Рішення

від 03.10.2022 по справі 240/16760/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2022 року м. Житомир справа № 240/16760/20

категорія 112030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, у якому просить:

Позивач 23.09.2020 звернулась до суду з позовом у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Луганської районної державної адміністрації Житомирської області, яка призвела до не нарахування та невиплати ОСОБА_1 нарахування, виплат та компенсацій передбачених, крім іншого, ст. 37 полону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

-зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Луганської районної державної адміністрації Житомирської області з 17.08.2018 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі, що дорівнює 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, щодо не нарахування та невиплати із 17 липня 2018 року підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 17 липня 2018 року нарахування та виплату підвищення ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).

Позивач, свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що постійно проживає на території віднесеної до зони гарантованого добровільного відселення та перебуває на обліку у відповідачів.

Вказує, що у зв`язку із прийняттям рішення Конституційним Судом України №6-р/2018 з 17.07.2018 має право на нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбаченоїстаттею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", однак, на момент подання даного позову до суду, таку виплату управління не здійснює та виплату щомісячної доплати до пенсії встановленоїст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що призводить до порушення майнових та конституційних прав та обмежує право на соціальний захист.

Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити в задоволенні позовних вимог, з тих підстав, що Закон України від 04 лютого 2016 року № 987-VIII "Про внесення зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є чинним, не визнавався таким, що не відповідає Конституції України, а тому починаючи з 01 січня 2016 року стаття 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" діє в редакції Закону № 987-VIII, яка не передбачає нарахування та виплату підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, а встановлення доплати виключно громадянам, які працюють у зоні відчуження.

Ухвалою суду від 26.10.2020 провадження у справі зупинено .

Ухвалами від 03.10.2022 провадженя у справі було поновлено та залишено позовні вимоги за період з 17.07.2018 по 22.03.2020 без розгляду.

Дослідивши обставини справи та письмові докази наявні у ній, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що позивач має статус особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи та проживає в населеному пункті, який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106(далі - Постанова), віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, у зв`язку із чим перебуває на обліку у відповідача.

У зв`язку із прийняттямрішення Конституційного Суду України №6-р/2018 від 17.07.2018, яким відновлено діюстатті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області із відповідною заявою, на яку отримала повідомлення про те, щоЗаконом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік"не було передбачено видатки за відновленимирішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018№6-р/2018статтямиЗакону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому нарахування та виплата такої допомоги буде поновлена після внесення змін до Державного бюджету України.

Разом з тим, на звернення до пенсійного фонду щодо нарахування та виплати з 17.07.2018 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру у розмірі 2-х мінімальних заробітних платвідповідно дост.39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"позивач отримав листа яким повідомлено останнього, що з 17.07.2017підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру встановлене ч.2ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(відновлена за рішенням Конституційного Суду України) не нараховується та не виплачується.

Позивач, вважаючи, протиправною бездіяльність відповідачів щодо ненарахування та невиплати щомісячної грошової допомоги, передбаченоїстаттею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру у розмірі 2-х мінімальних заробітних плат у відповідності дост.39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає про таке.

Щодо позовних вимог до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації про нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства відповідно дост.37 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"суд вказує наступне.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначаютьсяЗаконом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII від 28.02.1991(даліЗакон № 796-XII).

Зокрема, положеннямистатті 37 Закону № 796-XII(в редакції, чинній з 09.07.2007) громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах:

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати;

- у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати;

- у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - 50 процентів від мінімальної заробітної плати.

Підпунктом 8 пункту 28розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"(далі - Закон №107-VI)статтю 37 Закону №796-XIIвикладено в новій редакції: громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Ця допомога виплачується щомісячно органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації, при цьому виплата за два і більше місяців забороняється.

В свою чергу,Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008положення пункту 28розділу ІІ Закону № 107-VIвизнані неконституційними.

У 2012-2014 роках на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положеннястатті 37 Закону № 796-XIIзастосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

01.01.2015 набрав чинностіЗакон № 76-VIII, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого виключено, зокрема,статтю 37 Закону № 796-XII.

Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018підпункт 7 пункту 4розділу І Закону № 76-VIIIвизнаний таким, що не відповідаєКонституції України(є неконституційним).

Аналіз вищевикладених норм, дає підстави для висновку, що вказаним Рішенням Конституційного Суду України відновлено діюстатті 37 Закону № 796-XII, яка із 17.07.2018 є чинною.

Таким чином, особи, які проживають у населених пунктах віднесених до зон, зокрема безумовного (обов`язкового) відселення, гарантованого добровільного відселення, посиленого радіоекологічного контролю мають право на отримання щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства.

Відтак, як свідчать матеріали справи, позивач проживає в населеному пункті, який відповідно доПостановивіднесено до зони гарантованого добровільного відселення, а тому, суд вважає, що з 17.07.2018 має право на відновлення та виплату щомісячної грошової допомоги, передбаченоїст.37 Закону № 796-XII.

