Рішення

від 05.10.2022 по справі 910/6812/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2022Справа № 910/6812/22Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Приватного підприємства "БЕЗПЕЧНЕ МІСТО ХХІ"

до Фізичної особи-підприємця Вишневського Олександра Валерійовича

про стягнення 175 776,73 грн,

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства "БЕЗПЕЧНЕ МІСТО ХХІ" до Фізичної особи-підприємця Вишневського Олександра Валерійовича про стягнення 175 776,73 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач отримав вказану суму коштів від позивача без достатньої правової підстави, а тому у позивача виникло право на їх повернення в порядку ст. 1212 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 відкрито провадження у справі №910/6812/22, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.

При цьому, про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/6812/22 відповідач повідомлявся належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (вул. Ромена Роллана, 5-б, кв. 18, м. Київ, 03162), що підтверджується довідкою відділення поштового зв`язку про повернення поштового відправлення у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

За таких обставин, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/6812/22.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до платіжного доручення №499 від 13.04.2022 Приватне підприємство "БЕЗПЕЧНЕ МІСТО ХХІ" перерахувало на користь Фізичної особи-підприємця Фізичної особи-підприємця Вишневського Олександра Валерійовича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) грошові кошти у розмірі 175 330,00 грн (призначення платежу - оплата за консультації з безпеки згідно договору №4/4/2022-4 від 04.04.2022 без ПДВ).

Однак, як зазначає позивач у позовній заяві, Договір №4/4/2022-4 від 04.04.2022 між позивачем та відповідачем не укладався, послуги відповідачем фактично не надавались, будь-яких письмових переговорів щодо укладення та виконання договорів між сторонами не велось, актів виконаних робіт не складалось, рахунки не виставлялись. Водночас, договір з такими реквізитами - Договір №№4/4/2022-4 від 04.04.2022, укладений позивачем зовсім з іншою особою - Фізичною особою-підприємцем Козуліною А.О.

З матеріалів справи вбачається, що 06.06.2022 позивач звернуся до відповідача з листом, в якому просив повернути помилково перераховані грошові кошти у сумі 175 330,00 грн. (відповідно до фіскального чеку від 06.06.2022 та інформації з офіційного сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень).

Оскільки відповідач не повернув позивачу грошові кошти у сумі 175 330,00 грн, звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 175 330,00 грн та нараховані 3% річних у розмірі 446,73 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про, зокрема, відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збiльшення майна в oднiєї особи (вона набуває нові цiнностi, збільшує кiлькiсть та вартiсть належного їй майна або звертає майно, яке неминуче мало б вибути iз її володіння); 2) втрата майна iншою особою, тобто збiльшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна iншою особою; 3) причинний зв`язок мiж збільшенням майна в oднiєї особи i вiдповiдною втратою майна iншою особою; 4) вiдсутнiсть достатньої правової пiдстави для збільшення майна в oднiєї особи за рахунок iншої особи, тобто обов`язковою умовою є збiльшення майна oднiєї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в iншої сторони (потерпілого), а також вiдсутнiсть правової підстави (юридичного факту) для збагачення.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Як встановлено судом, відповідно до платіжного доручення №499 від 13.04.2022 Приватне підприємство "БЕЗПЕЧНЕ МІСТО ХХІ" перерахувало на користь Фізичної особи-підприємця Фізичної особи-підприємця Вишневського Олександра Валерійовича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) грошові кошти у розмірі 175 330,00 грн (призначення платежу - оплата за консультації з безпеки згідно договору №4/4/2022-4 від 04.04.2022 без ПДВ).

Однак, як зазначає позивач у позовній заяві, Договір №4/4/2022-4 від 04.04.2022 між позивачем та відповідачем не укладався, послуги відповідачем фактично не надавались, будь-яких письмових переговорів щодо укладення та виконання договорів між сторонами не велось, актів виконаних робіт не складалось, рахунки не виставлялись. Водночас, договір з такими реквізитами - Договір №№4/4/2022-4 від 04.04.2022, укладений позивачем зовсім з іншою особою - Фізичною особою-підприємцем Козуліною А.О.

При цьому, позивачем долучено до позовної заяви копію Договору №4/4/2022-4 про надання консультаційних послуг від 04.04.2022, з якої вбачається, що вказаний договір укладено між позивачем та Фізичною особою-підприємцем Козуліною А.О.

Враховуючи, що договір, реквізити якого вказані у платіжному дорученні №499 від 13.04.2022, на підставі якого позивачем були перераховані на користь відповідача грошові кошти у розмірі 175 330,00 грн, укладений не з відповідачем, а з іншою особою, беручи до уваги, що відповідачем не надано суду доказів існування між сторонами будь-яких господарських зобов`язань (укладених правочинів, підписаних актів виконаних робіт, виставлених рахунків, тощо), суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що ним було помилково, без будь-якої правової підстави перераховано на користь відповідача грошові кошти у сумі 175 330,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що 06.06.2022 позивач звернуся до відповідача з листом, в якому просив повернути помилково перераховані грошові кошти у сумі 175 330,00 грн. (відповідно до фіскального чеку від 06.06.2022 та інформації з офіційного сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень).

Відповідно до інформації з офіційного сайту АТ "Укрпошта" вказаний лист позивача не був отриманий відповідачем (відправлення не вручене під час доставки 08.06.2022).

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Таким чином, днем пред`явлення відповідачу вимоги про повернення безпідставно перерахованих грошових коштів у сумі 175 330,00 грн є 08.06.2022.

Отже, відповідач повинен був повернути позивачу грошові кошти у сумі 175 330,00 грн у строк до 15.06.2022.

Доказів повернення грошових коштів у сумі 175 330,00 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Обов`язок відповідача повернути позивачу грошові кошти у розмірі 175 330,00 грн підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не був спростований, у зв`язку з чим позовні вимоги Приватного підприємства "БЕЗПЕЧНЕ МІСТО ХХІ" в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Вишневського Олександра Валерійовича основного боргу у розмірі 175 330,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 446,73 грн за період з 11.06.2022 по 11.07.2022.

Згідно із частиною другою статті 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу). Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Термін "користування чужими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, регульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі №910/22034/15 зроблений висновок, що стаття 625 Цивільного кодексу України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 погодилась з вказаним вище висновком.

Отже, нарахування 3% річних та інфляційних втрат за користування грошовими коштами без достатньої правової підстави (ст. 1212 Цивільного кодексу України) є правомірним.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку щодо його необґрунтованості, оскільки за висновком суду у відповідача виникло прострочення з 16.06.2022, у зв`язку з чим суд здійснив власний розрахунок 3% річних (в межах заявленого позивачем періоду нарахування).

За розрахунком суду, обґрунтованим розміром 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача, є 374,68 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги Приватного підприємства «Безпечне місто ХХІ» про стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 374,68 грн.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

У прохальній частині позовної заяви позивач просив суд зазначити у рішенні про нарахування інфляційних втрат та 3% річних до моменту виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 11, 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Суд вважає за можливе зазначити у рішення про нарахування 3% річних до моменту виконання рішення суду у справі №910/6812/22, однак, у зазначенні у судовому рішенні про нарахування інфляційних втрат суд відмовляє позивачу, оскільки таке нарахування не передбачено ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України та ч.ч. 11, 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження".

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Вишневського Олександра Валерійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства «Безпечне місто ХХІ» (проспект Г. Гонгадзе, 25, м. Київ, 02068, ідентифікаційний код: 39471207) основний борг у розмірі 175 330 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 374 грн 68 коп. та судовий збір у розмірі 2 479 грн 98 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. В порядку ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України до моменту виконання рішення на суму основного боргу, що становить 175 330,00 грн, нараховувати 3% річних за формулою: сума основного боргу * 3% / календарну кількість днів у році * кількість днів прострочення.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 05.10.2022

Суддя Т. Ю. Трофименко