Рішення

від 05.10.2022 по справі 910/5795/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.10.2022Справа № 910/5795/22

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія Воля» до Міністерства оборони України (Управління будівництва та модульних конструкцій Головного управління майна та ресурсів), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державної казначейської служби України у місті Києві, про стягнення 184 212,15 грн,

без повідомлення (виклику) сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія Воля» (далі - позивач, ТОВ «Виробничо-будівельна компанія Воля») звернулося до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовною заявою до Міністерства оборони України (Управління будівництва та модульних конструкцій Головного управління майна та ресурсів) (далі - відповідач), в якій позивач просив суд:

- стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України у місті Києві забезпечення виконання договору у формі депозиту у розмірі 169 697,58 грн;

- стягнути з Міністерства оборони України (Управлінням будівництва та модульних конструкцій Головного управління майна та ресурсів) 3% річних у сумі 1 380,83 грн та 13 133,74 грн сума інфляційного збільшення, а також судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 2 545,46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивача було визнано переможцем у публічних закупівлях Міністерства оборони України (Управлінням будівництва та модульних конструкцій Головного управління майна та ресурсів): роботи пов`язані з об`єктами завершеного чи незавершеного будівництва, та об`єктів цивільного будівництва (45200000-9) на об`єкті: «Реконструкція будівлі № 34 під гуртожиток у військовому містечку АДРЕСА_1» (шифр 2018-61). Корегування. ID: UA-2021-10-25-006521-b, за якими позивачем було прийнято пропозицію відповідача про укладення договору та сплачено суму забезпечення виконання договору про закупівлю відповідно до умов Тендерної документації. Однак в подальшому, відповідачем було прийнято та опубліковано рішення щодо відміни тендеру на підставі відсутності подальшої потреби в закупівлі товарів, робіт чи послуг на підставі пункту 1, частини першої ст. 32 Закону України «Про публічні закупівлі», у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму забезпечення виконання договору у формі депозиту, на яку нараховано 3% річних та інфляційне збільшення.

13.07.2022 автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/5795/22 та справу передано на розгляд судді Демидову В.О.

Ухвалою суду від 18.07.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а також ухвалено залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державну казначейську службу України у місті Києві (вул. Терещенківська, буд. 11А, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 37993783) (далі - третя особа).

27.07.2022 від представника відповідача надійшло клопотання, в якому останній просив суд продовжити відповідачу строк надання відзиву на позовну заяву, мотивуючи тим, що відповідачем вжито заходів щодо повернення котів позивачу, а саме: підготовлено та направлено Департаменту фінансів Міністерства оборони України платіжне доручення № 503/19 для перерахування коштів державного бюджету до ТОВ «Виробничо-будівельна компанія Воля» та направлено на адресу підрозділу Державної казначейської служби України письмовий запит щодо причин непроведення транзакції з повернення коштів ТОВ «Виробничо-будівельна компанія Воля», однак, відповіді від підрозділу Державної казначейської служби України не надходило.

Ухвалою суду від 01.08.2022 було клопотання представника відповідача про продовження процесуального строку на подання відзиву задоволено та продовжено строк для подачі відзиву до 15.08.2022 включно.

01.08.2022 від Головного управління Державної казначейської службу України у місті Києві надійшли письмові пояснення, згідно з якими, недосягнення згоди відповідача свідчить про те, що договір про закупівлю не було укладено між сторонами, а тому позивач безпідставно перерахував кошти у сумі 169 697,58 грн відповідно до платіжного доручення № 1733 від 29.11.2021.

При цьому, згідно платіжного доручення № 1733 від 29.11.2021, кошти у розмірі 169 697,58 грн, перераховані платником на рахунок UA308201720355149006000018611. Код рахунку 3551, відповідно до п. 1 Плану рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2013 № 1203, відноситься до класу «Інші рахунки розпорядників та одержувачів бюджетних коштів», отже вказані кошти були перераховані не до Державного бюджету України, а на рахунок, який є рахунком Міністерства оборони України.

Також у письмових поясненнях Головне управління Державної казначейської службу України у місті Києві зазначило, що стягнення коштів, які не були зараховані до відповідного бюджету Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, а також іншими нормативно-правовими актами, які регулюють відносини у сфері бюджетного законодавства, та якими визначено повноваження органу Казначейства щодо стягнення коштів місцевого бюджету та державного бюджету, не передбачено.

Крім того, згідно з наданими письмовими поясненнями, Міністерство оборони України (код ЄДРІІОУ: 00034022), відсутній на обслуговувані в Головному управлінні Державної казначейської службу України у місті Києві, а згідно з даними Єдиною реєстру розпорядників та одержувачів коштів державного та місцевого бюджетів, знаходиться на розрахунково-касовому обслуговуванні в Державній казначейській службі України.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач вказав третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державну казначейської служби України у місті Києві (вул. Терещенківська, буд. 11А, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 37993783), однак, з вищенаведених письмових пояснень вбачається, що Міністерство оборони України відсутній на обслуговувані в Головному управлінні Державної казначейської службу України у місті Києві, а згідно з даними Єдиною реєстру розпорядників та одержувачів коштів державного та місцевого бюджетів, знаходиться на розрахунково-касовому обслуговуванні в Державній казначейській службі України. Крім того, в платіжному дорученні № 1733 від 29.11.2021, на підставі якого ТОВ «Виробничо-будівельна компанія Воля» перерахувало Міністерству оборони України суму забезпечення виконання договору, зазначено, що «Банк отримувача - Держказначейська служба України, м. Київ». В платіжному дорученні № 503/19 від 30.04.2022, за яким Міністерство оборони України просило повернути кошти ТОВ «Виробничо-будівельна компанія Воля», зазначено, що «Банк платника - Держказначейська служба України, м. Київ».