Проте, відповідачем протиправно не відновлено позивачу зазначені виплати, у зв`язку із відсутністю видатків на таку виплату, передбаченуЗаконом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", що у свою чергу, свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.

Крім того, суд звертає увагу, що дана справа є типовою, а відповідно до ч.3ст.291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у рішенні від 21.01.2019 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 240/4946/18 (зразкова справа) позивач, відповідно дорішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018тастатті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII, має право на нарахування та виплату з 17.07.2018 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленоїстаттею 37 Закону № 796-XII( в редакції від 09.07.2007). При цьому, у зв`язку з набранням чинностіЗаконом № 1774-VІІІ, яким на даний час установлено розрахункову величину в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цимЗаконом, положеннястатті 37 Закону № 796-XIIщодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають, а застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений на 01 січня календарного року.

Враховуючи правову позицію висновків Верховного Суду у зразковій справі та обставини у даній справі, суд дійшов висновку, що вказані позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу з 17.07.2018 щомісячної грошової допомоги та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити з 17.07.2018 позивачу щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленоїстаттею 37 Закону №796-XIIв розмірі, що дорівнює 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на територіях радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеномуст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд зазначає наступне.

Стаття 39 Закону № 796-ХІІу редакції, чинній до 01 січня 2015 року, передбачає, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:

- у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;

- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.

Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов`язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України».

28.12.2014 прийнятоЗакон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76-VIII від 28 грудня 2014 року(далі - Закон № 76-VIII), який набрав чинності 01.01.2015, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого внесено зміни доЗакону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ від 28.02.1991(далі - Закон № 796-ХІІ ) шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.

04.02.2016 прийнятоЗакон України "Про внесення зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 987-VIII від 04.02.2016 (далі - Закон № 987-VIII ), який згідно з розділом ІІ «Прикінцеві положення» набрав чинності з 01 січня 2016 року і яким включив доЗакону № 796-ХІІстаттю 39 такого змісту: "Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України».

Таким чином,рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018підпункт 7 пункту 4розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VІІІ «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України»(далі - Закон № 76-VІІІ) визнано таким, що не відповідаєКонституції України(є неконституційним). Тобто із 17 липня 2018 року відновлено діюстатті 39 Закону № 796-ХІІ(у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року, та яка не зміненаЗаконом № 987-VIII).

Разом з тим, суд звертає увагу, що дана справа є типовою, а відповідно до ч.3ст.291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі 240/4937/18,стаття 39 вказаного Закону № 796-ХІІіз 17 липня 2018 року має такий зміст:

«Стаття 39. Доплата громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення

Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:

- у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;

- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати».

В іншій частиністаття 39 Закону № 796-ХІІдіє у редакціїЗакону № 987-VIII від 04.02.2016.

Аналіз вищевикладених норм, дає підстави для висновку, що вказаним Рішенням Конституційного Суду України відновлено діюстатті 39 Закону № 796-XII, яка із 17.07.2018 є чинною та передбачає зокрема виплату пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зонах радіоактивного забруднення.

Таким чином, непрацюючим пенсіонерам, які проживають у населених пунктах віднесених до зон безумовного (обов`язкового) відселення, гарантованого добровільного відселення, посиленого радіоекологічного контролю мають право на отримання додаткової пенсії.

Відтак, як свідчать матеріали справи, позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсійне забезпечення. Відомості про працевлаштування в матеріалах справи відсутні. Позивач проживає в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, що підтверджується копією паспорту, яка міститься в матеріалах справи.

З огляду на викладене, та відповідно дорішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018тастатті 39 Закону № 796-ХІІіз 17.07.2018 позивач має право на щомісячне отримання підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, як установленостаттею 39 Закону № 796-ХІІ.

Бездіяльність відповідача, яка потягла ненарахування та невиплату позивачу вказаного підвищення із є протиправною, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо доводів відповідача про застосування замість мінімальної заробітної плати як розрахункова величина прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд зазначає, що відповідно до частин 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.Частиною 1 та 2ст.77 КАС Українивстановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до ч. 1ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст.ст.77,90,139,241-246,263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7,Житомир,10003, код ЄДРПОУ 13559341) та Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області (вул. Червона Гірка,21 смт.Лугини, Житомирська область 11301, код ЄДРПОУ 03192595) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії про визнання протиправними відмов, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 23.03.2020 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленоїстаттею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 23.03.2020 щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленоїстаттею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"в розмірі, що дорівнює 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, яка призвела до ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 23.03.2020 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру у розмірі 2-х мінімальних заробітних плат у відповідності дост.39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести з 23.03.2020 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на територіях радіоактивного забруднення, в розмірі визначеномуст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на відповідний рік».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева