Повістка

від 04.10.2022 по справі 420/1933/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2022 р.м. ОдесаСправа № 420/1933/22

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Лук`янчук О.В.

суддів Бітова А. І.

Ступакової І. Г.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі заяву Фермерського Господарства "АЛЕКСЕЙ" про ухвалення додаткового судового рішення по справі за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2022 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

ФГ "Алексей" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних віл 16.12.2021 року №3538098/21007839 ухвалене комісією регіонального рівня - з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області;

зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 1 від 26.11.2021 року, подану Фермерським господарством Алексей датою подання.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2022 року адміністративний позов Фермерського господарства АЛЕКСЕЙ до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних віл 16.12.2021 року №3538098/21007839 ухвалене комісією регіонального рівня - з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДГІС в Одеській області.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 1 від 26.11.2021 року, подану Фермерським господарством АЛЕКСЕЙ датою подання.

Стягнуто на користь Фермерським господарством АЛЕКСЕЙ (код 21007839) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166, адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) суму сплаченого судового збору у розмірі 2481,00 грн.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2022 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишено без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2022 року залишено без змін.

До ухвалення рішення позивач заявив, що орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які апелянт очікує понести у зв`язку з розглядом справи № 420/1933/22, становить сума сплаченого судового збору та послуги адвоката, докази розміру яких будуть надані суду додатково.

06.09.2022 року до П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ФГ «АЛЕКСЕЙ» про ухвалення додаткового судового рішення, в якій заявник просить стягнути з бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 22 400 грн.

В обґрунтування вимог заяви зазначено, що позивачем під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції були понесені пропорційні, документально підтверджені та обґрунтовані витрати на оплату правової допомоги, а тому такі витрати згідно ст.ст. 134,139 КАС України підлягають стягненню з бюджетних асигнувань відповідача.

Розглянувши доводи заяви позивача та перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.252 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу (частина четверта статті 252 КАС України).

Питання, які вирішує суд при ухваленні рішення, визначені статтею 244 КАС України, частиною першою якої унормовано, що під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Отже, питання розподілу судових витрат не є вимогою адміністративного позову, яка направлена на захист порушених суб`єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів позивача. Розподіл судових витрат має компенсаційний характер і є певною мірою відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій, в тому числі процесуальних, під час розгляду справи. Вирішення цього питання є обов`язком суду, яке вирішується за результатами розгляду справи в залежності від того, яке рішення приймається судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до пункту 3 частини 1 та частини 2 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи.

За змістом частини першої статті 14 КАС України судові рішення, якими закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюються іменем України.

Закінчення розгляду справи у розумінні цієї норми права є вирішення спору по суті судом першої, апеляційної або касаційної інстанції, у тому числі прийняття постанови щодо частини позовних вимог відповідно до частини першої статті 164 КАС України, ухвалення додаткового судового рішення (стаття 168 КАС України) або в разі, якщо під час попереднього провадження відповідач визнав позов (частина четверта статті 121 КАС України), та вирішення вимоги апеляційної та касаційної скарг. Ці рішення ухвалюються іменем України.

Разом з цим, КАС України передбачені виключні випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме: 1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина третя статті 143); 2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143); 3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини першої статті 252).

Відповідно до частини п`ятої статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що вирішення питання про розподіл судових витрат шляхом ухвалення додаткового судового рішення здійснюється виключно якщо суд при ухваленні судового рішення з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі з дотриманням процедури та строків, передбачених положеннями ст.ст.143, 252 КАС України.

При цьому, додаткове судове рішення ухвалює саме той суд, який своїм рішенням вирішив справу по суті, крім випадків, передбачених ч.6 ст.139 КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи, у заяві про ухвалення додаткового судового рішення ФГ «АЛЕКСЕЙ» просить суд стягнути з бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката не лише під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, але також і в суді першої інстанції, у розмірі 22 400 грн.

Водночас, у рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2022 року, суд під час вирішення справи дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на ГУ ДПС в Одеській області обов`язку з відшкодування витрат на правничу допомогу позивача.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2022 року вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Таким чином, враховуючи, що суд першої інстанції при ухваленні рішення по суті спору вирішив питання про розподіл судових витрат, апеляційним судом відповідно до ч.6 ст.139 КАС України вказане судове рішення не змінено та не скасовано, а рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат сторонами не оскаржувалось, апеляційний суд не уповноважений за наслідком розгляду даної заяви вирішувати питання щодо розподілу судових витрат, зокрема на професійну правничу допомогу адвоката, понесених позивачем в суді першої інстанції, а отже клопотання позивача про стягнення витрат на правову допомогу за участь при розгляді справи у суді першої інстанції задоволенню не підлягає.

За даних обставин, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність розгляду заяви виключно в межах доводів щодо розподілу витрат на послуги адвоката, понесених позивачем в апеляційній інстанції, а також доказів, наданих на їх підтвердження.

Так, колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, слід враховувати, що за змістом ст. 139 КАС України, розподілу підлягають усі здійснені документально підтверджені судові витрати.