Ухвалою суду від 05.08.2022 виправлено описку в ухвалі Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 у справі № 910/5795/22 шляхом зазначення у резолютивній частині ухвали суду вірну адресу третьої особи, а саме: «залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державну казначейську службу України у місті Києві (01601, місто Київ, вул. Бастіонна, будинок 6, ЄДРПОУ: 37567646)» та виправлено описку в ухвалі Господарського суду міста Києва від 01.08.2022 у справі № 910/5795/22 шляхом зазначення у вступній частині ухвали суду вірну адресу третьої особи, а саме: «за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державної казначейської служби України у місті Києві (01601, місто Київ, вул. Бастіонна, будинок 6, ЄДРПОУ: 37567646)».

04.11.2021 відповідачем було надано відзив на позовну заяву, в якому останній зазначав, що його вини у неповерненні коштів позивачу немає та вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних вважає безпідставними.

Відзив на позовну заяву мотивований тим, що Міністерство оборони України, відповідно п. 1 та п. 4 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671 (зі змінами), є розпорядником бюджетних коштів, а пунктами 5.4., 11.1. та 11.3. Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2012 № 1407 (із змінами) (зареєстрований Міністерством юстиції України 17.01.2013 за № 130/22662) передбачено, що органи казначейства за результатами попереднього операційного дня надають розпорядникам та одержувачам коштів виписку з рахунка та здійснюють розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів. Органи казначейства здійснюють платежі на підставі відповідних доручень.

Так, з листа Департамента фінансів Міністерства оборони України від 22.07.2022 № 248/3322 вбачається, що ним було підготовлено платіжне доручення № 503/19 від 30.04.2022 для перерахування коштів державного бюджету до ТОВ «Виробничо-будівельна компанія Воля», однак, з незрозумілих причин платіжне доручення № 503/19 (внутрішній номер 208666466) від 30.04.2022 не було реалізоване підрозділом Державної казначейської служби України. Отже Міністерством оборони України, в особі Головного управління майна та ресурсів та Департаменту фінансів Міністерства оборони України, вжито заходів щодо повернення коштів позивачу.

Крім того, представником Міністерства оборони України на адресу підрозділу Державної казначейської служби України направлено письмовий запит № 503/5036 від 25.07.2022 щодо причин непроведення транзакції з повернення коштів ТОВ «Виробничо-будівельна компанія Воля», однак відповіді від підрозділу Державної казначейської служби України не надходило.

22.08.2022 від Державної казначейської служби України надійшов лист № 5-10-10/10801 від 17.08.2021 про надання копії позовної заяви.

31.08.2022 від представника позивача надійшло клопотання № 150 від 26.08.2022, відповідно до якого, позивачем було надіслано копію позовної заяви з додатками на адресу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державної казначейської служби України у місті Києві (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6).

16.09.2022 від третьої особи - Державної казначейської служби України - надійшли письмові пояснення, згідно яких казначейство вважає, що обраний позивачем спосіб захисту прав не відповідає вимогам законодавства України, оскільки згідно положень ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Державна казначейська служба України в своїх поясненнях посилалась на положення п. 1.2. Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.06.2012 № 758 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.07.2012 за № 1206/21518), згідно якими рахунки розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти, що надійшли як забезпечення тендерної пропозиції, відносяться до небюджетних рахунків, а долучена позивачем копія платіжного доручення від 29.11.2021 № 1733 підтверджує факт надходження від позивача на небюджетний рахунок Міністерства коштів у сумі 169 697,58 грн як забезпечення виконання договору.

Також, посилаючись на ст. 95 Конституції України, ст. 7 та ст. 23 Бюджетного кодексу України та ст. 1212 ЦК України, третя особа зазначала про неможливість (відсутність механізму та законних підстав) стягнення спірних коштів, перерахованих безпосередньо на небюджетний рахунок відповідача, з Державного бюджету України.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.10.2021 відповідно до процедури закупівлі Міністерство оборони України (Управлінням будівництва та модульних конструкцій Головного управління майна та ресурсів) (далі - Замовник) було розпочато проведення відкритих торгів за предметом закупівлі: Роботи пов`язані з об`єктами завершеного чи незавершеного будівництва, та об`єктів цивільного будівництва (45200000-9) на об`єкті: «Реконструкція будівлі № 34 під гуртожиток у військовому містечку АДРЕСА_1» (шифр 2018-61). Корегування. ID: UA-2021-10-25-006521-b.

За результатами розгляду наданих учасниками документів для участі у вищезазначеній закупівлі та тендерної пропозиції позивача, Замовником було прийнято рішення про намір укласти договір про закупівлю з переможцем процедури відкритих торгів UA-2021-10-25-006521-b - ТОВ «Виробничо-будівельна компанія Воля», яке оформлене протоколом № 64 від 16.11.2021, копія якого надана в матеріали справи.

Відповідно до п. 6 Тендерної пропозиції ТОВ «Виробничо-будівельна компанія Воля» «Забезпечення виконання договору про закупівлю», Замовником вимагається від учасника-переможця внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору у формі депозиту (безвідсоткового) - внесення на рахунок Замовника суми, яка дорівнює 1 відсотку вартості договору. Перерахування коштів здійснюється на р/р «Спеціальні кошти» № UA308201720355149006000018611, ДКСУ в м. Києві, МФО 820172, одержувач: Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ 00034022.

На виконання п. 6 Тендерної пропозиції, позивачем було перераховано забезпечення виконання договору про закупівлю у сумі - 169 697,58 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1733 від 29.11.2021, копія якого надана в матеріали справи.

Виконання робіт, пов`язаних з об`єктами завершеного чи незавершеного будівництва, та об`єктів цивільного будівництва (45200000-9) на об`єкті: «Реконструкція будівлі № 34 під гуртожиток у військовому містечку АДРЕСА_1» (шифр 2018-61) було передбачено планом заходів із відповідним фінансуванням на 2021 рік для потреб підрозділу Військової служби правопорядку у Збройних Силах України

Як зазначає відповідач, відповідно до положень п. 1 та п. 4 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671, ст. 3 та ст. 12 Закону України «Про Збройні Сили України», Головне управління майна та ресурсів забезпечено проведення процедури закупівлі робіт. Головне управління майна та ресурсів - військова частина НОМЕР_1 є відокремленим підрозділом Міністерства оборони України без права юридичної особи (Довідка Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України № 55120 від 10.11.2020).

Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 01.10.2021 № 300 «Про організацію формування і виконання бюджетних програм (підпрограм) в системі Міністерства оборони України» (зі змінами), відповідальною посадоваою особою за формування і виконання бюджетних програм (підпрограм) Міністерства оборони України, а саме: бюджетної програми (підпрограми) «Будівництво (реконструкція) військових об`єктів, оформлення правовстановлюючих документів на нерухоме майно та землі оборони, сплата земельного податку, придбання мобільних модулів спеціального та іншого призначення, а також модульних» (Код програмної класифікації видатків - 2101020/27) та «Будівництво (придбання) житла для військовослужбовців Збройних Сил України» (Код програмної класифікації видатків - 2101190) визначене начальника Головного управління майна та ресурсів.

Таким чином, Головне управління майна та ресурсів є відповідальним за організацію закупівель робіт з будівництва (реконструкція) військових об`єктів.

У зв`язку з уточненими потребами Збройних Сил України, до плану заходів із відповідним фінансуванням на 2022 рік згаданий об`єкт включено не було, уповноваженою особою Головного управління майна та ресурсів прийнято рішення відмінити процедури відкритих торгів: «UA-2021-10-25-006521-b» з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 ст. 32 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме: «відсутності подальшої потреби в закупівлі товарів, робіт чи послуг, яке оформлене протоколом № 76 від 16.01.2022, копія якого надана в матеріали справи.

Позивачем у позовній заяві зазначено, що відповідно до розміщеної 14.02.2021 інформації на сайті: https://www.dzo.com.ua/tenders/l3115470/monitorings/c8e53e85beb6452c810cf78f44140аа8, в поясненнях з приводу рішення про моніторинг до закупівлі «Роботи пов`язані з об`єктами завершеного чи незавершеного будівництва, та об`єктів цивільного будівництва (45200000-9) на об`єкті: «Реконструкція будівлі № 34 під гуртожиток у військовому містечку АДРЕСА_1» (шифр 2018-61) (UA-2021-10-25-006521-b)», Замовник відміняє тендер у разі відсутності подальшої потреби в закупівлі товарів, робіт чи послуг відповідно до п. 1 частини першої ст. 32 Закону України «Про публічні закупівлі».

На сайті https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-10-25-006521-b, також зазначено «інформація про відміну».

17.02.2022 ТОВ «Виробничо-будівельна компанія Воля» звернулось до Міністерства оборони України (Управління будівництва та модульних конструкцій Головного управління майна та ресурсів) з претензією № 14/2022 від 17.02.2022, в якій просило повернути забезпечення виконання договору у вигляді депозиту у розмірі 1 відсотка вартості договору, що становить 169 697,58 грн, що сплачений платіжним дорученням № 1733 від 29.11.2021, протягом трьох банківських днів.

В якості доказів надіслання позивачем претензії № 14/2022 від 17.02.2022 долучено накладну Укрпошта № 0305613072549 від 17.02.2021 та рекомендоване повідомлення про вручення № 0305613072549, з відміткою про отримання вказаної претензії 21.02.2022.

Слід зазначити, що відповідач не заперечив факт отримання вказаної претензії.

Однак, як зазначає позивач, відповіді на вказану претензію від відповідача не отримав.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до п. 4.17 Порядку розподілу та доведення до військ виділених асигнувань, здійснення централізованої оплати товарів, робіт і послуг у Міністерстві оборони України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 31.12.2016 № 757, Міністерством оборони України (Головне управління майна та ресурсів) було сформовано вимогу на оплату № 503/19 від 27.04.2022, в графі «Сутність платежу» зазначено «поверн. забезпеч. вик. дог. (прот. № 76-16.01.22) від МОУ відп. до ЗУ «Про публічні закупівлі» від 25.12.15 (над. № 1733-29.11.21); без ПДВ», отримувач коштів - ТОВ «Виробничо-будівельна компанія Воля» (код ЄДРПОУ: 41039343).

