Постанова

від 04.10.2022 по справі 120/3039/22

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/3039/22

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Крапівницька Н. Л.

Суддя-доповідач - Драчук Т. О.

04 жовтня 2022 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Немирівської міської ради на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Немирівської міської ради, Немирівського міського голови Качура Віктора Миколайовича про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

в березні 2022 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Немирівської міської ради, міського голови Качура Віктора Миколайовича про визнання протиправним та скасування розпорядження відповідача №21-р від 31.01.2022 про зупинення рішення 26 сесії 8 скликання відповідача від 27.01.2022 №856 Про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 .

Також, позивач просив визнати протиправною бездіяльності відповідача щодо не прийняття рішення, за результатами розгляду клопотання позивача від 11.10.2021 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Медвежанської сільської ради Немирівського району Вінницької області в межах земельної ділянки за кадастровим номером 0523085400:01:001:1988 та зобов`язати відповідача надати позивачеві дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Медвежанської сільської ради Немирівського району Вінницької області в межах земельної ділянки за кадастровим номером 0523085400:01:001:1988.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15.06.2022 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Немирівської міської ради щодо не прийняття рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 11.10.2021 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Медвежанської сільської ради Немирівського району Вінницької області в межах земельної ділянки за кадастровим номером 0523085400:01:001:1988;

Зобов`язано Немирівську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Медвежанської сільської ради Немирівського району Вінницької області в межах земельної ділянки за кадастровим номером 0523085400:01:001:1988.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та надав неповну оцінку доказам наявним в матеріалах справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, 11.10.2021 позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Медвежанської сільської ради Немирівського району Вінницької області в межах земельної ділянки за кадастровим номером 0523085400:01:001:1988. До клопотання додано копію паспорта, ідентифікаційного номера, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки та нотаріально засвідчена згода землекористувача фермерського господарства Доладу на вилучення земельної ділянки.

Відповідач, за наслідками розгляду клопотання позивача, рішенням 26 сесії 8 скликання Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 №856 від 27.01.2022 надав позивачеві дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га (за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 0523085400:01:001:1988) із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення Вінницької області Вінницького району Немирівської територіальної громади за межами с. Медвежа із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Розпорядженням Про зупинення рішення 26 сесії Немирівської міської ради 8 скликання від 31.01.2022 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 №856 від 31.01.2022 № 21-р, зупинено дію вказаного рішення.

11.02.2022 на розгляд 27 сесії 8 скликання внесено рішення ради Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 №856, що підтверджується розпорядженням відповідача Про скликання 27 (позачергової) сесії Немирівської міської ради 8 скликання № 34-р від 07.02.2022 та витягом з протоколу сесії ради.

За результатами голосування за вказаний проект проголосували "за" 9 депутатів, "проти" 0, "утримались" 10, "не голосували" 0, відсутні - 8. Рішення не прийнято.

Підсумки голосування відображено у відомості про поіменне голосування від 11.02.2022.

Не погоджуючись з такими діями органу місцевого самоврядування, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що розпорядженням від 31.01.2022 №21-р зупинено дію рішення №856 від 27.01.2022 з підстав того, що за даний проект рішення депутатами було проголосований одним пакетом, і в який включено ще кілька проектів рішень, що підтверджується додатком № 1 зауваження до вказаного розпорядження.

Так, у п. 1 ст. 25 Регламенту роботи Немирівської міської ради, затвердженого рішенням №61 від 17.01.2017 Немирівської міської ради, визначено, що проекти рішень з певного питання порядку денного сесії Ради розглядаються у послідовності, що відповідає порядковому номеру їх реєстрації у секретаря Ради.

Таким чином, внаслідок порушення відповідачем процедури розгляду та прийняття рішення, головою ради було зупинено дію вказаного рішення.

Суд першої інстанції вказує, що вказане розпорядження безпосередньо стосується відповідача та його діяльності та кореспондує безпосередньо з правами голови відповідної ради. Прийнято у визначений п`ятиденний строк з моменту прийняття рішення №858 із відповідними зауваженнями, на підставі, в межах та у спосіб визначений чинним законодавством.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що спірне розпорядження відповідає критеріям, визначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України, відповідно - є правомірним.

Також, суд першої інстанції вказує, що дія розпорядження вичерпується його виконанням, оскільки у двотижневий строк рішення було винесено на повторний розгляд, який відбувся 11.02.2022 на 27 сесії 8 скликання.

За таких обставин, відсутні підстави для визнання протиправним розпорядження №21-р від 31.01.2022 про зупинення рішення 26 сесії 8 скликання відповідача від 27.01.2022 №856 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 , відповідно позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у цій частині.

Щодо вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не прийняття рішення за результатами розгляду клопотання позивача від 11.10.2021 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Медвежанської сільської ради Немирівського району Вінницької області в межах земельної ділянки за кадастровим номером 0523085400:01:001:1988, суд першої інстанції зазначає, що протокол 27 позачергової сесії 8 скликання з поіменним голосуванням не є рішенням органу місцевого самоврядування, яке мало бути прийняте за результатом розгляду заяви позивача.

У даній справі, за наслідками розгляду повторного розгляду рішення, в силу вимог Земельного Кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада може відхилити зауваження сільського, селищного, міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, відповідно рішення набирає чинності, або ж прийняти відповідні зауваження та прийняти нове рішення, але, у даному випадку, відповідач не прийняв жодного рішення.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що дані обставини підтверджують протиправну бездіяльність відповідача.

Відтак за обставин, коли позивач дотримався встановленої законом процедури та подав відповідну заяву, а відповідач, будучи уповноваженим органом влади, без наведення жодних мотивів, не прийняв відповідне рішення, то, на переконання суду, негативні наслідки від такої поведінки органу влади не можуть перекладатися на фізичну особу.

З огляду на викладене, та враховуючи очевидність протиправної поведінки відповідача, якою порушуються основоположні права позивача, суд першої інстанції вважає за належне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не прийняття рішення за результатами розгляду клопотання позивача ОСОБА_1 від 11.10.2021 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Медвежанської сільської ради Немирівського району Вінницької області в межах земельної ділянки за кадастровим номером 0523085400:01:001:1988. А тому, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Медвежанської сільської ради Немирівського району Вінницької області в межах земельної ділянки за кадастровим номером 0523085400:01:001:1988, суд першої інстанції зазначає, що рішенням 26 сесії 8 скликання відповідача від 27.01.2022 №856 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 позивачеві було надано бажаний для неї дозвіл, що свідчить на наявність об`єктивних підстав для цього, адже розпорядження №21-р від 31.01.2022 про зупинення рішення 26 сесії 8 скликання відповідача від 27.01.2022 №856 було прийняте у зв`язку з порушенням відповідачем процедурних положень прийняття рішень, а не по суті надання вказаного дозволу.

Виходячи із обставин цієї справи, пропорційності та ефективного захисту, суд першої інстанції вважає за необхідне, зобов`язати відповідача надати позивачеві ОСОБА_1 дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Медвежанської сільської ради Немирівського району Вінницької області в межах земельної ділянки за кадастровим номером 0523085400:01:001:1988. А тому позовні вимоги у цій частині, також підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступні обставини.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п."б" ч.1 ст.81 ЗК України № 2768-ІІІ громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до ч.1, 2 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Як передбачено ч.6, 7 ст.118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.10.2021 позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Медвежанської сільської ради Немирівського району Вінницької області в межах земельної ділянки за кадастровим номером 0523085400:01:001:1988. До клопотання додано копію паспорта, ідентифікаційного номера, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки та нотаріально засвідчена згода землекористувача фермерського господарства Доладу на вилучення земельної ділянки.

Відповідач, за наслідками розгляду клопотання позивача, рішенням 26 сесії 8 скликання Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 №856 від 27.01.2022 надав позивачеві дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га (за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 0523085400:01:001:1988) із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення Вінницької області Вінницького району Немирівської територіальної громади за межами с. Медвежа із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Розпорядженням Про зупинення рішення 26 сесії Немирівської міської ради 8 скликання від 31.01.2022 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 №856 від 31.01.2022 № 21-р, зупинено дію вказаного рішення.

11.02.2022 на розгляд 27 сесії 8 скликання внесено рішення ради Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 №856, що підтверджується розпорядженням відповідача Про скликання 27 (позачергової) сесії Немирівської міської ради 8 скликання № 34-р від 07.02.2022 та витягом з протоколу сесії ради.

За результатами голосування за вказаний проект проголосували "за" 9 депутатів, "проти" 0, "утримались" 10, "не голосували" 0, відсутні - 8. Рішення не прийнято.

Підсумки голосування відображено у відомості про поіменне голосування від 11.02.2022.

Враховуючи вказане, колегія суддів приходить до висновку, що у даному випадку відсутність необхідної кількості голосів для прийняття рішення є засвідченням факту бездіяльності відповідача в частині прийняття рішення або відмови органу місцевого самоврядування у наданні громадянину дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Наведене додатково підтверджується й тим, що на розгляд сесії ради виноситься проєкт, попередньо погоджений профільною комісією ради, яка вивчає відповідне питання на предмет наявності/відсутності законних підстав для прийняття того чи іншого рішення.

Необхідно зауважити, що рішенням 26 сесії 8 скликання Немирівської міської ради від 27.01.2022 № 856 "Про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 " позивачу вже було надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

Отже, сам факт винесення на голосування депутатів проєкту рішення ради про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою є свідченням того, що законних підстав для відмови у наданні вказаного дозволу немає.

Не наведено таких підстав і в розпорядженні Немирівського міського голови від 31.01.2022 за № 21-р, яким накладено вето та зупинено дію рішення 26 сесії Немирівської міської ради 8 скликання від 27.01.2022 за № 856.

Відтак за обставин, коли позивач дотримався встановленої законом процедури та звернувся до Немирівської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у його власність земельної ділянки комунальної власності, а відповідач, будучи уповноваженим органом влади, без наведення жодних мотивів відмовив у наданні вказаного дозволу, то, на переконання суду, негативні наслідки від такої поведінки органу влади не можуть перекладатися на приватну особу.

Колегія суддів вважає недопустимою з точки зору верховенства права ситуацію, за якої відповідач не прийняв жодного рішення або відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою не з посиланням на визначені законом підстави для цього, а лише тому, що позитивний проєкт відповідного рішення не був підтриманий більшістю голосів депутатів від загального складу ради. Тим паче, за результатами повторного розгляду цього питання, коли рішенням ради за № 856 від 27.01.2022 такий дозвіл вже було надано.

Разом з цим, як визначалось судом вище, відповідач в межах строку розгляду заяви не прийняв жодного рішення, при цьому вичерпний перелік випадків, за наявності яких громадянину може бути відмовлено у наданні дозволу на етапі розроблення документації із землеустрою визначено частиною сьомою статті 118 ЗК України.

Такими підставами є лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Крім того, ч.4 ст.42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільський, селищний, міський голова, окрім іншого, організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету, підписує рішення ради та її виконавчого комітету, скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради, видає розпорядження у межах своїх повноважень.

Згідно з ч.4 ст.59 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що рішення сільської, селищної, міської ради у п`ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень. Рада зобов`язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхилила зауваження сільського, селищного, міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, воно набирає чинності.

Отже, сільський, селищний, міський голова, в межах наданих законом повноважень, бере участь в прийнятті рішень радою, підписує такі рішення або ж зупиняє їх з подальшим внесенням на повторний розгляд відповідної ради, яка зобов`язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення.

Колегія суддів зауважує, що зупинення міським головою рішення міської ради та внесення такого рішення на повторний розгляд відповідної ради, не звільняє орган місцевого самоврядування від покладеного на нього обов`язку повторно розглянути рішення та у разі необґрунтованості зауважень міського голови відхилити такі зауваження і підтвердити попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради.

Також, положення ЗК України не передбачають випадків, коли орган місцевого самоврядування за результатами розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може залишити таке клопотання не розглянутим.

Верховний Суд у постанові №826/26998/15 від 21 квітня 2021 року вказав, що частиною 7 статті 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою (технічної документації): а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Тобто, у даних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не прийняття рішення за результатами розгляду клопотання позивача ОСОБА_1 від 11.10.2021 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Медвежанської сільської ради Немирівського району Вінницької області в межах земельної ділянки за кадастровим номером 0523085400:01:001:1988.

Також колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що для належного захисту та відновлення прав позивача необхідно зобов`язати Немирівську міську раду Вінницького району Вінницької області надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2.00 га, для ведення особистого селянського господарства на території Медвежанської сільської ради Немирівського району Вінницької області в межах земельної ділянки за кадастровим номером 0523085400:01:001:1988.

Так, спосіб відновлення порушеного права позивачів має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

За висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.03.2019 у справі № 2040/6320/18.

Також, Верховний Суд у своїй практиці неодноразово вказував на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12, від 04 серпня 2020 року у справі №340/2074/19).

Обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав, захист законних інтересів і, у випадку задоволення судом його вимог, рішення повинно мати наслідком реальне відновлення тих прав, за захистом яких позивач звернувся до суду.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 06.11.2019 по справі № 509/1350/17, оцінюючи ефективність обраного судом способу захисту (зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву) суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 814/2458/16 Верховний Суд аналізував застосування пункту 4 частини другої статті 245 КАС України і дійшов висновку, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов:

1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача;

2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача;

3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів;

4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

В ході судового розгляду справи встановлено, що за наслідками розгляду клопотання позивача, рішенням 26 сесії 8 скликання Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 №856 від 27.01.2022 відповідач надав позивачеві дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га (за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 0523085400:01:001:1988) із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення Вінницької області Вінницького району Немирівської територіальної громади за межами с. Медвежа із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Однак, розпорядженням Про зупинення рішення 26 сесії Немирівської міської ради 8 скликання від 31.01.2022 року Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 №856 від 31.01.2022 №21-р зупинено дію вказаного рішення, не з підстав невідповідності вказаного клопотання, а з процедурних питань ради.

Частиною 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Враховуючи, що між позивачами та відповідачем немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів, а докази на підтвердження наявності передбачених законом підстав для відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідачем не надано, колегія суддів вважає за можливе застосувати найбільш ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, а саме: зобов`язати відповідача прийняти рішення, яким надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га, розташованої на території Медвежанської сільської ради Немирівського району Вінницької області в межах земельної ділянки за кадастровим номером 0523085400:01:001:1988.

У даному випадку зобов`язання відповідача прийняти рішення, яким надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність забезпечить ефективний судовий захист порушеного права та призведе до реального їх відновлення.

Інший спосіб захисту такий, як повторний розгляд, не забезпечить в повній мірі поновлення порушених прав позивача та зумовить виникнення інших судових спорів, що не узгоджується із завданнями адміністративного судочинства.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

В свою чергу, відповідачем не доведено правомірність свого рішення.

Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів в межах ч.1 ст.308 КАС України вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315,316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Немирівської міської ради залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.