Постанова

від 05.10.2022 по справі 910/19487/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2022 р. Справа№ 910/19487/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Зубець Л.П.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2022

у справі № 910/19487/21 (суддя: Курдельчук І.Д.)

за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Артішок ТМ»

2. ОСОБА_1

про стягнення 625 000 грн.,

без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційного банку «Приватбанк» (далі - Банк) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артішок ТМ» (далі - Товариство) та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 10.11.2020 №б/н (далі - Кредитний договір) у розмірі 625 000 грн., з яких: 458 333,33 грн. - заборгованість за кредитом; 91 666,67 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими за прострочену заборгованість та 75 000 грн. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що на виконання умов укладеного між Банком та Товариством в особі ОСОБА_1 договору, відповідач-1 отримав кредитні кошти у розмірі 500000,00 грн. У свою чергу відповідач-2 уклала з позивачем договір поруки від 09.11.2020, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надала поруку перед Банком за виконання Товариством зобов`язань за Кредитним договором. При цьому, відповідачем-1 не було повернуто позивачу кредитні кошти та відсотки за користування ними.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.05.2022 у справі № 910/19487/21 позов Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артішок ТМ» і ОСОБА_1 про стягнення 625 000 грн. задоволено повністю.

Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Артішок ТМ» та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»: 458 333 (чотириста п`ятдесят вісім тисяч триста тридцять три) грн. 33 коп. заборгованості за кредитом; 91 666 (дев`яносто одну тисячу шістсот шістдесят шість) грн. 67 коп. заборгованості за відсотками, нарахованими за прострочену заборгованість; 75 000 (сімдесят п`ять тисяч) грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії та 9 375 (дев`ять тисяч триста сімдесят п`ять) грн. судового збору.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд зазначив, що у відповідача-1 перед позивачем утворилась заборгованість з повернення кредитних коштів у розмірі 458 333,33 грн., 91 666,67 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом і 75 000 грн. заборгованості з комісії за користування кредитом, що підтверджується виписками по рахунку відповідача-1 та розрахунком заборгованості станом на 08.11.2021. Відповідачем-1 належними та достатніми доказами вказана заборгованість не спростована, доказів сплати боргу суду не надано, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 заборгованості за кредитом у розмірі 458 333,33 грн., 91 666,67 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом і 75 000 грн. заборгованості з комісії за користування кредитом є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо наявності підстав для солідарного стягнення заборгованості за Кредитним договором з ОСОБА_1 на підставі Договору поруки, суд першої інстанції вказав, що оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «Артішок ТМ» не виконано належним чином умови Кредитного договору, то позовні вимоги щодо солідарного стягнення заборгованості з відповідачів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2022 у справі № 910/19487/21 в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_1 , а також в частині стягнення відсотків, нарахованих за прострочену заборгованість в сумі 91 666,67 грн., та постановити нове рішення, яким відмовити у вимогах позивача до ОСОБА_1 , а також відмовити позивачу у стягненні відсотків нарахованих за прострочену заборгованість в сумі 91 666, 67 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення ухвалено із порушенням норм процесуального і матеріального права, судом визнано доведеними обставини, які не підтверджуються матеріалами справи. Відповідач-2 наполягає на тому, що в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції стягнуто із відповідача-2 судовий збір у розмірі 9 375,00 грн., в той час як відповідач-2 звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Апелянт вказує, що незважаючи на рекомендації Ради суддів щодо роботи судів в умовах воєнного стану, маючи в матеріалах справи повідомлення відповідача-2 про необізнаність із матеріалами справи, клопотання про ознайомлення та прохання розглядати справу в судових засіданнях, суд першої інстанції проігнорував наведене та виніс 12.05.2022 року під час воєнного стану оскаржуване рішення, фактично не надавши відповідачу-2, яка є фізичною особою та інвалідом ІІ групи, повноцінно реалізувати її процесуальні права на участь в процесі.

Також, апеляційна скарга обгрунтована тим, що протягом всього строку дії кредитного договору діяв карантин і діяла заборона на застосування неустойки, штрафу, пені за прострочене зобов`язання.

Апелянт вказує, що копія письмового договору поруки, надана позивачем для обгрунтування позовних вимог до відповідача-2 містить підпис та печатку лише позивача і є непідписаною відповідачем-2, а отже є неукладеним.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2022, апеляційна скарга у справі № 910/19487/21 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Гаврилюк О.М., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2022 у справі № 910/19487/21; справу № 910/19487/21 призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

Про перегляд справи в апеляційному порядку сторони повідомлялись шляхом надіслання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі засобами електронного зв`язку, а також відомості щодо розгляду справи судом апеляційної інстанції було оголошено на офіційному веб-сайті Судова влада України.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Північним апеляційним господарським судом враховано, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвалу від 06.06.2022 було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень 08.06.2022 (http://www.reyestr.court.gov.ua), тобто усі учасники справи, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до реєстру, мали можливість ознайомитися зі змістом вказаної ухвали.

У рішенні в справі "Каракуця проти України" (заява №18986/06) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи. Рішенням ЄСПЛ у справі "Нешев проти Болгарії" (NESHEV v. BULGARIA, заява №40897/98) визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.09.2022 у справі № 920/566/21.

Від Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому даний учасник справи просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2022 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заперечуючи проти доводів апелянта, позивач у відзиві звертає увагу суду на розрахунок заборгованості за договором та вказує, що з останнього чітко вбачається, що жодних нарахувань пені або штрафу АТ КБ «Приватбанк» не здійснювалось, а отже посилання відповідача-2 на те, що банком було начебто нараховано неустойку, пеню та штраф не відповідає дійсності.

Стосовно заперечень відповідача-2 факту укладання ним договору поруки, позивач вказав, що ним на підтвердження факту укладання договору поруки було надано відповідний договір, а також долучена довідка про об`єкт перевірки, в той час як відповідачем-2 не було надано жодних доказів на підтвердження його доводів.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

За змістом ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки сторони письмово висловили свою правову позицію з даного спору, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Щодо доводів апелянта про те, що суд першої інстанції помилково розглянув цю справу у порядку спрощеного провадження, оскільки вона підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, третьої статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина п`ята статті 12 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частинами першою та другою статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (частина перша статті 250 Господарського процесуального кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2022 у справі № 910/19487/21 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. При цьому вказаною ухвалою вирішено здійснювати розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Так, відповідно до пункту 8 частини четвертої статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом пункту 1 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

При цьому згідно з частиною сьомою статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Артішок ТМ» та ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» 625 000 грн. заборгованості за кредитним договором.

Отже, ціна позову у цій справі не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 135 000,00 грн. (2 270,00 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року) х 500), а відтак у місцевого господарського суду були наявні правові підстави здійснювати розгляд справи № 910/19487/21 у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням наведених норм процесуального права, що спростовує відповідні доводи апелянта.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_1 була обізнана з судовою справою, що підтверджується наявними в матеріалах справи заявами та клопотаннями за підписом преставника відповідача-2, тобто, апелянт мала рівні процесуальні права щодо можливості подання пояснень та доказів в обгрунтування своєї правової позиції до суду в письмовій формі.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 10.11.2020 Товариство (клієнт) через систему інтернет-клієнт-банкінг із використанням електронного цифрового підпису підписало Заяву про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ» (далі - Заява), на підставі якої приєдналось до Розділу 3.2.8 Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови та Правила), що розміщені на офіційному сайті Банку http://privatbank.ua, які разом складають Кредитний договір.

Істотні умови Кредитного договору викладені у Заяві, згідно з якою:

- Банк зобов`язується надати клієнту строковий кредит для фінансування поточної діяльності клієнта та/або для придбання основних засобів в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів та інших винагород в обумовлені цим договором терміни (пункт 1.1 Заяви);

- розмір кредиту: 500 000 грн. (пункт 1.2 Заяви);

- строк кредиту: 12 місяців з дати видачі кредитних коштів (пункт 1.3 Заяви);

- у період з дати підписання Заяви та до 31.12.2020 процентна ставка за користування кредитом перші 6 місяців дії кредиту становить 1,4% в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця користування кредитом - 1,2 % в місяць від початкового розміру кредиту (в тому числі при достроковому погашенні кредиту). З 01.01.2021 процента ставка за користування кредитом перші 6 місяців дії кредиту становить 1,6 % в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця користування кредитом - 1,4 % в місяць від початкового розміру кредиту (в тому числі при достроковому погашенні кредиту). У разі, якщо в період з 10.11.2020 до 31.12.2020 виникають прострочення зобов`язань за Договором, то починаючи з наступного дня після погашення заборгованості за кредитним договором розмір процентної ставки за користування кредитом відновлюється та перші 6 місяців дії кредиту становить 1,6 % в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця користування кредитом - 1,4 % в місяць від початкового розміру кредиту (скасувальна обставина згідно зі статтею 212 Цивільного кодексу України; далі - ЦК України) (пункт 1.4 Заяви);

- проценти за користування кредитом у разі виникнення прострочення зобов`язань за Кредитним договором: 4 % від суми простроченої заборгованості (пункт 1.5 Заяви);

- порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом; погашення процентів: щомісяця до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом. Сторони узгодили, що графік погашення кредиту (Додаток 1 до Заяви) є невід`ємною частиною договору (пункт 1.6 Заяви).

У Графіку погашення основної суми боргу та процентів за кредитом (Додаток 1 до Заяви) сторони погодили строк погашення кредиту - щомісячно, до дати, зазначеної в пункті 1.6 Заяви, суму кредиту - 41 666,67 грн., проценти з 1-го місяця - 7 000 грн., з 2-го місяця - 8 000 грн., а з 7-го місяця - 7 000 грн.

Відповідно до пункту 3.2.8.1 Умов та Правил банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту строковий «Кредит КУБ» для фінансування поточної діяльності клієнта, в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлені цим договором терміни. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в заяві про приєднання до Умов та Правил надання послуги «КУБ». Клієнт приєднується до послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом заяви в системі Приват24 або у сервісі Папка24 або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору. Кредит також може надаватись шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги.

Згідно з пунктом 3.2.8.3.1 Умов та Правил повернення кредиту здійснюється щомісячно шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у Заяві.

Пунктами 3.2.8.5.2 та 3.2.8.5.3 Умов та Правил встановлено обов`язок клієнта оплатити щомісячні проценти за користування кредитом згідно з пунктом 3.2.8.3.2, повернути кредит та здійснити інші платежі, передбачені договором, у терміни і в сумах, як це встановлено в пунктах 3.2.8.3.1, 3.2.8.3.2, 3.2.8.5.14, 3.2.8.6.2, а також зазначені в Заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку.

Відповідно до пункту 3.2.8.9.1 Умов та Правил за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з пунктами 3.2.8.1 та 3.2.8.3 цього договору клієнт сплачує проценти в розмірі, зазначеному в пункті 3.2.8.3.2.

Пунктом 3.2.8.3.2 Умов та Правил визначено, що за користування послугою клієнт сплачує щомісячно протягом всього терміну кредиту проценти за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії в розмірі, що зазначені в пункті 1.4. Заяви.

Договір є чинним з моменту підписання клієнтом Заяви. Строк дії договору встановлюється з дня його укладення і до повного виконання сторонами зобов`язань за договором (пункт 3.2.8.11 Умов та Правил).

Виконання зобов`язань за Кредитним договором було забезпечене Договором поруки від 09.11.2020 №POR16044936764355, укладеним між Банком і ОСОБА_1 (поручитель), за умовами якого поручитель взяв на себе зобов`язання у випадку невиконання Товариством зобов`язань за Кредитним договором відповідати як солідарні боржники разом з відповідачем-1.

У зв`язку з порушенням відповідачем-1 своїх зобов`язань за договором, а саме неповернення кредитних коштів у передбачений договором термін та несплатою в повному обсязі процентів у вигляді щомісячної комісії, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права та примусового стягнення заборгованості за кредитним договором.

Так, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Права та обов`язки сторін у справі виникли на підставі Заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ», згідно якої відповідач-1 приєднався до Умов та правил надання послуги «КУБ», що разом із заявою складають Кредитний договір б/н від 10.11.2020, який укладений між позивачем і відповідачем-1, та договору поруки №POR16044936764355 , який укладений 09.11.2020 між позивачем і відповідачем-2.

Згідно з частинами 1 і 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Приписами статей 626 та 627 ЦК України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, останній має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини 4 статті 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (стаття 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Згідно із статтею 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

У матеріалах справи міститься Заява про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ», в якій наявні всі істотні умови, передбачені для кредитного договору, яка підписувалась електронним цифровим підписом директора ТОВ «Артішок ТМ» Гольонко А.А. 10.11.2020 та електронною печаткою вказаного товариства, що підтверджується відповідною заявою та файлом перевірки КЕП (а.с. 18).

Також у матеріалах справи міститься Договір поруки, який підписаний електронним цифровим підписом Гольонко А.А. 10.11.2020, як фізичною особою, а також файл перевірки КЕП (а.с. 30).

Наведеними доказами спростовуються доводи апелянта про відсутність у матеріалах справи підписаного відповідачем-2 договору поруки.

Колегія суддів наголошує, що договори у встановленому порядку не були оспорені, не визнані недійсними, а отже, є обов`язковими для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1054 ЦК України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (стаття 1048 ЦК України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (частина 3 статті 1049 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов кредитного договору позивач надав відповідачу-1 кредитні кошти в розмірі 500 000,00 грн., що підтверджується випискою з рахунку (а.с. 20).

Однак, у встановлений строк (12 місяців) кредитні кошти не були повернуті, у зв`язку із чим станом на день подання позову утворилась заборгованість в розмірі 458 333,33 грн., що підтверджується банківськими виписками про рух коштів та розрахунком заборгованості (а.с. 19-28).

Розрахунок заборгованості та банківські виписки є належними та допустимими доказами, що підтверджують наявність та розмір заборгованості за кредитом. Наведене узгоджується з правовими висновками, які викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №910/1580/18, від 23.09.2019 у справі №910/10254/18, від 26.02.2020 у справі №911/1348/16, від 19.11.2020 у справі №910/21578/16 та від 18.02.2021 у справі №904/3242/18.

Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем-1 вказаної суми заборгованості за тілом кредиту, а тому позовні вимоги в цій частині є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно положень ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Як вже зазначалось, умовами Заяви встановлено, що у період з дати підписання Заяви та до 31.12.2020 процентна ставка за користування кредитом перші 6 місяців дії кредиту становить 1,4% в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця користування кредитом - 1,2 % в місяць від початкового розміру кредиту (в тому числі при достроковому погашенні кредиту). З 01.01.2021 процента ставка за користування кредитом перші 6 місяців дії кредиту становить 1,6 % в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця користування кредитом - 1,4 % в місяць від початкового розміру кредиту (в тому числі при достроковому погашенні кредиту). У разі, якщо в період з 10.11.2020 до 31.12.2020 виникають прострочення зобов`язань за Договором, то починаючи з наступного дня після погашення заборгованості за кредитним договором розмір процентної ставки за користування кредитом відновлюється та перші 6 місяців дії кредиту становить 1,6 % в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця користування кредитом - 1,4 % в місяць від початкового розміру кредиту (скасувальна обставина згідно зі статтею 212 Цивільного кодексу України; далі - ЦК України) (пункт 1.4 Заяви).

У разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитним договором встановлена сплата процентів у розмірі 4% від суми простроченої заборгованості.

Пунктом 3.2.8.3.2 Умов та Правил визначено, що за користування послугою клієнт сплачує щомісячно протягом всього терміну кредиту проценти за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії в розмірі, що зазначені в пункті 1.4. Заяви.

У відповідності до умов Заяви позивачем нараховані і заявлені до стягнення 91 666,67 грн. відсотків, нарахованих на прострочену заборгованість та 75 000 грн. відсотків у вигляді щомісячної комісії. Розрахунок відсотків перевірено судом, він є арифметично та методологічно вірним, а тому позовні вимоги в цій частині також є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо доводів апелянта про те, що протягом всього строку дії кредитного договору діяв карантин і діяла заборона на застосування неустойки, штрафу, пені за прострочене зобов`язання, тому позивач протиправно нарахував неустойку, штраф та пеню, які включив до позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до п. 3.2.8.10.1 Заяви у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов`язань щодо сплати процентів за користування кредитом та термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.8.3.1, 3.2.8.3.2, п. 3.2.8.9 цього договору, клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені здійснюється методом "факт/360", тобто, для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів.

Згідно з п. 15 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Таким чином, відповідно до вказаних вище приписів п. 15 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України банк у період дії карантину не повинен був нараховувати штрафні санкції, передбачені п. 3.2.8.10.1 та п.п. 3.2.8.10.2, 3.2.8.10.6, що визнається самим позивачем у відзиві на апеляційну скаргу.

В той же час, апеляційний суд звертає увагу, що розрахунок заборгованості за кредитним договором від 10.11.2020 №б/н не містить жодних нарахувань пені або штрафу, що спростовує відповідні доводи апелянта.

Частиною 1 статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Матеріалами справи підтверджується, що з метою забезпечення зобов`язань позичальника за кредитним договором між позивачем та відповідачем-2 ОСОБА_1 було укладено договір поруки, за яким поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

При цьому, поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності, і у випадку невиконання боржником зобов`язань боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно із ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, з огляду на солідарний обов`язок боржника за основним зобов`язанням і поручителя, кредитор має право вибору звернення з вимогою до них спільно чи до будь-якого з них окремо.

Статтею 559 ЦК України встановлені наступні підстави для припинення поруки:

- порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання;

- порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем;

- порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не погодився забезпечувати виконання зобов`язання іншим боржником у договорі поруки чи при переведенні боргу;

- порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджується, що забезпечене порукою зобов`язання не припинялось, а зміна зобов`язання не відбувалась без згоди поручителя, оскільки ОСОБА_1 , будучи як поручителем, так і керівником ТОВ «Артішок ТМ», мала усвідомлювати свої дії при підписанні як кредитного договору від імені юридичної особи, так і договору поруки від власного імені.

Також, у матеріалах справи відсутні як докази відмови позивача від прийняття належного виконання зобов`язання від боржника чи поручителя, так і відсутні докази переведення боргу на іншу особу.

Таким чином, враховуючи факт порушення умов укладеного кредитного договору з боку позичальника, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідачів у солідарному порядку.

Також, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказувала, що в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції стягнуто із відповідача-2 судовий збір у розмірі 9 375,00 грн., в той час як відповідач-2 звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Щодо правомірності розподілу судових витрат місцевим господарським судом, колегія суддів зазначає наступне.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, зокрема судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В той же час, чинним законодавством не передбачено, що у разі ухвалення рішення на користь позивача, при звільнені відповідача від сплати судового збору, то сплачений позивачем судовий збір, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що свідчить про безпідставність доводів апелянта.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом з грубим порушенням норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи, а обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, є недоведеними, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2022 у справі № 910/19487/21 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2022 підлягає залишенню без задоволення.

Судовий збір у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції відповідачем-2 не сплачувався, оскільки остання є звільненою від сплати судового збору на підставі п.1 ч. 9 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2022 у справі №910/19487/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2022 у справі №910/19487/21 залишити без змін.

3. Справу №910/19487/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді О.М. Гаврилюк

Л.П. Зубець