Постанова

від 04.10.2022 по справі 140/566/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 140/566/19

адміністративне провадження № К/9901/25937/19

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Пасічник С.С.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного від 06.08.2019 (головуючий суддя - Гудим Л.Я., судді: Довгополов О.М., Святецький В.В.) у справі №140/566/19 (857/6942/19).

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до Волинського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила суд визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області від 04.02.2019 № Ф-283-51.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31.05.2019 позов задоволено.

Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що оскільки протягом 2017 - 2018 років позивач у встановленому порядку одержувала щомісячну допомогу по догляду за дитиною, на яку нараховувався та з якої сплачувався єдиний внесок, вказаний період включений до страхового стажу позивача, при цьому, підприємницьку діяльність позивач не здійснювала та доходів від неї не отримувала, тому у відповідача були відсутні правові підстави для формування та направлення вимоги від 04.02.2019 № Ф-283-51 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 18276,72 грн.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного від 06.08.2019 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено.

При прийнятті цієї постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що обставини щодо нарахування та сплати єдиного внеску на суми одержуваної позивачем щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не позбавляють її обов`язку щодо сплати єдиного внеску, як фізична особа - підприємець, так як Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не передбачає підстав для звільнення від сплати такого внеску.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного від 06.08.2019 та залишити в силі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31.05.2019.

В обґрунтування своїх доводів ОСОБА_1 зазначає, що стягнення боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування згідно оскаржуваної вимоги, не ґрунтується на положеннях Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», оскільки підприємницька діяльність не здійснювалась, дохід не отримувався, і перебуваючи у декретній відпустці в 2017-2018 роках сплачувався єдиний внесок, а тому єдиний внесок буде стягнуто двічі.

Відповідач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 з 21.09.2004 по 04.03.2019 була зареєстрована фізичною особою - підприємцем, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 25.03.2019 № 1005164562.

Крім того, з 01.06.2016 на час звернення до суду позивач одержувала державну допомогу при народженні дитини ( ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що підтверджується довідкою Управління соціального захисту населення Ківерцівської райдержадміністрації Волинської області від 20.05.2019 № 1025, свідоцтвом про народження.

04.02.2019 ГУ ДФС сформувало та скерувало позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-283-51, у якій повідомило про наявність у ОСОБА_1 станом на 31.01.2019 заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 18276,72 грн., яку вимагало сплатити протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання цієї вимоги.

ГУ ДФС у Волинській області було нараховано позивачу як фізичній особі - підприємцю єдиний внесок за 2017 - 2018 роки на загальну суму 18276,72 грн., про що зазначено у спірній вимозі про сплату боргу (недоїмки).

Правові і організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Як визначено пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску, є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

В силу приписів частини 4 статті 4 вказаного Закону особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 3 частини першої статті 7 Закону № 2464 передбачено, що для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

За приписами абзацу сьомого пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб: осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, усиновленні дитини.

Як передбачено абзацом третім пункту 1 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI, нарахування та сплата єдиного внеску за платників, зазначених у абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 Порядку нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за деякі категорії застрахованих осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 № 178 (далі - Порядок № 178), цей Порядок визначає механізм сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) за: осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або допомогу при народженні дитини, при усиновленні дитини.

Пунктом 2 Порядку № 178 визначено, що єдиний внесок нараховується: за осіб, зазначених у підпункті 2 пункту 1 цього Порядку, - на суми допомоги при народженні дитини (крім суми, яка виплачується одноразово) та/або суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, нарахованої за базовий звітний період.

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-7), протягом 2017 - 2018 роки на суми допомоги по догляду за дитиною, що виплачувалася позивачу, Управлінням соціального захисту населення Ківерцівської районної державної адміністрації (ідентифікаційний код 03192032) нараховувався єдиний внесок та вказаний період включено до страхового стажу позивача.

Крім того, за правилами частини першої статті 19 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-ХІV) право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 20 Закону № 1105-ХІV за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг: допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною).

Пунктом 4 частини першої статті 22 Закону № 1105-ХІV визначено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків: догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною з інвалідністю віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною.

Отже, допомога по догляду за дитиною є допомогою по тимчасовій непрацездатності, яка надається застрахованим особам (у т. ч. підприємцям) у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу). Тобто, застрахована особа може не здійснювати підприємницьку діяльність у випадку догляду за дитиною віком до трьох років, при цьому, самостійно не сплачує єдиний внесок, а отримує щомісячну допомогу по догляду за дитиною, на яку нараховується та з якої сплачується єдиний внесок.

На підставі наведеного можливо зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Поряд з цим, у випадку отримання застрахованою особою у встановленому порядку щомісячної соціальної допомоги (в т.ч. по догляду за дитиною), на яку нараховується та з якої сплачується єдиний внесок у мінімальному розмірі, обов`язок сплати такою особою, що зареєстрована як фізична особа - підприємець, єдиного внеску не виникає.

Аналогічна правова позиція щодо подвійної сплати єдиного соціального внеску викладена у постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 160/3114/19 та від 05.12.2019 справа № 260/358/19.

За встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскільки протягом 2017 - 2018 років позивач у встановленому порядку одержувала щомісячну допомогу по догляду за дитиною, на яку нараховувався та з якої сплачувався єдиний внесок, вказаний період включений до страхового стажу позивача, при цьому, підприємницьку діяльність позивач не здійснювала та доходів від неї не отримувала, тому у відповідача були відсутні правові підстави для формування та направлення позивачу вимоги від 04.02.2019 № Ф-283-51 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 18276,72 грн.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначені обставини і без достатніх підстав скасував обґрунтовану та законну постанову суду першої інстанції, то постанова Восьмого апеляційного адміністративного від 06.08.2019 підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31.05.2019.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного від 06.08.2019 у справі №140/566/19 (857/6942/19) скасувати.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31.05.2019 у справі №140/566/19 (857/6942/19) залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева С.С. Пасічник