Постанова

від 30.09.2022 по справі 925/698/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2022 р. Справа№ 925/698/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Скрипки І.М.

Михальської Ю.Б.

без повідомлення учасників апеляційного провадження

розглянувши у письмовому провадженні матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Городищенське автотранспортне підприємство 17147"

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 08.12.2021

у справі № 925/698/21 (суддя Боровик С.С.)

за позовом Городищенської міської ради Черкаської області

до Приватного акціонерного товариства "Городищенське автотранспортне підприємство 17147"

про стягнення 128 788, 85 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Городищенська міська рада Черкаської області звернулась до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Городищенське автотранспортне підприємство 17147" про стягнення заборгованості в розмірі 128 788,85 грн., з яких: 116 549,55 грн. заборгованості по орендній платі, 6 203,04 грн. інфляційних втрат та 6 036,26 грн. пені на підставі договору оренди землі від 10.10.2013, укладеного між сторонами у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору оренди землі, укладеного 10.10.2013 в частині сплати орендної плати, внаслідок чого відповідачу крім основної заборгованості було нараховано відповідно до п. 14 договору пеню у розмірі 14 647, 12 грн. та інфляційні у розмірі 6 203, 04 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 08.12.2021 у справі № 925/698/21 позовні вимоги задоволено частково.

На підставі рішення суду з Приватного акціонерного товариства "Городищенське автотранспортне підприємство 17147" підлягає стягненню на користь Городищенської міської ради Черкаської області 116 549,55 грн. заборгованості по орендній платі, 6 203,04 грн. інфляційних втрат та 2 270 грн. витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Судом першої інстанції встановлено невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди земельної ділянки за період з 01.08.2020 по 30.04.2021, на підставі чого суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості з орендних платежів у розмірі 116 549, 55 грн. Також судом задоволено позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат за період з 01.08.2020 по 30.04.2021 за прострочення орендних платежів у розмірі 6 203, 04 грн.

В частині позовних вимог про стягнення пені за період з 01.08.2020 по 30.04.2021 у розмірі 6 036, 26 грн. судом першої інстанції відмовлено з тих підстав, що умовами договору не встановлено розмір пені за порушення сплати орендних платежів за землю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Городищенське автотранспортне підприємство 17147" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильним застосуванням норм чинного законодавства.

Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що відповідач фактично займає площу земельної ділянки меншу, ніж зазначено у договорі оренди землі. Раніше до 2017 року відповідач здійснював господарську діяльність та на зазначений факт не звертав увагу, а коли АТП було зупинено, фінансові можливості обмежились. Відповідач неодноразово звертався до позивача з проханням розірвати договір та надати дозвіл на розробку проекту на поділ земельної ділянки. Крім того, відповідно до інформації Регіонального відділення фонду Державного майна України по Черкаській області від 02.03.2016 № 11-01-1067 на балансі АТП обліковується майно, яке не увійшло до статутного капіталу підприємства під час приватизації, а саме об`єкт цивільної оборони. Зазначена споруда знаходиться на земельній ділянці, яку орендує АТП, проте відповідач зазначений об`єкт не використовує та ним не користується.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

10.10.2013 між Городищенською міською радою Черкаської області (Орендодавець) та приватним акціонерним товариством "Городищенське АТП-17147" (Орендар) укладено договір оренди землі, у відповідності до якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка знаходиться в м. Городище, вул. Чехова, 39, кадастровий номер земельної ділянки: 7120310100:01:001:0200 (п. 1 договору).

В оренду передається земельна ділянка загальною площею - 41454 кв.м. в т.ч. під будівлею - 5646 кв.м., під обслуговуючою територією - 35808 кв.м., згідно рішення сесії міської ради від 18.09.2013 №28-15/VI (п. 2 договору).

Договір укладено на 15 (п`ятнадцять) років. Після закінчення договору оренди орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендаря про намір продовжити його дію (п. 8 договору).

Право оренди за відповідачем зареєстровано 10.10.2013, доказів про нечинність орендних відносин між сторонами відповідач суду не надав.

Укладений між сторонами договір за своїм правовим змістом відповідає вимогам Закону України "Про оренду землі", яким визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (ст.ст. 1, 13, 14 Закону).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить - 1044693,86 грн. (п.5. договору).

Орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі в розмірі 52234,69 грн. (п`ятдесят дві тисячі двісті тридцять чотири 69 коп.) в рік, 4352,89 грн. (чотири тисячі триста п`ятдесят дві гривні 89 коп.) щомісячно (п. 9 договору).

Орендна плата вноситься щомісячно в розмірі 1/12 частини річної плати на рах. 33214812700012 в УДК Черкаської області, МФО 854018, код 22809201 код платежу 13050500 не пізніше 10 числа за звітним місяцем (п. 11 договору).

Розмір орендної плати переглядається щорічно у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів у тому числі інфляції;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

- в інших випадках, передбачених законом (п.13 договору).

23.12.2015 між сторонами у справі було підписано додаток до договору (а.с.12), яким було змінено п. 9 та викладено його в наступній редакції: Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 102309,47 грн. (сто дві тисячі триста дев`ять гривень 47 коп.) в рік, 8526,00 грн. (вісім тисяч п`ятсот двадцять шість гривень 00 коп.) щомісячно. Орендна плата вноситься щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця на р/р 33214812700012 в ГУДКУ в Черкаській області, МФО 854018, код 22809201, код платежу 13050200.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 18.02.2019 по справі №925/1248/18, яке набрало законної сили, були внесені зміни до договору оренди землі між сторонами, а саме:

-п.5 викладено у наступній редакції:

"Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, згідно витягу 160/0/191-17 від 22.12.2017 року із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки становить 3107988,46 грн.";

-п.9 викладено в наступній редакції:

"Орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі в розмірі 155399 грн. 45 коп. (сто п`ятдесят п`ять тисяч триста дев`яносто дев`ять грн. 42 коп.), що становить 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік, 12949 грн. 95 коп. (дванадцять тисяч дев`ятсот сорок дев`ять грн. 95 коп.) щомісячно. Розмір плати за землю змінюється відповідно індексу індексації, який щорічно встановлюється Податковим кодексом України, шляхом укладення сторонами додаткового договору".

Дане рішення набрало законної сили 21.03.2019.

Позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав, оскільки у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість по орендній платі за період з 01.08.2020 по 30.04.2021 у розмірі 116 549, 55 грн. Крім того, позивач посилається на те, що відповідач не отримує поштову кореспонденцію, надіслана на його адресу претензія повертається на адресу позивача. Також позивач просить суд у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору оренди стягнути з відповідача 6203,04 інфляційних втрат, 6 036, 26 грн. пені та судові витрати.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 Цивільного кодексу України).

Статтею 792 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Зі змісту ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За правилами статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

В силу приписів статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 цього Закону передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

В силу вимог статтею 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, орендна плата за землю має сплачуватися відповідачем своєчасно та в повному обсязі, згідно з умовами укладеного договору оренди землі між сторонами.

Позивачем на адресу відповідача листом від 01.04.2021 № 496/01-02-13 направлено претензію з вимогою сплатити заборгованість з орендної плати у розмірі 90 649,65 грн., 3576,31 грн. пені, 3626 грн. інфляційних втрат.

Однак зазначений лист повернувся на адресу позивача з позначкою «адресат відсутній за зазначеною адресою».

Враховуючи, що у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість по орендній платі за період з 01.08.2020 по 30.04.2021 у розмірі 116 549, 55 грн., позивач звернувся 28.05.2021 до суду з позовом про стягнення основної заборгованості, а також у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору оренди 6203,04 інфляційних втрат, 6 036, 26 грн. пені та судових втрат.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексуУкраїни та ст. 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Відповідачем не надано суду доказів сплати заборгованості по орендній платі за договором оренди землі від 10.10.2013, строк виконання зобов`язання по сплаті орендної плати настав за всіма платежами.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що вимога про стягнення з відповідача 116 549,55 грн. основної заборгованості на підставі договору оренди землі від 10.10.2013 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 6 203,04 грн. інфляційних втрат за період з 01.08.2020 по 30.04.2021 за прострочення розрахунків по орендних платежах.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена вказаною статтею сплата суми боргу за грошовим зобов`язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само 3% річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від наявності відповідного положення про це в договорі.

Суд апеляційної інстанції перевіривши розрахунок інфляційних втрат за період з 01.08.2020 по 30.04.2021 встановив, що даний розрахунок є арифметично вірним, а отже вимоги позивача про стягнення 6 203,04 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача пені за період прострочення відповідачем виконання обов`язку по сплаті орендних платежів за період з 01.08.2020 по 30.04.2021 у розмірі 6 036,26 грн.

Пунктом 14 договору оренди землі передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, сплачується пеня у розмірі, визначеному законодавством.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 статті 216 ГК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (статті 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 547 та п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України правочин, щодо забезпечення виконання зобов`язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і при сплаті не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Таким чином, підставою для нарахування пені є укладений між сторонами договір з умовою про розмір пені чи спосіб її обрахунку, або пряма норма закону, яка вказуватиме про застосування пені у правовідносинах сторін і в якому розмірі.

Нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", ст. 36 Закону України "Про телекомунікації", ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов`язань", а на підставі спеціального нормативного акту, який регулює відповідні правовідносини. Наведене не виключає можливості покладення на боржника також і відповідальності, передбаченої частиною другою ст. 625 ЦК України за невиконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оскільки договір між сторонами не містить розміру пені, погодженого між сторонами, а позивач не вказав норму чинного законодавства, яка у правовідносинах сторін визначає розмір пені за порушення сплати орендних платежів за землю, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що за таких обставин, слід відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені у сумі 6 036,26 грн. за період з 01.08.2020 по 30.04.2021.

Колегія не приймає до уваги доводи апелянта про неправомірність виставленої позивачем заборгованості по оренді земельної ділянки, яка фактично повністю не використовується апелянтом, оскільки апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Крім того, договір оренди землі від 10.10.2013 є дійсним, відповідачем не надано доказів про розірвання зазначеного договору, а отже відповідач зобов`язаний належним чином виконувати умови договору оренди земельної ділянки.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Черкаської області від 08.12.2021 у справі № 925/698/21 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 270 пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Городищенське автотранспортне підприємство 17147" на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.12.2021 у справі № 925/698/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 08.12.2021 у справі № 925/698/21 залишити без змін.

Матеріали справи № 925/698/21 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.М. Скрипка

Ю.Б. Михальська