедур банкрутства.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом (ч. 3 ст. 215 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 619 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Частиною 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Визначене ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредиторів на задоволення їх вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника.

Об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів.

Суб`єктами правопорушення є особи визначені в ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства.

Суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).

Отже, субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.

Згідно з ст. 5 Господарського кодексу України до конституційних основ правового господарського порядку в Україні віднесено, зокрема забезпечення державою захисту прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, недопущення використання власності на шкоду людині і суспільству.

Притягнення винних у доведені до банкрутства осіб до субсидіарної відповідальності є механізмом відновлення порушених прав кредиторів, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб пов`язаних з боржником і як наслідок недопущення здійснення права власності на шкоду інших осіб.

Аналіз положень ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства свідчить, що суб`єктами субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства є: засновники (учасники, акціонери); керівники боржника; інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії; треті особи, наслідком дій або бездіяльності яких стало банкрутство юридичної особи.

Таким чином, визначаючи суб`єкта відповідальності слід враховувати, що кожна дія або бездіяльність, що стали причиною неплатоспроможності боржника, має визначатися окремо так само як і особи, які причетні до такої дії (бездіяльності).

Визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення причинно-наслідкового зв`язку між винними діями або бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів) обов`язок чого покладається на ліквідатора.

У своїй заяві ліквідатор зазначає, що ним було проаналізовано отриману від Головного управління статистики у Миколаївській області статистичну звітність банкрута за 2014-2015 роки: звіт про рух грошових коштів (форма №3), звіт про власний капітал (форма №4), примітки до річної фінансової звітності (форма №5) та за наслідком такого аналізу вбачаються ознаки доведення до банкрутства в результаті фактичного припинення господарської діяльності боржника.

Так, ліквідатор зазначає, що зі звіту про рух коштів вбачається різке зниження обсягів господарської діяльності, а саме:

- надходження коштів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у 2013 році було в сумі 68960, у 2014 році - 5262, у 2015 році - 198;

- надходження коштів від цільового фінансування - у 2013 році було в сумі 18, у 2014 році - 85, у 2015 році - 0;

- надходження авансів від покупців і замовників - у 2013 році - 8636, у 2014 році - 746, у 2015 році - 5;

- надходження від повернення авансів - у 2013 році - 597, у 2014 році - 528, у 2015 - 0;

- інші надходження - у 2013 році 38, у 2014 році - 235, у 2015 році - 15;

- витрачання на оплату товарів (робіт, послуг) - у 2013 році 48199, у 2014 році - 2457, у 2015 році - 0;

- отримання позик - у 2013 році - 53319, у 2014 році - 12564, у 2015 році - 0;

- погашення позик - у 2013 році - 59258, у 2014 році - 12542, у 2015 році - 0;

- залишок коштів на кінець року - у 2013 році - 218 грн., у 2014 році - 436, у 2015 році - 609.

З інформації зі Звітів про власний капітал за 2013-2015 роки вбачається наступне:

- Залишок на кінець 2013 року складав: зареєстрований (пайовий) капітал 1317, додатковий капітал - 200, резервний капітал - 302, нерозподілений прибуток (непокритий збиток) - 1879;

- Залишок на кінець 2014 року складав: зареєстрований (пайовий) капітал - 1317, додатковий капітал - 200, резервний капітал - 302, нерозподілений прибуток (непокритий збиток) - 1338;

- Залишок на кінець 2015 року складав: зареєстрований (пайовий) капітал 1317, додатковий капітал - 200, резервний капітал 302, нерозподілений прибуток (непокритий збиток) - (-1665).

З огляду на вказані відомості ліквідатор робить висновок, що у 2015 році за невідомих обставин у боржника виник непокритий збиток в сумі 3003 тис.грн.

Окрім цього, ліквідатор зазначає, що ним було встановлено, що на момент порушення провадження у справі про банкрутство та на момент визнання боржника банкрутом, на балансі останнього значились активи, в т.ч. залишок коштів в сумі 609 тис.грн., за рахунок яких мали бути задоволені вимоги кредиторів у даній справі, а також за банкрутом обліковується 31 транспортний засіб.

Вказані кошти та транспортні засоби разом з документацією та іншими активами не передавались колишнім директором ПАТ «ЗАНГАС-НГС» ОСОБА_1 ані попередньому ліквідатору - арбітражному керуючому Кізленко В.А., ані нинішньому ліквідатора - арбітражному керуючому Каруку О.О. на підставі чого останній робить висновок про те, що дані активи привласнені директором банкрута ОСОБА_1 .

Також на думку ліквідатора у діях керівника банкрута ОСОБА_1 містяться ознаки доведення товариства до банкрутства, зокрема, в результаті неправомірних дій ОСОБА_1 , які полягають в умисному перешкоджанні діяльності арбітражних керуючих Кізленка В.А. та Карука О.О. у справі №915/1918/15, шляхом не передання фінансової та бухгалтерської документації, приховуванні та фактичному привласненні активів ПАТ «ЗАНГАС-НГС», наявність яких підтверджується звітністю банкрута, мало наслідком виникнення у боржника стійкої фінансової неспроможності та завдало матеріальної шкоди його кредиторам.

Водночас будь-яких доказів, на підтвердження, що колишнім керівником банкрута вживались заходи щодо фактичного привласнення майна або коштів банкрута (дані про перереєстрацію транспортних засобів на гр. ОСОБА_1 , виписку про рух коштів з рахунків банкрута, на яких обліковувались кошти в сумі 609 тис.грн.) ліквідатор суду не надав.

Так само ліквідатор не надав суду доказів, які б свідчили, що саме дії гр. ОСОБА_1 , а не інших осіб (засновників, учасників, інших посадових осіб ПАТ «ЗАНГАС-НГС» тощо) призвели до виникнення у банкрута у 2015 році непокритого збитку, що, в свою чергу, призвело до стійкої фінансової неспроможності та порушенні відносно товариства справи про банкрутство.

Рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.

Не передання гр. ОСОБА_1 ліквідаторам банкрута документації, печатки та активів підприємства-банкрута, на думку суду є бездіяльністю, яка не відповідає інтересам підприємства-банкрута та є недобросовісною, вчиненою на шкоду кредиторам банкрута, однак додані до заяви ліквідатора докази та наявні в матеріалах справи документи не дозволяють дійти беззаперечного висновку про те, що виникнення стійкої неплатоспроможності ПАТ «ЗАНГАС-НГС», що призвело до порушення справи про його банкрутство спричинено саме діями гр. ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст. 74 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ч.ч.1,2 ст. 76 ГПК України).

Згідно з приписами ч.ч.1,2 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

За наслідком дослідження заяви ліквідатора, судом встановлено неподання останнім достатніх та достовірних доказів, які б дозволили дійти висновку про покладення на колишнього керівника ПАТ «ЗАНГАС-НГС» ОСОБА_1 субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на гр. ОСОБА_1 .

З огляду на відмову у задоволенні заяви ліквідатора з підстав недоведеності та необґрунтованості у суду відсутні підстави для застосування наслідків строку позовної давності.

Керуючись ст. ст. 60, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 234-235 ГПК України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ліквідатора ПАТ «Зангас-НГС» арбітражного керуючого Карука О.О. про покладення на ОСОБА_1 субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ПАТ «Зангас-НГС» - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття відповідно до приписів ч.4 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст судового рішення складено і підписано: 03.10.2022 (у зв`язку з відновленням за розпорядженням Голови Верховного Суду від 25.07.2022 №41 територіальної підсудності судових справ Господарського суду Миколаївської області та після закінчення терміну перебування головуючого у справі у відпустці).

Суддя О.В. Ткаченко