Рішення

від 19.09.2022 по справі 333/3191/21

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

РІШЕННЯ

Іменем України

19 вересня 2022 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі судді Дмитрієвої М.М., за участю секретаря Смаковського О.С.,

справа № 333/3191/21

провадження № 2/333/307/22

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

представник позивача ОСОБА_2

відповідач Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних транспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» в особі філії «Запорізький державний обласний навчально-курсовий комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс»

представник відповідача Румянцева Дарина Олександрівна

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду

м. Запоріжжя, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

14 травня 2021 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних транспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» в особі філії «Запорізький державний обласний навчально-курсовий комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ОСОБА_1 працювала сторожем у відповідача по 25 січня 2021 року та станом на дату подання позову відповідач заборгував ОСОБА_1 32439,65рн. заробітної плати за травень грудень 2020 року, у зв`язку з чим просила стягнути зазначену заборгованість та середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 42 800, 00грн., усі витрати покласти на відповідача, попередній розрахунок судових витрат складає 11200,00 грн., складання процесуальних документів по справі, консультування.

Відзив на позовну заяву та відповідь на відзив

18 червня 2021 року до суду надійшов відзив, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, оскільки ОСОБА_1 дійсно працюваласторожем уфілії «Запорізькийдержавний обласнийнавчально-курсовийкомбінат» УДП«Укрінтеравтосервіс»,та згідновласної заявита наказу№2-кзвільнилася 26січня 2021року.Враховуючи фінансовітруднощі підприємствачерез обмеженнягосподарської діяльностів умоваханти-ковідногокарантину,адміністрація відповідачамала намірдосягти згодиз ОСОБА_1 щодо виплатиїй заробітноїплати протягомтрьох місяцівпісля звільнення. ОСОБА_1 заявила вимогупро виплатусереднього заробіткуза часзатримки розрахункуу розмірі42800,00гри.,сума якоїє більшоюніж заявленазаборгованість позаробітній платіу розмірі32439,65грн.

28 жовтня 2021 року позивачкою до суду надані письмові доводи проти відзиву на позовну заяву та відносно інших доказів відповідача, в яких позивачка просила задовольнити позовні вимоги повністю, покласти на відповідача усі витрати.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 20 травня 2021 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 10 серпня 2021 року, закрито підготовче засідання, справа призначена до судового розгляду.

20 червня 2022 року представником відповідача до суду надані додаткові письмові пояснення, в яких зазначено, що позивачка звернулася до суду з даною позовною заявою з пропуском тримісячного строку звернення до суду у таких справах.

05 серпня 2022 року позивачка до суду надала письмові доводи проти пояснень та інших аргументів відповідача, в яких навела розрахунок заборгованості середнього заробітку.

08серпня 2022рокупредставникомвідповідача досуду наданідодаткові письмовіпояснення,в якихзазначено,що сума заборгованості середнього заробітку 42 800,00грн. є невірною, а невиплата заробітної плати позивачу не залежала від бажання чи можливостей відповідача. Просив врахувати суд: існування непереборних та істотних обставини, які викликані арештом банківських рахунків УДП «Укрінтеравтосервіс» та які відповідно перешкоджали виплатити позивачці належні їй кошти по заробітній платі; не співмірність заявленого позивачкою розміру простроченої заборгованості по заробітній платі (42 800, 00 грн.) з невиплаченою сумою заробітної плати (32 439, 65 грн.); оперативна виплата відповідачем заборгованості по заробітній платі позивачці до винесення судового рішення; порушення тримісячного строку звернення до суду у таких справах: звільнилась позивачка 26.01.2021р., в той час коли позов подала в травні 2021р. і ніяк не обґрунтувала, чому нею було зумовлено пропущення 3-х місячного строку звернення до суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні; позивачка не намагалась вирішити спір в досудовому порядку: жодного разу не зверталась до Уповноваженого органу управління (Міністерство інфраструктури України), до центрального апарату УДП «Укрінтеравтосервіс» чи до інших установ чи організацій за захистом своїх порушених трудових прав та з вимогою про здійснення розрахунку після звільнення. Крім того, навпаки ігнорувала будь-які дзвінки та намагання дійти компромісу з працівниками філії «Запорізький ДОНКК». У зв`язкуз вищевказаним,УДП «Укрінтеравтосервіс»не заперечуєщодо стягнення середнього заробіткуза часзатримки розрахункупри звільненні ОСОБА_1 ,але урозмірі 5000 грн. 00 коп., вважаючи таку суму достатньою та справедливою.

Позивачка ОСОБА_1 до суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності, за участю її представника ОСОБА_2 .

У судовому засіданні раніше представник позивачки ОСОБА_2 надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та письмових пояснення, просив поновити позивачці строк звернення до суду з даною позовною заявою, оскільки він пропущений з поважних причин, позивачка перебувала на лікарняному у березні 2021 року. Заборгованість по заробітній платі було позивачці сплачено 15.07.2021р., тому строк заборгованості складає 140 днів, середньоденний заробіток 163,75грн., та сума становить 22925грн., просив її стягнути з відповідача на користь позивачки.

Представник відповідача ОСОБА_3 раніше у судових засіданнях надала суду пояснення аналогічні викладеним у відзиві та письмових поясненнях, позов просила задовольнити частково, в розмірі 5000,00 грн.

Установлені судом фактичні обставини у справі

Згідно з записом у трудовій книжці ОСОБА_1 працювала з 15 березня 2017 року сторожем у Філії «Запорізький державний обласний навчально-курсовий комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс», та згідно наказу № 2-к звільнена 25 січня 2021року (а.с. 11-12).

Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 1139 КНП «Міська лікарня №6» ОСОБА_1 знаходилась у стаціонарі лікарні з 22 березня 2021 року по 07 квітня 2021 року (а.с. 22).

Згідно з листом відповідача від 27 січня 2021 року № 27/04-012 ОСОБА_1 було повідомлено про необхідність з`явитися до відділу кадрів для отримання трудової книжки та досягнення порозуміння стосовно виплати заробітної плати, який повернувся за закінченням терміну зберігання (а.с. 40-43).

Відповідно до платіжних доручень № 183 від 15 червня 2021 року, № 3096 від 15 липня 2021 року, № 3097 від 15 липня 2021 року, № 3098 від 15 липня 2021 року, заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 була сплачена у повному обсязі (а.с. 64-66).

Згідно з довідкою про доходи № 27-01-25 від 13 липня 2022 року, виданої відповідачем, загальна сума доходу ОСОБА_1 на посаді сторожа за період з 01 липня 2020 року по 31 грудня 2020 року становить 30130,39 грн., середньоденний заробіток складає 163,75грн.

Згідно з довідкою про доходи № 27-01-86 від 29 липня 2022 року, виданої відповідачем, затримка виплат перед ОСОБА_1 складає 170 календарних днів, з 26 січня 2021 року по 15 липня 2021 року, сума компенсації складає 27831,50 грн., ПДФО 18% - 5010,75грн., ВЗб 1,5% - 417,56 грн., до виплати 22 409,19 грн.

Позиція суду та нормативно правове обґрунтування

Статтею 43 Конституції України передбачено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно зі ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно із ст. 94 КЗпП України та ст. 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата це винагорода, обчислена як правило у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Частиною 5 ст. 97 КЗпП України встановлено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оплату праці працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно із ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Судом встановлено, що відповідачем обов`язки по виплаті заробітної плати не виконувалися належним чином, через що позивач був вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав, заборгованість погашена 15 липня 2021 року.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ст. 117 КЗпП України).

Крім того, відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Абзацом другим п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 передбачено, що після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюються нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчисляється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Відповідно до абзацу третього п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Пунктом п`ятим розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом восьмого розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

В абзаці п`ятому п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26 січня 2021 року по 15 липня 2021 року, суд виходить з наступного.

Середньомісячний заробіток ОСОБА_1 складає, середня заробітна плата за два останніх повних відпрацьованих місяця: 5138,33 грн. за листопад 2020 року + 5143,58 грн. за грудень 2020 року = 10281,91 грн.

Відповідно розмір середньоденної заробітної плати становить 10281,91/61 = 168, 56 грн.

За період з 26 січня 2021 року по 15 липня 2021 року минуло 171 день.

Відповідно розмір середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26 січня 2021 року по 15 липня 2021 року, який підлягає стягненню на користь позивачки з відповідача становить 168, 56 х 171 = 28823, 76 грн.

Відповідно до приписів ст. 163.1.1 Податкового кодексу України, компенсація за затримку розрахунку при звільнені є базою для оподаткування податком з доходу фізичних осіб.

Згідно із ст.18 Податкового кодексу України особа, яка нараховує та виплачує доходи на користь фізичної особи називається податковим агентом, тобто відповідач є відповідальним за нарахування та сплату до бюджету податку з доходів фізичних осіб, який утримується з нарахованої виплати.

Отже, зважаючи на наведене, сума компенсації за затримку розрахунку при звільненні має бути виплачена позивачу після утримання необхідних податків і зборів.

У Поряд із цим, позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за 140 днів у розмірі 22925 грн.

Поряд із цим, беручи до уваги закріплений в ст. 13 ЦПК України принцип розгляду справи в межах позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 22925 грн.

Окрім цього, оскільки заборгованість відповідача по виплаті позивачу заробітної плати станом на теперішній час погашено, що визнано сторонами та підтверджено доказами, то в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.

Щодо застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ізч.ч.1,2ст.233КЗпП Українипрацівник можезвернутися ззаявою провирішення трудовогоспору безпосередньодо районного,районного умісті,міського чиміськрайонного судув тримісячнийстрок здня,коли віндізнався абоповинен бувдізнатися пропорушення свогоправа,а усправах прозвільнення -в місячнийстрок здня врученнякопії наказупро звільненняабо здня видачітрудової книжки. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

З матеріалів справи вбачається та було встановлено в судовому засіданні, що 25 січня 2021 року позивачку було звільнено з роботи, а в період з 22 березня 2021 року по 07 квітня 2021 року позивачка перебувала на лікарняному, та 14 травня 2021 року звернулася до суду з даним позовом, тобто з порушення строків позовної давності менше ніж на місяць. Поряд із цим, належна сума до виплати заробітної плати станом на день звільнення ОСОБА_1 , була здійснена відповідачем вже після відкриття провадження у справі, а остаточно погашена лише 17 липня 2021 року.

На вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України застосовується тримісячний строк звернення до суду, визначений частиною першою статті 233 КЗпП України, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Вказані правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21) та Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові Верховного Суду від 20.07.2022 р. у справі № 204/3645/20 (провадження № 61-2520св22).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що строк позовної давності позивачкою в частині стягнення заборгованості по заробітній платі пропущено з поважних причин і на незначний час, тому поновлює ОСОБА_1 строк звернення до суду з даною позовною заявою, поряд із цим, строк позовної давності із вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не порушено.

Розподіл судових витрат

У зв`язку із частковим задоволенням позову, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», то відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 21, 94, 97, 115, 115, 116, КЗпП України, ст.ст. 1, 2, 5 ЗУ «Про оплату праці», ст.ст. 4, 12, 13, 76, 88, 223, 247, 265, 273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 доУкраїнського державногопідприємства пообслуговуванню іноземнихта вітчизнянихтранспортних засобів«Укрінтеравтосервіс» вособі філії«Запорізький державнийобласний навчально-курсовийкомбінат» УДП«Укрінтеравтосервіс» простягнення заборгованостіпо заробітнійплаті тасереднього заробіткуза часзатримки розрахункупри звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс», 07362, Київська область, Вишгородський район, с. Новосілки, вул. Київська, 50, код ЄДРПОУ 21536845, в особі філії «Запорізький державний обласний навчально-курсовий комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс», 69083, м. Запоріжжя, вул. Музична, 2а, Код ЄДРПОУ 38758243, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 22925 грн. з утриманням з цієї суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс», 07362, Київська область, Вишгородський район, с. Новосілки, вул. Київська, 50, код ЄДРПОУ 21536845, в особі філії «Запорізький державний обласний навчально-курсовий комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс», 69083, м. Запоріжжя, вул. Музична, 2а, Код ЄДРПОУ 38758243, на користь держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду складено 19 вересня 2022 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя М.М. Дмитрієва