Ухвала

від 03.10.2022 по справі 640/5908/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/5908/22

У Х В А Л А

03 жовтня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Бужак Н.П. та суддів Костюк Л.О., Степанюка А.Г., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕВІРО БУД" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕВІРО БУД" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві, у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у м. Києві про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкової накладної від 22 грудня 2021 року №3557116/44511047 про відмову у реєстрації податкової накладної № 9 від 03 листопада 2021 року;

- зобов`язати ДПС України здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 9 від 03 листопада 2021 року ТОВ "РЕВІРО БУД" днем її фактичного подання - 03 листопада 2021 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2022 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у м. Києві про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкової накладної від 22 грудня 2021 року №3557116/44511047 про відмову у реєстрації податкової накладної № 9 від 03 листопада 2021 року. Зобов`язано Державну податкову службу України здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 9 від 03 листопада 2021 року товариства з обмеженою відповідальністю "РЕВІРО БУД" днем її фактичного подання - 26 листопада 2021 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління ДПС у м. Києві звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Крім того, апелянтом подано клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року відмовлено Головному управлінню ДПС у м. Києві у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та зазначену апеляційну скаргу залишено без руху через невідповідність її вимогам пункту 1 частини 5 статті 296 КАС України, а саме, до апеляційної скарги не долучено належним чином оформлений документ, який свідчить про сплату судового збору.

Апеляційним судом Головному управлінню ДПС у м. Києві встановлено строк для усунення недоліків апеляційної скарги у термін протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом подання документа про сплату судового збору.

Як убачається з матеріалів справи, а саме, з штемпеля на супровідному листі про поштове відправлення, апелянт отримав копію вказаної ухвали 14 вересня 2022 року. Отже, останній день для усунення недоліків апеляційної скарги - 26 вересня 2022 року.

26 вересня 2022 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду від Головного управління ДПС у м. Києві надійшло клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, в якому апелянт просить відстрочити сплату судового збору та продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Вирішуючи клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке обґрунтоване наявністю права на апеляційне оскарження судового рішення, відсутністю належного фінансування та посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», з урахуванням змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», на момент подання апеляційної скарги, суб`єкти владних повноважень зобов`язані сплачувати судовий збір.

Пунктом 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» передбачено, обов`язок щодо забезпечення належного фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору покладено на Кабінет Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року) суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Водночас, згідно ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з статтею 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Таким чином, порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регламентовано статтею 8 Закону України "Про судовий збір", приписи якої не містять підстав та умов для звільнення суб`єктів владних повноважень від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення або розстрочення. Будь-яких змін щодо порядку сплати судового збору суб`єктом владних повноважень у зв`язку із введенням воєнного стану в України до чинного законодавства не внесено.

Посилання апелянта на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18, в якості обґрунтування існування підстав для відстрочення сплати судового збору, колегія суддів оцінює критично з огляду на таке.

Як зазначено в указаному рішенні суду касаційної інстанції, у нормах частини другої статті 132 КАС України відсилання до норм Закону України "Про судовий збір", зокрема, до підстав для звільнення від сплати судового збору, визначених статтею 8, передбачене лише щодо питання звільнення від сплати судового збору.

Це означає, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу, що у межах справи №0940/2276/18 Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок щодо можливості відстрочення чи розстрочення сплати судового збору юридичним особам. Натомість, положення Закону України "Про судовий збір", як і приписи КАС України оперують поняттями юридична особа і суб`єкт владних повноважень, які не є тотожними.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, у розумінні процесуального закону статус суб`єкта владних повноважень не можна ототожнювати із статусом юридичної особи, позаяк обов`язкової вимоги щодо наявності у суб`єкта владних повноважень статусу юридичної особи законодавцем не вимагається.

Крім іншого, колегія суддів звертає увагу, що, на відміну від юридичної особи, яка у разі вирішення справи на її користь має право на присудження на її користь усіх судових витрат, у тому числі пов`язаних із сплатою судового збору (ч. 1 ст. 139 КАС України), суб`єкт владних повноважень у випадку задоволення його позовних вимог має право лише на стягнення судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз (ч. 2 ст. 139 КАС України).

