Рішення

від 03.10.2022 по справі 320/374/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2022 року № 320/374/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВМ Житлосервіс» до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АВМ Житлосервіс» до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 30.07.2020 № 20 про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, винесеним з перевищенням повноважень. Також позивач стверджує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АВМ Житлосервіс» не проводить постачання електричної енергії, а виключно компенсує фактично сплачені кошти за спожиту електричну енергію по цінах, сформованим електропостачальником та оператором розподілу електричної енергії відповідно до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.03.2018 № 312.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.01.2021 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

04.03.2021 від Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач наділений повноваженнями для здійснення заходів державного нагляду, предметом яких є дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, а обмеження, передбачені частиною другою статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», не розповсюджуються на повноваження управління.

Також відповідач стверджує, що фактично позивач узяв на себе зобов`язання з надання такої комунальної послуги, як універсальна послуга з постачання електричної енергії. Виконавцем універсальної послуги з постачання електроенергії в Київській області є Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія», однак позивач разом із забудовником (фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ) не виконали Технічні умови на приєднання до електричних мереж єдиного виконавця універсальної послуги будинку АДРЕСА_1 , чим унеможливили отримання даної послуги побутовими споживачами за тарифами для побутових споживачів, встановленими НКРЕКП від 26.02.2015 № 220 «Про встановлення тарифів, що відпускається населенню».

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

У період з 28.07.2020 по 29.07.2020 Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області проведено позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «АВМ Житлосервіс» з питань дотримання вимог формування, встановлення та застосування тарифів на елекричну енергію на підставі звернення мешканки с. Ходосівка, Києво-Святошинського р-ну, Київської обл.

Перевірку проведено на підставі посвідчення (направлення) від 27.07.2020 року № 2693, виданого відповідно до наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 27.07.2020 № 3424-ОД та погодження Держпродспоживслужби від 28.05.2020 №16.2-6/2/7957.

За результатами указаної перевірки відповідачем складено акт перевірки дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін від 29.07.2020 року № 36, в якому зафіксовані виявлені порушення.

У розділі «Порушення вимог законодавства, виявлені під час перевірки» зазначено, що договорів, укладених з побутовими споживачами/мешканцями на постачання електричної енергії, Товариством з обмеженою відповідальністю «АВМ Житлосервіс» під час проведення перевірки не надано.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія», Товариством з обмеженою відповідальністю «АВМ Житлосервіс» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено трьохсторонній договір поруки від 20.03.2019 № 479, згідно із яким Товариство з обмеженою відповідальністю «АВМ Житлосервіс» поручається перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» за виконання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 його обов`язку за основним договором про постачання електричної енергії № 420067054 від 01.01.2019 щодо оплати вартості електричної енергії.

Фактично Товариство з обмеженою відповідальністю «АВМ Житлосервіс» уклало договір на відшкодування збитків третьої особи фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (забудовник) за споживання електричної енергії мешканцями житлових будинків (побутовими споживачами), який є договором придбання електричної енергії так як збір коштів за використану електричну енергію побутовим споживачам проводиться на розрахунковий рахунок Товариство з обмеженою відповідальністю «АВМ Житлосервіс», у подальшому кошти перераховуються на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» з оформленням відповідного акта. Ліцензій на право провадження діяльності, пов`язаної із продажем електричної енергії чи надання універсальної послуги з постачання електричної енергії, а також договорів із побутовими споживачами під час проведення перевірки не надано.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВМ Житлосервіс» фактично взяло на себе зобов`язання з надання такої комунальної послуги як універсальна послуга з постачання електричної енергії (проводить придбання електричної енергії, обслуговує електричні мережі як усередині будинку, так і зовні його, веде облік використаної електричної енергії кожним побутовим споживачем окремо, виставляє рахунки та проводить збір коштів за послугу).

Відповідно до реєстру дозвільних документів Державної архітектурно-будівельної інспекції декларацію про готовність об`єкта до експлуатації по будинку АДРЕСА_1 , зареєстрована у листопаді 2018.

Позивач разом із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (забудовником) не виконали Технічні умови на приєднання до електричних мереж єдиного виконавця універсальної послуги будинку АДРЕСА_1 , чим унеможливили отримання даної послуги побутовими споживачами за тарифами для побутових споживачів, встановленими НКРЕКП від 26.02.2015 № 220 «Про встановлення тарифів, що відпускається населенню».

Можливість визнання Товариством з обмеженою відповідальністю «АВМ Житлосервіс» юридичною особою, яка за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, яка від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку є управителем або іншою уповноваженою особою має право укладати колективний договір, спростовується абзацом 2 частини другої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні постлуги», а також тим, що у вище вказаному будинку не створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Відповідно до виставлених рахунків Товариством з обмеженою відповідальністю «АВМ Житлосервіс» мешканцям АДРЕСА_2 тариф на електропостачання склав у квітні 2020 - 2,83 грн/кВт; у травні 2020 - 2,67 грн/кВт, у червні 2020 - 2,65 грн/кВт.

Таким чином Товариство з обмеженою відповідальністю «АВМ Житлосервіс» здійснювало нарахування споживачу/власнику квартири АДРЕСА_3 , з послуги з постачання електричної енергії за тарифами, що перевищують встановлені постановою НКРЕКП від 26.02.2015 № 220 «Про встановлення тарифів, що відпускається населенню», чим порушено пункт 7 Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483 та пункт 2 статті 1 Закону України «Про ціни та ціноутворення», у результаті чого Товариство з обмеженою відповідальністю «АВМ Житлосервіс» необґ рунтовано нараховано та отримано (з урахуванням відсотка оплати) суму 706,44 грн.

Уповноважена особа позивача підписала акт, із зазначенням про незгоду з актом.

Позиачем були подані заперчення на акт, у яких вказано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АВМ Житлосервіс» не проводить постачання електричної енергії, а виключно компенсує фактично сплачені кошти за спожиту електричну енергію по цінах, сформованим електропостачальником та оператором розподілу електричної енергії відповідно до правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312.

На підставі вказаного акта відповідач прийняв рішення від 30.07.2020 № 20 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВМ Житлосервіс» адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, яким відповідно до пункту 6 частини першої статті 18 та пункту 4 частини першої статті 20 Закону України «Про ціни та ціноутворення» застосовано до позивача штраф у розмірі 100% необґрунтовано одержаної виручки, а саме 706,44 грн.

Також вказаним рішенням зобов`язано відповідача до 01.09.2020 повернути споживачу/власнику квартири АДРЕСА_3 , суму необґрутовано одержаної виручки у розмірі 706,44 грн.

Крім того, за результатами позапланового заходу складено протокол про адміністративне правопорушення від 03.08.2020 року № 15, яким за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 165-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення на директора Товариства з обмеженою відповідальністю «АВМ Житлосервіс» ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 2500,00 грн.

Не погоджуючись із рішенням від 30.07.2020 №20 позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на момент їх виникнення, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Статтею 1 цього Закону передбачено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Згідно з абзацом 5 частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» підставами для здійснення позапланових заходів є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Згідно із пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 667, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства та який реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, санітарного та епідемічного благополуччя населення (крім виконання функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), з контролю за цінами, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу), реєстрації та обліку машин в агропромисловому комплексі, державного нагляду (контролю) у сфері агропромислового комплексу, державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері, за якістю зерна та продуктів його переробки, державного нагляду (контролю) за додержанням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованого організму у відкритих системах на підприємствах, в установах та організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форми власності, здійснення радіаційного контролю за рівнем радіоактивного забруднення сільськогосподарської продукції і продуктів харчування.

Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи (пункт 7 вище зазначеного Положення).

Відповідно до пункту 1 Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області, затвердженого наказом Держпродспоживслужби від 24.02.2020 № 153 (далі - Положення № 153), Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області (далі - Головне управління) є територіальним органом Держпродспоживслужби та їй підпорядковане.

Повноваження Головного управління поширюються на територію Київської області, а у сферах карантину та захисту рослин на, насінництва і розсадництва, контролю за якістю зерна та продуктів його переробки, державного нагляду (контролю) у сфері охорони прав на сорти рослин - на територію Київської області.

Підпунктом 11 пункту 4 Положення № 153 Головне управління відповідно до покладених на нього завдань забезпечує реалізацію державної політики, а саме: у сфері дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін:

- здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

- здійснює державний нагляд (контроль) за достовірністю інформації, зазначеної у документах про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

- приймає рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

- надає органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Закон України «Про ціни і ціноутворення» визначає основні засади цінової політики і регулює відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення.

Статтею 2 вказаного Закону, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, органами, що здійснюють державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій, органами місцевого самоврядування та суб`єктами господарювання, які провадять діяльність на території України, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про ціни і ціноутворення» реалізація державної цінової політики, проведення економічного аналізу рівня та динаміки цін, розроблення та внесення пропозицій щодо формування та реалізації державної цінової політики здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну цінову політику.

Органами державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення (далі - уповноважені органи) є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами; інші органи, визначені законом (частина перша статті 16 цього Закону).

Частиною другою цієї ж статті визначено, що повноваження та порядок діяльності уповноважених органів, права та обов`язки їх посадових осіб, які здійснюють державний контроль (нагляд) за дотриманням суб`єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін та державне спостереження у сфері ціноутворення, визначаються цим Законом, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Статтею 17 вказаного Закону передбачено, що основними функціями уповноважених органів є: 1) виконання контрольно-наглядових функцій за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; 2) здійснення державного спостереження у сфері ціноутворення; 3) запобігання порушенням у сфері ціноутворення.

Положеннями статті 18 Закону України «Про ціни та ціноутворення» встановлено, що уповноважені органи мають право:

1) проводити у суб`єктів господарювання в установленому порядку планові та позапланові перевірки:

- достовірності зазначеної у документах інформації про формування, встановлення та застосування; державних регульованих цін;

- бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, показників реєстраторів розрахункових операцій та інших документів незалежно від способу подання інформації, пов`язаних з формуванням, встановленням та застосуванням державних регульованих цін; наявності виписки або витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також документів, що посвідчують особу, в посадових осіб;

2) одержувати відповідно до законодавства у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час проведення перевірки;

3) одержувати безоплатно від суб`єктів господарювання, що перевіряються, копії документів та інші відомості, необхідні для здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, документів, що можуть підтверджувати їх порушення, платіжних доручень, квитанцій, що підтверджують факт перерахування до бюджету коштів у разі застосування адміністративно-господарських санкцій, а також довідки, підготовлені суб`єктами господарювання на їх вимогу;

4) робити запити та одержувати від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в повному обсязі інформацію та документи, необхідні для виконання покладених на них функцій;

5) вимагати від суб`єктів господарювання, що перевіряються, усунення виявлених порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

6) приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

7) надавати органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

8) звертатися до суду з позовами про стягнення до бюджету коштів у разі прийняття рішення про порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про ціни та ціноутворення» суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов`язаний:

- допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом;

- виконувати вимоги органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства;

- надавати документи, зразки продукції, пояснення в обсязі, який він вважає необхідним, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону;

- одержувати примірник акта та/або припису органу державного нагляду (контролю) за результатами здійсненого планового чи позапланового заходу.

Зазначені вище положення підтверджують, що відповідач наділений повноваженнями для здійснення заходів державного нагляду, предметом яких є дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач вважає оскаржуване рішення протиправним, оскільки товариство не проводить постачання електричної енергії, а лише компенсує фактично сплачені кошти за спожиту електичну енергію по цінам, сформованим постачальником та оператором розподілу електричної енергії, відповідно до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відтак, послуги з постачання та розподілу електричної енергії належать до житлово-комунальних послуг, які відповідно до вищевказаної правової норми визначаються як результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщення, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Частиною першою статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Комунальні послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії надаються виключно на підставі індивідуальних договорів (абзац 2 частини другої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Договорів, укладених із побутовими споживачами/мешканцями на постачання електричної енергії позивачем ні під час перевірки, ні до суду не надано.

На житлово-комунальні послуги державне регулювання цін запроваджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)».

Відповідно до підпункту 7 пункту 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 10.09.2014 № 715 НКРЕКП, відповідно до покладених на неї завдань установлює ціни (тарифи) на електричну енергію, тарифи на її передачу і постачання

Постановою НКРЕКП від 26.02.2015 № 220 «Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню» затверджено Тарифи на електроенергію, що відпускається населенню, з 01.03.2017, відповідно до пункту 1.1 яких електроенергія, що відпускається населенню: за обсяг, спожитий до 100 кВт год електроенергії на місяць (включно) становить 0,90 грн (з ПДВ) за 1 кВт год; за обсяг, спожитий понад 100 кВт год електроенергії на місяць становить 1,68 грн (з ПДВ) за 1 кВт год.

Судом встановлено, що між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «АВМ Житлосервіс» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено трьохсторонній договір поруки від 20.03.2019 № 479, згідно із яким Товариство з обмеженою відповідальністю «АВМ Житлосервіс» поручається перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» за виконання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 його обов`язку за основним договором про постачання електричної енергії № 420067054 від 01.01.2019 щодо оплати вартості електричної енергії.

Суд погоджується із доводами відповідача про те, що укладений договір є договором придбання електричної енергії, оскільки збір коштів за використану електричну енергію побутовим споживачам проводиться на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «АВМ Житлосервіс», у подальшому кошти перераховуються на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» з оформленням відповідного акта.

Позивач стверджує, що отримує від власників квартир компенсацію за спожиту електричну енергію та проводить перерахунок цих коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія», згідно із рахунками, сформованими вказаним товариством.

Разом з тим, позивачем не надано доказів укладання відповідного договору зі споживачем ОСОБА_3 щодо компенсації нею вартості спожитої електричної енергії.

Посилання позивача на заяву ОСОБА_3 про підключення електролічильника квартири АДРЕСА_3 , у якій вказана власниця квартири погоджується із тарифами за спожиту електроенергію у розмірі 2,83 грн, підлягають відхиленню, оскільки заява датована 30.07.2020, тобто після періоду щодо якого проводилась перевірка.

Доводи позовної заяви свідчать, що позивач визнає обставини ведення ним абонентського обліку з електричної енергії у будинку за адресою АДРЕСА_1 , здійснення збору коштів за використану електричну енергію побутовими споживачами (підтверджується рахунками на сплату житлово-комунальних послуг), які у подальшому перераховуються на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія», що свідчить про наявність договірних відносин щодо придбання електричної енергії.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про ринок електричної енергії» господарська діяльність з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, постачання електричної енергії споживачу, трейдерська діяльність, здійснення функцій оператора ринку та гарантованого покупця провадиться на ринку електричної енергії за умови отримання відповідної ліцензії.

Ліцензій на право провадження діяльності, пов`язаної із продажем електричної енергії чи надання універсальної послуги з постачання електричної енергії, а також договорів із побутовими споживачами під час проведення перевірки, ні суду не надано.

Отже, позивач фактично взяв на себе зобов`язання із надання такої комунальної послуги як універсальна послуга з постачання електричної енергії (проводить придбання електричної енергії, обслуговує електричні мережі як усередині будинку, так і зовні його, веде облік використаної електричної енергії кожним побутовим споживачем окремо, виставляє рахунки та проводить збір коштів за послугу).

Згідно із пунктом 93 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» універсальна послуга - постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам, що гарантує їхні права бути забезпеченими електричною енергією визначеної якості на умовах, визначених відповідно до цього Закону, на всій території України.

Відповідно до пункту 67 частини першої статті 1 цього Закону постачальник універсальної послуги - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який виконує зобов`язання щодо надання універсальні послуги.

При цьому позивачем не спростовано доводи відповідача про невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «АВМ Житлосервіс» разом із третьою особою фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог Технічних умов на приєднання до електричних мереж єдиного виконавця універсальної послуги з постачання електричної енергії, що унеможливило отримання даної послуги побутовими споживачами житлового будинку АДРЕСА_1 , за тарифами для побутових споживачів, встановленими Національним регулятором.

Як уже зазначалося, НКРЕКП встановлює ціни (тарифи) на електричну енергію, що відпускається населенню для побутових потреб, у тому числі диференційовані за обсягами спожитої електричної енергії та/або за групами споживачів, відтак, зокрема, споживач ОСОБА_3 , яка звернулася зі скаргою до органів Держпродспоживслужби, мала отримувати електричну енергію відповідно пункту 1.1 Тарифів на електроенергію, що відпускається населенню (у тому числі яке проживає в житлових будинках, обладнаних кухонними електроплитами), з 01 березня 2017 року, затверджених постановою НКРЕКП від 26.02.2015 № 220.

Встановлені обставини свідчать, що відповідач дійшов обґрунтовано висновку про надлишкове нарахування позивачем ОСОБА_3 коштів в розмірі 706,44 грн за послугу з постачання електричної енергії у зв`язку із застосуванням завищеного тарифу, що є порушенням вимог пункту 1.1 Тарифів на електроенергію, що відпускається населенню з 01.03.2017, затверджених постановою НКРЕКП від 25.02.2015 № 220.

Посилання позивача на заяву про відсутність у ОСОБА_3 претензій до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВМ Житлосервіс» не спростовують встановлених під час перевірки порушень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про ціни та ціноутворення» до суб`єктів господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції, зокрема за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін - вилучення необґрунтовано одержаної виручки, що становить позитивну різницю між фактичною виручкою від продажу (реалізації) товару та виручкою за цінами, сформованими відповідно до запровадженого способу регулювання (крім тих, що на постійній основі надають житлово-комунальні послуги або мають адресного споживача), та штраф у розмірі 100 відсотків необґрунтовано одержаної виручки.

Відповідно до частини другої вказаної статті суми адміністративно-господарських санкцій зараховуються до державного бюджету.

Сума необґрунтованої виручки, одержаної суб`єктами господарювання, які на постійній основі надають житлово-комунальні послуги або мають адресного споживача, повертається споживачам.

Враховуючи наведене відповідач правомірно притягнув позивача до адміністративно-господарської відповідальності відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про ціни і ціноутворення», застосувавши до нього штраф у розмірі 100% необґрунтованої виручки, а саме у розмірі 706,44 грн та зобов`язавши відповідача до 01.09.2020 повернути споживачу/власнику квартири АДРЕСА_3 , суму необґрутовано одержаної виручки у розмірі 706,44 грн.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другю статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно із пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваного рішення, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, судові витрати позивачу відповідно до приписів статті 139 КАС України відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 14, 73- 78, 90, 143, 242 - 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АВМ Житлосервіс» (код ЄДРПОУ: 40359495; місцезнаходження: 08160, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Гатне, вул. Інститутська, 45, офіс 61) до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області (код ЄДРПОУ: 40323081; місцезнаходження: 08133, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Балукова, 22) про визнання протиправним та скасування рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.