Ухвала

від 04.10.2022 по справі 550/493/22

ЧУТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

04 жовтня 2022 року Справа № 550/493/22

Провадження № 2-о/550/15/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2022 року смт. Чутове

Чутівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - Юрлагіної Т.В.,

за участю секретаря судового засідання - Томас Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Чутове цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , служба у справах дітей виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавського району Полтавської області про встановлення факту, що має юридичне значення, -

за участю заявника - ОСОБА_1 ,

представника заявника адвоката - Белей В.М.,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду перебуває цивільна справа за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: служба у справах дітей виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавського району Полтавської області про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: встановлення факту перебування неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на самостійному вихованні та утриманні його батька ОСОБА_1 , посилаючись на те, що дитина проживає разом з батьком, шлюб між батьками дитини розірвано, мати не надає матеріальну допомогу, не цікавиться життям дитини, питання перебування на утриманні та вихованні дитини батьком з його матір`ю узгоджено, встановлення даного факту необхідно з метою безперешкодного перетину заявником державного кордону на випадок погіршення ситуації та можливого навчання дитини за кордоном, крім того обставини самостійного виховання дитини, є підставами для відстрочки від мобілізації.

Ухвалою суду від 03.08.2022 року відкрито провадження у даній справі.

Ухвалою суду від 20.09.2022 року до участі у справі залучено заінтересовану особу ОСОБА_2 .

Під час судового розгляду заявник з представником підтримали вимоги зазначені у заяві, посилаючись на те, що зацікавлена особа ОСОБА_2 перебуває за межами України, допомоги на утримання дитини не надає, заявник виховує дитину самостійно, з позовом про стягення аліментів не бажає звертатись, оскільки ОСОБА_2 не може знайти роботу за кордоном, крім того встановлення даного факту йому необхідно для перетинання кордону разом з дитиною, у випадку погіршення ситуації, також це є підставою для відстрочки від мобілізації, факт перебування неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на самостійному вихованні та утриманні його батька ОСОБА_1 , встановлено висновком органу опіки та піклування, який затверджено рішенням виконавчого комітету Скороходівської селищної ради від 25.08.2022 року № 127, проте цього не достатньо дані обставини необхідно засвідчити рішенням суду, щоб у подальшому у випадку необхідності перетину державного кордону заявником не виникало перешкод у реалізації його права на виїзд без перешкод з України. Що передбачено п. 2-6 Правил категорії осіб, яким дозволяється виїзд за межі України, визначено частиною першою статті 23 Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Зокрема, абзацом п`ятим ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено таку категорію, як жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років. Таким чином, громадяни України, які самостійно виховують хоча б одну дитину віком до 18 років, мають право виїжджати за межі України за наявності одного з таких документів: 1) свідоцтво про народження дитини (дітей); 2) свідоцтво про смерть матері дитини або рішення суду про позбавлення матері батьківських прав або рішення суду про відібрання дитини у матері без позбавлення її батьківських прав або рішення суду про визнання матері безвісти відсутньою або рішення суду про визначення місця проживання дитини, однак оскільки дитина досягла 14 річного віку, вона самостійно визначилась щодо місця свого проживання разом з батьком.

Заінтересована особа - служба у справах дітей виконавчого комітету Скороходівської селищної ради надала заяву, в якій справу просила розглядати без участі представника служби у справах дітей виконавчого комітету Скороходівської селищної.

Заінтересована особа - ОСОБА_2 на адресу суду до її залучення до участі у справі надала заяву, яка не підписана цифровим підписом, у якій просила проводити розгляд справу у її відсутність, не заперечує щодо задоволення.

Заслухавши думки учасників справи, дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов такого висновку.

Звертаючись до суду із цією заявою ОСОБА_1 , просить встановити факти, що мають юридичне значення а саме: встановлення факту перебування неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на самостійному вихованні та його утриманні.

Відповідно до частин другої, сьомої статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частиною першою статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з частиною першою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеному у свідоцтві про народження або паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Можна зробити висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що при вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній (постанова від 10.04.2019 у справі № 320/948/18).

Щодо встановлення факту перебування неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на самостійному вихованні та утриманні заявника, слід врахувати наступне.

Частиною 1 стаття 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 181 СК України Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 СК України Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

В частині 3 статті 155 СК України (здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов`язків) зазначено, що відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Частиною 2 статті 157 СК України закріплено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Згідно ч. 3 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Таким чином, судом встановлено, що у ОСОБА_3 є як батько ОСОБА_1 , так і мати ОСОБА_2 . Батьки за згодою мають право визначити місце проживання дитини з одним з них, проте не вправі відмовитися від обов`язку утримувати дитину. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні. Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У відповідності до ст. 157 СК України, заявник ОСОБА_1 24.06.2022 року звернувся до служби у справах дітей виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавського району Полтавської області, з заявою про надання акту обстеження умов проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , за наслідками розгляду якої органом опіки та піклування підтверджено факт перебування на самостійному вихованні та його утриманні ОСОБА_1 , тобто заявником одержано документ, який посвідчує факт, про який зазначено у заяві.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року № 5 із змінами і доповненнями, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, розглядаються у судовому порядку, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Норми чинного законодавства України не передбачають право суду перебирати на себе повноваження інших державних органів. Суд може за наявності достатніх правових підстав визнати неправомірними дії компетентних державних органів щодо розгляду спірного питання.

Крім того як встановлено під час судового розгляду встановлення даного факту заявником пов`язується у можливому порушенні Державною прикордонною службою прав заявника у майбутньому на виїзд з території України, тобто для подальшого вирішення спору про право.

Як зазначено ОСОБА_1 , його право не виїзд в даний час ні ким не порушено, але йому за наявності лише висновку органу опіки може бути відмовлено у перетині державного кордону, оскільки під час військового стану діють обмеження щодо виїзду чоловіків.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право щодо перетину державного кордону яке може виникнути у майбутньому.

Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.

Відповідно до ч.6 ст.294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

В ч.4 ст.315 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду.

Керуючись ст.ст.258-260, ч.6 ст.294, ч.4 ст.315 ЦПК України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , служба у справах дітей виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавського району Полтавської області про встановлення факту, що має юридичне значення, - залишити без розгляду.

Роз`яснити заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 04.10.2022 року.

Суддя: Т.В. Юрлагіна