Рішення

від 05.10.2022 по справі 904/1311/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2022м. ДніпроСправа № 904/1311/22за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Роарк Ріал Естейт", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голд Ріал Естейт", м. Дніпро

про стягнення 51 897,88 грн., -

Суддя Бажанова Ю.А.

Без виклику (повідомлення) учасників

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Роарк Ріал Естейт" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Голд Ріал Естейт" на свою користь 44 930,21 грн. основного боргу, 4 075,72 грн. пені, 694,26 грн. 3% річних, 2 197,69 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором франшизи від 21.11.2017 в частині своєчасної та повної сплати фіксованих платежів за червень, липень, вересень 2019 року, членського внеску у липня 2019 року, а також фіксованих платежів у лютому, березні та квітні 2021 року.

Позивач зазначає, що відповідач зобов`язаний був щомісячно сплачувати на користь позивача платіж у розмірі 500,00 доларів США, фіксований платіж продавців-консультантів у розмірі 15,00 доларів США за одного продавця-консультанта, а також відсотковий платіж у розмірі 9 % від "Комісійні відсотки Агентства". Однак, відповідач несвоєчасно сплачував вказані платежі, у зв`язку з чим виникла заборгованість за договором а саме залишились неоплаченими наступні рахунки: рахунок па оплату №564 від 30.09.2019 на суму 1 806,20 грн. (фіксований платіж продавців-консультантів); рахунок на оплату №551 від 30.09.2019 на суму 12 041,40 грн. (фіксований платіж офісу); рахунок на оплату №483 від 30.08.2019 на суму 1 881,40 грн. (фіксований платіж продавців-консультантів); рахунок на оплату №426 від 31.07.2019 на суму 1 254,28 грн. (членські внески); рахунок на оплату №421 від 31.07.2019 на суму 1881,40 грн. (фіксований платіж продавців-консультантів); рахунок на оплату №327 від 27.06.2019 р. на суму 2 015,45 грн. (фіксований платіж продавців-консультантів); рахунок на оплату №185 від 29.04.2021 на суму 2 084,00 грн. (фіксований платіж продавців-консультантів); рахунок на оплату №184 від 29.04.2021 на суму 13 893,35 грн. (фіксований платіж офісу); рахунок на оплату №136 від 30.03.2021 на суму 2 097,70 грн. (фіксований платіж продавців-консультантів); рахунок на оплату №72 від 26.02.2021 на суму 2 094,75 грн. (фіксований платіж продавців-консультантів). Позивачем зазначено, що рахунок на оплату №71 від 26.02.2021 було оплачено частково. Так рахунок було виставлено у розмірі 13 965,05 грн., Відповідач сплатив 10 075,00 грн., таким чином залишився борг у розмірі 3 890,05 грн. (фіксований платіж офісу (лютий 2021 року).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2022 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2022 у справі №904/1311/22 була направлена на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Голд Ріал Естейт": 49044, м. Дніпро, вул. Святослава Хороброго, буд. 12, рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення №4930020644666 27.06.2022.

Враховуючи, що станом 09.09.2022 згідно з інформацією, розміщеної на офіційному вебсайті Акціонерного товариства "Укрпошта", поштове відправлення №4930020644666 у точці видачі/доставки 49001 м. Дніпро Україна, Господарським судом Дніпропетровської області 09.09.2022 направлено відповідний запит до Акціонерного товариства "Укрпошта".

16.09.2022 на адресу Господарського суду Дніпропетровської області повернулося поштове відправлення (копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2022 у справі №904/1311/22, яка направлялась на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Голд Ріал Естейт") з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

29.09.2022 від Акціонерного товариства "Укрпошта" надійшла відповідь на запит, в якій зазначено, що рекомендований лист з повідомленням про вручення №4930020644666 від 28.06.2022 надійшов 30.06.2022 до відділення поштового зв`язку №1 м. Дніпро та повернутий 13.09.2022 за зворотною адресою по закінченню терміну зберігання.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Так, ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд дійшов до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Також, враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Таким чином, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень.

Частиною 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із частиною 2 статті 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку із запровадженням з 24.02.2022 воєнного стану, господарським судом застосовано принцип розумного строку тривалості провадження для надання можливості обом учасникам справи скористатись своїми процесуальними правами, що є необхідним заходом дотримання таких засад господарського судочинства як змагальність сторін та рівність учасників процесу під час розгляду даної справи. Наведене відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини, які згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами при розгляді справ як джерело права.

При цьому, господарським судом враховано, що поштове повернення щодо направлення відповідачу копії ухвали господарського суду повернулося на адресу суду 16.09.2022.

