Рішення
від 03.10.2022 по справі 640/2234/21
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2022 року м. Київ № 640/2234/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

ОСОБА_1

до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України

про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної служби морського та річкового транспорту України, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби морського та річкового транспорту України від 29.12.2020 № 668-к «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити дію укладеного контракту від 14.07.2020 № 10 про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2;

- поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді головного спеціаліста Відділу внутрішнього аудиту Державної служби морського та річкового транспорту України;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 30 грудня 2020 року по останній день вимушеного прогулу (включно), виходячи із середньоденного розміру заробітку 822,92,00 грн.;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконним звільненням, у сумі 10000,00 грн.;

- допустити негайне виконання судового рішення у частині поновлення дії укладеного з позивачем контракту від 14.07.2020 № 10 та поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді головного спеціаліста Відділу внутрішнього аудиту Державної служби морського та річкового транспорту України.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що дія укладеного між позивачем та відповідачем контракту була припинена незаконно, а наказ відповідача від 29.12.2020 № 668-к про звільнення її з посади на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" є безпідставним, оскільки не відбулось змін у структурі та штатному розписі Морської адміністрації, які б стосувались очолюваного позивачем відділу. Крім того, при звільненні позивача відповідачем допущено порушення процедури звільнення, позаяк її не було попереджено про наступне звільнення у встановлені строки та спосіб.

Додатково мотивуючи позовні вимоги позивач зазначив, що протиправні дії Державної служби морського та річкового транспорту України на переконання позивача призвели до порушення гарантованих Конституцією України права на працю та права на доступ до державної служби, а також завдали позивачеві моральної шкоди.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.02.2021 року відкрито провадження у даній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача у поданому до суду відзиві на адміністративний позов зазначив, відповідачем ознайомлено позивача під особистий підпис з повідомленням про припинення дії контракту з послідуючим звільненням на підставі пункту 4 частини першої статті 83 та пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», також вказує, що, звільнення позивача проведено у відповідності з вимогами статті 87 наведеного Закону, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Разом з тим, суд зауважує, що 07.03.2022 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 212 «Деякі питання оптимізації функціонування центральних органів виконавчої влади у сферах морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства». Згідно з пунктами 1 та 3 цієї постанови Державну службу морського та річкового транспорту України (відповідач у справі) перейменовано на Державну службу морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України та розміщено її за адресою: 01135, м. Київ, просп. Перемоги, 14.

Відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі вибуття або зміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про необхідність заміни відповідача його правонаступником.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З наявних матеріалів справи вбачається, що за результатами проведеного Державною службою морського та річкового транспорту України добору між, ОСОБА_1 , та Державною службою морського та річкового транспорту України в особі в.о. Голови Морської адміністрації Звягінцева С.Б., було укладено контракт від 14.07.2020 № 10 про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - Контракт).

Після підписання Контракту в.о. Голови Морської адміністрації ОСОБА_2 було видано наказ від 14.07.2020 № 369-к «Про призначення ОСОБА_1 », яким позивача, як переможця за результатами добору, було призначено з 16.07.2020 на посаду головного спеціаліста Відділу внутрішнього аудиту Морської адміністрації за строковим трудовим договором шляхом укладання контракту в установленому порядку.

У пункті 20 Контракту визначено, що він набирає чинності після його підписання сторонами з дати, визначеної в акті про призначення особи на посаду головного спеціаліста Відділу внутрішнього аудиту Державної служби морського та річкового транспорту України, як дати початку виконання посадових обов`язків.

Пункт 21 Контракту встановлює, що його укладено на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та до дня визначення суб`єктом призначення або керівником державної служби переможця за результатами конкурсного відбору відповідно до законодавства. Граничний строк перебування особи на посаді державної служби, становить не більше двох місяців після відміни карантину, установленого Кабінетом Міністрів України.

07 грудня 2020 року в.о. Голови Морської адміністрації ОСОБА_3 вручив позивачу під підпис повідомлення про припинення дії Контракту, у якому повідомлялось про те, що у зв`язку із введенням в дію 02.10.2020 структури та штатного розпису Морської адміністрації відповідно до наказів Морської адміністрації від 02.10.2020 №№ 255 та 256 Контракт із позивачем буде припинений з послідуючим звільненням відповідно до пункту 4 частини першої статті 83 та пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».

