Постанова

від 04.10.2022 по справі 360/855/22.згідно

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2022 року справа №360/855/22

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 28 липня 2022 року (повне судове рішення складено 28 липня 2022 року) у справі № 360/855/22 (суддя в І інстанції Смішлива Т.В.) за позовом ОСОБА_2 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Коновалова Олександра Сергійовича про визнання протиправними та скасування постанов,

УСТАНОВИВ:

02.02.2022 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_2 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Коновалова Олександра Сергійовича, у якому заявлено вимоги:

- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження від 28.04.2021 ВП № 65303857;

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Коновалова О.С. про стягнення з боржника основної винагороди від 28.04.2021 ВП № 65303857.

Ухвалою місцевого суду від 07.02.2022 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 18.02.2022 відкрито провадження у справі, вирішено заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду розглянути після надходження відзиву на позов та зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Коновалова Олександра Сергійовича до 23.02.2022 надати суду: належним чином засвідченій копії першу-третю сторінки паспорту та сторінку з інформацією про зареєстроване місце проживання; довідку про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків; копії заяв Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно будівельна група "Логістік альянс" про примусове виконання виконавчого напису, винесеного приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Некриловим К.Ю.; матеріали виконавчого провадження ВП № 65303857, у рамках якого винесено спірні постанови; докази надіслання позивачу постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про стягнення з боржника основної винагороди.

Ухвалою того ж суду від 12.05.2022 зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Коновалова Олександра Сергійовича надати до 16.05.2022 окремі матеріали виконавчого провадження.

Ухвалою суду І інстанції від 15.06.2022 зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Коновалова Олександра Сергійовича раніше витребувані судом докази.

Ухвалою місцевого суду від 12.07.2022 зобов`язано тимчасового приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хоменка Вадима Валерійовича надіслати на офіційну електрону адресу суду або за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (Електронний суд), з використанням власного електронного підпису до 18.07.2022 копії першої-третьої сторінки паспорту та сторінку з інформацією про зареєстроване місце проживання; довідку про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків; копії заяв Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно будівельна група "Логістік альянс" про примусове виконання виконавчого напису, винесеного приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Некриловим К.Ю.; матеріали виконавчого провадження ВП № 65303857, у рамках якого винесено спірні постанови; докази надіслання позивачу постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про стягнення з боржника основної винагороди.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 позовну заяву залишено без руху; запропоновано позивачу протягом 5-ти (п`яти) календарних днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду належним чином оформленої заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.

На виконання ухвали суду представником позивача ОСОБА_1 надано заяву про поновлення строку звернення, в обґрунтування якої з посиланням на статті 3, 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що договір позики № 19.09/20 від 19.08.2020 та розписка про отримання позики від 19.08.2020, у яких зазначені дві адреси позивача АДРЕСА_1 (іменується у даних документах як «юридична адреса»), та АДРЕСА_2 (іменується відповідно як «фактичне місцезнаходження»). Жодна із цих адрес не зазначена як «адреса реєстрації місця проживання фізичної особи» або «місця перебування фізичної особи».

Офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції особі повинно вестись виключно за зареєстрованим місцем проживання. Виконавчий документ не містить інформації, яку саме із вказаних адрес слід вважати зареєстрованим місцем проживання. Виходячи з усталеної практики, яка у подібних випадках ототожнює зареєстроване місце проживання з терміном «юридична адреса», слід вважати зареєстрованим місцем проживання позивача АДРЕСА_1 , і саме за цією адресою повинно було вестись офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції позивачу. З іншого боку, можна вважати «фактичне місцезнаходження» таким, що відображає місце перебування особи. Ця адреса була зазначена в договорі позики та розписці, виконаних від імені позивача, датою 19.08.2020, тобто виходячи із тимчасової (не більше 6 місяців) можливості знаходження особи у місці перебування, слід вважати, що не пізніше ніж 19.02.2021 позивач за цією адресою вже не перебувала. Тому надсилання їй на цю адресу будь-якої документації після цієї дати не мало жодних законних підстав. Водночас, відповідач надіслав постанову про відкриття виконавчого провадження на цю адресу 28.04.2021, тобто після спливу визначеного законом терміну перебування особи за відповідною адресою.

Розглянувши клопотання про поновлення строку звернення до суду, ухвалою від 28 липня 2022 року Луганський окружний адміністративний суд позов залишив без розгляду, вважаючи, що позивач пропустив строк звернення до суду, тоді як поважних причин пропуску строку судом не встановлено.

Не погодившись з таким рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, вважаючи, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржену ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі позивач посилається на незаконність, необґрунтованість та необ`єктивність ухвали суду першої інстанції, що є підставою для її скасування.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

19.08.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю«Інвестиційно будівельна група «Логістік альянс» уклала з позивачем договір позики № 19.09/20 у розмірі 900000,00 грн, зазначивши, що остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місцезнаходження: АДРЕСА_2 , який підписаний сторонами.

28.04.2021 відповідачем відкрито виконавче провадження ВП № 65303857 з примусового виконання виконавчого напису №278 від 11.11.2020 (заборгованість за договором позики № 19.09/20 від 19.08.2020) та винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 28.04.2021 ВП № 65303857.

28.04.2021 відповідачем на адресу проживання позивача ( АДРЕСА_2 ) направлено спірні постанови, що підтверджено конвертом АТ «Укрпошта», проте повернуто за відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VІІІ) приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

За приписами частини першої статті 28 Закону № 1404-VІІІ копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

З матеріалів виконавчого провадження встановлено, що 28.04.2021 відповідачем винесено спірні постанови та направлено позивачу за адресою фактичного мешкання зазначеною, як у виконавчому документі, так і в договорі позики, тобто відповідно до приписів статті 28 Закону № 1404-VІІІ.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270затверджено Правила надання послуг поштового зв`язку (далі - Правила).

Відповідно пункту 2 розділу «Загальна частина» у цих Правилах терміни вживаються у такому значенні:

повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - повідомлення, яким оператор поштового зв`язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача;

відправник - фізична або юридична особа, прізвище, ім`я та по батькові або найменування якої зазначені на поштовому відправленні, бланку поштового переказу в спеціально призначеному для цього місці, яка безпосередньо або через уповноважену особу подає оператору поштового зв`язку для пересилання поштове відправлення, поштовий переказ;

вручення поштового відправлення, поштового переказу - виробнича операція, яка полягає у видачі поштового відправлення, виплаті коштів за поштовим переказом одержувачу.

Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (абз 2 пункту 17 Правил).

Адресат може уповноважити іншу особу на одержання адресованого йому поштового відправлення, коштів за поштовим переказом за довіреністю, що оформляється в установленому законодавством порядку. Довіреність на одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом може бути посвідчена нотаріально, посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання. Після пред`явлення оригіналу довіреності її копія залишається в об`єкті поштового зв`язку (пункт 90 Правил).

Інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді смс-повідомлення за номером мобільного телефону, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а у разі відсутності номера мобільного телефону - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланку повідомлення встановленого зразка (абзац 1 пункту 91 Правил).

Відповідно до пункту 99 Правил рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Поштові відправлення з позначкою "Вручити особисто", адресовані фізичним особам, підлягають врученню особисто адресатам або особам, уповноваженим ними на це в установленому порядку. Вручення зазначених поштових відправлень, а також рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка", адресованих посадовим і службовим особам органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, або за місцем роботи фізичних осіб, здійснюється у порядку, визначеному у цих органах, підприємствах, установах, організаціях з урахуванням Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженоїпостановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 1997 р. № 1153(Офіційний вісник України, 1997 р., число 43, с. 50) (пункт 100 Правил).

Відповідно до абзацу 1 та 2 пункту 106 Правил під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв`язку на підставі пред`явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище.

В матеріалах справи наявні докази того, що спірні постанови направлялись на адресу фактичного проживання позивача (за адресою визначеною у виконавчому документі), однак, зазначений лист повернуто поштою без вручення 05.05.2021 із зазначенням причин невручення: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 КАС України позовну заяву у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.

При цьому суд зауважує, що «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення високої вірогідності того, що особа могла дізнатися про порушення своїх прав, зокрема, якщо особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Умовами застосування наслідків пропуску строку звернення до суду є насамперед його пропуск, а також відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів.

Так, підстави для залишення позовної заяви без руху передбачені статтею 169 КАС України, частина першої якої передбачає, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями160,161цьогоКодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Водночас, визначаючи початок перебігу строку звернення до адміністративного суду, важливо встановити той момент, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення її прав.

Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Частиною другоїстатті 6 КАС Українитастатті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини»передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява № 48778/99).

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини, наголошує, що навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Своєю чергою, тривала пасивна поведінка особи не вказує про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Щодо посилання представника позивача на статті 3, 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд І інстанції зазначив таке.

За визначеннями, зазначеними у статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місцем перебування є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місцем проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

За приписами статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (яка діяла на момент винесення спірних постанов) реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

З матеріалів справи встановлено, що позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується записами паспорта громадянина України виданого позивачу, тобто адреса реєстрації позивача відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженогоРозпорядженням Кабінету Міністрів України № 1085-р від 07.11.2014(зі змінами та доповненнями), м. Луганськ є тимчасово окупованою територією, не підконтрольною українській владі, що унеможливлює надіслання пошти за адресою реєстрації позивача.

Суд І інстанції звернув увагу, що представником позивача додано до позовної заяви копію паспорту позивача з адресою реєстрації у місті Луганську, однак не надано належних доказів реєстрації позивача за адресою: АДРЕСА_1 .

Відсутні такі докази також і у матеріалах виконавчого провадження.

Місцевий суд зазначає, що Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не визначено обов`язкової умови проживання особи менше шести місяців підряд, для визначення терміну місце перебування.

З урахуванням викладеного, суд І інстанції не прийняв до уваги вказані посилання.

Крім того, місцевий суд вважав посилання на фіктивність договору позики та підробки підпису позивача необґрунтованими, оскільки не надано доказів факту звернення до правоохоронних органів та відкриття кримінального провадження за фактом підробки документів.

Також окружний суд зазначив, що згідно з матеріалами виконавчого провадження з рахунка позивача на початку травня 2021 року було списано кошти у сумі 849317,28 грн на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документу № 278, виданого 11.11.2021, які розпорядженнями приватного виконавця від 05.05.2021 було розподілено на погашення суми стягнення, винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження.

Суд І інстанції вважав, що про списання з рахунку такої значної суми коштів позивач не могла не бути обізнаної, що також ставить під сумнів твердження представника позивача про те, що про винесення оскаржуваних постанов позивач дізналась лише 24.01.2022 після оновлення додатку «Дія». Тим більше, що 12.05.2021 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Коноваловим Олександром Сергійовичем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 65303857.

Отже, враховуючи вказані законодавчі положення, місцевий суд дійшов висновку про відсутність об`єктивних причин неможливості своєчасного звернення позивача до суду з даним позовом, а наведені причини пропуску строку звернення до суду не поважними.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції не може погодитись судова колегія апеляційного суду.

Так, ОСОБА_2 стверджувала, що дізналась про оскаржувані постанови приватного виконавця в січні 2022 року, після чого у встановлений законодаством строк звернулась до суду з цим позовом.

Також позивачка стверджувала, що не має жодного відношення до адреси, на яку приватним виконавцем було направлено оскаржувані документи, а відносин з кредитором не мала нияких.

В матеріалах справи відсутні докази тимчасового проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .

В той же час, за приписами статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (яка діяла на момент винесення спірних постанов) реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Дійсно, згідно паспору громадянина України, позивачка зареєстрована в м. Луганську, з яким відсутня можливість поштового листування. Проте, в документах, наявних у приватного виконавця, була зазначена як юридична адреса - АДРЕСА_1 . При цьому представник позивачки стверджує, що належні докази реєстрації позивача за адресою у смт. Красноріченське на дату подання позову позивач не могла надати, оскільки з 3.11.2021 вона перереєструвалась, як внутрішньо переміщена особа, у м. Рубіжне Луганської області, і за процедурою перереєстрації здала до підрозділу УСЗН довідку, що підтверджувала реєстрацію у смт Красноріченське. Але фактично позивач ще продовжувала (на момент подання позову) фактично проживати у смт Красноріченське, чим було спричинене зазначення цієї адреси у позовній заяві.

Вказані в сукупності обставини справи дають підстави для висновку про пропуск ОСОБА_2 строку звернення до суду з поважних причин, а її заява про поновлення такого строку є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

При цьому факт звернення до правоохоронних органів не може вважатись доказом будь-яких обставин, що можуть підтверджувати, або спростовувати обізнаність позивача про відкриття виконавчого провадження.

Щодо обізнаності позивача про факт списання коштів з рахунку, колегія суддів погоджується з доводами апелянта.

Так, ОСОБА_2 стверджує, що кошти позивача були списані з її рахунку у АТ КБ «ПриватБанк», водночас банк ще у 2017 р. розірвав ділові відносини з позивачем (що підтверджується листом банку від 06.06.2017 р.), тому у неї не було доступу до системи управління рахунком « ІНФОРМАЦІЯ_1 », і відповідно, вона не могла отримувати інформацію про стан свого рахунку. Крім того, на цей рахунок ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м.Києва від 3 серпня 2016 р. по справі № 752/11967/16- к був накладений арешт. За результатами апеляційного розгляду зазначена ухвала була скасована, але ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 21.09.2016 р. (ЄДРСР № 61680525) арешт був накладений повторно, і наскільки мені відомо, та поточну дату не скасований. Тому позивач взагалі не мала підстав цікавитись станом рахунку до закінчення кримінального провадження. Докази накладення арешту у неї взагалі були відсутні, оскільки судами їй не надсилались. Я вважаю, що відповідні докази також слід витребувати за сприянням суду з причин, зазначених мною вище. У підсумку слід зазначити, що суд залишив позовну заяву без розгляду, пославшись на обставини, які не були предметом обговорення при розгляді цієї справи, і про які суд не зазначав в ухвалі від 18.07.2022 р. про залишення позову без руху. Це позбавило позивача можливості надати відповідні докази, або заявити клопотання про їх витребування судом.

У постанові від 20.04.2021 по справі № 817/1269/17 Верховний Суд дійшов висновку про те, що принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору, а також з`ясовує, якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Колегія суддів зауважує, що доводи суду першої інстанції щодо обізнаності позивача про факт списання коштів з рахунку носять характер припущень, що не припустимо.

Апеляційний суд також зазначає, що для того, щоб зробити висновок про наявність пропуску строку звернення до суду з позовом, суд повинен встановити конкретну дату, з якої такий строк почав свій відлік. Місцевим судом цього обов`язку не виконано, що також обумовлює скасування його ухвали про залишення позову без розгляду.

Згідно пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Суд вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, його висновки не відповідають обставинам справи, тому судове рішення ухвалено з порушенням процесуального права, що обумовлює задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 28 липня 2022 року скасувати, а справу № 360/855/22 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Повне судове рішення 04 жовтня 2022 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Колегія суддівІ. В. Сіваченко

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук