Рішення

від 21.09.2022 по справі 916/1438/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" вересня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1438/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Арзуманян В.А.

розглянувши справу №916/1438/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Алюпласт Україна (07400, Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, 53, код ЄДРПОУ 33296856)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Вікнаград (65000, м. Одеса, вул. Героїв Крут, буд. 15, код ЄДРПОУ 36578332)

про стягнення 346 596,01грн.

Представники сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Алюпласт Україна звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Вікнаград про стягнення 346 596,01грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №265/16 від 12.04.2016р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.07.2022р. провадження по справі №916/1438/22 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.09.2022р. підготовче засідання було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.

Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою, що підтверджується поштовими повідомленнями, копії яких містяться в матеріалах справи. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

12.04.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Алюпласт Україна (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Вікнаград (Покупець) був укладений договір поставки №265/16, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю профільні погонажні вироби з полівінілхлориду для виробництва віконних і дверних конструкцій, а також комплектуючі частини та матеріали (надалі - "Товар"), а Покупець зобов`язується прийняти товар у власність та оплатити його в порядку і на умовах, визначених цим Договором (п.1.1 договору).

Артикул, найменування, кількість Товару, асортимент, ціна одиниці Товару та загальна вартість Партії товару, визначаються Сторонами у Специфікаціях, які після їх підписання є невід`ємною частиною даного Договору. (п.1.2 договору).

Відповідно до п.2.1 договору, загальний асортиментний список (ряд) Товару для продажу та його актуальна ціна (вартість) зазначена у прайс-листах Постачальника Постачальник зберігає за собою право змінювати ціни на Товар. Новий прайс-лист автоматично скасовує попередній.

Пунктом 2.4 договору встановлено, що загальна вартість Договору складається з вартості усього Товару, поставленого Постачальником протягом строку дії цього Договору Ціна Договору встановлена у національній валюті України - гривні. Грошові зобов`язання Покупця існують і підлягають сплаті у гривні (п.2.5 договору).

Згідно п.3.1 договору, оплата товару/партії товару покупцем здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника, вказаний в цьому договорі, або в іншій формі, не забороненій законодавством України. Розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті України гривні.

Оплата Товару здійснюється Покупцем на підставі рахунку-фактури. наданого Постачальником. У випадку надання сканкопії або факсокопії рахунку-фактури. Постачальник зобов`язаний надати оригінал рахунку-фактури разом з Товаром (п.3.2 договору).

Пунктом 3.3 договору передбачено, що оплата Товару/Партії товару здійснюється у наступному порядку: 3.3.1. передоплата (аванс) у розмірі 20% (двадцять відсотків) від вартості погодженої між сторонами Партії товару, сплачується Покупцем до моменту фактичного відвантаження Товару; 3.3.2. остаточний розрахунок за поставлену Партію товару здійснюється Покупцем протягом 30 (тридцяти) днів від дати поставки Товару.

Відповідно до п.4.8 договору, датою поставки (перехід права власності та ризику знищення Товару) є дата видаткової накладної на товар (товарно-транспортної накладної), оформленої належним чином та підписаної Сторонами. Зобов`язання Постачальника з поставки кожної окремої Партії товару вважається виконаним з моменту передачі Покупцю Товару та підписання Сторонами оформленої належним чином видаткової накладної (товарно-транспортної накладної) (п.4.9 договору).

Позивач вказує, що на виконання умов Договору, поставив відповідачу товару на загальну суму 399 079,80грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000052 від 24.01.2020р., №РН-0000118 від 10.02.2020р., №РН-0000336 від 23.03.2020р., №РН-0000337 від 23.03.2020р., №РН-0000338 від 23.03.2020р., №РН-0000339 від 23.03.2020р., №РН-0000340 від 23.03.2020р., №РН-0000341 від 23.03.2020р., №РН-0000342 від 23.03.2020р., №РН-0000337 від 23.03.2020р., №РН-0000360 від 25.03.2020р., №РН-0000424 від 13.04.2020р. На оплату вартості поставленого товару відповідачу були виставлені відповідні рахунки, копії яких містяться в матеріалах справи.

Проте відповідач в порушення своїх зобов`язань за договором поставки вартість поставленого товару сплатив частково в суму 52 483,79грн., в зв`язку з чим у нього виникла заборгованість в суму 346 596,01грн.

Крім того, позивач зазначає, що відповідач гарантійними листами від 19.03.2020р, 07.07.2020р. та від 07.04.2021р. зобов`язувався здійснити погашення наявної заборгованості, проте свої зобов`язання не виконав.

За посиланнями позивача, зважаючи на недобросовісну поведінку відповідача, ТОВ Алюпласт Україна була направлено на адресу відповідача вимогу за вх. №22 від 22.02.2022 року, якою повідомлено про порушення останнім умов Договору поставки в частині сплати грошових коштів за отриманий товар та необхідність сплатити утворену заборгованість. Проте відповідна вимога була залишена останнім без відповіді та задоволення.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №265/16 від 12.04.2016р. стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю Алюпласт Україна до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

З матеріалів справи вбачається, що 12.04.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Алюпласт Україна (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Вікнаград (Покупець) був укладений договір поставки №265/16, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю профільні погонажні вироби з полівінілхлориду для виробництва віконних і дверних конструкцій, а також комплектуючі частини та матеріали (надалі - "Товар"), а Покупець зобов`язується прийняти товар у власність та оплатити його в порядку і на умовах, визначених цим Договором (п.1.1 договору).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.3 договору передбачено, що оплата Товару/Партії товару здійснюється у наступному порядку: 3.3.1. передоплата (аванс) у розмірі 20% (двадцять відсотків) від вартості погодженої між сторонами Партії товару, сплачується Покупцем до моменту фактичного відвантаження Товару; 3.3.2. остаточний розрахунок за поставлену Партію товару здійснюється Покупцем протягом 30 (тридцяти) днів від дати поставки Товару.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору, поставив відповідачу товару на загальну суму 399 079,80грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000052 від 24.01.2020р., №РН-0000118 від 10.02.2020р., №РН-0000336 від 23.03.2020р., №РН-0000337 від 23.03.2020р., №РН-0000338 від 23.03.2020р., №РН-0000339 від 23.03.2020р., №РН-0000340 від 23.03.2020р., №РН-0000341 від 23.03.2020р., №РН-0000342 від 23.03.2020р., №РН-0000337 від 23.03.2020р., №РН-0000360 від 25.03.2020р., №РН-0000424 від 13.04.2020р. На оплату вартості поставленого товару відповідачу були виставлені відповідні рахунки, копії яких містяться в матеріалах справи.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. (ч. 1, ст. 692 Цивільного Кодексу України).

В той же час, судом встановлено що відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару здійсним не належним чином та не в повному обсязі сплативши 52 483,79грн., внаслідок чого у останнього утворилась заборгованості в сумі 346 596,01грн. При цьому встановлені судом обставини відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми отриманого та неоплаченого товару в сумі 346 596,01грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Алюпласт Україна є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Алюпласт Україна (07400, Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, 53, код ЄДРПОУ 33296856) до Товариства з обмеженою відповідальністю Вікнаград (65000, м. Одеса, вул. Героїв Крут, буд. 15, код ЄДРПОУ 36578332) задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вікнаград (65000, м. Одеса, вул. Героїв Крут, буд. 15, код ЄДРПОУ 36578332) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Алюпласт Україна (07400, Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, 53, код ЄДРПОУ 33296856) основний борг в сумі 346 596 (триста сорок шість тисяч п`ятсот дев`яносто шість)грн. 01коп. та судовий збір в сумі 5 198 (п`ять тисяч сто дев`яносто вісім)грн. 94коп.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 03 жовтня 2022 р.

Суддя К.Ф. Погребна