Ухвала

від 19.09.2022 по справі 445/1316/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 445/1316/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/811/795/22 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2022 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Золочівського районного суду Львівської області від 31 серпня 2022 року,

встановила:

ухвалою слідчого судді Золочівського районного суду Львівської області від 31 серпня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання т.в.о начальника СД Золочівського РВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_7 про арешт майнау кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021142210000018 від 08.07.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст. 197-1 КК України.

Мотивуючи своє рішення, слідчий суддя, зокрема, вказав, що у клопотанні не наведено чітких підстав для арешту майна. Як підставу для арешту майна, дізнавач зазначає, що урожай соняшника є доказом кримінального правопорушення та спричиняє шкоду законному володільцю в особі Золочівської міської ради Золочівського району. Між тим, дізнанням не доведено, що сільськогосподарська культура, якою засіяна земельна ділянка та яка вирощується на ній, належить до предметів, які відповідають критеріям, передбаченим частиною другою статті 167 КПК України. Клопотання дізнавача не узгоджується з вимогами статті 171 КПК України щодо необхідності зазначення точної кількості та індивідуальних характеристик майна, про арешт якого йдеться у клопотанні. Крім того, орган досудового розслідування в порушення вимог частини п`ятої статті 132, частини другої статті 171 КПК України, не долучив до клопотання матеріали, які б підтверджували вартість посіву сільськогосподарської культури, якою засіяна земельна ділянка та яка на ній вирощується, не визначив стан розвитку та стадію зрілості посіву, шляхи збереження і збору врожаю, не вказав його обсяг. Крім цього, слідчий суддя вказав, що санкцією ч. 1 ст. 197-1 КК України за ознаками якої проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021142270000018 від 08.07.2021р., не передбачено покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, означеної статті немає у переліку ч. 1 ст. 96-1 КК України. Окрім цього, в матеріалах справи відсутні допустимі докази, які б підтверджували на яку саме земельну ділянку слід накласти арешт.

На дану ухвалу слідчого судді прокурор ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою задоволити у повному обсязі клопотання т.в.о. начальника СД Золочівського РВП ГУ НГІ у Львівській області ОСОБА_7 від 31.08.2022, погоджене прокурором, про арешт майна та накласти арешт на посіви сільськогосподарських культур (соняшник), що ростуть на самовільно зайнятій земельній ділянці комунальної форми власності площею 3,5450 га на території Золочівської міської ради Золочівського району, що розташована за межами населеного пункту з координатами: 49.824356, 24.887692, шляхом заборони будь-кому розпоряджатися будь-яким чином майном та використовувати його. Зобов`язати Золочівську міську раду як власника земельної ділянки - забезпечити належне зберігання посівів соняшнику на земельній ділянці, розташованій за координатами 49.824356, 24.887692, загальною площею 3,5450 га, контроль за якістю та кількістю арештованого майна з правом збору врожаю посівів соняшника з подальшим його зберіганням у спеціально пристосованому для зберігання вказаного роду та виду культури приміщенні із відповідним для збереження наглядом.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що що ухвала слідчого судді Золочівського районного суду Львівської області від 31.08.2022, якою відмовлено у задоволенні клопотання т.в.о. начальника СД Золочівського РВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021142210000018 від 08.07.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України є незаконною та підлягає скасуванню, з огляду на те, що в органу досудового розслідування існує сукупність підстав вважати, що урожай соняшника на земельній ділянці площею 3,5450га, розташованій за координатами 49.824356, 24.887692, є доказом кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України, а незбереження вказаного речового доказу не сприятиме досягненню завдань кримінального провадження.

Прокурор в судове засідання апеляційного суду не прибула, до початку розгляду справи подала клопотання про розгляд апеляційної скарги у відсутності прокурора. З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності прокурора.

Заслухавши доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та кримінального провадження, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з частинами 2, 3 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Виходячи з приписів ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема, правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Слідчим суддею, під час розгляду клопотання та апеляційним судом, в процесі апеляційного розгляду справи встановлено, що у провадженні СД Золочівського РВП ГУНП у Львівській області перебуває кримінальне провадження за №42021142210000018 від 08.07.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст. 197-1 КК України.

Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала не доведе необхідність такого арешту, а згідно ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Статтею 167 КПК України, визначено підстави для тимчасового вилучення майна.

Поряд з цим, в суді першої та апеляційної інстанцій не доведено, що сільськогосподарська культура, кукурудза, якою засіяна земельна ділянка та яка вирощується на ній, належить до предметів, які відповідають критеріям, передбаченим ст.167 КПК України.

Згідно з ч.1 ст.96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, та інших статтей цього Кодексу.

Санкцією ч.1 ст.197-1 КК України за ознаками якої проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42021142210000018 від 08.07.2021 року, не передбачено покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, означеної статті немає у переліку ч.1 ст. 96-1 КК України.

Тому слідчим суддею вірно встановлено, що такий захід кримінально-правового характеру, як спеціальна конфіскація, про що йдеться у клопотанні, у даному кримінальному провадженні за ч.1 ст. 197-1 КК України не може бути застосованим.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді з приводу того, що орган досудового розслідування в порушення вимог частини п`ятої статті 132, частини другої статті 171 КПК України, не долучив до клопотання матеріали, які б підтверджували вартість посіву сільськогосподарської культури, якою засіяна земельна ділянка та яка на ній вирощується, не визначив стан розвитку та стадію зрілості посіву, шляхи збереження і збору врожаю, не вказав його обсяг.

Зважаючи на вищезазначене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів прийшла до переконання, що слідчий суддя, відмовляючи у задоволенні клопотання про арешт майна, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства. А тому доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосуванням кримінального процесуального закону України та невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, слід визнати необґрунтованими.

При перевірці справи в апеляційному порядку допущених істотних порушень кримінального процесуального закону, які б тягнули за собою скасування ухвали слідчого судді, не виявлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-174, 404, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

постановила:

ухвалу слідчого судді Золочівського районного суду Львівської області від 31 серпня 2022 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання т.в.о начальника СД Золочівського РВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_7 про арешт майнау кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021142210000018 від 08.07.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст. 197-1 КК України залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 - без задоволення

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4