Постанова

від 28.09.2022 по справі 910/4277/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/4277/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання - Шпорт В.В.,

представників учасників справи:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар" - Радзієвський В.М. (самопредставництво), Радзієвський А.М. (адвокат),

Товариства з обмеженою відповідальністю "Віра" - Другак В.І. (самопредставництво), Січевлюк В.А. (адвокат),

Другака Володимира Івановича - особисто, Січевлюк В.А. (адвокат)

Державного реєстратора Вінницької районної державної адміністрації у Вінницькій області Стиран Наталії Леонідівни - не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар"

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2021 (суддя Ярмак О.М.)

постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 (колегія суддів: Сулім В.В., Коротун О.М., Майданевич А.Г.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар" (далі - ТОВ "Автоальянс")

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Віра" (далі - ТОВ "Віра"),

2) ОСОБА_1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Державного реєстратора Вінницької районної державної адміністрації у Вінницькій області Стиран Наталії Леонідівни (далі - Реєстратор)

про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю та розміру часток його учасників, скасування реєстраційної дїї / запису в Єдиному державному реєстрі.

СУТЬ СПОРУ

1. ТОВ "Автоальянс" у 2010 році було учасником ТОВ "Віра" з часткою у статутному капіталі 99,6% (3 346 671,00 грн).

2. Загальні збори ТОВ "Автоальянс" прийняли рішення про вихід з учасників ТОВ "Віра" шляхом відступлення належної йому частки у статутному капіталі ОСОБА_1 ТОВ "Автоальянс" заперечує укладення договорів з ОСОБА_1 про відступлення частки.

3. Загальні збори ТОВ "Віра" прийняли рішення про надання згоди ТОВ "Автоальянс" на вихід зі складу учасників цього товариства, про прийняття до складу учасників ОСОБА_1 та внесення відповідних змін до статуту. Відомості про внесення змін до складу учасників та до статуту ТОВ "Віра" були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР).

4. Надалі розмір статутного капіталу ТОВ "Віра" зменшився, кількість учасників товариства змінилась (єдиним учасником є ОСОБА_1 ).

5. ТОВ "Автоальянс" звернулось до суду з позовом до ТОВ "Віра" та ОСОБА_1 , якому просить визначити розмір у статутному капіталі та розмір його частки у ТОВ "Віра" у сумах, які існували у 2010 році.

6. Суд першої інстанції позов залишив без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишив рішення суду першої інстанції без змін.

7. ТОВ "Автоальянс" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою.

8. Перед Верховним Судом у цій справі постали такі питання:

- чи є позов про визначення розміру статутного капіталу, витребування з чужого володіння частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю негаторним; які правомочності вважаються володінням часткою у статутному капіталі товариства;

- якою є позовна давність при зверненні з віндикаційним позовом;

- чи є майновою вимога про визначення розміру статутного капіталу та стягнення (витребування з володіння) частки (частини частки) у статутному капіталі товариства;

- чи може суд апеляційної інстанції перераховувати судовий збір за подання позовної заяви.

9. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, виходячи з таких мотивів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

10. ТОВ "Автоальянс" створено за наслідками проведення процедури реорганізації у формі виділу з Приватного підприємства "Мега-Гранд КФТ" (далі - ПП "Мега-Гранд КТФ") на підставі рішення власника підприємства від 17.12.2009 №17/12-2009/1-В про створення ТОВ "Автоальянс" за результатами реорганізації у формі виділу з ПП "Мега-Гранд КФТ" зі статутним капіталом у розмірі 344 900,00 грн, шляхом передання активів та пасивів (майна, прав та обов`язків, в тому числі стосовно кредиторів і боржників) ПП "Мега-Гранд КФТ" та передання у власність засновника (учасника) ТОВ "Автоальянс" частки ОСОБА_2 у статутному капіталі підприємства у розмірі 100%.

11. 23.02.2010 належні ПП "Мега-Гранд КФТ" активи у ТОВ "Віра" у розмірі 3 346 671,00 грн перейшли до ТОВ "Автоальянс".

12. 12.03.2010 рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Віра" (протокол №6): 1) надано згоду учаснику товариства - ПП "Мега-Гранд КФТ" на вихід зі складу учасників на підставі Розподільчого балансу (станом на 23.02.2010); 2) передано частку ПП "Мега-Гранд КФТ" у статутному капіталі ТОВ "Віра" у розмірі 99,6% (3 346 671,00 грн) на користь ТОВ "Автоальянс"; 3) прийнято до складу учасників ТОВ "Віра" нового учасника - ТОВ "Автоальянс" з часткою в статутному капіталі ТОВ "Віра" 99,6% (3 346 671,00 грн); 4) унесено зміни до статуту ТОВ "Віра".

13. 19.04.2010 відбулась реєстрація змін до установчих документів ТОВ "Віра" відповідно до рішень загальних зборів учасників від 12.03.2010 (протокол №6).

14. Учасниками (засновниками) ТОВ "Віра" стали: ТОВ "Автоальянс" з часткою 99,6% (3 346 671,00 грн), громадянин України ОСОБА_3 з часткою 0,3% (11 620,00 грн); громадянин України ОСОБА_4 з часткою 0,1% (4 440,00 грн) (п.1.2 статуту ТОВ "Віра", затвердженого рішенням загальних зборів учасників від 12.03.2010 (протокол №6), державна реєстрація 19.04.2010).

15. 20.04.2010 загальні збори учасників ТОВ "Автоальянс" (протокол №5), прийняли рішення: 1) добровільно вийти зі складу учасників ТОВ "Віра"; 2) здійснити відступлення належної товариству частки в статутному капіталі ТОВ "Віра" у розмірі 99,6% громадянину ОСОБА_1 ; 4) надати дозвіл та всі необхідні повноваження для виконання дій щодо відступлення вищевказаної частки в статутному капіталі виконавчому органу ТОВ "Автоальянс" в особі директора.