29 грудня 2020 року наказом в.о. Голови Морської адміністрації Глазкова А.В. від 29.12.2020 № 668-к «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача було звільнено із займаної посади головного спеціаліста Відділу внутрішнього аудиту Морської адміністрації, а дію укладеного зі нею Контракту на цій посаді припинено у зв`язку зі зміною структури та штатного розпису Державної служби морського та річкового транспорту України відповідно до пункту 4 частини першої статті 83 та пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».

Не погодившись з вказаним звільненням, позивач звернулась з даним позовом до суду за захистом своїх прав.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, пояснення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, врегульовані Законом України від 10.12.2015 року №889-VIII «Про державну службу» (далі також - Закон №889, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною першою, пунктом 2 частини другої статті 3 Закону України «Про державну службу» встановлено, що цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Дія цього Закону поширюється, зокрема, на державних службовців міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

Згідно частин першої - третьої статті 5 Закону України «Про державну службу» правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Частиною третьою статті 87 наведеного Закону у редакції, чинній станом на час винесення оскаржуваного наказу встановлено, що суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу (абзац четвертий ч. 3 ст. 87 Закону у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).

Таким чином, пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» визначені підстави припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, а саме: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для припинення державної служби та звільнення з роботи позивача стало скорочення посади у зв`язку зі зміною структури та штатного розпису Державної служби морського та річковою транспорту України.

Судом встановлено, що до 02 жовтня 2020 року штатний розпис Державної служби морського та річкового транспорту України на 2020 рік визначався наказом Державної служби морського та річкового транспорту України від 01.04.2020 року №75 «Про введення в дію штатного розпису Державної служби морського та річкового транспорту України на 2020 рік». Відповідно до цього Штатного розпису на 2020 рік, з 01 квітня 2020 року загальна чисельність штатних посад Державної служби морського та річкового транспорту України становить 651 штатну одиницю; структурний підрозділ «Відділ внутрішнього аудиту» включає посаду начальник відділу - 1 ш.п., головний спеціаліст - 3 ш.п., старший державний інспектор - 1 ш.п. Всього по відділу 5 штатних посад.

Згідно трудової книжки НОМЕР_1 позивача 29.12.2020 звільнено із займаної посади у зв`язку зі зміною структури та штатного розпису Державної служби морського та річкового транспорту України відповідно до пункту 4 частини першої статті 83 та пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», з припиненням на цій посаді дію контракту від 14.07.2020 № 10 (запис 45).

Наказом Державної служби морського та річкового транспорту України від 02.10.2020 року №256 введено в дію з 02 жовтня 2020 року штатний розпис Державної служби морського та річкового транспорту України на 2020 рік, погоджений 15.09.2020 року Міністерством фінансів України; визнано таким, що втратив чинність наказ Державної служби морського та річкового транспорту України від 01.04.2020 року №75 «Про введення в дію штатного розпису Державної служби морського та річкового транспорту України на 2020 рік».

Згідно структури та штатного розпису Державної служби морського та річкового транспорту України, введених в дію наказами відповідача від 02.10.2020 року № 255 «Про введення в дію структури Державної служби морського та річкового транспорту України», від 02.10.2020 року № 256 «Про введення в дію штатного розпису Державної служби морського та річкового транспорту України», з 02 жовтня 2020 року загальна чисельність штатних посад відповідача становить 651.

Водночас, відповідно до Штатного розпису, затвердженого наказом № 256 від 02.10.2020 року структурний підрозділ структурний підрозділ «Відділ внутрішнього аудиту» включає посаду начальник відділу - 1 ш.п., головний спеціаліст - 3 ш.п., старший державний інспектор - 1 ш.п. Всього по відділу 5 штатних посад.

З порівняльного аналізу штатних розписів відповідача на 2020 рік, введених в дію наказом № 75 від 01.04.2020 та наказом № 256 від 02.10.2020, вбачається, що жодних змін структури Відділу внутрішнього аудиту, в якому працювала позивач, не відбулося.

За таких обставин, жодних підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», для звільнення позивача у відповідача не було, позаяк посада, яку обіймав позивач, не скорочена внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу.

Відповідачем не надано ні доказів реорганізації державного органу, ні скорочення чисельності або штату державних службовців, а тому наведене свідчить про протиправність наказу відповідача від 29.12.2020 №668-к про звільнення ОСОБА_1 та наявність підстав для його скасування.

У частині попередження про наступне звільнення, суд також вважає звернути увагу на наступне.

Частиною першою статті 9-1 Закону України "Про державну службу" визначено, що доведення інформації або документів до відома державного службовця відповідно до вимог цього Закону здійснюється шляхом її вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв`язку такий спосіб фіксується протоколом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини другої статті 9-1 наведеного Закону передбачено, що інформація або документи надсилаються державному службовцеві за адресою місця проживання/перебування або на його адресу електронної пошти чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку за наявними в особовій справі контактними даними.

Частиною третьою статті 9-1 вказаного Закону передбачено, що державний службовець при вступі чи проходженні державної служби зобов`язаний повідомити службу управління персоналом про його засоби електронної пошти чи інші засоби телекомунікаційного зв`язку з ним з метою їх використання для доведення до відома державного службовця інформації або документів.

Інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв`язку вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п`ятий календарний день з моменту їх відправлення (ч. 4 ст. 9-1 Закону).

Як вже зазначалось вище, в оскаржуваному наказі серед підстав для його видання названі попередження про наступне звільнення від 19.10.2020 № 120 та повідомлення про припинення дії контракту від 07.12.2020 року.

Повідомлення про припинення дії контракту від 07.12.2020 дійсно було вручене позивачу під підпис в.о. Голови Морської адміністрації Глазковим А.В. 07.12.2020 року.

Однак що стосується попередження про наступне звільнення від 19.10.2020 № 120, то вказане попередження у письмовій формі до відома позивача не доводилось, що підтверджується відсутністю її підпису у засвідченій Відповідачем його копії.

Засвідчена копія попередження про наступне звільнення від 19.10.2020 № 120 додається до позовної заяви у якості доказу у справі.

Порядок доведення до відома державного службовця інформації або документів визначено у статті 9-1 Закону України «Про державну службу», у якій зазначено таке:

« Доведення інформації або документів до відома державного службовця відповідно до вимог цього Закону здійснюється шляхом її вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку. Уразі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв`язку такий спосіб фіксується протоколом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інформація або документи надсилаються державному службовцеві за адресою місця проживання/перебування або на його адресу електронної пошти чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку за наявними в особовій справі контактними даними.

Державний службовець при вступі чи проходженні державної служби зобов`язаний повідомити службу управління персоналом про його засоби електронної пошти чи інші засоби телекомунікаційного зв`язку з ним з метою їх використання для доведення до відома державного службовця інформації або документів.

Інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв`язку вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п`ятий календарний день з моменту їх відправлення».

Порядок фіксації доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1042 (далі - Порядок № 1042).

У пункту 2 Порядку № 1042 визначено, що інформація або документи надсилаються державному службовцю з використанням засобів телекомунікаційного зв`язку виключно на його адресу електронної пошти чи за іншими контактними даними, про які він повідомив службі управління персоналом під час вступу чи проходження державної служби та які зазначені в його особовій справі.

Згідно із записами у доданому до листа Відповідача від 15.01.2021 № 193/05/15-21 повідомленні про прочитання електронного листа від 09.11.2020 у цей день з електронної пошти «kuterhina@marad.gov.ua» на електронну пошту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » було доставлено повідомлення про відкриття електронного листа від 23.10.2020 року.

Електронної пошти «kuterhina@marad.gov.ua» як вказує позивач особисто не створювала, а у якості електронної адреси для отримання інформації або документів при вступі на державну службу вказала електронну адресу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яка і зазначена в її особовій картці державного службовця.

Факт не доведення Відповідачем до відома позивача у встановленому законодавством порядку попередження про наступне звільнення від 19.10.2020 № 120 та той факт, що повідомлення про припинення дії контракту від 07.12.2020 було вручене їй за 22 календарні дні до моменту звільнення засвідчують те, що при виданні оскаржуваного наказу, припиненні дії укладеного зі позивачем Контракту та її звільненні, Відповідачем було порушено вимоги частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», та вимоги частини третьої статті 87 цього Закону.

Таким чином, таке попередження про наступне звільнення не може слугувати належним доказом виконання відповідачем вимог частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу".

З метою належного та повного відновлення порушеного права позивача суд вважає за необхідне поновити позивача на посаді, з якої її звільнено з порушенням процедури такого звільнення.

Відповідно до частин першої, другої статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У відповідності до приписів частини 1 статті 31-1 Закону України «Продержавну службу» з особою, яка призначається на посаду державної служби, може бути укладено контракт про проходження державної служби відповідно до пункту 3 частини другої статті 34 цього Закону в порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 року № 290 затверджено Порядок призначення на посади державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Згідно із пунктом 11 Порядку № 290 у разі відсутності або відхилення суб`єктом призначення або керівником державної служби в державному органі кандидатур, запропонованих конкурсною комісією за результатами процедур конкурсного відбору, у порядку, передбаченому пунктами 3-10 Порядку, суб`єкт призначення або керівник державної служби в державному органі може призначити на посаду державної служби особу шляхом укладення контракту про проходження державної служби на період дії карантину та до дня визначення суб`єктом призначення або керівником державної служби в державному органі переможця конкурсу.

Таким чином, враховуючи встановлення судом факту незаконного звільнення позивача зі займаної до такого звільнення посади, вона підлягає поновленню на посаді головного спеціаліста Відділу внутрішнього аудиту Державної служби морського та річкового транспорту України з 30 грудня 2020 року (наступного дня після незаконного звільнення) з поновленням дії контракту від 16 липня 2020 року №10 про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2.

Також, виходячи з наведених норм та встановлених обставин, позивач має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 30 грудня 2020 року по день ухвалення судового рішення, розрахованого відповідно до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Верховний Суд України у постанові від 14.01.2014 у справі № 21-395а13 зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку №100.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

З урахуванням положень пунктів 2, 3, 5, 8 Порядку №100 та відповідно до наданої позивачем довідки Державної служби морського та річкового транспорту України від 31 грудня 2020 року №129 середньомісячна заробітна плата за останні 2 календарні місяці роботи, що передували звільненню становить 17 281,43 грн., а середньоденна - 822,92 грн.

При цьому, періодом вимушеного прогулу є 440 днів з 30 грудня 2020 року по 03 жовтня 2022 року (дата постановлення рішення у справі).

Відтак, стягненню на користь позивача підлягає 362 084,80 грн. (822,92 грн.*440днів).

Щодо позовної вимоги про стягнення на користь позивача моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 237-1 Кодексу законів про працю України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до статті 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначено у п.п.3, 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4, зі змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року №5 та від 27 лютого 2009 року №1, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до норм чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем того, що спірним наказом відповідача йому заподіяно моральну шкоду, а саме, якими доказами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров`я тощо), наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача та заподіянням позивачеві шкоди.

Водночас, сам по собі факт протиправної поведінки відповідача не свідчить про завдання позивачеві моральної шкоди.

За таких обставин, в задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Пунктами 2 та 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, рішення суду в частині поновлення та в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць підлягають негайному виконанню.

Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки матеріали справи станом на дату постановлення рішення містять докази понесення судових витрат по сплаті судового збору, наявні підстави для його відшкодування на користь позивача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (01135, м. Київ, просп. Перемоги, 14, ЄДРПОУ 41886120) про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на роботі - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби морського та річкового транспорту України від 29.12.2020 № 668-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».

3. Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді головного спеціаліста Відділу внутрішнього аудиту Державної служби морського та річкового транспорту України, поновивши дію укладеного контракту від 14.07.2020 № 10 про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

4. Стягнути з Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (01135, м. Київ, просп. Перемоги, 14, ЄДРПОУ 41886120) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 30 грудня 2020 року по 03 жовтня 2022 у розмірі 362 084,80 грн. (триста шістдесят дві тисячі вісімдесят чотири гривні 80 копійок).

5. Допустити негайне виконання судового рішення у частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді головного спеціаліста Відділу внутрішнього аудиту Державної служби морського та річкового транспорту України поновивши дію укладеного контракту від 14.07.2020 № 10 про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

6. Звернути до негайного виконання судове рішення в частині стягнення з Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (01135, м. Київ, просп. Перемоги, 14, ЄДРПОУ 41886120) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 17 281,43 грн. (сімнадцять тисяч двісті вісімдесят одна гривня 43 копійки).

7. В іншій частині адміністративного позову - відмовити.

8. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) понесені нею судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (01135, м. Київ, просп. Перемоги, 14, ЄДРПОУ 41886120).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя І.А. Качур

Дата ухвалення рішення03.10.2022
Оприлюднено06.10.2022

Судовий реєстр по справі —640/2234/21

Ухвала від 09.06.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Шевцова Н.В.

Ухвала від 22.03.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Шевцова Н.В.

Постанова від 13.02.2023

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Безименна Наталія Вікторівна

Ухвала від 13.02.2023

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Безименна Наталія Вікторівна

Ухвала від 30.11.2022

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Безименна Наталія Вікторівна

Ухвала від 30.11.2022

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Безименна Наталія Вікторівна

Ухвала від 10.11.2022

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Безименна Наталія Вікторівна

Рішення від 03.10.2022

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Качур І.А.

Ухвала від 03.02.2021

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Качур І.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні