Рішення

від 13.09.2022 по справі 952/525/21

ЗАЧЕПИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 952/525/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.09.2022 Зачепилівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Яценка Є.І.,

секретаря судового засідання Гагаріної С.А.,

за участюсторін:

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши в режимівідеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Зачепилівка Харківської області в порядкузагального позовногопровадження цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру в Харківській області про визнання приватизації незаконною та скасування державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав та визнання права власності на земельну ділянку, -

УСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Зачепилівської селищної ради Харківської області про визнання приватизації незаконною та скасування державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав та визнання права власності на земельну ділянку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач виходив з того, що рішенням виконавчого комітету Малоорчицької сільської ради Зачепилівського району Харківської області від 22.10.2001 їй було виділено земельну ділянку, як працівнику сфери обслуговування та з вказаного часу вона добросовісно і відкрито користувалась земельною ділянкою площею 2 га.

29.09.2014 наказом Головного управління Держземагентства у Харківській області Держземагентства України №2315-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої за межами с. Залінійне Малоорчицької сільської ради на території Зачепилівського району Харківської області орієнтовною площею 1,4200 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (рілля) для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ-01.03).

Позивач зазначає, що нею були зібрані необхідні документи та надані для виготовлення технічної документації до землевпорядної організації. На своє звернення до Зачепилівської селищної ради, у травні 2021 року отримала відповідь, що земельна ділянка кадастровий номер 6322282000:08:000:0218 знаходиться у приватній власності.

Позивач зазначає, що оскільки вона тривалий час відкрито користувалась вказаною земельною ділянкою, то має право на набуття права власності за набувальною давністю. Вважає, що на теперішній час її права порушені, оскільки право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6322282000:08:000:0218 зареєстровано за ОСОБА_3 .

ОСОБА_1 просить:

-визнати приватизацію земельної ділянки кадастровий номер 6322282000:08:000:0218 на ім`я ОСОБА_3 незаконною та скасувати запис в реєстрі речових прав, згідно якого власником земельної ділянки з кадастровим номером 6322282000:08:000:0218 є ОСОБА_3 ;

-визнати за нею право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6322282000:08:000:0218 площею 2 га за набувальною давністю.

Ухвалою Зачепилівського районного суду Харківської області від 21.02.2022 замінено первісного відповідача Зачепилівську селищну раду Харківської області на належного відповідача Головне управління Держгеокадастру в Харківській області.

В судовому засіданні була присутня позивач, відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, в режимі відеоконференції прийняв участь його представник, відповідач Головне управління Держгеокадастру в Харківській області не з`явився, відзив на позов не надав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Малоорчицької сільської ради Зачепилівського району Харківської області, протокол №5 від 22.10.2001 року ОСОБА_1 виділено земельну ділянку у розмірі 2 га, як працівнику сфери обслуговування.

Наказом Головного управління Держземагентства у Харківській області Держземагентства України від 29.09.2014 №2315-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої за межами с. Залінійне Малоорчицької сільської ради на території Зачепилівського району Харківської області орієнтовною площею 1,4200 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (рілля) для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ-01.03).

Будь-яких інших документів на підтвердження продовження позивачем процедури безоплатної приватизації земельної ділянки до позову додано не було та в матеріалах справи відсутні.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не вживала жодних дій щодо завершення розпочатої процедури безоплатної приватизації земельної ділянки, розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки не здійснювалось.

Доводи позивачки про надання нею документів для виготовлення технічної документації відносно спірної земельної ділянки, а також користування неї та сплату податків на протязі останніх 20 років не знайшли свого підтвердження.

Наказ Головного управління Держземагентства у Харківській області Держземагентства України 2014 року про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою не є виконаним і до теперішнього часу, оскільки таке розпорядження може бути вичерпано виключно зверненням особи до спеціалізованої організації з метою розроблення землевпорядної документації та в подальшому подання проекту землеустрою на погодження до уповноваженого органу.

В судовому засіданні позивачка підтвердила, що після отримання у 2014 році дозволу на розроблення документації із землеустрою жодних дій щодо завершення процедури приватизації не вживала, документи для розроблення технічної документації землевпорядній організації не надавала та відповідний договір не укладала. Дії позивача не були спрямовані на подальше завершення процедури безоплатної приватизації земельної ділянки та реєстрації права власності.

До позову не надано належних та допустимих доказів того, що спірна земельна ділянка має відношення до земельної ділянки, відносно якої ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки згідно наказу №2315-СГ Головного управління Держземагентства у Харківській області від 29.09.2014.

Також судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 12.06.2020 Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області було видано наказ №11284-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Малоорчицької сільської ради Зачепилівського району Харківської області. Орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (КВЦПЗ 01.03).

У зв`язку з розробленням проекту землеустрою за заявою ОСОБА_3 було сформовано земельну ділянку, здійснено її державну реєстрацію та присвоєно кадастровий номер 6322282000:08:000:0218, що не заперечувала позивач.

02.12.2020 Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області видано наказ №20697-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність». Вказаним наказом затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Малоорчицької сільської ради Зачепилівського району Харківської області. Передано гр. ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі ріллі площею 2,0000 га (кадастровий номер 6322282000:08:000:0218) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Малоорчицької сільської ради Зачепилівського району Харківської області.

12.01.2021 право власності на вищевказану земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 6322282000:08:000:0218 зареєстровано за ОСОБА_3 (номер запису про право власності 40158607) на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 02.12.2020 №20697-СГ, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Згідно зі ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч.1, 2 ст.78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 статті 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до пункту «а» ч.3 ст.22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з пунктом «в» ч.3 ст.116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Пунктом «б» ч.1 ст.121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 га.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями 118, 186-1 ЗК України.

Відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у тому числі для особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу.

Згідно з ч.7 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Частиною 9 ст.118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до положень ч.4, 5, 6 ст.186-1 ЗК України розробник проєкту землеустрою подає на погодження до органу, визначеного в ч.1, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Орган, зазначений в ч.1 цієї статті, зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня одержання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проєкту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Згідно з ч.1 ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у ч.ч. 6-7 цієї статті) здійснюється за проєктами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до ч.1 ст.50 Закону України «Про землеустрій» проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються лише у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

У дозволі на виготовлення проєкту землеустрою визначається лише приблизна площа земельної ділянки та орієнтовне місцезнаходження (наприклад, земельний масив, у межах якого вона буде знаходитись).

Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема перелік обмежень у використанні земельних ділянок (меж охоронних зон (наприклад, біля ліній електропередач), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проєкту землеустрою тощо (стаття 50 Закону України «Про землеустрій»).

Отже, дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу у подальшому точно визначити предмет оренди. Таким чином, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати у власність в майбутньому.

Разом з тим, рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц, провадження № 14-301цс18).

Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність чи користування зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод. Зазначений інтерес, у випадку формування земельної ділянки за заявою такої особи та поданими документами, підлягає правовому захисту. За наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок в межах встановлених норм (ст.121 ЗК України), першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проєкту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього відсутні законні перешкоди.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.06.2021 у справі №700/316/20-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 по справі №688/2908/16-ц (зразкове рішення) зроблені наступні висновки.

Конкретизується земельна ділянка у проєкті землеустрою. Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема перелік обмежень у використанні земельних ділянок (меж охоронних зон (наприклад, біля ліній електропередач), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проєкту землеустрою тощо (стаття 50 Закону України «Про землеустрій»). (п.36.3).

Дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в майбутньому. У постанові від 17.10.2018 у справі № 380/624/16-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку. Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від цього висновку (п.26.4).

Затвердження проєкту землеустрою щодо відведення ділянки засвідчує згоду власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування) із вибором предмета - земельної ділянки, конкретизованої у проєкті землеустрою (п.36.6).

У пункті 40 зазначеної вище постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 по справі №688/2908/16-ц вказано, що якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі (п.40).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц, також зазначено, що розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності (п.6 ч.1 ст. 6 ЦК України). Не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка раніше за інших дізналася про існування вільної земельної ділянки і звернулася з відповідною заявою. Крім того, такий підхід стимулює використання інсайдерської інформації, що є одним із проявів корупції, а тому є неприпустимим.

За змістом ст.118 ЗК України завершальним етапом процедури безоплатної приватизації земельних ділянок є саме затвердження проєкту землеустрою та передача (надання) земельної ділянки у власність. Таким чином, реальні законні сподівання на оформлення права власності на земельну ділянку виникають не після отримання дозволу на розроблення проєкту землеустрою, чи погодження проєкту у порядку статті 186-1 ЗК України, а саме з моменту звернення до відповідного органу виконавчої влади, чи органу місцевого самоврядування із проханням затвердити погоджений проєкт землеустрою та передання земельної ділянки у власність, оскільки до цього моменту особа повинна усвідомлювати, що земельна ділянка може бути надана у власність іншій особі.

Слід зазначити, що на час звернення ОСОБА_3 до ГУ Держгеокадастру у Харківській області спірна земельна ділянка перебувала у державній власності (землі запасу), не була сформована і їй не було присвоєно кадастровий номер.

Саме на замовлення відповідача було розроблено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який є єдиним проектом землеустрою відносно вказаної спірної земельної ділянки, тобто визначено її як об`єкт цивільних прав.

Отже, ОСОБА_3 в повній мірі було дотримано вимог та порядку, передбачених Конституцією України та ЗК України щодо отримання у власність земельної ділянки з кадастровим номером 6322282000:08:000:0218.

Постановою Верховного Суду від 29.09.2020 по справі №688/2908/16-ц зроблено наступний правовий висновок.

Конкретизується земельна ділянка у проєкті землеустрою. Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема перелік обмежень у використанні земельних ділянок (меж охоронних зон (наприклад, біля ліній електропередач), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проєкту землеустрою тощо (ст.50 50 Закону України «Про землеустрій»).

Відповідно до ст.118 ЗК України, завершальним етапом процедури безоплатної приватизації земельних ділянок є саме затвердження проєкту землеустрою та передача (надання) земельної ділянки у власність. На відмінну від позивачки, відповідач першим та єдиним пройшов всі передбачені земельним законодавством процедури безоплатної приватизації земельної ділянки, завершив процес приватизації земельної ділянки, подав належно оформлену заяву про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, а тому першим отримав легітимні сподівання та правомірні очікування на законне завершення такої процедури - прийняття ГУ Держгеокадастру у Харківській області рішення про затвердження проєкту землеустрою та надання йому спірної земельної ділянки у власність.

З вказаного слідує, що відповідачем ОСОБА_3 проведення приватизації здійснено з дотриманням вимог чинного законодавства.

У той же час позов про визнання приватизації земельної ділянки кадастровий номер 6322282000:08:000:0218 на ім`я ОСОБА_3 незаконною та скасування запису в реєстрі речових прав згідно якого власником земельної ділянки з кадастровим номером 6322282000:08:000:0218 є ОСОБА_3 ; визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку кадастровий номер 6322282000:08:000:0218 площею 2 га за набувальною давністю задоволенню не підлягає, оскільки позивачем вибрано спосіб захисту, що не відповідає приписам ст.16 ЦК України та прямо суперечить вимогам чинного законодавства.

Вимоги позивачки стосуються визнання за нею права власності на земельну ділянку в порядку набувальної давності, посилаючись на добросовісне відкрите та тривале, близько 20 років, володіння та користування цією земельною ділянкою.

Для набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю необхідно встановити в сукупності всі умови такого набуття, передбачені законом та підтверджені належними доказами за весь період давнісного користування. Умови набуття права власності за набувальною давністю передбачені ст.344 ЦК України.

Згідно з вимогами ч.1, 2 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Порядок набуття громадянами права власності на земельну ділянку встановлений у ЗК України. Відповідно до ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу.

Відповідно ст. 119 ЗК України громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно протягом п`ятнадцяти років користуються земельною ділянкою, але не мають документів, що засвідчують наявність у них прав на зазначену земельну ділянку, можуть звернутися до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу такої земельної ділянки у їхню власність.

Набуття громадянами права власності на земельну ділянку за давністю користування здійснюється в порядку безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами згідно із статтею 118 цього Кодексу в межах норм, визначених статтею 121 цього Кодексу.

За змістом положень ст.122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або в користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Тобто, законодавством чітко встановлений порядок та підстави для набуття права власності на земельну ділянку.

Іншого порядку, аніж, порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами (ст.118 ЗК України) з урахуванням вимог ЗК України не передбачено, що підтверджується висновками, викладеними у постанові Великої палати Верховного Суду від 15.05.2019 по справі №729/608/17.

Отже, враховуючи умови набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю, позивач не подав доказів, які б надавали йому право на отримання у власність земельної ділянки за набувальною давністю.

Також, позивач по справі не використав надане чинним законодавством право на безоплатну передачу їй у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, а доводи позовної заяви не підтверджуються жодними доказами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до неправильного трактування законодавства.

Враховуючи викладене, відсутні підстави для визнання за позивачем права власності на земельну ділянку за набувальною давністю.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 77 ЦПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 83 ЦПК України).

Таким чином, позивачкою не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які вона посилається в позовній заяві.

У відповідності до частини 1 статті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76- 81, 141,223, 259, 263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру в Харківській області про визнання приватизації незаконною та скасування державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав та визнання права власності на земельну ділянку відмовити.

Рішення може бути оскаржене в 30-денний строк з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі його оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасовано.

Повний текст рішення буде складено 22.09.2022.

Головуючий, суддя Є.І. Яценко