16. 21.04.2010 загальні збори учасників ТОВ "Віра" (протокол №7) прийняли рішення:

1) надати згоду учаснику ТОВ "Віра" - юридичній особі ТОВ "Автоальянс" на вихід зі складу учасників шляхом відступлення належної йому частки в статутному капіталі ТОВ "Віра" у розмірі 99,6% (3 346 671,00 грн) на користь громадянина України ОСОБА_1 (питання перше);

2) прийняти до складу учасників ТОВ "Віра" нового учасника - громадянина України ОСОБА_1 з часткою у статутному капіталі ТОВ "Віра" у розмірі 99,6% (3 346 671,00 грн) (питання друге);

3) затвердити новий розподіл часток між учасниками в статутному капіталі ТОВ "Віра": громадянин України ОСОБА_1 з часткою 99,6% (3 346 671,00 грн), громадянин України ОСОБА_3 з часткою 0,3% (11 620,00 грн), громадянин України ОСОБА_4 з часткою 0,1% (4 440,00 грн) (питання третє);

4) затвердити нову редакцію статуту ТОВ "Віра" (питання четверте);

5) обрати головою ТОВ "Віра" ОСОБА_1 (питання п`яте);

6) доручити виконавчому органу ТОВ "Віра" в особі директора ОСОБА_4 , який діє на підставі довіреності, здійснити комплекс усіх необхідних заходів по організації та здійсненню державної реєстрації нової редакції статуту ТОВ "Віра", в тому числі звернутись до реєстраційних органів щодо внесення змін до реєстраційної справи та відповідних реєстрів у зв`язку з унесенням змін до установчих документів ТОВ "Віра" (питання шосте).

17. На загальних зборах учасників ТОВ "Віра" 21.04.2010 були присутні учасники (засновники) товариства: ТОВ "Автоальянс" (99,6%), ОСОБА_3 (0,3%), ОСОБА_4 (0,1%), які сукупно мали частку в статутному капіталі 100%, за участю запрошеного ОСОБА_1 .

18. 23.04.2010 Реєстратор здійснив державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ "Віра", про що до ЄДР унесено (вчинено) запис (реєстраційну дію) від 23.04.2010 за №11491050005001151 "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; зміна складу або інформації про засновників".

19. Учасниками (засновниками) ТОВ "Віра" стали: громадянин України ОСОБА_1 з часткою 99,6% (3 346 671,00 грн), громадянин України ОСОБА_3 з часткою 0,3% (11 620,00 грн) та громадянин України ОСОБА_4 з часткою 0,1% (4 440,00 грн).

20. 07.10.2010 загальні збори учасників ТОВ "Віра" прийняли рішення щодо виходу зі складу учасників товариства громадянина України ОСОБА_5 шляхом відступлення належної йому частки 0,1% на користь ОСОБА_3 , збільшення частки учасника ОСОБА_3 до 0,4%, призначення директором ТОВ "Віра" ОСОБА_1 (протокол №8).

21. 25.10.2010 загальні збори учасників ТОВ "Віра" прийняли рішення щодо реорганізації товариства у формі виділу та затвердження порядку передання частини майна, прав та обов`язків ТОВ "Віра" до новостворюваних юридичних осіб розміром 3 355 000,00 грн в пропорції, вказаній у Розподільчому балансі; зменшення статутного капіталу ТОВ "Віра" до 7 731,00 грн (протокол №25-10/2010-2).

22. 29.12.2010 загальні збори учасників ТОВ "Віра" прийняли рішення змінити місцезнаходження ТОВ "Віра" з м. Вінниця на м. Київ (протокол №9).

23. 09.11.2011 загальні збори учасників ТОВ "Віра" затвердили Розподільчий баланс станом на 09.11.2011 (протокол №09-11/2011-1).

24. 10.02.2021 єдиним учасником (засновником) ТОВ "Віра" є громадянин України ОСОБА_1 (згідно з статутом директор, керівник), розмір статутного капіталу становить 7 731,00 грн (відповідно до відомостей з ЄДР).

Короткий зміст позовних вимо

25. ТОВ "Автоальянс" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до відповідачів про:

1) визначення розміру статутного капіталу ТОВ "Віра" та розмірів часток його учасників таким чином: (і) загальний розмір статутного капіталу ТОВ "Віра" становить 3 362 731,00 грн; (іі) частка ТОВ "Автоальянс" - 3 346 671,00 грн, що становить 99,6% від загального розміру статутного капіталу ТОВ "Віра"; (ііі) частка ОСОБА_3 - 16 060,00 грн, що становить 0,4% від загального розміру статутного капіталу ТОВ "Віра";

2) скасування реєстраційної дії / запису у ЄДР від 23.04.2010 за №11491050005001151 "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; зміна складу або інформації про засновників", здійсненої Реєстратором.

26. Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним виключенням з ЄДР у квітні 2010 року відомостей про ТОВ "Автоальянс" як учасника ТОВ "Віра" з часткою у статутному капіталі 3 346 671,00 грн (99,6%) та внесенням відомостей про передачу цієї частки (відступлення) на користь ОСОБА_1 , прийняттям останнього до складу учасників ТОВ "Віра" замість ТОВ "Автоальянс", затвердженням нового розподілу часток у статутному капіталів товариства, внесенням змін до установчих документів за відсутності волевиявлення позивача, укладенням правочину про відступлення частки у статутному капіталі товариства відповідно до ст.147 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), ст.53 Закону "Про господарські товариства", внаслідок чого було порушено корпоративні права позивача, унесено недостовірні відомості про ТОВ "Віра", фактичний склад його учасників та розмір належних їм часток.

27. Заявлені вимоги також обґрунтовані не втратою права власності на частку у статутному капіталі товариства, а наявністю перешкод (обмежень) у реалізації прав позивача на користування та розпорядження нею, адже спірна частка є власністю позивача і з його володіння не вибувала, тому позовна давність до спірних правовідносин не має застосовуватися зважаючи на тривалий характер порушення.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

28. Господарський суд міста Києва рішенням від 26.10.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2022, у задоволенні позову відмовив.

29. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані таким:

- право власності на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю у третьої особи виникає з моменту укладення договору, яким така частка відчужується, якщо інше не встановлено домовленістю сторін; у разі відступлення частки, особа набуває права на частку внаслідок укладення правочину з учасником товариства, а не внаслідок його прийняття до складу учасників товариства загальними зборами чи державної реєстрації відповідних змін; зважаючи на статті 147, 207 ЦК, ст.53 Закону "Про господарські товариства" (тат і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) набуття іншою особою статусу учасника товариства шляхом прийняття відповідного рішення загальними зборами учасників товариства не відповідає положенням чинного законодавства (посилаються на постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16, від 01.10.2019 у справі №909/1294/15);

- доказів укладення між ТОВ "Автоальянс" та ОСОБА_1 будь-якого правочину щодо відступлення (купівлі-продаж, дарування) належної товариству частки у статутному капіталі ТОВ "Віра" матеріали справи не містять та сторонами в процесі розгляду справи не надано; посилання відповідачів на існування договору купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі від 21.04.2010 №21-04/2010-2 ДКП-КП/А-Д, заяви про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог від 02.08.2010 №02- 08/2010-Д-1 та Акту звірки взаємних розрахунків від 02.08.2010 не підтверджені належними засобами доказування та категорично заперечується позивачем, примірники вказаних документів у встановленому ст.81 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) порядку на вимогу суду про витребування документів надані не були, тому за вірогідністю доказів факт їх існування судом не приймається;

- відповідачі не спростовали доводів позивача про відсутність прямого волевиявлення ТОВ "Автоальянс" на передачу його частки у статутному капіталі ТОВ "Віра" (99,6%) на користь третьої особи - ОСОБА_1 (який не був учасником товариства) на безоплатній основі, законність переходу цієї частки, виключення позивача із складу учасників, тобто позбавлення корпоративних прав; матеріалами справи не встановлено обставин та підстав, які могли б підтвердити достовірність факту відчуження позивачем корпоративних прав на основі вільного волевиявлення на користь ОСОБА_1 , зокрема, укладеного сторонами цивільно-правового договору дарування, спрямованого на безоплатне відчуження частки у статутному капіталі ТОВ "Віра", чи іншого договору, спрямованого на таке відчуження на оплатній основі;

- статтею 29 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (в редакції від 11.02.2010, далі - Закон "Про державну реєстрацію") не вимагалось надавати реєстратору договори про відчуження частки товариства, водночас саме ці правочини є підставою для будь-яких подальших дій учасника, який відчужує частку, нового власника частки, товариства, включно з державною реєстрацією відповідних змін (посилаються на постанову Верховного Суду від11.02.2020 у справі №902/1022/17);

- під час розгляду справи відповідачі заявили про застосування наслідків спливу позовної давності за заявленими вимогами; до спірних правовідносин підлягає застосуванню загальний строк позовної давності у три роки (ст.257 ЦК);

- позивач не довів, що у нього з 2010 року не було реальної можливості довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, маючи відомості про перехід до іншої особи своїх корпоративних прав у ТОВ "Віра", учасником якого з часткою 99,6 % він був; позивач не надав доказів існування перешкод або поважних причин, які унеможливлювали звернення до суду з позовом вчасно;

- звернення ТОВ "Автоальянс" з позовом через 11 років після прийняття першого рішення загальних зборів учасників про надання згоди на вихід його із учасників товариства шляхом переуступлення частки, тобто зі значним проміжком часу, свідчить про грубе втручання суду в діяльність товариства і повернення його до попереднього стану через 11 років після вчинення порушення; доводи позивача, що заявлені вимоги за правовою природою мають ознаки негаторного позову є помилковими;

- оскільки, позовні вимоги ТОВ "Автоальянс" були заявлені до суду 11.05.2021 (дата надсилалася позовної заяви до суду поштовим відправленням), позовна давність щодо вимог у цій справі стосовно порушення його права на частку у статутному капіталі ТОВ "Віра", яке відбулось у квітні 2010 року, тобто більше ніж 11 років тому, сплила (при цьому Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до матеріалів справи позовна заява була надіслана до суду першої інстанції поштовим відправленням від 16.03.2021).

30. Додатково суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ТОВ "Автоальянс" подало позов, який містить як вимогу немайнового характеру, так і вимогу майнового характеру, у зв`язку з чим перерахував розмір судового збору, який мав бути сплачений позивачем.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи

31. 26.07.2022 ТОВ "Автоальянс" звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2022, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

32. Скаржник у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження посилається на п.1 ч.2 ст.287, ч.1 ст.311 ГПК.

33. Касаційна скарга обґрунтована таким:

- суд апеляційної інстанції застосував ч.1 ст.317 ЦК без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373//16-ц (пункти 62-67, зокрема, про те, що власник не втрачає право володіння майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності іншою особою, якщо така особа не набула права власності), оскільки ототожнив ОСОБА_1 з законним "володільцем" частки у статутному капіталі ТОВ "Віра"; при цьому допустив протиріччя у власному мотивуванні, зазначивши, що матеріалами справи не встановлено обставин та підстав, які могли б підтвердити достовірність факту відчуження позивачем корпоративних прав та основі вільного волевиявлення на користь ОСОБА_1 ;

- помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що перехід права власності на частку з одночасним набуттям її власником прав з частки пов`язується винятково з державною реєстрацією такого переходу (посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у пунктах 45, 54, 55 постанови від 01.10.2019 у справі №909/1294/15, щодо застосування законодавства, яке діяло до набрання чинності Законом "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"); також посилається також на постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №813/6286/15, від 06.02.2019 у справі №462/2646/17, від 19.06.2019 у справі №826/5806/17, від 17.06.2020 у справі №826/10249/18, від 08.06.2021 у справі №906/1336/19 щодо цього питання;

- суди попередніх інстанцій не врахували, що доказом фізичного утримання (володіння) позивачем спірної частки у статутному капіталі ТОВ "Віра" як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на момент звернення з позовом у цій справі, є наявність у нього правовстановлюючого (первинного, товарно-розпорядчого) документа, що посвідчує набуття права власності на таку річ (факт її передачі йому) - Розподільчий баланс ПП "Мега-Гранд КФТ" від 23.02.2010, а також відсутність подібного (аналогічного) документа у ОСОБА_1 ;

- суд апеляційної інстанції, зазначивши, що позов ТОВ "Автоальянс" не є негаторним, а тому підлягає застосуванню загальна позовна давність у три роки, застосував ч.2 ст.268 ЦК без урахування висновків Верховного Суду, наведених у постановах від 03.04.2019 (пункти 51-54), від 16.04.2019 у справі №904/2061/18 (пункти 21-22), від 06.08.2021 у справі №910/20607/17, з яких вбачається, що позивачем за негаторним позовом є власник майна, а не фактичний володілець; при цьому метою ТОВ "Автоальянс" при зверненні з позовом є саме усунення зі сторони ОСОБА_1 перешкод у користуванні спірної частки у статутному капіталі ТОВ "Віра" шляхом визначення розміру статутного капіталу;

- суд апеляційної інстанції застосував підпункти 1, 2 п.2 ч.2 ст.4 Закону "Про судовий збір" без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 15.05.2019 у справі №717/2052/16-ц, висновків Верховного Суду, наведених у постановах від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, від 29.03.2021 у справі №910/16800/20, оскільки хибно визначив вимоги ТОВ "Автоальянс" про визначення розміру статутного капіталу як такі, що є вимогами майнового характеру;

- суд апеляційної інстанції порушив ч.14 ст.129, пп. "б" п.4 ч.1 ст.282 ГПК, оскільки здійснив перерозподіл судових витрат у суді першої інстанції без скасування чи зміни рішення суду першої інстанції (посилається на постанову Верховного Суду від 22.09.2021 у справі №910/18090/17).

34. 26.08.2022 ТОВ "Віра" та ОСОБА_1 подали відзив на касаційну скаргу, в якому просять залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

35. Відзив мотивований таким:

- постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, на яку посилається скаржник, стосується вузького кола питань речового об`єктивного права щодо можливої розбіжності між юридичною належністю власнику права володіння земельною ділянкою та фактичним володінням таким об`єктом іншою особою; натомість справа №910/4277/21 стосується корпоративного спору щодо участі та частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, котра як юридична (нематеріальна) велична не має фізичних параметрів, тому таким об`єктом можливо лише юридично володіти та розпоряджатися, її окреме фактичне утримання є неможливим;

- скаржник, посилаючись на пункти 62-67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, оминає мовчанням основну частину такого висновку, наведеного у п.60 постанови, про те, що внаслідок державної реєстрації виникає юридичне володіння майном, а також у п.62, де зазначено, що володіння нерухомим майном досягається без його фізичного утримання або зайняття, як це властиво для багатьох видів рухомого майна, однак крім бездокументарних цінних паперів, часток у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, інших нематеріальних об`єктів тощо;

- волевиявлення ТОВ "Автоальянс" та ОСОБА_1 на відчуження спірної частки статутного капіталу ТОВ "Віра" зафіксовано документально, оскільки суд апеляційної інстанції зазначив про існування відповідних рішень загальних зборів учасників позивача від 20.04.2019 (протокол №5) про вихід з ТОВ "Віра" та відчуження частки у статутному капіталі на користь ОСОБА_1 , рішення загальних зборів учасників ТОВ "Віра" від 21.04.2010 (протокол №7) про надання згоди позивачу на вхід з товариства шляхом відчуження частки у статутному капіталі ОСОБА_1 ; такі докази є більш вірогідними в розумінні статей 79, 81 ГПК, порівняно з наданими позивачем; при цьому висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності зазначеного договору та інших документів, відмінних від протоколів загальних зборів учасників обох товариств, містять значний елемент суб`єктивності;

- обставина укладення договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Віра" не входить до предмету доказування у справі, що переглядається, в силу застосування презумпції правомірності правочину, встановленої ч.1 ст.204 ЦК; питання матеріального права про дійсність вказаного вище договору позивачем було підмінене процесуальним аспектом доказування обставин його укладення та виконання саме відповідачами;

- твердження скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №909/1294/15, є хибним, оскільки суд апеляційної інстанції не робив висновок про те, що перехід права власності на частку з одночасним набуттям її власником прав з частки пов`язується винятково з державною реєстрацією такого переходу; натомість суд апеляційної інстанції з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 р. у справі №909/1294/15 навів висновки щодо відступлення частки як правового механізму, за яким відбувається її відчуження на підставі договору купівлі-продажу, міни або дарування тощо;

- помилковим є довід скаржника щодо спростовної презумпції відомостей, внесених до ЄДР, передбаченої ст.10 Закону "Про державну реєстрацію", де визначено статус документів та відомостей, внесених до ЄДР, у випадку їх використання у спорі з третьою особою; згідно з ч.4 ст.10 вказаного Закону відомості, що містяться в ЄДР, використовуються для ідентифікації, зокрема, юридичної особи, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах, а також у відносинах з іншими товариствами, а не між учасниками товариства та самим товариством (п.7.1.15 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №906/1336/19); суди попередніх інстанцій встановили, що відомості про статус ОСОБА_1 як учасника ТОВ "Віра" із часткою 99,6% статутного капіталу внесені до ЄДР у порядку та на підставі пакету документів, встановлених законодавством, тому ці відомості є достовірними;

- помилковим є довід скаржника про те, що момент набуття права на частку у статутному капіталі (права власності) та момент набуття права з частки (права участі в господарському товаристві) різняться та можуть не збігатися у часі, а укладення правочину з відчуження частки у статутному капіталі є правовою підставою набуття права на частку (права власності на частку), тому момент набуття права на частку може визначатися умовами такого правочину (з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №906/1336/19); дослідження питання щодо моменту набуття ОСОБА_1 права власності на частку у розмірі 99,6% статутного капіталу ТОВ "Віра" на підставі відповідного правочину не має значення для вирішення спору, так як в силу диспозитивності відповідних договорів можуть бути передбачені різні часові сценарії щодо набуття новим учасником прав на частку у статутному капіталі товариства; при цьому з матеріалів справи вбачається, договір купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі ТОВ "Віра" був укладений та виконаний;

- скаржник помилково вважає, що позивачем за негаторним позовом може бути будь-який власник майна, а не той власник, у фактичному володінні якого перебуває майно (посилається на постанову Великої Палати Верховного Суд від 03.04.2019 у справі №924/1220/17 (п.51), постанови Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №904/2061/18 (п.22), від 06.08.2021 у справі №910/20607/17, де зазначено, що 1) право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника; 2) предметом негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися та розпоряджатися цим майном; 3) позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого перебуває річ стосовно якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження);

- скаржник без врахування конкретних особливостей наведених ним висновків Верховного Суду, зазначених у постановах від 06.08.2021 у справі №910/20607/17, від 02.12.2020 у справі №911/1659/19, вказує, що ключовим у питанні визначення правової природи позову є мета, яка ставиться позивачем при заявлені позову, яка у цій справі полягає в усуненні зі сторони ОСОБА_1 перешкод в користуванні належної позивачу частки в статутному капіталі ТОВ "Віра" шляхом визначення розміру статутного капіталу; Верховний Суд перед тим, як вказати на значення мети встановив усі елементи, необхідні для того, щоб позов, поданий у цих справах, кваліфікувати як негаторний (предмет, зміст, підстави, специфіку суб`єктного складу); висновки Верховного Суду при розгляді негаторних позовів стосуються виключно нерухомого майна, що відповідає вимогам до тих об`єктів речових прав;

- ТОВ "Автоальянс", зазначаючи у касаційній скарзі, що "витребування частки в особи, яка і так не набула права власності на неї є неефективним способом захисту", входить в пряму змістовну суперечність зі ст.387 ЦК, оскільки підставою для звернення з віндикаційним позовом є 1) відсутність у правопорушника права власності на спірну річ (майно) (скаржник протягом усього розгляду цієї справи стверджував про відсутність у ОСОБА_1 права власності на спірну частку у статутнному капіталі ТОВ "Віра"); 2) відсутність встановленої законом правової підстави, необхідної для заволодіння річчю (майном) (скаржник зазначає, що він не укладав договорів з ОСОБА_1 і не підписував інших документів щодо відчуженню ОСОБА_1 спірної частки у статутному капіталі ТОВ "Віра");

- скаржник помилково прагне ототожнити позов про визначення розміру статутного капіталу та часток учасників у ньому із негаторним позовом для того, щоб уникнути наслідків спливу строку позовної давності; до позовів щодо визначення розміру статутного капіталу господарського товариства та розмірів часток його учасників повинна застосовуватися загальна позовна давність тривалістю у три роки, встановлена у ст.257 ЦК;

- скаржник помилково стверджує, що суд апеляційної інстанції застосував підпункти 1, 2 п.2 ч.2 ст.4 Закону "Про судовий збір" без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №717/2052/16-ц, Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, від 29.03.2021 у справі №910/16800/20, оскільки у жодній із цих постанов, не міститься чіткого висновку щодо розміру судового збору, належного до сплати при поданні до господарського суду позовів про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю і часток учасників у такому товаристві;

- у питанні щодо розміру судового збору, належного до сплати при поданні позовів про визначення розміру статутного капіталу і часток учасників у ньому, на рівні практики правозастосування не існує однозначності; однак, на думку відповідачів, такі позови є майновими;

- помилковим є довід скаржника щодо неправомірності здійсненого судом апеляційної інстанції перерозподілу судових витрат, понесених сторонами під час розгляду справи у суді першої інстанції, оскільки суд апеляційної інстанції не здійснював жодного перерозподілу судових витрат зі сплати судового збору всупереч ч.4 ст.282 ГПК, натомість стягнув заборгованість зі сплати судового збору у справі №910/4277/21 за розгляд справи судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції, виходячи з того, що судовий збір був перерахований за ставкою, встановленою у ст.4 Закону "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовних заяв майнового характеру; тому посилання ТОВ "Автоальянс" на постанову Верховного Суду від 22.09.2021 у справі №910/18090/17 є недоречними.

36. 27.09.2022 від ТОВ "Автоальянс" до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення у справі, у яких скаржник просить задовольнити його касаційну скаргу та наводить додаткові доводи на підтвердження наведених ним підстав касаційного оскарження.

37. Відповідно до ч.1 ст.161 ГПК при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. За змістом статей 287-291, 295 ГПК заявами по суті справи в суді касаційної інстанції є саме касаційна скарга та відзив на касаційну скаргу.

38. У цій справі Верховний Суд не вважав за необхідне та не надавав учасникам справи дозволу на подання додаткових пояснень щодо окремих питань, які виникли при розгляді справи в суді касаційної інстанції. У зв`язку з цим відсутні підстави для надання скаржником додаткових доводів та аргументів крім тих, що викладені ним у касаційній скарзі (подібні висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №757/13243/17, від 25.01.2022 у справі №761/16124/15-ц).

39. При цьому Верховний Суд враховує, що касаційна скарга ТОВ "Автоальянс" розглядається у відкритому судовому засіданні, а відтак скаржник не позбавлений можливості надавати відповідні доводи та аргументи у судовому засіданні під час розгляду справи.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

40. Верховний Суд ухвалою від 05.08.2022 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Автоальянс", розгляд касаційної скарги призначив у відкритому судовому засіданні на 28.09.2022.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Чи є позов про витребування з чужого володіння частки у статутному капіталі товариства негаторним?

41. ТОВ "Автоальянс" у касаційній скарзі зазначає, що позов у цій справі є негаторним, оскільки позивачем за негаторним позовом є власник майна, а не фактичний володілець. Зазначає, що метою ТОВ "Автоальянс" при зверненні з позовом є саме усунення зі сторони ОСОБА_1 перешкод у користуванні спірної частки у статутному капіталі ТОВ "Віра" шляхом визначення розміру статутного капіталу. Посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції ст.391 ЦК без урахування висновків Верховного Суду, наведених у постановах від 03.04.2019 у справі №924/1220/17 (пункти 51-54), від 16.04.2019 у справі №904/2061/18 (пункти 21-22).

42. У зв`язку з цим стверджує, що суд апеляційної інстанції застосував ч.1 ст.317 ЦК без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373//16-ц (пункти 62-67, зокрема, про те, що власник не втрачає право володіння майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності іншою особою, якщо остання не набула права власності).

43. Також ТОВ "Автоальянс" наголошує, що помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що перехід права власності на частку пов`язується винятково з державною реєстрацією такого переходу (посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у пунктах 45, 54, 55 постанови від 01.10.2019 у справі №909/1294/15).

44. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив, що підставою для подання негаторного позову є наявне чи потенційне обмеження прав фактичного власника речі (майна). Часткою в статутному капіталі можливо володіти лише юридично, що засвідчується державною реєстрацією переходу права власності на частку з одночасним набуттям її власником прав з частки. У цій справі позивач не володіє часткою в статуному капіталі ТОВ "Віра", оскільки відповідно до реєстраційної дії №11491050005001151, вона належить відповідачу - ОСОБА_1 (посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц).

45. Зміст негаторного позову фактично розкритий у ч.1 ст.391 ЦК, якою передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

46. Верховний Суд неодноразово зазначав, що тлумачення ст.391 ЦК свідчить, що негаторний позов - це вимога власника про усунення перешкод. Негаторний позов подається з метою усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто припинення неправомірних дій, не пов`язаних з порушенням володіння. Негаторний позов може вчинятися тоді, коли майно не вибуває з володіння власника, тобто при порушенні насамперед таких правомочностей власника, як користування та розпорядження своїм майном. Належним відповідачем у негаторному позові є особа, яка перешкоджає власнику користуватися та розпоряджатися своїм майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 0.07.2018 у справі №653/1096/16-ц, постанови Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №369/13857/17, від 06.07.2022 у справі №638/13288/14, від 21.07.2022 у справі №201/1526/20, від 14.09.2022 у справі №334/4126/20).

47. Зміст віндикаційного позову розкритий у ч.1 ст.387 ЦК, якою передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

48. Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч.1 ст.388 ЦК. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч.1 ст.388 ЦК залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

49. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (п.3 ч.1 ст.388 ЦК).

50. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

51. Положення ст.388 ЦК застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин. Власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

52. Аналогічні висновки наведені в постановах Верховного Суду від 16.10.2019 у справі №644/7281/16-ц, від 16.09.2020 у справі №127/6061/18 тощо

53. У п.72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, на яку посилався скаржник, зазначено, що "визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння".

54. ТОВ "Автоальянс", звертаючись до суду з позовом, зазначав, що відповідачі (ТОВ "Віра" та ОСОБА_1 ) порушили його корпоративні права як власника спірної частки у статутному капіталі ТОВ "Віра", оскільки, зокрема, загальні збори учасників ТОВ "Віра" прийняли незаконне і безпідставне рішення про виключення позивача із такого товариства.

55. На сьогодні існує стала та послідовна судова практика Верховного Суду щодо способу захисту прав особи, яка вважає, що її право чи законний інтерес порушені у зв`язку з виключенням зі складу учасників товариства.

56. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 22.10.2019 у справі №923/876/16, від 17.12.2019 у справі №927/97/19, від 18.03.2020 №466/6221/16-а, перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю міститься у ст.17 Закону "Про державну реєстрацію", норми якого є спеціальними для зазначених товариств. Аналіз ч.5 ст.17 Закону "Про державну реєстрацію" свідчить про те, що учасник товариства може звернутися до суду з позовом про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників у такому товаристві або ж з позовом про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі такого товариства, які, відповідно до зазначеної норми, є належними способами захисту.

57. У постанові від 01.04.2020 у справі №813/1056/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у разі, якщо позивач прагне відновити склад учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення його прав або інтересів, і таке відновлення не може бути здійснене шляхом стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства (п.п. "е" п.3 ч.5 ст.17 Закону "Про державну реєстрацію"), то належним способом захисту в цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (п.п. "д" п.3 ч.5 ст.17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.

58. Подібні висновки щодо способу захисту прав особи, яка вважає, що її право чи законний інтерес порушені змінами у складі чи розподілі часток учасників товариства з обмеженою відповідальністю, викладені у постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №924/700/21, від 15.06.2022 у справі №911/1888/18, від 08.08.2022 у справі №911/2780/20, 01.08.2022 у справі №907/166/21, від 02.02.2022 у справі №911/803/20, від 01.12.2021 у справі №908/3467/19, від 03.11.2021 у справі №903/199/20, від 23.09.2021 у справі №908/2005/20, від 16.11.2021 у справі №924/1304/20, на які посилається скаржник.

59. Тому позивач, звертаючись до суду з позовом в тому числі про визначення розміру статутного капіталу ТОВ "Віра" та відповідних часток учасників, правильно обрав спосіб захисту.

60. Однак такий позов про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства за своєю природою не є негаторним в розумінні ст.391 ЦК, а є віндикаційним відповідно до ст.387 ЦК.

61. Відступлення частки у статутному капіталі є правовим механізмом, за яким відбувається її відчуження на підставі договору купівлі-продажу, міни, дарування або іншого зобов`язального договору. Наслідком відчуження частки є набуття іншою стороною договору права на частку (п.7.1.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №906/1336/19, на яку посилався скаржник).

62. За загальним правилом ч.1 ст.334 ЦК право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч.2 цієї статті ЦК переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки; до передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

63. Отже, під переданням майна зазвичай розуміють надання набувачу можливості користування майном, здійснювати панування над ним, мати у своєму господарстві, володіти майном. Тому під переданням частки у статутному капіталі товариства слід розуміти надання набувачу можливості здійснювати права учасника товариства (подібний висновок наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №909/1294/15).

64. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2021 у справі №906/1336/19 зазначила, що за законодавством, яке діяло до набрання чинності Законом "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", дії учасника та особи, якій передається частка у статутному капіталі товариства, полягали в доведенні ними до відома товариства їх волевиявлення про передання частки. Таке волевиявлення могло міститися, зокрема, в заяві учасника товариства та особи, якій передається частка (набувача), або могло бути доведено до відома товариства іншим чином (п.7.1.13).

65. Унаслідок доведення до відома товариства волевиявлення учасника товариства та набувача про передання частки відбувалася зміна у складі учасників. На підставі такого волевиявлення товариство в особі загальних зборів було зобов`язано прийняти рішення про внесення змін до статуту товариства та здійснити державну реєстрацію таких змін і зміни складу учасників. Загальні збори мали прийняти рішення про внесення змін до статуту за участі набувача частки, а не за участі колишнього учасника, який передав частку набувачу. При цьому загальні збори не повинні були приймати рішення про виключення учасника зі складу учасників, про вступ або надання згоди на вступ набувача до складу учасників, про прийняття набувача до складу учасників товариства тощо (п.7.1.14 вказаної постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №906/1336/19).

66. Подальша державна реєстрація зміни складу учасників товариства та відображення нового складу учасників у ЄДР має значення для третіх осіб, оскільки ст.10 Закону "Про державну реєстрацію" установлено спростовану презумпцію відомостей, внесених до ЄДР (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №813/6286/15, від 06.02.2019 у справі №462/2646/17, від 19.06.2019 у справі №826/5806/17, від 17.06.2020 у справі №826/10249/18, від 08.06.2021 у справі №906/1336/19).

67. З наведеного вбачається, що право власності на частку у статутному капіталі переходить до особи на підставі відповідного укладеного договору (купівлі-продажу, міни, дарування або іншого зобов`язального договору). Натомість правомочність із володіння такою часткою особа набуває після прийняття загальними зборами учасників товариства, частка у якому передається, рішення про внесення змін до статуту та здійснення державної реєстрації зміни складу учасників та відповідних змін до статуту.

68. У справі, що переглядається, ТОВ "Автоальянс" зазначає, що спірна частка у статутному капіталі ТОВ "Віра" не вибувала із його власності, оскільки позивач не підписував жодних договорів та інших документів відповідно до ст.334 ЦК про відчуження такої частки.

69. Натомість, як зазначає позивач та встановили суди попередніх інстанцій, загальні збори учасників ТОВ "Віра" прийняли рішення про надання згоди ТОВ "Автоальянс" на вихід зі складу учасників шляхом відступлення належної йому частки в статутному капіталі ТОВ "Віра" на користь ОСОБА_1 , прийняття ОСОБА_1 до складу учасників ТОВ "Віра", затвердження нового розподілу часток та нової редакції статуту ТОВ "Віра" (рішення від 21.04.2010, протокол №7). Після цього 23.04.2010 Реєстратор здійснив державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ "Віра", про що до ЄДР внесено відповідний запис. Тобто спірна частка у статутному капіталі ТОВ "Віра" фактично вибула із володіння ТОВ "Автоальянс".

70. У зв`язку з цим Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що ТОВ "Автоальянс" у цій справі подало не негаторний, а саме віндикаційний позов.

Яка позовна давність при зверненні з віндикаційним позовом?

(І) Яка позовна давність застосовується при поданні віндикаційного позову?

71. ТОВ "Автоальянс" у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував ч.2 ст.268 ЦК без урахування висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 06.08.2021 у справі №910/20607/17.

72. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК).

73. Частина 1 ст.268 ЦК містить перелік випадків, на які не поширюється позовна давність. При цьому відповідно до ч.2 ст.268 ЦК законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

74. Верховний Суд у постанові від 06.08.2021 у справі №910/20607/17, на яку посилався скаржник, зазначав, що позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (ст.391 ЦК), оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення. Отже, власник може пред`явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав.

75. Оскільки, як було зазначено вище, позов, поданий ТОВ "Автоальянс", є не негаторним (ст.391 ЦК), а віндикаційним (статті 387, 388 ЦК), положення ч.2 ст.268 ЦК щодо незастосування позовної давності не поширюються на правовідносини, що склались у цій справі.

76. Відповідно до ч.1 ст.257 ЦК загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

77. При цьому ст.268 ЦК передбачає випадки, коли застосуванню підлягає спеціальна (скорочена або навпаки - продовжена позовна давність). Однак позов про стягнення (витребування з володіння) частки (частини частки) у статутному капіталі товариства до таких випадків не належить.

78. Відтак у цій справі застосуванню підлягає загальна позовна давність відповідно до вимог ч.1 ст.257 ЦК.

(ІІ) Чи застосовуються наслідки спливу позовної давності?

79. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про сплив позовної давності щодо позову ТОВ "Автоальянс".

80. Частиною 1 ст.261 ЦК передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

81. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК).

82. Від визначення початкового моменту перебігу позовної давності залежить правильність обчислення позовної давності і захист порушеного права (постанова Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №910/9452/17).

83. Тому для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №914/3224/16).

84. Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права. Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив (постанови Верховного Суду від 23.02.2021 у справі №910/5349/18, від 23.02.2021 у справі №910/5349/18, від 18.05.2021 у справі №922/4571/14, від 13.10.2021 у справі №914/687/20 тощо).

85. За змістом ч.1 ст.261 ЦК початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд (постанова Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №910/13119/17)

86. При цьому позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст.33 ГПК (у редакції, чинній до 15.12.2017) та ст.74 ГПК (у редакції, чинній з 15.12.2017), про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №914/3224/16)

87. Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач як учасник товариства навіть за відсутності достовірної інформації щодо протиправного відчуження частки повинен був проявляти достатню обачність та зацікавленість щодо своєї власності, тому з огляду на періодичність скликання та проведення загальних зборів (не рідше одного разу на рік), повинен був дізнатися про порушення своїх прав не пізніше 21.04.2011, тобто зі спливом річного строку з дати проведення останніх загальних зборів, на яких був присутній представник позивача.

88. Тобто станом на момент звернення ТОВ "Аавтоальянс" з позовом у цій справі (16.03.2021 - дата прийняття АТ "Укрпошта" позовної заяви для відправлення) позовна давність фактично спливла.

89. Разом з тим, згідно з частинами 2-5 ст.267 ЦК заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

90. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.11.2019 у справі №914/3224/16 зазначала, що якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст.267 ЦК і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму) (п.7.9).

91. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог, зокрема, через відсутність укладеного між сторонами правочину на засадах вільного волевиявлення, яким би від ТОВ "Автоальянс" до ОСОБА_1 перейшла спірна частка у статутному капіталі ТОВ "Віра". Зазначений висновок не був оскаржений.

92. Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідачі - ТОВ "Віра" та ОСОБА_1 подали до суду першої інстанції клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності за заявленими вимогами.

93. ТОВ "Автоальянс" не обґрунтовувало існування поважних причин пропуску позовної давності.

94. При цьому суд апеляційної інстанції врахував, що матеріалами справи підтверджується, що в межах трирічного строку позовної давності позивач вчиняв дії, спрямовані на захист його порушених прав шляхом звернення 23.11.2012 до правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину, що засвідчено у повідомленні про підозру за фактом протиправного, умисного, з корисливих мотивів придбання часток, зокрема, у статному фонді ТОВ "Автоальянс". Однак суд зробив висновок, що позивач не довів, що з цього часу існували перешкоди та / або поважні причини, які унеможливлювали звернення до суду, та, відповідно, про сплив позовної давності у цій справі, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

95. У зв`язку з вищенаведеним Верховний Суд відхиляє зазначений довід скаржника та погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо спливу позовної давності.

Який розмір судового збору за подання позову про визначення розміру статутного капіталу?

96. ТОВ "Автоальянс" у касаційній скарзі зазначило, що суд апеляційної інстанції застосував підпункти 1, 2 п.2 ч.2 ст.4 Закону "Про судовий збір" без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 15.05.2019 у справі №717/2052/16-ц, висновків Верховного Суду, наведених у постановах від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, від 29.03.2021 у справі №910/16800/20, оскільки хибно визначив вимоги ТОВ "Автоальянс" про визначення розміру статутного капіталу як такі, що є вимогами немайнового характеру.

97. Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач заявив дві позовні вимоги: одна має немайновий характер (про скасування реєстраційної дії) та одна майнова вимога щодо прав на відповідне матеріальне благо (частку у статутному капіталі юридичної особи), яка має конкретно визначену грошову оцінку (про визначення розміру статутного капіталу юридичної особи в сумі 3 362 731, 00 грн; про визначення розміру частки позивача у статутному капіталі юридичної особи в сумі 3 346 671, 00 грн), а тому розмір ставки судового збору за її подання визначається на підставі ч.1 та ч.2 ст.4 Закону "Про судовий збір".

98. Порядок сплати та розміри ставок судового збору встановлено Законом "Про судовий збір", у преамбулі якого зазначено, що він визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

99. Частиною 2 ст.4 Закону "Про судовий збір" встановлено окремі ставки за подання до господарського суду позовних заяв майнового та немайнового характеру.

100. Верховний Суд у постанові від 15.05.2019 у справі №717/2052/16-ц, на яку посилається скаржник, зазначила, що під позовною вимогою немайнового характеру розуміється передбачена законом вимога про вчинення чи утримання від вчинення певних дій чи юридичних обов`язків, яка характеризується наявністю чітко сформульованої вимоги до визначеного суб`єкта, на якого вона поширюється, при цьому предмети спору (об`єкти спірних правовідносин) та, зокрема, їх кількість, у цьому випадку не мають процесуального значення, оскільки останні враховуються саме при визначенні / перевірці ціни позову за вимогами майнового характеру для обрахування судового збору.

101. До позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці (постанова Верховного Суду від 28.04.2022 у справі №910/15316/21).

102. У постанові від 25.08.2020 у справі №910/13737/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

103. Відповідно до п.3 ч.3 ст.162, пунктів 1-3 ч.1 ст.163 ГПК позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

104. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру (постанова Верховного Суду 28.04.2022 у справі №910/15316/21).

105. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №907/9/17).

106. Позовна вимога ТОВ "Автоальянс" про визначення розміру статутного капіталу та стягнення (витребування з володіння) частки (частини частки) у статутному капіталі ТОВ "Віра" має вартісне грошове вираження: 3 362 731, 00 грн щодо розміру статутного капіталу та 3 346 671, 00 грн щодо частки позивача.

107. У зв`язку з цим Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що така вимога є вимогою майнового характеру, а тому розрахунок судового збору за неї має здійснюватися відповідно до п.2 ч.2 ст.4 Закону "Про судовий збір".

Чи може суд апеляційної інстанції перераховувати судовий збір за подання позовної заяви?

108. ТОВ "Автоальянс" у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив ч.14 ст.129, пп. "б" п.4 ч.1 ст.282 ГПК, оскільки здійснив розподіл судових витрат у суді першої інстанції без скасування чи зміни рішення суду першої інстанції (посилається на постанову Верховного Суду від 22.09.2021 у справі №910/18090/17).

109. Відповідно до пп."б" п.4 ч.1 ст.282 ГПК постанова суду апеляційної інстанції складається в тому числі із резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення.

110. Згідно з ч.14 ст.129 ГПК якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

111. Вказані норми передбачають зміну розподілу судових витрат судом апеляційної інстанції у разі скасування або зміни рішення суду першої інстанції, тобто покладення судових витрат на відповідну сторону у справі відповідно до частин 1-4 ст.129 ГПК та інших норм залежно від результатів апеляційного перегляду справи.

112. Рішенням першої інстанції у цій справі судові витрати були покладені на позивача. При цьому суд апеляційної інстанції у резолютивній частині оскаржуваної постанови не вирішував питання про покладення таких судових витрат на відповідачів або третю особу, відтак розподіл судових витрат не змінювався.

113. Натомість суд апеляційної інстанції, встановивши, що у цій справі мають окремі вимоги майнового та немайнового характеру, фактично виправив процесуальну помилку суду першої інстанції, який стягнув судовий збір з позивача як за дві вимоги немайнового характеру.

114. При цьому здійснення судом апеляційної інстанції перерахунку судового збору за подання позовної заяви та зміна в цій частині рішення суду першої інстанції у зв`язку з тим, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовна вимога є майновою, а тому судовий збір був сплачений позивачем неправильно, було визнано Верховним Судом правомірним, зокрема, у постанові від 20.02.2020 у справі №914/185/18.

115. Також Верховний Суд відхиляє посилання ТОВ "Автоальянс" на постанову Верховного Суду від 22.09.2021 у справі №910/18090/17. Спір у справі №910/18090/17 стосується законності формування переліку ліквідаційної маси, обрання організатора аукціонів та їх проведення. Верховний Суд у зазначеній постанові не вирішував питання щодо зміни розподілу судових витрат судом апеляційної інстанції та будь-яких інших питань, які могли б бути враховані під час перегляду цієї справи в частині стягнення судового збору за подання позову майнового характеру.

116. У зв`язку з цим Верховний Суд відхиляє зазначений довід скаржника.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

117. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

118. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч.1 ст.309 ГПК).

119. Враховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Судові витрати

120. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат не здійснюється (ч.14 ст.129 ГПК).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 у справі №910/4277/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

Л. Стратієнко