Таким чином, відмінність правового статусу юридичної особи і суб`єкта владних повноважень в адміністративному процесі свідчить, що висловлена Великою Палатою Верховного Суду позиція щодо можливості відстрочення чи розстрочення сплати судового збору юридичним особам не може за аналогією поширюватися на суб`єктів владних повноважень безвідносно до наявності у них статусу юридичної особи. Відтак суд приходить до висновку, що положеннями ст. 8 Закону України "Про судовий збір" не передбачено можливість відстрочення сплати судового збору суб`єкту владних повноважень.

Окрім того, апелянтом не надано доказів того, що станом на дату розгляду та вирішення справи судом апеляційної інстанції його майновий/фінансовий стан зміниться і належна до сплати сума судового збору буде сплачена. Так само будь-яких доказів на підтвердження неможливості своєчасної сплати судового збору відповідачем не надано.

Додана до клопотання копія службової записки не свідчить про те, що апелянт матиме змогу забезпечити сплату судового збору у подальшому за умови його відстрочення.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 № R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Колегія суддів звертає увагу, що сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Разом з тим, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції не вбачає існування обґрунтованих відповідачем підстав для відстрочення останньому сплати судового збору.

Щодо клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 КАС України, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.

Згідно з ч. 1, 3, 6 ст. 121 КАС України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку чи за ініціативою суду.

Заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, розглядається судом, який встановив строк.

Про продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Продовження строку є надання нового строку на вчинення процесуальної дії, яка не була з поважної причини вчинена у заздалегідь встановлений судом строк.

Відповідно до ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

У свою чергу, згідно ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Тобто, законодавцем визначено, що десятиденний строк є достатнім для усунення як недоліків позовної заяви, так і апеляційної скарги. При цьому, судом апеляційної інстанції було надано апелянту максимальний визначений законодавцем строк для усунення недоліків.

Верховний Суд в ухвалі від 05.07.2021 у справі № 320/10912/20 підкреслив, що продовження процесуального строку є правом, а не обов`язком, суду і повинно здійснюватися за наявності для цього обґрунтованих підстав. Умовою продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги є наявність достатніх доказів того, що після такого продовження строку відпадуть обставини, які перешкоджають виконанню ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху.

При цьому жодних доказів вчинення дій, спрямованих на забезпечення сплати судового збору на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, апелянтом не надано.

Окрім того, колегія звертає увагу, що будь-яких змін щодо порядку сплати судового збору суб`єктом владних повноважень у зв`язку із введенням воєнного стану в України до Закону України "Про судовий збір" не внесено.

Судом враховується, що законодавчо закріплений обов`язок суду надати достатній для усунення недоліків апеляційної скарги строк, насамперед, обумовлений специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Відповідно до частини третьої статті 2 цього Кодексу одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Частина друга статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не забезпечив оскарження у встановленому законом порядку рішення суду першої інстанції, відносини стають стабільними із набранням законної сили рішенням суду.

Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що тривала процедура сплати коштів або їх відсутність не може вважатися поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, адже не є об`єктивною та непереборною причиною пропуску процесуального строку.

Відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб`єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.01.2021 у справі № 500/2544/19.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для продовження апелянту строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

Таким чином, оскільки станом на 03 жовтня 2022 року апелянт зазначені в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року недоліки апеляційної скарги не усунув, колегія суддів вважає за необхідне повернути апеляційну скаргу особі, яка її подала.

У відповідності до ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Відповідно до ч. 5 ст. 298 КАС України питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 118, 121, 169, 298, ч. 2 ст. 321, ч. 2 ст. 325, ст.ст. 328-331, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Відмовити Головного управління ДПС у м. Києві у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Відмовити Головного управління ДПС у м. Києві у задоволенні клопотання про продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕВІРО БУД" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Степанюк А.Г.