Враховуючи, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в порядку частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

21.11.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Роарк Ріал Естейт" (одержувач генеральної франшизи) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Голд Ріал Естейт" (одержувач франшизи, відповідач) було укладено договір франшизи (комерційної концесії), відповідно до умов якого одержувач франшизи отримав право від одержувача генеральної франшизи використовувати бренд, унікальні розробки і комерційну модель для відкриття та діяльності агентства нерухомості під торгівельною маркою RЕ/МАХ.

Термін дії даного договору розпочинається в день укладання договору і триває протягом 5 років, якщо тільки договір не розривається раніше відповідно до положень даного договору (розділ 2 пункту С договору).

Всі платежі по цьому договору, здійснюються в гривні по курсу Національного банку України на момент виставлення рахунку (розділ 6 договору).

Згідно з розділом 6 пункту А договору перший платіж за франшизу одержувач франшизи зобов`язується сплатити одержувачу генеральної франшизи перший платіж за франшизу у розмірі 11 500 доларів США протягом шести місяців з дати укладання договору. Першу частину платежу у розмірі 4000 доларів США одержувач франшизи робить з моменту укладання даного договору. Решту суми одержувач франшизи сплачує рівними частинами по 1500 доларів США щомісяця протягом наступних п`яти місяців. Перший платіж за франшизу не повертається і вважається повністю відпрацьованим при сплаті.

Відповідно до розділу 6 пункту В договору щомісячні поточні платежі, одержувач франшизи зобов`язується сплачувати одержувачу генеральної франшизи наступні щомісячні поточні платежі до 5-го числа місяця, наступного після відкриття агенства, і до кожного 5 числа наступного місяця протягом терміну дії.

Розділом 6 у пункті В (1) договору передбачено, що фіксований платіж офісу становить 500 доларів США на місяць. Вказаний платіж одержувач франшизи починає сплачувати починаючи з четвертого місяця з моменту укладення даного договору. Цей платіж може бути підвищений один раз за календарний рік за умови, що таке підвищення не перевищуватиме 10% від суми, діючої на момент будь-якого такого підвищення.

Розділом 6 у пункті В (2) договору встановлено фіксований платіж продавців-консультантів у розмірі 15 доларів США на місяць для кожного продавця-консультанта в агентстві одержувача франшизи протягом попереднього календарного року. Мінімальна сума фіксованого платежу продавця-консультанта буде нараховуватися згідно з вимогами по мінімальній кількості агенті як вказано в розділі 7 цього договору. Цей платіж може бути підвищений один раз за календарний рік за умови, що таке підвищення не перевищуватиме 10% від суми, діючої на момент будь-якого такого підвищення.

Розділом 6 у пункті В (3) договору передбачено сплату відсоткового платежу у розмірі 9% від "Комісійні відсотки Агентства".

Відповідно до розділу 6 пункту С договору членські внески одержувач франшизи зобов`язується сплачувати одержувачеві генеральної франшизи у розмірі 50 доларів США за кожного продавця-консультанта та брокера, оплата яких здійснюється наступним чином: а) перший членський внесок сплачується протягом 5 днів з дня призначення такого продавця-консультанта або з дня підписання контракту між ним та агентством; b) всі наступні платежі підлягають сплаті щорічно в день вступу в члени або перед днем вступу в члени.

Розділом 6 у пункті Е (1) договору передбачено, що у випадку, якщо одержувач франшизи не здійснює платіж на користь одержувача генеральної франшизи у встановлений термін, одержувач франшизи зобов`язується сплатити одержувачеві генеральної франшизи (а) пеню за несвоєчасну сплату у розмірі 20% від заборгованої суми, або якщо така ставка перевищує розмір найвищої допустимої діючим законодавством ставки, то відшкодувати у розмірі найвищої допустимої діючим законодавством ставки одержувачеві генеральної франшизи додаткові адміністративні витрати і витрати, понесені в процесі сплати прострочених платежів, і (b) відсоток за всіма заборгованими, але несплаченими сумами у розмірі 1% зі щомісячним нарахуванням, або якщо така ставка перевищує розмір найвищої допустимої діючим законодавством ставки, то за найвищою ставкою, дозволеною законодавством.

Відповідно до розділу 6 пункту Е (2) договору передбачено, що у випадку несвоєчасного надання звітів одержувачем франшизи, одержувач франшизи зобов`язується сплатити одержувачеві генеральної франшизи пеню за несвоєчасну сплату у розмірі 20 доларів США на добу поки звіти не будуть надані, у якості компенсації за додаткові адміністративні витрати і затрати які одержувач генеральної франшизи несе в наслідок пізнього подання.

На виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Роарк Ріал Естейт" виставлені Товариству з обмеженою відповідальністю "Голд Ріал Естейт" рахунки на оплату, зокрема, №564 від 30.09.2019 на суму 1 806,20 грн. (фіксований платіж продавців-консультантів); №551 від 30.09.2019на суму 12 041,40 грн. (фіксований платіж офісу); №483 від 30.08.2019 на суму 1 881,40 грн. (фіксований платіж продавців-консультантів); №426 від 31.07.2019 на суму 1 254,28 грн. (членські внески); №421 від 31.07.2019 на суму 1 881,40 грн. (фіксований платіж продавців-консультантів); №327 від 27.06.2019 на суму 2 015,45 грн. (фіксований платіж продавців-консультантів); №185 від 29.04.2021 на суму 2 084,00 грн. (фіксований платіж продавців-консультантів); №184 від 29.04.2021 на суму 13 893,35 грн. (фіксований платіж офісу); №136 від 30.03.2021 на суму 2 097,70 грн. (фіксований платіж продавців-консультантів); №72 від 26.02.2021 на суму 2 094,75 грн. (фіксований платіж продавців-консультантів); №71 від 26.02.2021 на суму 13 965.05 (фіксований платіж офісу (лютий 2021).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Роарк Ріал Естейт" зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Голд Ріал Естейт" рахунок на оплату №71 від 26.02.2021 було оплачено частково у розмірі 10 075,00 грн., таким чином залишився борг за вказаним рахунком у розмірі 3 890,05 грн.

22.12.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Роарк Ріал Естейт" звернулося із претензією до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голд Ріал Естейт" (вих. №01-04/21), в якій посилаючись на не своєчасну сплату Одержувачем франшизи зобов`язаня щодо щомісячної сплачувати на користь Одержувача генеральної франшизи платежів у розмірі 500,00 доларів США, фіксований платіж продавців-консультантів у розмірі 15,00 доларів США за одного продавця-консультанта, а також відсотковий платіж у розмірі 9 % від "Комісійні відсотки Агентства" на суму 44 930,21 грн., просило сплатити вказані кошти на рахунок товариства (а.с. 7-9).

Вказану претензію направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Голд Ріал Естейт" 22.12.2022, що підтверджується описом вкладення та поштовою накладною (а.с. 10-12).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Голд Ріал Естейт" не здійснено оплати за отримані послуги за договором франшизи від 21.11.2017 фіксованих платежів за червень, липень, вересень 2019 року, членського внеску у липня 2019 року, а також фіксованих платежів у лютому, березні та квітні 2021 року, що і стало причиною виникнення спору.

Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 44 930,21 грн. основного боргу, 4 075,72 грн. пені, 694,26 грн. 3% річних, 2 197,69 грн. інфляційних втрат.

Предметом доказування у справі є обставини укладання договору франшизи (комерційної концесії) від 21.11.2017, строк оплати спірних платежів, строк дії договору, наявність прострочення оплати.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 1115 Цивільного кодексу України за договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов`язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг.

Відносини, пов`язані з наданням права користування комплексом прав, регулюються цим Кодексом та іншим законом.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Позивачем заявлено про стягнення з відповідача 44 930,21 грн. за договором франшизи від 21.11.2017 фіксованих платежів за червень, липень, вересень 2019 року, членського внеску у 2019 році, а також фіксованих платежів у лютому, березні та квітні 2021 року.

З урахуванням приписів пункту В, С розділу 6 договору, строк оплати фіксованих платежів та членського внеску є таким, що настав.

Відповідач доказів сплати фіксованих платежів та членського внеску не надав, доводи, наведені позивачем в обґрунтування позову не спростував.

За викладеного позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 44 930,21 грн. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойка (пеня, штраф) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 1 розділу Е договору у випадку, якщо Одержувач франшизи не здійснює платіж на користь Одержувача франшизи у встановлений термін, Одержувач франшизи зобов`язується сплатити Одержувачеві генеральної франшизи пеню за несвоєчасну сплату у розмірі 20% від заборгованої суми, або якщо така ставка перевищує розмір найвищої допустимої діючим законодавством ставки, то відшкодувати у розмірі найвищої допустимої діючим законодавством ставки Одержувачеві франшизи додаткові адміністративні витрати і витрати, понесені в процесі сплати прострочених платежів, і відсоток за всіма заборгованими, але не сплаченими сумами у розмірі 1% зі щомісячним нарахуванням, або якщо така ставка перевищує розмір найвищої допустимої діючим законодавством ставки, то за найвищою ставкою, дозволеною законодавчо.

Позивачем нарахована та заявлена до стягнення з відповідача пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, у сумі 4 075,72 грн. за загальний період з 21.04.2021 по 16.06.2021 та 8 736,44 грн. за загальний період з 18.08.2021 по 21.02.2022.

З приводу нарахування пені, суд зазначає наступне.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020 було доповнено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 12 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Так, Всесвітня організація охорони здоров`я (ВООЗ) 11.03.2020 оголосила пандемію коронавірусу. Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року.

Станом на 19.05.2022 (дата звернення з позовом) на усій території України продовжував діяти карантин, пов`язаний із запобіганням поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).

Стосовно обмеження шестимісячним строком нарахування пені, суд звертає увагу, що сторонами укладено договір 21.11.2017, а Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" прийнято 30.03.2020, тобто до внесення змін до чинного законодавства, а тому жодна із сторін на момент укладення договору не розраховувала на потенційну можливість нараховувати/сплачувати пеню понад шість місяців.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Східного апеляційного господарського суду від 2 лютого 2021 року у справі № 905/497/20.

Відповідно до положень статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За загальним принципом, дія нормативно-правового акту в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події або факту застосовується той нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Враховуючи, що укладення договору відбулось до набрання чинності Законом України №540-ІХ від 30.03.2020, дія даного Закону на спірні правовідносини не розповсюджується.

Поряд з цим, укладаючи договір (до введення в Україні загальнодержавного карантину), сторони не змінили передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України строк нарахування пені. Отже, жодна із сторін на момент укладення договору не розраховувала на потенційну можливість продовження строків нарахування пені.

Прийняття вказаного Закону №540-ІХ від 30.03.2020 було спрямоване на недопущення порушення прав юридичних та фізичних осіб спричинених обмеженнями в зв`язку з карантином. Про вказане зокрема свідчить доповнення переліку форс-мажорних обставин в частині 2 статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" словами "карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України".

Господарський суд зазначає, що встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина 1 статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина 3 статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати).

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 у справі №910/2031/16 та Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №916/804/17, а також аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.09.2020 у справі №916/1777/19.

Відтак, з урахуванням строку оплати фактичного нарахування передбаченого частиною шостою статті 232 Господарського Кодексу України: оплата за рахунком №72 від 26.02.2021 на суму 2 094,75 грн. та за рахунком №71 від 26.02.2021 на суму 3 890,05 грн. (10 075 грн. сплачено відповідачем 17.06.2021) повинна бути здійснена до 05.03.2021 відтак шестимісячний строк для нарахування пені складає з 06.03.2021 по 05.09.2021, з урахуванням заявленого позивачем періоду нарахування пені, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково у сумі 44,60 грн. за період з 18.08.2021 по 05.09.2021; оплата за рахунком №136 від 30.03.2021 на суму 2 097,70 грн. повинна бути здійснена до 05.04.2021 відтак шестимісячний строк для нарахування пені складає з 06.04.2021 по 05.10.2021, з урахуванням заявленого позивачем періоду нарахування пені, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково у сумі 44,60 грн. за період з 18.08.2021 по 05.10.2021; оплата за рахунком №185 від 29.04.2021 на суму 2 084,00 грн. та за рахунком №184 від 29.04.2021 на суму 12 893,35 грн. повинна бути здійснена до 05.052021 відтак шестимісячний строк для нарахування пені складає з 06.05.2021 по 05.11.2021, з урахуванням заявленого позивачем періоду нарахування пені, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково у сумі 571,24 грн. за період з 18.08.2021 по 05.11.2021; всього у розмірі 660,55 грн.

Враховуючи, що позивачем заявлена до стягнення пеня за рахунками №564 від 30.09.2019, 551 від 30.09.2019, №483 від 30.08.2019, №429 від 31.07.2019, №421 від 31.07.2019, №327 від 27.06.2019 поза межами фактичного нарахування передбаченого частиною шостою статті 232 Господарського Кодексу України, позовні вимоги в частині стягнення пені за прострочення оплати за вказаними рахунками задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховані та заявлені до стягнення з відповідача 694,26 грн. 3% річних за період з 18.08.2021 по 21.02.2022 та 2 197,69 грн. інфляційних втрат за період з вересня 2021 року по січень 2022 року.

Господарським судом перевірено розрахунки позивача 3% річних та інфляційних втрат, визнано їх правильними, а позовні вимоги в частині стягнення 694,26 грн. 3% річних за та 2 197,69 грн. інфляційних втрат правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

За викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 44 930,21 грн. основний борг, 660,55 грн. пеня, 694,26 грн. 3% річних та 2 197,69 грн. інфляційні втрати.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене господарський суд дійшов до висновку про те, що є правомірними та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 48 482,71 грн. (44 930,21 грн. основний борг + 660,55 грн. пеня + 694,26 грн. 3% річних + 2 197,69 грн. інфляційні втрати).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Роарк Ріал Естейт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голд Ріал Естейт" про стягнення 51 897,88 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Голд Ріал Естейт" (49044, м. Дніпро, вул. Св`ятослава Хороброго, 12, ідентифікаційний код 33098797) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Роарк Ріал Естейт" (49044, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 14, оф. 309А, ідентифікаційний код 39384387) 44 930,71 грн. заборгованості, 660,55 грн. пені, 694,26 грн. 3% річних, 2 197,69 грн. інфляційних втрат, 2 317,74 грн. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05.10.2022

Суддя Ю.А. Бажанова