Також Міністерством оборони України сформовано платіжне доручення № 503/19 (внутрішній номер 2086664466) від 30.04.2022 з призначенням платежу: «поверн. забезпеч. вик. дог. (прот. № 76-16.01.22) від МОУ відп. до ЗУ «Про публічні закупівлі» від 25.12.15 (над. № 1733-29.11.21); без ПДВ», отримувач коштів - ТОВ «Виробничо-будівельна компанія Воля» (код ЄДРПОУ: 41039343).

З листа Департамента фінансів Міністерством оборони України № 248/3322 від 22.07.2022 вбачається, що останнім надано до Державної казначейської служби України вказане платіжне доручення № 503/19 (внутрішній номер 2086664466) від 30.04.2022 для подальшого перерахування за призначенням, однак платіж так і не проведено.

Міністерство оборони України (Головне управління майна та ресурсів) звернулось до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві з листом № 503/5036 від 25.07.2022, в якому відповідач просив повідомити: чи вжито ним вичерпних дій, у вигляді направлення уповноваженому підрозділу Державної казначейської служби України документів (листів, платіжних доручень, розподілів коштів тощо), спрямованих на повернення позивачу забезпечення виконання договору в розмірі 169 697,58 грн та причини неперерахування ТОВ «Виробничо-будівельна компанія Воля» вказаних коштів.

В якості доказів надіслання листа № 503/5036 від 25.07.2022, відповідачем до матеріалів справи долучено фіскальний чек АТ «Укрпошта» № 0318631287042, а також роздруківку з сайту АТ «Укрпошта» https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html про відстеження трекінгу по номеру відправлення про отримання 27.07.2022 відправлення за № 0318631287042.

Приймаючи до уваги викладене, відсутність відповіді на претензію та неповернення Міністерства оборони України (Управління будівництва та модульних конструкцій Головного управління майна та ресурсів) коштів, сплачених у вигляді депозиту у розмірі 1 відсотка від вартості договору про закупівлю, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою за захистом свої прав та інтересів.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Відповідно до частини першої ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, що кореспондується із положеннями ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга ст. 509 ЦК України).

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Аналогічні положення містяться у ст. 174 ГК України.

Згідно зі ст. 185 ГК України, до укладення господарських договорів на організованих ринках капіталу, організованих товарних ринках, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних організованих ринків капіталу, організованих товарних ринків, ярмарків та публічних торгів.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначає Закон України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII, в редакції, що діяла на момент проведення процедури закупівлі та порядку підписання Договору (далі - Закон № 922-VIII).

Пунктом 6 частини першої ст. 1 Закону № 922-VIII передбачено, що договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару

Згідно з частиною першою ст. 41 Закону № 922-VIII, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Як зазначено в позовній заяві, ТОВ «Виробничо-будівельна компанія Воля» взяло участь у відкритих торгах (оголошення 25.10.2021), предметом закупівлі яких є: Роботи пов`язані з об`єктами завершеного чи незавершеного будівництва, та об`єктів цивільного будівництва (45200000-9) на об`єкті: «Реконструкція будівлі № 34 під гуртожиток у військовому містечку АДРЕСА_1» (шифр 2018-61). Корегування. ID: UA-2021-10-25-006521-b. За результатами проведення вказаної процедури закупівлі ТОВ «Виробничо-будівельна компанія Воля» було визначне переможцем.

Як зазначає позивач, листом № 753/2021 від 06.12.2021 ТОВ «Виробничо-будівельна компанія Воля» надало два підписаних примірника договору підряду Замовнику, однак копії вказаного листа в матеріали справи надано не було.

Частино першою ст. 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина друга ст. 640 ЦК України).

Відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно зі ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Пунктом 8 частини першої ст. 10 Закону № 922-VIII передбачено, що Замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює в електронній системі закупівель у порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, а саме: повідомлення про намір укласти договір про закупівлю - протягом одного дня з дня прийняття рішення про визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі.

Рішення про намір укласти договір про закупівлю приймається замовником у день визначення учасника переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі. Протягом одного дня з дати ухвалення такого рішення замовник оприлюднює в електронній системі закупівель повідомлення про намір укласти договір про закупівлю (частина перша ст. 33 Закону № 922-VIII).

Замовником було прийнято рішення про намір укласти договір про закупівлю з переможцем процедури відкритих торгів UA-2021-10-25-006521-b - ТОВ «Виробничо-будівельна компанія Воля», яке оформлене протоколом № 64 від 16.11.2021.

На підставі викладеного, з урахуванням приписів частини третьої ст. 181 ГК України, ст. 638, частини першої ст. 640, частин першої та другої ст. 641 та частин першої та другої ст. 642 ЦК України, пунктів 15, 28, 30, 35 частини першої ст. 1, частини першої та другої ст. 32 Закону № 922-VIII, оприлюднення замовником оголошення про проведення процедури закупівлі слід вважати запрошенням невизначеному колу осіб робити пропозиції укласти договір. Відповідно, направлення учасником процедури закупівлі своєї тендерної пропозиції слід вважати пропозицією укласти договір, на умовах зазначених таким учасником у своїй тендерній пропозиції. Тому, визначення замовником переможця процедури закупівлі та направлення такій особі повідомлення про намір укласти договір, свідчить про прийняття (акцепт) пропозиції переможця процедури закупівлі, викладеній ним в тендерній пропозиції. Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 03.04.2018 у справі № 910/5798/17.

Також, у постанові від 13.01.2021 у справі № 925/1525/19 Верховний Суд дійшов висновку, що з моменту прийняття замовником у встановленому порядку рішення про намір укласти договір про закупівлю та оприлюднення відповідного повідомлення, у замовника виникає право і одночасно обов`язок укласти належним чином договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем торгів.

Однак, як стверджує позивач та не оспорюється відповідачем, на протязі тривалого часу з дня оприлюднення переможця закупівлі - 16.11.2021 та надання належного підписаного примірника договору до 17.02.2022, відповідач тривалий час не підписував, та не передав позивачу другий примірник договору.

Натомість, як зазначає відповідач, у зв`язку з уточненими потребами Збройних Сил України, до плану заходів із відповідним фінансуванням на 2022 рік згаданий об`єкт включено не було, уповноваженою особою Головного управління майна та ресурсів прийнято рішення відмінити процедури відкритих торгів: «UA-2021-10-25-006521-b» з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої ст. 32 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме: «відсутності подальшої потреби в закупівлі товарів, робіт чи послуг», яке оформлене протоколом № 76 від 16.01.2022.

Таким чином, договір між ТОВ «Виробничо-будівельна компанія Воля» та Міністерством оборони України за результатами проведення процедури закупівлі: «Роботи пов`язані з об`єктами завершеного чи незавершеного будівництва, та об`єктів цивільного будівництва (45200000-9) на об`єкті: «Реконструкція будівлі № 34 під гуртожиток у військовому містечку АДРЕСА_1» (шифр 2018-61). Корегування. ID: UA-2021-10-25-006521-b», укладено не було з підстав відсутності подальшої потреби в закупівлі товарів, робіт чи послуг.

При цьому, відповідно до п. 6 Тендерної пропозиції ТОВ «Виробничо-будівельна компанія Воля» «Забезпечення виконання договору про закупівлю», Замовником вимагається від учасника-переможця внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору у формі депозиту (безвідсоткового) - внесення на рахунок Замовника суми, яка дорівнює 1 відсотку вартості договору. Перерахування коштів здійснюється на р/р «Спеціальні кошти» № UA308201720355149006000018611, ДКСУ в м. Києві, МФО 820172, одержувач: Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ 00034022.

На виконання п. 6 Тендерної пропозиції, позивачем було перераховано забезпечення виконання договору про закупівлю у сумі - 169 697,58 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1733 від 29.11.2021.

Пунктом 3 частини другої ст. 27 Закону № 922-VIII передбачено, що Замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю: у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону.

Відповідно до п. 4 частини першої ст. 43 Закону № 922-VIII, Договір про закупівлю є нікчемним у разі укладення договору з порушенням строків, передбачених частинами п`ятою і шостою статті 33 та частиною сьомою статті 40 цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв`язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 цього Закону.

Частиною шостою ст. 33 Закону № 922-VIII передбачено, що Замовник укладає договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем процедури закупівлі, протягом строку дії його пропозиції, не пізніше ніж через 20 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації та тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі. У випадку обґрунтованої необхідності строк для укладання договору може бути продовжений до 60 днів.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та підтверджуються сторонами, договір про закупівлю з ТОВ «Виробничо-будівельна компанія Воля», який визнаний переможцем процедури закупівлі ID: UA-2021-10-25-006521-b, протягом строку дії його пропозиції, не пізніше ніж через 20 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації та тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі, а саме з 16.11.2021, укладено не було.

Необхідно зазначити, що на даний час порядок повернення замовником коштів, на підставі п. 1 частин першої статті 32 Закону № 922-VIII не передбачений, як і не встановлений у самій тендерній документації.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на ст. 1212 ЦК України та вказав, що в порушення вимог чинного законодавства, останньому не були повернуті кошти, сплачені на виконання договору у вигляді депозиту у розмірі 1 відсотка від вартості договору, що становить 169 697,58 грн.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності наступних умов: 1) збільшення або збереження майна однією особою набувачем 2) зменшення або незбільшення майна у іншої особи -потерпілого; 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача зменшенням або вiдсутністю збільшення майна на стороні потерпілого 4) відсутність правової підстави для зазначеної зміни майнового стану осіб на час такої зміни, або правова підстава для цього повинна згодом відпасти.

При цьому, не має правового значення, наслідком поведінки набувача чи потерпілого стала зазначена зміна майнового стану цих осіб.

Зазначені умови виникнення зобов`язання з безпідставного набуття майна наявні у спірних правовідносинах, в яких перехід матеріальних благ - грошових коштів в сумі 169 697,58 грн, сплачені на виконання договору у вигляді депозиту у розмірі 1 відсотка від вартості договору.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з частиною першою ст. 177 ЦК України, об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, системний аналіз положень частини першої, п. 1 частини другої ст. 11, частини першої ст. 177, частини першої ст. 202, частини першої ст. 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою ст. 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, тобто є такою, що згодом відпала, або була відсутня взагалі. Відповідні висновки про застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 №6-100цс15, у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі № 6-2978цс15 та від 03.06.2016 у справі № 6-100цс15. та постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 927/468/17.

Як зазначалось, договір між ТОВ «Виробничо-будівельна компанія Воля» та Міністерством оборони України за результатами проведення процедури закупівлі, забезпечення виконання якого, згідно п. 6 Тендерної пропозиції, було перераховано Міністерству оборони України, не було укладено між сторонами, з підстав відсутності подальшої потреби в закупівлі товарів, робіт чи послуг, у зв`язку з чим, підстава отримання відповідачем суми забезпечення договору про закупівлю у розмірі 169 697,58 грн відпала.

Як зазначалось, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 01.06.2006 визначено основні критерії, згідно з якими необхідно оцінювати дотримання вимог ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції у справах, що стосуються втручання в майнові права особи, а саме: чи мало місце втручання у майно в розумінні Конвенції; чи було втручання законним в контексті положень національного законодавства; чи переслідувало втручання мету, спрямовану на задоволення інтересів суспільства; чи було втручання у право власності справедливим, тобто чи було дотримано «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи.

Подібні висновки щодо застосування ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції містять рішення у справах «Стретч проти Сполученого Королівства», «Рисовський проти України», «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», «Спорронг та Льонротт проти Швеції», «Беєлер проти Італії», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» тощо.

У свою чергу, неповернення Міністерством оборони України грошових коштів, які є предметом спору в межах даної справи, є порушенням прав, гарантованих Першти Протоколом, оскільки така бездіяльність державного органу не ґрунтується на нормах закону та не переслідує легітимної мети, спрямованої на захист інтересів суспільства, окремої особи чи держави, порушує баланс інтересів суспільства та особи, якій певні права було гарантовано законом. Особа не може нести весь тягар негативних наслідків, які спричинені бездіяльністю компетентних державних органів у затвердженні процедури повернення коштів.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Беєлер проти Італії», «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», «Москаль проти Польщі»). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії» від 20.05.2010, «Тошкуце та інші проти Румунії» від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси («Онер`їлдіз проти Туреччини» та «Беєлер проти Італії»).

Європейський суд з прав людини коментуючи можливість двозначного тлумачення норм матеріального права як на користь особи, так і на користь держави, у пункті 56 свого рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» вказав: «Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника».

З огляду на вищевикладене, можна дійти висновку, що Міністерство оборони України без достатніх на те правових підстав утримує майно ТОВ «Виробничо-будівельна компанія Воля», а саме грошові кошти, сплачені ним в якості забезпечення виконання договору про закупівлю у формі депозиту (безвідсоткового) - внесення на рахунок Замовника суми, яка дорівнює 1 відсотку вартості договору у розмірі 169 697,58 грн.

Крім того, як вбачається з відзиву на позовну заяву та доданих до нього документів, Міністерством оборони України (Головне управління майна та ресурсів), відповідно до п. 4.17 Порядку розподілу та доведення до військ виділених асигнувань, здійснення централізованої оплати товарів, робіт і послуг у Міністерстві оборони України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 31.12.2016 № 757, було сформовано вимогу на оплату № 503/19 від 27.04.2022, в графі «Сутність платежу» зазначено «поверн. забезпеч. вик. дог. (прот. № 76-16.01.22) від МОУ відп. до ЗУ «Про публічні закупівлі» від 25.12.15 (над. № 1733-29.11.21); без ПДВ», отримувач коштів - ТОВ «Виробничо-будівельна компанія Воля» (код ЄДРПОУ: 41039343).

Також Міністерством оборони України сформовано платіжне доручення № 503/19 (внутрішній номер 2086664466) від 30.04.2022 з призначенням платежу: «поверн. забезпеч. вик. дог. (прот. № 76-16.01.22) від МОУ відп. до ЗУ «Про публічні закупівлі» від 25.12.15 (над. № 1733-29.11.21); без ПДВ», отримувач коштів - ТОВ «Виробничо-будівельна компанія Воля» (код ЄДРПОУ: 41039343).

При цьому, з листа Департамента фінансів Міністерством оборони України № 248/3322 від 22.07.2022 вбачається, що останнім надано до Державної казначейської служби України вказане платіжне доручення № 503/19 (внутрішній номер 2086664466) від 30.04.2022 для подальшого перерахування за призначенням, однак платіж так і не проведено.

Міністерство оборони України (Головне управління майна та ресурсів) звернулось до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві з листом № 503/5036 від 25.07.2022, в якому відповідач просив повідомити: чи вжито ним вичерпних дій, у вигляді направлення уповноваженому підрозділу Державної казначейської служби України документів (листів, платіжних доручень, розподілів коштів тощо), спрямованих на повернення позивачу забезпечення виконання договору в розмірі 169 697,58 грн та причини неперерахування ТОВ «Виробничо-будівельна компанія Воля» вказаних коштів, однак відповіді від підрозділу Державної казначейської служби України в матеріали справи надано не було.

Таким чином, відповідач не заперечує проти обґрунтованості вимог позивача щодо повернення йому забезпечення виконання договору в розмірі 169 697,58 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України у місті Києві забезпечення виконання договору у формі депозиту у розмірі 169 697,58 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6 Тендерної пропозиції ТОВ «Виробничо-будівельна компанія Воля» «Забезпечення виконання договору про закупівлю», Замовником вимагається від учасника-переможця внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору у формі депозиту (безвідсоткового) - внесення на рахунок Замовника суми, яка дорівнює 1 відсотку вартості договору. Перерахування коштів здійснюється на р/р «Спеціальні кошти» № UA308201720355149006000018611, ДКСУ в м. Києві, МФО 820172, одержувач: Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ 00034022.

Як було зазначено, на виконання п. 6 Тендерної пропозиції, позивачем було перераховано забезпечення виконання договору про закупівлю у сумі - 169 697,58 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1733 від 29.11.2021, копія якого надана в матеріали справи.

Зі змісту платіжного доручення № 1733 від 29.11.2021 вбачається: Отримувач - Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022), Банк отримувача - Державну казначейську службу України, м. Київ.

Таким чином, отримувачем забезпечення виконання договору про закупівлю у сумі 169 697,58 грн є Міністерство оборони України, а банком обслуговування рахунку отримувача - Державна казначейська служба України, м. Київ.

Міністерство оборони України, відповідно п. 1 та п. 4 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671 (зі змінами), є розпорядником бюджетних коштів.

Згідно письмових поясненнях Головне управління Державної казначейської службу України у місті Києві, Міністерство оборони України (код ЄДРІІОУ: 00034022), відповідно до даних Єдиною реєстру розпорядників та одержувачів коштів державного та місцевого бюджетів, знаходиться на розрахунково-касовому обслуговуванні в Державній казначейській службі України.

Відповідно до п. 1.1. Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2012 № 1407 (із змінами) (зареєстрований Міністерством юстиції України 17.01.2013 за № 130/22662), цей Порядок регламентує, зокрема, організаційні взаємовідносини між органами Державної казначейської служби (далі - орган Казначейства) та розпорядниками бюджетних коштів.

Пунктом 11.1. вказаного Порядку передбачено, що органи Казначейства здійснюють розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів шляхом проведення платежів з реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників бюджетних коштів.

Згідно з п. 1 Плану рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2013 № 1203, план рахунків є переліком рахунків і субрахунків для узагальнення інформації про факти діяльності суб`єктів державного сектору у бухгалтерському обліку. У ньому за десятковою системою наведені коди (номери) й найменування синтетичних рахунків й субрахунків. Перша цифра балансового рахунку визначає клас рахунків, друга - номер синтетичного рахунку, третя - ідентифікатор суб`єкта державного сектору (1 - розпорядники бюджетних коштів; 2 - державні цільові фонди; 3 - державний бюджет; 4 - місцеві бюджети, 5 - рахунки органів Казначейства), четверта цифра - номер субрахунку (крім рахунків класу 9 та класу 0).

План рахунків включає розділ І «Балансові рахунки» (класи 1-8) та розділ ІІ «Позабалансові рахунки» (клас 9 та клас 0).

Субрахунок 3551 субрахунку 355 рахунку 35 класу 3 розділу 1 - це «Інші рахунки розпорядників та одержувачів бюджетних коштів».

При цьому, згідно платіжного доручення № 1733 від 29.11.2021, кошти у розмірі 169 697,58 грн, перераховані платником на рахунок UA308201720355149006000018611. Код рахунку 3551, який відноситься до класу «Інші рахунки розпорядників та одержувачів бюджетних коштів», отже вказані кошти були перераховані не до Державного бюджету України, а на рахунок, який є рахунком Міністерства оборони України.

Крім того, п. 6 Тендерної пропозиції передбачено, що перерахування коштів здійснюється на р/р «Спеціальні кошти» № UA308201720355149006000018611, ДКСУ в м. Києві, МФО 820172.

Порядок відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.06.2012 № 758 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.07.2012 за № 1206/21518), регламентує взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України (далі - Казначейство) і розпорядниками бюджетних коштів та одержувачами бюджетних коштів, відокремленими структурними підрозділами розпорядників бюджетних коштів, підприємствами, установами, організаціями і фізичними особами - підприємцями (далі - клієнти), а також органами, що контролюють справляння надходжень бюджету, та органами місцевого самоврядування в процесі відкриття (закриття) рахунків (п. 1.1.).

Державна казначейська служба України в своїх поясненнях посилалась на положення п. 1.2. Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.06.2012 № 758 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.07.2012 за № 1206/21518), згідно якими рахунки розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти, що надійшли як забезпечення тендерної пропозиції, відносяться до небюджетних рахунків, а долучена позивачем копія платіжного доручення від 29.11.2021 № 1733 підтверджує факт надходження від позивача на небюджетний рахунок Міністерства коштів у сумі 169 697,58 грн як забезпечення виконання договору.

За приписами частини першої ст. 43 Бюджетного кодексу України (далі - БК України), Державне казначейство України, а після внесення змін до цього кодексу згідно Закону України від 07.07.2011 № 3614-VI (набрав чинності 07.08.2011) Державна казначейська служба України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає, зокрема, розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства та здійснення операцій з бюджетними коштами.

Умовами п. 3 абз. 2 частини першої ст. 43 БК України закріплено, що органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів здійснюють контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов`язаннями.

Крім того, як зазначає сам позивач, відповідно положень ст. 1212 ЦК України, саме особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Приймаючи до уваги викладене, стягнення спірних коштів, перерахованих безпосередньо на небюджетний рахунок відповідача, з Державного бюджету України не можливий.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

При цьому колегія суддів у постанові Верховного суду складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.09.2021 у справі № 900/243/18, наголошує на відмінностях між цими поняттями «предмет спору» та «предмет позову».

Зокрема, предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об`єкт спірних правовідносини, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Подібна права позиція щодо визначення предмету спору викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 916/542/18, від 01.08.2019 у справі № 916/1743/18.

Зі спірної позовної заяви вбачається, що одним із предметів позову було вказано: стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України у місті Києві забезпечення виконання договору у формі депозиту у розмірі 169 697,58 грн.

Однак, беручи до уваги вищевикладене, стягнення з Державного бюджету України суми забезпечення виконання договору, перерахованих безпосередньо на небюджетний рахунок Міністерства оборони України, є неможливим, у зв`язку з чим, вказана вимога не будуть забезпечувати позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у ст. 16 ЦК України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи:

1) заміна одних позовних вимог іншими;

2) доповнення позовних вимог новими;

3) вилучення деяких із позовних вимог;

4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Приймаючи до уваги викладене, позовні вимоги в частині стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України у місті Києві забезпечення виконання договору у формі депозиту у розмірі 169 697,58 грн задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення з Міністерство оборони України 3% річних у розмірі 1 380,83 грн, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК розміщена в розділі «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. Аналогічної правової позиції Верховний Суд у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до ст. 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову. Аналогічні за змістом висновки сформульовано у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/16945/14, від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17, від 30.01.2019 у справі № 922/175/18.

Частиною другою ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.02.2022 ТОВ «Виробничо-будівельна компанія Воля» звернулось до Міністерства оборони України (Управління будівництва та модульних конструкцій Головного управління майна та ресурсів) з претензією № 14/2022 від 17.02.2022, в якій просило повернути забезпечення виконання договору у вигляді депозиту у розмірі 1 відсотка вартості договору, що становить 169 697,58 грн, що сплачений платіжним дорученням № 1733 від 29.11.2021, протягом трьох банківських днів.

В якості доказів надіслання позивачем претензії № 14/2022 від 17.02.2022 долучено накладну Укрпошта № 0305613072549 від 17.02.2021 та рекомендоване повідомлення про вручення № 0305613072549, з відміткою про отримання вказаної претензії 21.02.2022.

Відповідач не заперечив факт отримання вказаної претензії.

При цьому, слід зазначити, що для застосовування приписів ст. 625 ЦК України достатньо прострочення грошового зобов`язання з боку боржника не залежно від причини такого прострочення та наявності вини.

Приймаючи до уваги вищенаведене, враховуючи, що у Міністерства оборони України виник обов`язок повернути позивачу забезпечення виконання договору у формі депозиту у розмірі 169 697,58 грн, який виконано не було, позивачем правомірно нараховано 3% річних.

Суд, враховуючи положення ЦК України та ГК України, перевірив розрахунок, наведений позивачем у позовній заяві, та визнав його таким, що здійснено вірно, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі у сумі 1 380,83 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з Міністерство оборони України інфляційного збільшення у розмірі 13 133,74 грн, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою ст. 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою ст. 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 06.02.2003 № 491-IV (далі - Закон № 491-IV) визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст. 1 Закону № 491-IV).

Положеннями ст. 2 Закону № 491-IV передбачено, що як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру. Водночас вказаною статтею Закону № 491-IV законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою № 1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок).

Положеннями п. 1 Порядку передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Абзацем другим п. 1-1 Порядку передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (п. 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону № 491-IV, приписи Порядку та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий п. 4 Порядку).

Умовами ст. 625 ЦК України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Суд, з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», здійснено власний розрахунок інфляційних втрат, згідно якого інфляційне збільшення за період заявлений позивачем з 01.03.2022 по 07.06.2022 становить 18 070,19 грн (індекс інфляції за березень 2022 року - 104,50, індекс інфляції за квітень 2022 року - 103,10, індекс інфляції за травень 2022 року - 102,70, у зв`язку з чим розрахунок становить: IIc (104,50 : 100) x (103,10 : 100) x (102,70 : 100) = 1.10648467. Інфляційне збільшення: 169 697,58 x 1.10648467 - 169 697,58 = 18 070,19 грн).

Однак, оскільки суд, з урахуванням положень частини другої ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог, то позовні вимоги в частині стягнення інфляційного збільшення підлягають задоволенню повністю у сумі, заявленої позивачем, у розмірі 13 133,74 грн.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 129, 236 - 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (Управління будівництва та модульних конструкцій Головного управління майна та ресурсів) (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, буд. 6; ідентифікаційний код юридичної особи: 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія Воля» (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Гетьмана Сагайдачного, буд. 51А; ідентифікаційний код юридичної особи: 41039343) 3% річних у сумі 1 380 (Одна тисяча триста вісімдесят) грн 83 коп. та 13 133 (Тринадцять тисяч сто тридцять три) грн 74 коп. інфляційного збільшення, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 200 (Двісті) грн 56 коп.

3. В задоволенні іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 05.10.2022.

Суддя Владислав ДЕМИДОВ