Згідно із ч.ч.1-5 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога Фермерському господарству «АЛЕКСЕЙ» у даній справі надавалась ФОП ОСОБА_1 на підставі договору про надання послуг у сфері права від 10 січня 2022 року, яким передбачено дії, які може вчиняти адвокат від імені позивача по справі.

Відповідно до п. 4 Договору, якщо інше не буде узгоджено сторонами в додатках до договору, вартість послуг у сфері права виконавця з надання правової допомоги складається з: гонорару, який визначається шляхом множення кількості часу, витраченого виконавцем на надання послуг у сфері права, на відповідні погодинні ставки, визначені в Додатку до Договору; компенсації витрат на надання правової допомоги відповідно до розділу 5 Договору.

Згідно з Додатком №2 до договору про надання послуг у сфері права від 10.01.2022 року, сторонами договору погоджена вартість однієї години роботи адвоката/одного документа, складеного адвокатом, 1200,00 грн.

05.09.2022 року за наслідком фактично наданих послуг між позивачем та адвокатом укладено відповідний акт, згідно з яким ФОП ОСОБА_1 надав Фермерському господарству «АЛЕКСЕЙ» послуги з представництва інтересів в суді апеляційної інстанції, а саме; написання відзиву на апеляційну скаргу 3 години, вартість 3 600,00 грн., участь у судовому засіданні 1 година, вартість 1 200 грн.

Загальна вартість наданих послуг у суді апеляційної інстанції становить 4 800,00 грн.

Також до заяви про ухвалення додаткового судового рішення додано рахункок-фактуру №1/1001 від 10.01.2022 року та виписку з рахунку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , відповідно до яких 12.01.2022 року контрагентом «АЛЕКСЕЙ ФГ» перераховано суму авансового платежу на рахунок адвоката у розмірі 25 000 грн.

Водночас, колегія суддів зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що зазначено у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Дослідивши наявні у матеріалах справи документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд приходить до висновку, що заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 4 800,00 грн. не є співмірними із складністю справи та фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (наданих послуг) за наведеним в акті виконаних робіт переліком.

Колегія суддів, враховуючи принцип свободи договору, не заперечує стосовно того, що сторони договору про надання правової допомоги погодили саме такий розмір гонорару, однак суд не погоджується з його розміром в межах розгляду питання щодо розподілу суми цього гонорару, як судових витрат у справі.

При цьому, колегія суддів зазначає, що ГУ ДПС в Одеській області, скористалося своїм правом на подачу клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та зазначило про неспівмірність таких витрат.

Надаючи оцінку доводам заявника щодо стягнення витрат на правову допомогу з урахуванням клопотання відповідача, щодо їх неспівмірності, колегія суддів зазначає наступне.

Вказана адміністративна справа є типовою справою незначної складності. Розгляд справи здійснено судом першої інстанції без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Крім того, за вказаною категорією справ Верховним Судом вироблено сталу судову практику, зокрема у постановах від 21.05.2019 року у справі №0940/1240/18, від 22.07.2019 у справі №815/2985/18, від 10.04.2020 у справі № 819/330/18, від 10.04.2020 року по справі № 819/330/18, від 07.05.2020 року у справі №300/183/19, від 21.05.2020 року у справі №560/391/19.

Під час апеляційного провадження обставини справи, а також правові підстави позову, не змінювались, відзив на апеляційну скаргу фактично обґрунтований доводами адміністративного позову та відповіді на неї, текстова редакція відзиву має незначні відмінності від відповіді на відзив ГУ ДПС в Одеській області, поданої 14.02.2022 року, тобто написання документу не потребувало витрат та значних зусиль.

Щодо участі адвоката у судовому засідання, колегія суддів зазначає, що в межах апеляційного провадження представник позивача дійсно брав участь у судовому засіданні 30.08.2022 року. Водночас, вказане судове засідання тривало значно менше зазначеної в акті виконаних робіт однієї години, а саме близько двадцяти хвилин (відповідно до протоколу судового засідання). До того ж, вказане засідання було проведено судом в режимі відеоконференції, внаслідок чого адвокат не поніс часові та/або грошові витрати, пов`язані із прибуттям до приміщення апеляційного суду.

Вищенаведене свідчить, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та складністю справи, та не вимагало значного обсягу юридичної і технічної роботи.

У зв`язку з цим, колегія суддів, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про зменшення розміру таких витрат до 2 000,00 грн., що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат саме в зазначеному розмірі. Вказані витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області, як відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 132, 134,139, 252, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Заяву Фермерського господарства «АЛЕКСЕЙ» про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.

Ухвалити по справі додаткове судове рішення, яким стягнути з Головного правління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166, адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) на користь Фермерського господарства «АЛЕКСЕЙ» (код 21007839) понесені судові витрати з надання професійної правової допомоги у розмірі 2 000,00 грн. під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

У задоволенні заяви Фермерського господарства «АЛЕКСЕЙ» в частині ухвалення додаткового судового рішення стосовно стягнення витрат на правову допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції відмовити.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено та підписано 04 жовтня 2022 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова